cpg1251
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" січня 2013 р. справа№ 5011-72/6007-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Коваленко В.С.
за участю представників: позивача - Сергієнко С.В., Кравець Д.М.;
відповідача - Богач О.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
на рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2012 р.
у справі № 5011-72/6007-2012 (судді - Бондарчук В.В., Баранов Д.О., Нечай О.В.)
за позовом Житлово - будівельного кооперативу «Жураліст-3»
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
про стягнення 66238,36 грн.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2012 року Житлово - будівельний кооператив «Жураліст-3» (далі - позивач) звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - відповідач) про стягнення зайво сплачених коштів за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 66238,36 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-72/6007-2012.
09.07.2012 р. представник відповідача подав клопотання про застосування позовної давності до заявленої до стягнення суми за період з грудня 2006 року по червень 2009 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.11.2012 р. позовні вимоги Житлово - будівельного кооперативу «Жураліст-3» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 59247,10 грн. зайво сплачених коштів. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 13.11.2012 р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що судом першої інстанції взяті до уваги розшифровки Комунального підприємства «Головний інформаційно - обчислювальний центр» (далі - КП ГІОЦ) та зведені відомості розщеплення сплат КП ГІОЦ, які не відносяться до предмету даного спору, оскільки в жодному з цих документів не зазначено, що кошти перераховуються на виконання умов Договору № 03476/4-04 від 03.12.2003 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5011-72/6007-2012.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2012 р. - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р., у зв'язку з неявкою представника позивача, розгляд справи № 5011-72/6007-2012 відкладено на 22.01.2013 р.
В засіданні суду 22.01.2013 р. оголошено перерву до 29.01.2013 р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
03.12.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Журналіст-3» було укладено договір № 03476/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а позивач зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (п. 1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»; - приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимих концентрацій шкідливих речовин.
Абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту (п. 2.3 Договору).
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що кількість води, яка подається відповідачем та використовується позивачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих відповідачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками відповідача спільно з представником позивача.
Відповідно до п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, яка надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють в міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 Договору).
Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання та набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором надання послуг (ст. 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що позивач сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг позивачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.
Відповідно до п. 3.6 Договору оплата за надані послуги проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника. В разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за період з грудня 2006 року по червень 2011 року позивач фактично здійснив переплату за надані відповідачем послуги з водопостачання та водовідведення, оскільки нормативні акти щодо тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації за відповідний період, не було зареєстровано управлінням юстиції, а тому вони не набрали чинності.
На думку суду першої інстанції переплата позивача за період з грудня 2006 року по червень 2011 року в розмірі 59247,10 грн. підтверджується розшифровками КП ГІОЦ та зведеними відомостями розщеплення сплат КП ГІОЦ, які доводять таку переплату послуг за договором № 03476/4-04 від 03.12.2003 р.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу.
За змістом пунктів 1, 2 зазначеного Указу нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади та які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, підлягають державній реєстрації. При цьому державну реєстрацію нормативно-правових актів КМДА здійснює Київське міське управління юстиції.
Також у Рішенні Конституційного Суду України від 25.12.2003 р. № 21-рп/2003 зазначено, що КМДА є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.
Як зазначалося вище, пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Матеріали справи не містять доказів оспорювання позивачем у встановленому цим Договором порядку вартості отриманих від відповідача послуг, акти звірки розрахунків та відповідні акти за спірний період сторонами не складались.
Відповідно до п. 2.3 Договору абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.
Таким чином, об'єм наданих послуг може підтверджуватись лише відповідним актом, підписаним сторонами Договору.
Між тим позивач підтверджує обсяги та оплату наданих відповідачем послуг розшифровкою КП ГІОЦ м. Києва та зведеними відомостями розщеплення сплат КП ГІОЦ.
Колегія вважає надані копії розшифровки КП ГІОЦ та зведені відомості розщеплення сплат КП ГІОЦ неналежними доказами, оскільки в жодному з цих документів не зазначено, що кошти перераховуються саме на виконання умов укладеного договору № 03476/4-04 від 03.12.2003 р.
Крім того, матеріали справи не містять переконливих доказів того, що вказані кошти сплачувались саме за спірний період, а не за інший попередній період, за який існувала заборгованість, та яка могла б зараховуватись за умовами Договору в погашення існуючого боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами провадяться у безготівковій формі. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків (ч. 3 ст. 1088 ЦК України).
Таким чином, оплата отриманих послуг за Договором, відповідно до чинного законодавства та умов Договору, повинна бути підтверджена відповідними платіжними документами про перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «АК «Київводоканал» із зазначенням призначення платежу (платіжне доручення тощо).
Колегія вважає, що розшифровки КП ГІОЦ та зведені відомості розщеплення сплат КП ГІОЦ, в розумінні ст. 1088 ЦК України, не є платіжними документами і не можуть підтверджувати перерахування коштів від КП ГІОЦ на розрахункові рахунки ПАТ «АК «Київводоканал».
До того ж, у наданих копіях документів не зазначено ким саме видані ці документи, відсутні підписи та печатки.
Враховуючи відсутність всіх необхідних реквізитів документа, надані позивачем розшифровки КП ГІОЦ та зведені відомості розщеплення сплат КП ГІОЦ не відповідають Національному стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55.
У зв'язку з наведеним, розшифровки КП ГІОЦ та зведені відомості розщеплення сплат КП ГІОЦ, на які посилається позивач, не є належними доказами підтвердження переплати отриманих послуг відповідно до умов договору № 03476/4-04 від 03.12.2003 р.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що спір з приводу розщеплення та перерахування платежів населення КП ГІОЦ стосується укладеного між ЖБК «Журналіст-3» (замовник) та Комунальним підприємством «Головний інформаційно - обчислювальний центр» (виконавець) договору № 1119 від 02.01.2009 р. Предметом договору № 1119 від 02.01.2009 р. є надання виконавцем послуг по обробці, розщепленню та перерахуванню платежів населення за надані замовником та підприємствами-виробниками житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п. 4.1 договору № 1119 від 02.01.2009 р. про надання послуг по обробці, розщепленню та перерахуванню платежів за житлово-комунальні послуги, укладеного між КП ГІОЦ та ЖБК «Журналіст-3», всі спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають при виконанні даного договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього, підлягають остаточному вирішенню у незалежному третейському суді.
Таким чином, якщо позивач вважає, що КП ГІОЦ перераховує кошти за нечинними тарифами, то він мав можливість звернутися до третейського суду для вирішення даного спору між ЖБК «Журналіст-3» та КП ГІОЦ.
Крім того, при винесенні оскаржуваного рішення судом неправомірно застосована ст. 1212 ЦК України щодо набуття майна без достатньої правової підстави.
Оскільки спірна сума зарахована в рахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення, наданих відповідачем на виконання умов договору № 03476/4-04 від 03.12.2003 р., то підставою набуття спірної суми є зазначений Договір, який не розірваний у встановленому порядку, діє до теперішнього часу і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а тому вимога позивача про повернення зайво сплачених коштів є безпідставною.
Також доведено, що за спірний період у позивача виникла заборгованість, яка станом на 01.07.2011 р. складала 134095,64 грн., та яка до теперішнього часу не сплачена та продовжує зростати. Наведене підтверджується розгорнутим розрахунком наданих послуг ЖБК «Журналіст-3» та витягом з розрахункового листа ЖБК «Журналіст-3».
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Оскільки позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, та не надано жодних належних доказів, зокрема, первинних документів на підтвердження своїх вимог, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Крім цього, колегія суддів зазначає про те, що частина вимог позивача стосовно повернення коштів за період з грудня 2006 року по червень 2009 року пред'явлена поза межами строку позовної давності.
Так, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Відповідач, в порядку ст. 267 ЦК України, у поданій до суду першої інстанції заяві просив застосувати позовну давність щодо викладених у позовній заяві вимог в частині повернення коштів за період з грудня 2006 року по червень 2009 року.
Доказів поважності пропуску позивачем зазначеного строку позовної давності чи переривання перебігу позовної давності суду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
До того ж, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки поданій заяві відповідача про застосування позовної давності до заявлених вимог про повернення коштів за період з грудня 2006 року по червень 2009 року.
Враховуючи основні принципи застосування строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме на цих підставах, а не через пропуск строку позовної давності.
Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин - суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.
Отже, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про те, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, зазначені позовні вимоги в повному об'ємі задоволенню не підлягають саме з підстав їх недоведеності.
За таких обставин, наведені порушення призвели до прийняття судом першої інстанції невірного рішення, що є підставою для його скасування із прийняттям нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.
Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 804,75 грн. відшкодовуються за рахунок позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2012 р. у справі № 5011-72/6007-2012 скасувати та прийняти нове рішення.
2. У позові відмовити повністю.
3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Журналіст-3» (02098, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 7, код ЄДРПОУ 22908645) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 804 (вісімсот чотири) грн., 75 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.
5. Матеріали справи № 5011-72/6007-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
6. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя Буравльов С.І.
Судді Андрієнко В.В.
Шапран В.В.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2013 |
Оприлюднено | 01.02.2013 |
Номер документу | 29004692 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні