Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-16989/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року 09:44 № 2а-16989/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоров А.Г. (директор), Петренко А.В. (довіреність від 02.01.2013 р.), Сова О.В. (довіреність від 25.01.2013 р.)

від відповідача: Комарницька Т.Г. (довіреність від 29.12.2012 р. № 14/1-16/28639)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Лоджистік» до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування рішення КРМ про коригування митної вартості товарів від 09.11.2012 № 100190000/2012/171869/2 та картки відмови № 100190000/2012/21522 від 09.11.2012,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Еко-Лоджистік» з позовом до Київської регіональної митниці, в якому, з урахуванням заяви від 21.12.2012 р., просить визнати протиправними та скасувати рішення КРМ про коригування митної вартості товарів від 09.11.2012 № 100190000/2012/171869/2 та картку відмови № 100190000/2012/21522 від 09.11.2012.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно умов зовнішньоекономічного контракту, укладеному з резидентом КНР, додатку № 2 до нього та інвойсу позивач прийняв імпортовану продукцію, а саме фторопластові пластини, лист струганий, стержні, порошок. У листопаді 2012 року позивач пред'явив товар до митного оформлення. Вартість товару, як зазначає позивач, була визначена за ціною угоди. До митниці також наданий обов'язковий перелік документів, зокрема: контракт, інвойс з перекладом, CMR, довідка про транспортні витрати.

У той же час, як зазначає позивач, під час митного оформлення інспектором було зроблено напис про необхідність надання додаткових документів, а саме: виписки з бухгалтерської документації, каталогів, специфікації, прейскуранту (прайс-листів) виробника товару, висновків спеціалізованої експертної та/або біржової організації про вартість товару та/або сировини, банківської довідки про передоплату, копію МД країни відправлення.

У зв'язку з цим, як зазначає позивач, ним додатково надано: копію МД країни відправлення; банківську довідку на передоплату 100 000 доларів США, експертний висновок ТПП, лист нерезидента-виробника (постачальника) щодо вартості товару з поясненнями щодо зменшення ціни товару у порівнянні з попередньою поставкою у травні 2012 р., внаслідок насиченості ринку. Бухгалтерська документація не була надана внаслідок того, що митницею не було конкретизовано/деталізовано перелік документів, який митниця мала на увазі та мала намір дослідити.

Не дивлячись на це, як зазначає позивач, митниця прийняла рішення, відповідно до якого визначила митну вартість за другим методом , оскільки, на думку митниці, митна вартість не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять начебто неповні відомості; використані декларантом відомості не підтверджені документально, не визначені кількісно; у митного органу наявна інформація (МД позивача від 08.05.2012 р.) щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та прийняття рішення про коригування. Одночасно митницею оформлено Картку відмови.

У зв'язку з наведеним, як зазначає позивач, він звернувся до митниці із заявою про випуск товару у митний обіг під гарантійні зобов'язання. Після цього була подана нова МД та сплачено митні платежі згідно оскаржуваного рішення.

Позивач не погоджується із оскаржуваними рішеннями та зазначає, що базові (обов'язкові) та додаткові документи, надані позивачем, у т.ч. відомості/пояснення виробника щодо зменшення ціни внаслідок насиченості ринку, експертний висновок підтверджують, що заявлена декларантом митна вартість базується на об'єктивних та документально підтверджених даних. Будь-які законодавчо встановленні обмеження для застосування першого методу, як зазначає позивач, відсутні.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, службову записку начальника митного поста, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.01.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

07.03.2012 р. між позивачем (покупцем) та компанією-продавцем (виробником) Yangzhong Haiteng Fluorine Plastic Product Factory (КНР) укладено контракт № Е-08 на поставку товарів.

Відповідно до ст. 2 контракту ціна за товар визначається в інвойсі на кожну окрему партію товару.

У випадку відвантаження товару без передоплати, покупець зобов'язується здійснити оплату протягом 60 банківських днів з моменту отримання товару. Покупець отримує товар на умовах, які визначаються у супровідних документах.

Згідно з ст. 6 контракту додатками до контракту є як інвойси, так і специфікації, що супроводжують вантаж.

Згідно інвойсу від 17.09.2012 р. позивачу виробником (постачальником) поставлялася наступна продукція:

- (Товар 1 ) фторопластова пластина (вміст вторинного фторопласта не перевищує 30%) в кількості 506 штук, вагою 4 594,4 кг. по ціні 10,50 доларів США та 10 доларів США (по окремим позиціям) на загальну суму 46 623 доларів США; фторопластовий лист струганий (вміст вторинного фторопласта не перевищує 15%) в кількості 6 рулонів, вагою 734,2 кг., по ціні за одиницю 10,50 доларів США, вартістю 7 709,10 доларів США;

- (Товар 2 ) фторопластові стрижні (вміст вторинного фторопласту не перевищує 50%) в кількості 1664 шт., вагою 4 643,5 кг., по ціні 8,30 доларів США, загальною вартістю 38 541,05 доларів США;

- (Товар 3 ) фторопластовий порошок (білого кольору первинній формі), що не використовується у фармацевтичній продукції у барабанах в кількості 120 шт., вагою 3 000 кг., по ціні 9 доларів США, вартістю 27 000 доларів США.

Загальна вартість - 119 873,15 доларів США.

Згідно умов додаткової угоди № 2, копія якої надана митницею, умови поставки - CFR (C&F) FLC Гамбург, Германія (Incoterms 2010). Кінцевий строк оплати - 05.11.2012 р. Можлива оплата частинами.

Загальна вартість товару на цих умовах поставки склала 119 873,15 доларів США.

Надалі товар надходив на митну територію України автомобільним транспортом через Ягодинську митницю.

Згідно з МД від 02.11.2012 р. № 100190000/2012/384727 товар був пред'явлений позивачем митниці для митного оформлення з наступними відомостями:

- ціна Товару 1 склала - 54332,10 доларів США та, з урахування транспортування, статистична вартість склала - 444960,49 грн. (55668,77 доларів США),

- ціна Товару-2 склала 38541,05 доларів США та, з урахування транспортування, статистична вартість склала 317371,67 грн. (39706,20 доларів США),

- ціна Товару-3 склала 27000,00 доларів США та, з урахування транспортування, статистична вартість склала 222156,23 грн. 27793,85 доларів США.

До декларації було надано базовий (обов'язковий) пакет документів, у т.ч. відомості експедитора (№07542/04 від 31.10.2012 р.) щодо вартості перевезення з Гамбургу до митного кордону України.

З пояснень, наданих відповідачем під час розгляду справи, та службової записки начальника митного поста вбачається, що супровідні документи, на думку митниці, мали розбіжності, а саме: ( 1 ) в інвойсі від 17.09.2012 р. (в англомовному варіанті) у графі «умови поставки» (у преамбулі інвойсу) вказано CFR Hamburg, а у графі «загальна вартість» - FOB Shanghai Port; ( 2 ) у довідці про транспортні витрати не вказано номер CMR, що не дозволяє ідентифікувати з оцінюваними товарами. Щодо відомостей в інвойсі, з пояснень позивача вбачається, що другий напис наприкінці інвойсу є опискою, а фактичний базис поставки підтверджується сукупністю контрактних та супровідних документів.

У той же час, митницею витребувано додаткові документи: (1) виписка з бух. документації (без конкретизації); (2) копію МД країни відправлення; (3) банківська довідка на передоплату; (4) висновки про якісні та вартісні хар-ки товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару чи сировини; (5) прайс-листи, каталоги виробника.

Як зазначається позивачем, 09.11.2012 р. ним було надано МД країни відправлення, що підтверджується і у службові записці начальника митного поста, банківські документи щодо здійснення попередньої оплати на суму 100000 доларів США, експертний висновок Київської ТПП № Ц-844 від 08.11.2012 р., лист виробника від 06.11.2012 р. № 10907-8 щодо вартості товару.

Як вбачається із службової записки начальника митного поста, копія довідки банку від 09.11.2012 р. містить дані про перерахування коштів у сумі 100 000 доларів США, у той час, коли згідно з інвойсом підлягало сплаті 119873,15 грн. Проте, у службовій записці не зазначено який сплив на визначення митної вартості має неповна оплата з урахуванням того, що позивачем надалі товар оплачено у повному обсязі.

Крім цього, визнаючи, що позивачем надано висновок експертної організації про якісні та кількісні характеристики товару, у службовій записці начальника митного поста зазначається, що позивачем не надано інформації біржових організацій та каталоги, прайси виробника, що, однак, визначено митницею альтернативою наданню експертного висновку (у ДМВ зазначено - «або»).

У той же час, митницею прийнято оскаржуване Рішення про коригування митної вартості № 100190000/2012/171869/2 від 09.11.2012 р. відповідно до якого ціна товару збільшилась: на Товар-1 на 26875,76 доларів США, на Товар-2 на 12723,19 доларів США, на Товар-3 на 26280 доларів США. Загалом ціна товару збільшилась на 65878,95 доларів США та склала 185752,1 доларів США.

Згідно з цим рішенням: (1) митна вартість не може бути визначена за ціною договору: документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять неповні відомості; використані декларантом відомості не підтверджені документально; використані декларантом відомості не визначені кількісно; (2) Попередні методи не застосовані: - метод 1 - відповідно до вимог ст. 58 МК України; (3) у митного органу наявна інформація (у т.ч. щодо числових значень складових митної вартості) митної вартості ідентичних товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; (4) Декларанту було запропоновано надати додаткові документи: а) виписку з бухгалтерської документації; б) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; в) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; (5) митна вартість, визначена за методом 2-а та ґрунтується на інформації за МД № 1001900000/2012/373481 від 08.05.2012 р.

У зв'язку з прийняттям зазначеного рішення також прийнято картку відмови № 100190000/2012/21522.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Частиною 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу .

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується , якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58 МК України) .

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 3 ст. 58 МК України).

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї ж статті «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)», складовою митної вартості є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів , у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В даному випадку, як визнається митним органом, позивачем було надано базовий (основний, обов'язковий) перелік документів на підтвердження митної вартості, у т.ч. відомості щодо транспортних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності , наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни , що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У той же час, щодо неврахування митницею окремих початково наданих позивачем документів, слід зазначити про наступне.

Так, щодо розбіжностей в інвойсі відносно умов (базису) поставки слід зазначити, що позивачем у комплекті документів митниці надано додаток № 2 до контракту згідно з яким умови поставки - CFR Hamburg, аналогічна інформація щодо чого міститься і у пакувальному листі, документальних відомостях експедитора від 31.10.2012 р. № 07542/04, а також у додатково наданому повідомленні виробника від 06.11.2012 р. № 10907-8, з чого вбачається, що товар поставлявся саме на цих умовах та ціна контракту сформована саме на цих умовах, тобто надані документи у сукупності дозволяли митниці ідентифікувати базис поставки товару, який надалі транспортувався до митного кордону України.

Щодо того, що, як зазначає митниця, у довідці про транспортні витрати не зазначено номер CMR, слід зазначити, що довідка від 31.10.2012 р. містить визначення держномерів транспортних засобів, які також визначені у CMR, що у взаємозв'язку із зазначенням цих відомостей у МД та посилання в CMR на інвойс, пов'язує цю довідку з контрактом та поставкою та дає можливість ідентифікувати ці витрати, як такі, що понесені у зв'язку із вищезгаданою поставкою (транспортування з Гамбургу до митного кордону України).

Щодо того, що додаткова надана копія довідки банку містила інформацію про перерахування 100 000 доларів США, а за інвойсом передбачено перерахування 119873,15 доларів США, слід зазначити, що відповідно до контракту у випадку відвантаження товару без передоплати, покупець зобов'язується здійснити оплату протягом 60 банківських днів з моменту отримання товару, а додатковою угодою № 2 передбачена можливість оплати частинами. З урахуванням наведеного, відповідачем не доведено впливу обставин часткової оплати на можливість достовірного визначення митної вартості товару. Слід додати, що залишок суми у розмірі 19873,15 доларів США був сплачений позивачем 21.11.2012 р.

При цьому, в контексті додатково витребуваних митницею висновків експертних організацій, слід зазначити, що позивачем додатково було надано митниці також висновок експерта ТПП від 08.11.2012 р., зробленого з урахуванням умов поставки (CFR Hamburg), експортної декларації країни відправлення та інших чинників, яким підтверджено ціну товару, визначену в інвойсі, по кожній позиції на умовах вищезгаданого контракту.

При цьому, виробником у листі від 06.11.2012 р. підтверджується зазначена у контракті (додатку № 2) ціна товару та, крім іншого, зазначається, що ціна за даною поставкою (за додатком № 2) є нижчої від попередньої поставки (за додатком № 1 від 07.03.2012 р.), оскільки у порівнянні з попереднім періодом відсутній дефіцит сировини, що і зумовило зменшення ціни контракту.

Щодо додатково витребуваної митницею виписки з бухгалтерської документації, слід зазначити, що ця вимога не деталізована, а отже унеможливлює її виконання позивачем.

Відносно надання відомостей біржових організацій, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, слід зазначити, що виходячи з призначення цих матеріалів для цілей митного оформлення, позивачем надано вищезгаданий лист виробника, висновки експерта ТПП та в даному випадку не вбачається підстав вважати ці матеріали неналежними в контексті витребуваних документів та для цілей підтвердження ціни товару та складових митної вартості, які (вищезгадані документи), до того ж, визначено митницею у ДМВ як альтернатива наданню експертного висновку. Слід додати, що за загальним правилом каталоги, прайс-листи, прейскуранти мають значимість для цілей перевірки митної вартості у разі здійснення торгівлі через посередників, у той час, коли позивач придбавав товар безпосередньо у виробника.

Відтак, як приходить до висновку суд, сукупність наданих позивачем документи містила необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни. В даному випадку, надані позивачем документи містять документально підтверджену інформацію щодо товару, його ціни, у т.ч. щодо транспортних витрат з Гамбургу до митного кордону України, тобто щодо складових митної вартості.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено недостатності базових та додатково наданих документів для цілей застосування першого (основного) методу визначення митної вартості.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування наступного методу.

Щодо МД № 1001900000/2012/373481 від 08.05.2012 р., на яку міститься посилання у першому оскаржуваному рішенні, слід зазначити, що зазначена МД оформлена за шість місяців до здійснення митного оформлення спірної партії товару , а отже , з урахуванням відомостей виробника-постачальника щодо зниження ціни, наведених у листі виробника від 06.11.2012 р., у висновку експерта ТПП, початково та додатково наданих позивачем митниці документів, а також положень ст. 56 МК України, зокрема ч. 1 цієї статті (щодо прийняття за основу для визначення митної вартості операцій з ідентичними товарами, час експорту яких в Україну збігається або є максимально наближеним з експортом в Україну оцінюваних товарів, обставини щодо чого в даному випадку відсутні), наведені у зазначеній МД відомості не можуть бути підставою для застосування методу 2-а.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень. Наведене в сукупності свідчить, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості та, як наслідок, - картки відмови, відповідач діяв без врахування всіх обставин, що мали значення за наведених обставин митного оформлення спірної партії товару та положень митного законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованих та протиправних рішень, що оскаржуються, які, з урахуванням наведеного, підлягають скасуванню. На поверненні судового збору позивач у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Лоджистік» (код з ЄДР 37146299; адреса: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Мельникова, 12) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості № 100190000/2012/171869/2 від 09.11.2012 р. та Картку відмови № 100190000/2012/21522 від 09.11.2012 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 31.01.2013 р.