Постанова

від 21.01.2013 по справі 2а-17118/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2013 року № 2а-17118/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Міщенко М.В., представника відповідача Мороз О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012р. №0038444120 та №003834120.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012р. №0038444120 та №003834120.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також позивач стверджує, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» (код ЄДРПОУ 33500195) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.03.2011 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «НДАОІЛ» (код ЄВРОПУ 34530759), за результатами якої складено Акт від 19.06.2012 №586/41-20/33500195 (далі - акт перевірки).

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012р. №0003844120, яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123 Розділу ІІ Податкового Кодексу України, позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 154489,00грн, з яких за основним платежем - 154489,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,0 грн., та податкове повідомлення - рішення від 05.07.2012 року № 0003834120, яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.. 75.1.2, п. 75.1, ст..75 Податкового кодексу України, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 416631, грн.

Актом перевірки встановлено, порушення ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.03.2011 року по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «НДАОІЛ», зокрема, п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1, п.192.1 та п.192.3 ст. 192, абз. 1 п. 198.3 ст.198, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України та ч. 1,2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого: занижено податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 213 276 грн.; завищено податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 367 765 грн., та завищено суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню всього в сумі 416 631 грн., у тому числі: за червень 2011 року в сумі 12 148 грн.; за липень 2011 року в сумі 404 483 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що між ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» та ТОВ «НДАОІЛ» було укладено договір поставки №0003-11/К від 28.12.2010р.. Договір №0003К укладений позивачем на підстав договору комісії №0015-10/КМ від 23.12.2010року між позивачем (комісіонер) і ПрАТ «ЛИНІК» (комітет). Згідно з п. 1.1 Договору № 0003К ТОВ «НДАОІЛ» (постачальник) зобов'язався передати, а позивач (покупець) - прийняти та оплатити мазут топковий сернистийД СТУ 4058-2001 на базисі поставки, у кількості, за номенклатурою, цінами та строками поставки згідно з умовами договору і додаткам до нього.

На виконання умов зазначеного договору поставки №0003-11/К від 28.12.2010 року і доповнень до нього від 15.02.11р. №2, від 23.02.11р. №3, від 24.02.11р. №4, від 01.03.11р.№5, від 15.03.11р. №6, від 12.04.11р. №7, від 13.04.11р. №8, від 29.04.11р. №9,від 13.05.11р. №10, від 01.06.11р. №11, від 01.06.11р. №12, від 17.05.11р. №13, від 06.07.11р. №14, від 02.08.11р. №15, від 02.08.11р. №16, від 05.09.11р. №17 та відповідно до актів приймання-передачі ТОВ «НДАОІЛ» серед іншого реалізувало на ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» вакуумний газойль та мазут топочний 40 зольний серністий.

На поставлений товар вакуумний газойль та мазут топочний 40 зольний серністий ТОВ «НДАОІЛ» виписані податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, на загальну суму 28 234 157,91 грн., в т.ч. ПДВ 4 705 693 грн. включені до складу податкового кредиту.

При цьому в даному акті перевірки зазначено, що перевіркою контрагента позивача (акт №2254/23-08/34530759 від 26.10.2011 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) встановлено, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «НДАОІЛ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Також, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «НДАОІЛ», від контрагентів - постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у значних обсягах .

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що укладений правочин між позивачем та ТОВ «НДАОІЛ» не спричинив реального настання юридичних наслідків.

Суд із зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їхнього змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає таке:

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за вищезазначеним договором позивачем було придбано нафтопродукти (вакуумний газойль та мазут топковий) за номенклатурою, цінами та строками поставки згідно з умовами договору і додатками до нього. Дані товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Крім того, згідно зі статутом позивача, а також довідкою ЄДРПОУ, до основних видів діяльності відноситься оптова та роздрібна торгівля паливом, у тому числі надання посередницьких послуг.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності - продажу, а саме - наявність актів приймання-передачі відповідних нафтопродуктів, залізничні накладні, банківські виписки щодо платежів, податкові накладні.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 19.06.2012 № 586/41-20/33500195 на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «НДАОІЛ», з висновку акта перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відовідальністю «ТНК-ВР Коммерс» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 05.07.2012р №0003834120 та №0003844120.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян