Постанова

від 14.05.2009 по справі 15/467-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/467-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2009 р.                                                           Справа № 15/467-08  

Колегія суддів у складі:

Колегія суддів у складі:                           головуючого  судді Погребняка В.Я.

                                                                                               судді Бухана А.І.

                                                                                               судді Шевель О.В.

при секретарі Шкуренко Л.О.

за участю представників:

позивача –   Слюзар Т.І. - дов. № 01-79/08 від 26.11.08 р.,

відповідача -  Товарниченко А.С. - дов. № 06 від 14.01.09 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 482С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 05 лютого 2009р. по справі № 15/467-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія», м. Київ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Техіноцентр», м. Суми

про стягнення 484867,78 грн.

встановила:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія», у грудні 2008 року звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив  стягнути з відповідача 484867,78 грн. заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу обладнання № 01-24/475/1 від 24.07.2006р., в тому числі: 386889,37 грн. - основного боргу, 6577, 12 грн. -  інфляційних збитків, 1558, 16 грн.  -   3% річних, 12465, 26  грн.  -  пені, 77377, 87  грн. -  штрафу, а також понесених позивачем судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05 лютого 2009 року по справі № 15/467-08 (суддя Резниченко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «НВП Техіноцентр»на користь ТОВ «Зерноторгівельна компанія»386889,37 грн. основного боргу, 6577,12 грн. інфляційних збитків, 1558,16 грн. 3 % річних, 77377,87 грн. штрафу, 4724,02 грн. держмита та 114,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. У клопотанні ТОВ «НВП Техіноцентр»про відкладення розгляду справи відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням  не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить  рішення господарського суду Сумської області від 05 лютого 2009 року скасувати  та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Зерноторгівельна компанія» у задоволенні  позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми процесуального права, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Зокрема, посилається на те, що при укладенні договору купівлі-продажу обладнання № 01-24/475/1 від 24.07.2006 р.  позивачем в його положеннях вказані факти, які не відповідають дійсності та не були враховані обставини, які практично унеможливлюють виконання окремих положень договору сторонами.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржуване рішення прийнято господарським судом Сумської області у повній відповідності до вимог чинного законодавства України та просить відмовити відповідачу у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення господарського суду Сумської області від 05 лютого 2009 року у даній справі залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Звертаючись до господарського суду Сумської області з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що між ним та відповідачем існували договірні стосунки на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу обладнання від 24 липня 2006 року № 01-24/475/1 (далі Договір), за яким позивач зобов'язується передати у власність відповідача обладнання, а відповідач зобов'язується прийняти його та оплатити у строк до 30 вересня 2008 року. Вартість обладнання відповідно до умов договору складає 413389,37 грн., вимоги позивача заявлені із врахуванням часткової оплати грошових коштів у 26500,00 грн.  Також, у відповідності до   положень умов договору та норм чинного законодавства позивачем нарахована пеня, штраф, інфляційні та річні на суму заборгованості.  

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд посилався на їх доведеність, обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства, при цьому, судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині 12465, 26 грн. пені, оскільки з відповідача стягнуто за порушення грошового зобов'язання інший вид неустойки –штраф.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими твердженнями суду першої інстанції, оскільки місцевим господарським судом не дана оцінка усім наявним у матеріалах справи доказам та висновки суду щодо задоволення позовних вимог не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом позовних вимог  є стягнення передоплати на підставі договору купівлі-продажу обладнання №01-24/475/1 від 24.07.2006 р.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу обладнання № 01-24/475/1 від 24.07.2006р., у відповідності до умов якого продавець (позивач) зобов‘язався передати у власність покупця (відповідача) обладнання, зазначене у п. 1.2 цього договору (комплекс зерносховищ Силос СЗ-1000, погрузочне місце №2, за адресою: Україна, Сумська обл., смт. Степанівна, вул. Центральна, 47), а покупець зобов‘язався прийняти його та оплатити відповідно до умов цього договору (п.1.1).

У п. 2 Договору сторони  визначили вартість обладнання, зазначеного у п. 1.2. цього Договору, яка становить 413 389, 37 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, покупець зобов‘язався обумовлену п. 2.1 цього Договору  суму перерахувати на поточний рахунок продавця у строк до 30.09.2008р.

Оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку, пред‘явленого продавцем (п. 3.3 Договору), при цьому, продавець зобов‘язаний передати обладнання у 3-денний строк з моменту отримання оплати в обсязі, зазначеному в п. 2.1 цього Договору за умов підписання сторонами акту прийому-передачі згідно з п. 5.1  Договору (п. 4.1).

П. 5.1 договору сторонами встановлено, що покупець набуває право власності на обладнання з моменту підписання акту прийому-передачі.

Таким чином, дослідженням матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами укладеного договору сторонами визначено здійснення попередньої оплати отриманого товару, після чого –передача товару та набуття на нього права власності. Відповідач оплату товару по договору не здійснив, а позивач відповідно не здійснив передачу товару.

За змістом статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору, обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.  При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.  У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін), або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3). Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (частина 4).

Таким чином, частина 3 статті 538 Цивільного кодексу України передбачає вичерпний перелік можливих дій постачальника у випадку нездійснення отримувачем передоплати: зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі, або виконати зобов'язання на свій ризик і звертатися до господарського суду про стягнення з отримувача суми заборгованості за фактично поставлену продукцію.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача суми передплати є незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача сум інфляційних, річних, пені та штрафу, колегія суддів також вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки умовами укладеного між сторонами договору (п. 3.3) передбачено здійснення оплати на підставі пред'явленого рахунку. Доказів же направлення на адресу відповідача належного рахунку на оплату позивачем не надано. Що ж стосується доданого до матеріалів справи рахунку-фактури № 1021 від 24.07.2006 р. (арк.справи 12), колегія суддів зазначає, що по-перше, в ньому відсутні посилання на спірний договір; по-друге, відсутні докази його направлення на адресу відповідача; по-третє, в цьому рахунку зазначено, що він дійсний до сплати до 21.02.2006 р. (тобто, дата дійсності вказана раніше дати виписки рахунку, що позбавляє його доказової бази).

Також, що стосується суми штрафних санкцій, колегія суддів зазначає, що умовою застосування до боржника відповідальності за порушення зобов‘язань, зокрема, і грошових, є наявність у його діях вини. Невиконання ж позивачем своїх зобов‘язань щодо належного виставлення рахунків-фактур виключало належне виконання відповідачем своїх зобов‘язань по оплаті товару.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. При цьому, колегія суддів зазначає, що нею у відповідності до ст. ст. 34, 43 ГПК України  надана належна правова оцінка усім належним та допустимим доказам по справі, з яких вбачається, що позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають. Що ж стосується інших поданих сторонами доказів (в тому числі і щодо невідповідності адреси спірного майна у договорі про придбання позивачем цього майна та у договорі про його продаж відповідачу, щодо неможливості виконання договору, ін.), колегія суддів зазначає, що такі докази не мають значення для вирішення справи по суті, оскільки, як встановлено вище, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є їх незаконність згідно з приписами чинного законодавства (ст. 693, 538 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України,

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу ТОВ «НВП Техіноцентр»задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 08 05.02.2009 р. по справі               № 15/467-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія»(04070 м. Київ вул. Верхній Вал, 72 п/рахунок 26001705 в «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ МФО 300335 Код 24100226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Техіноцентр»(40009 м. Суми вул. Білопільський шлях, 17 п/рахунок 2600230012255 у СФ ВАТ «ВІЕЙБІ»Банк м. Суми МФО 337007 Код 331339967) 2362,01 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                 Погребняк В.Я.

                                 суддя                                                Бухан А.І.     

                                 суддя                                               Шевель О.В.