Постанова

від 26.03.2013 по справі 2а-16989/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16989/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді: Бужак Н.П.

Суддів: Твердохліб В., Троян Н.М.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Лоджистік» до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Лоджистік» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.11.2012 року №100190000/2012/171869/2 та картку відмови № 100190000/2012/21522 від 09.11.2012 року.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішення суду першої інстанції, відповідач Київська регіональна митниця позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалити у справі нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з»явились в судове засідання, провіривши матеріали справи та доводи апеляційної карги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.03.2012 року між позивачем та компанією-продавцем (виробником) Yangzhong Haiteng Fluorine Plastic Produkt Faktory (КНР) укладено контракт № Е-08 на поставку товарів.

Відповідно до ст. 2 контракту ціна за товар визначається в інвойсі на кожну окрему партію товару.

У випадку відвантаження товару без передоплати, покупець зобов'язується здійснити оплату протягом 60 банківських днів з моменту отримання товару. Покупець отримує товар на умовах, які визначаються у супровідних документах.

Згідно ст. 6 контракту додатками до контракту є інвойси, специфікації, що супроводжують вантаж.

Згідно інвойсу від 17.09.2012 року позивачу виробником (постачальником) поставлялася така продукція:

- (товар 1) фторопластова пластина (вміст вторинного фторопласта не перевищує 30%) в кількості 506 штук вагою 4 594,4 кг по ціні 10,50 доларів США та 10 доларів США (по окремих позиціях) на загальну суму 46 623 доларів США; фторопластовий лист струганий (вміст вторинного фторопласта не перевищує 15%) в кількості 6 рулонів, в агою 734,2 кг, по ціні за одиницю 10,50 доларів США, вартістю 7 709,10 доларів США.

- (товар 2) фторопластові стрижні (вміст вторинного фторопласту не перевищує 50%) в кількості 1664 шт, вагою 4 643,5 кг по ціні 8,30 доларів США, загальною вартістю 38 541,05 доларів США.

- (товар 3) фторопластовий порошок (білого кольору первинній формі), що не використовується у фармацевтичній продукції у барабанах в кількості 120 шт. вагою 3 000 кг по ціні 9 доларів США вартістю 27000 доларів США.

Загальна вартість 119 873,15 доларів США.

Згідно умов додаткової угоди № 2, умови поставки - CFR (C&F) FLC Гамбург, Германія (Inkoterms 2010). Кінцевий строк оплати - 05.11.2012 року. Можлива оплати частинами.

Загальна вартість товару на цих умовах поставки склала 119873,15 доларів США.

На територію України товар надходив автомобільним транспортом через Ягодинську митницю.

Згідно з МД від 02.11.2012 року №100190000/2012/384727 товар був пред»явлений митниці для митного оформлення з наступними відомостями:

-ціна товару 1 склала 54332,10 доларів США та, з урахуванням транспортування, статистична вартість склала 444960,49 грн (55668,77 доларів США);

-ціна товару 2 склала 38541,05 доларів США та, з урахуванням транспортування статистична вартість склала 317371,67 грн (39706,20 доларів США);

-ціна товару 3 склала 27000 доларів США та, з урахуванням транспортування, статистична вартість склала 222156,23 грн (27793,85 доларів США).

До декларації було надано базовий (обов»язковий) пакет документів, у т.ч. відомості експедитора ( №07542/04 від 31.10.2012 року) щодо вартості перевезення з Гамбургу до митного кордону України.

Із матеріалів справи вбачається, що у поданих позивачем до митного оформлення документів виявлено розбіжності, зокрема: в інвойсі від 17.09.2012 року № НТ 110907 у параграфі умови поставки вказано CFR Hanburg; у графі «загальна вартість» FOB Shanghai Port зазначена загальна вартість 119 873,15 , однак у додатку № 2 до контракту Е-08 від 07.03.2012 року ціна 120 145 US $.

Крім того, позивачем була подана вантажна митна декларація з ціною договору товарів, які імпортуються шляхом подання декларації митної вартості форми І та становила: на товар №1 «Фторопластова пластина» 10,45 US $/кг, на товар 2 «фторопластові стрижні» - 8,55 US $/кг.

В поданій декларації митної вартості від 02.11.2012 року та довідці про транспортні витрати від 31.10.2012 року не зазначені витрати, понесені покупцем на навантаження, вивантаження товару згідно умов поставки FOB Shanghai Port.

У довідці про транспортні витрати від 31.10.2012 року зазначено транспортні витрати з Гамбурга до п/п Ягодин та не вказано номера СМР, що не дозволило відповідачу ідентифікувати з оцінюваними товарами.

Крім того, довідка банку від 09.11.2012 року містить дані щодо перерахування коштів у розмірі 100 000 доларів США за контрактом від 07.03.2012 року та інвойсом від 17.09.2012 року, а у самому інвойсі наданому до митного контролю зазначено суму в розмірі 119873,15 доларів США.

Митним органом було проведено з декларантом процедуру консультації та запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема зазначено про надання: виписки з бухгалтерської документації, копію МД країни відправлення, банківські документи на передоплату, висновки про якісні та вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, прайс-листи, каталоги виробника.

Декларант зазначив, що додаткові документи у повному обсязі надати не має можливості. Процедуру консультацій проведено.

В подальшому митницею було проведено коригування митної вартості на підставі поданих декларантом документів та наявних відомостей із застосуванням положень ст. 59 МК України ( щодо ідентичних товарів) відповідно до якої за основу для визначення береться вартість операцій з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього та видано рішення від 09 листопада 2012 року №100190000/2012/171869/2.

Крім того, митним органом також прийнято картку відмови №100190000/2012/21522.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 50 МК України визначає, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За змістом статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (стаття 58 МК України).

У разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи., зазначені у п.2 ч.1 статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.57).

Відповідно до п.5 ч.10 даної норми Закону метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) складовою митної вартості є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Згідно ч.6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 7 даної статті передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Водночас стаття 53 частина 1 МК України передбачає, що у випадках, передбачених цим Кодексом одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до пп. 2 п.6 статті 53 Митного Кодексу України підставою для відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю може бути неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу.

За змістом ст. 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (затв. постановою КМУ від 20.12.2006р. №1766) передбачено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.

Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, що міститься у п.11 Порядку, проте позивачем вимоги відповідача щодо надання додаткових документів виконано у повному обсязі не було.

Згідно зі ст. 244 2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

10.04.2012р. Верховний Суд України, розглянувши справу № 21-52а12, прийняв постанову, в якій зазначив :

Відповідно до частини першої статті 265 Митного кодексу України (далі -МК) митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та № 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів."

З матеріалів справи вбачається, що, враховуючи наявну у митного органу інформацію про пов'язаність Товариства та продавця, у Митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин, митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи, перелічені у пункті 11 Порядку.

В порушення приписів ст. 267 МК України декларант не довів, що визначена ним вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час:

1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.

Товариством витребувані відповідачем належні документи надано не було, таким чином, позивачем, в порушення вимог чинного законодавства, не виконано законні вимоги Митниці щодо надання додаткових документів, необхідних для розгляду питання щодо встановлення дійсної митної вартості товару, в зв'язку з чим подальші дії відповідача є такими, що вчинені у межах та у спосіб, передбачений МК України. Не виконання Товариством обов'язку, передбаченого ст. 257 МК України, унеможливило застосування першого методу та дало підстави для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст.266 МК України. При цьому, Митниця у своєму рішенні обґрунтувала та довела неможливість застосування 1 методу визначення митної вартості товару.

Подані Товариством додаткові документи також не надавали можливості визначитися із митною вартістю товару із застосуванням першого способу.

Так, позивачем не надано додаткові документи, зазначені в ДМВ, а саме: прайс-листи, каталоги виробника; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію МД країни відправлення (надано без перекладу).

Замість прайс-листа виробника позивачем надано лист №10907-8 від 06.11.2012 року, що адресований позивачу в якому оговорено комерційні умови поставки виключно даної партії товарів та зазначена лише та продукція виробника, що поставляється.

Таким чином, доводи апелянта про те, що надані позивачем документи не відповідають вимогам Угоди про застосування статті УІІ ГАТТ і не підтверджують дійсної вартості товару, під якою повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції, є правомірними та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Як встановлено в ході розгляду справи, додаток №2 має три варіанти і не містить дати його складання, а тому даний документ правомірно не був прийнятий митним органом до уваги.

Доказів, які б свідчили про причини таких розбіжностей щодо ціни поставки представник позивача в ході розгляду справи та під час митного оформлення не надав.

Щодо умов поставки, то представник позивача в ході апеляційного розгляду справи пояснив, що помилка щодо умов поставки була в самому інвойсі, проте така помилка вчинена не товариством.

Судова колегія вважає вірними висновки митниці щодо необхідності скоригування митної вартості товару позивача за методом 2а) за ціною договору щодо ідентичних товарів за раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином, прийняте Київською регіональною митницею рішення про визначення митної вартості ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а отже є законним і правомірним.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо протиправності та скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості від 09.11.2012 року № 100190000/201171869/2 та картки відмови №100190000/2012/21522 від 09.11.2012 року, а тому вважає за необхідне постанову Окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні поновних вимог.

Відповідно до статті 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Еко-Лоджистік» про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 27 березня 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.