Рішення

від 29.01.2013 по справі 21/140-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2013 р. Справа № 21/140-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз», Київська обл., с. Чайки

про стягнення 26 719,01 гривень

за участю представників:

від позивача: Жигадло І.Б. (довіреність №226/10 від 14.12.2011р.)

від відповідача: Терновий Ю.В. (довіреність №1 від 01.01.2013р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

14.11.2012р. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі-ДК «Газ України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз» (далі-ТОВ «Укргаз»/відповідач) про стягнення 26 791,01 грн., з яких: 23 882,45 грн. заборгованості за договором №06/11-798 БО-17 від 30.08.2011р., 1 801,69 грн. пені, 789,46 грн. 3% річних та 245,41 грн. інфляційних втрат.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2012р. порушено провадження у справі №21/140-12 та призначено справу до розгляду на 04.12.2012р.

В судовому засіданні 04.12.2012р. представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до завершення процедури реорганізації позивача.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Оскільки відповідачем не обґрунтовано в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до завершення процедури реорганізації позивача у розумінні ст. 79 ГПК України, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає з огляду на його необґрунтованість.

25.12.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли клопотання про зобов'язання позивача надати суду пояснення з приводу отримання ним заяви відповідача №565/11 від 11.11.2011р. та про витребування у позивача завірених копій журналу вхідної кореспонденції за 14.11.2011р., у задоволенні яких судом відмовлено у зв'язку з наявністю в матеріалах даної справи копії заяви відповідача №565/11 від 11.11.2011р. з відміткою позивача про її отримання.

Крім того, 25.12.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

В судових засіданнях 04.12.2012р., 25.12.2012р., 08.01.2013р. та 22.01.2013р. оголошувалась перерва до 25.12.2012р., 08.01.2013р., 22.01.2013р. та 29.01.2013р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

30.08.2011р. між ДК «Газ України» (далі-постачальник) та КП «Баришівкатепломережа» (далі-покупець) укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/11-798 БО-17 (далі-Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, протягом серпня-вересня 2011 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, з урахуванням вартості транспортування газу територією України, загальною вартістю 23 882,45 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах приймання-передачі природного газу:

- від 31.08.2011р. на суму 6 581,30 грн.,

- від 30.09.2011р. на суму 17 301,15 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов Договору.

Втім, як зазначає позивач, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 23 882,45 грн. заборгованості.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 23 882,45 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого природного газу за серпень-вересень 2011 року згідно Договору.

Водночас, відповідач заперечуючи проти позову посилався на те, що його зобов'язання по сплаті вартості поставленого природного газу за серпень-вересень 2011 року згідно Договору припинилось 14.11.2011р. на підставі заяви останнього №565/11 від 11.11.2011р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 203 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173, 265 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 712, 692, 530 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 6.1.1 та 4.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Оплата за природний газ з у рахуванням вартості транспортування газу територією України за серпень 2011р. здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати укладання цього договору.

За вересень 2011р.:

- оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних Актів приймання-передачі природного газу без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу, та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Водночас, судом встановлено, що 11.11.2011р. відповідачем було надіслано лист №565/11, відповідно до якого останній просив позивача зарахувати переплату за договором №4-06/10-3155-БО-17 від 24.12.2010р. у сумі 371 238,65 грн., зокрема, для погашення 23 882,44 грн. заборгованості відповідача за Договором. Зазначений лист отримано позивачем 14.11.2011р., що підтверджується відміткою останнього про отримання №16997/2 від 14.11.2011р.

Факт наявності у позивача грошових зобов'язань перед відповідачем за договором №4-06/10-3155-БО-17 від 24.12.2010р. у сумі 371 238,65 грн. підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на акті звіряння розрахунків від 31.12.2011р. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Приписами статей 598, 601 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться у ст. 203 ГК України, якою встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду. Водночас, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається, що спростовує посилання позивача на обов'язку наявність згоди останнього на проведення взаємозаліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 13.06.2012р. у справі №26/387, від 05.12.2012р. у справі №5011-36/3422-2012р.

До того ж, доказів визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічної однорідної вимоги, оформленого листом відповідача №565/11 від 11.11.2011р. суду не надано.

Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду наведених законодавчих положень, враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин, судом встановлено, що відносини між сторонами в частині заявленої позовної вимоги підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поставки.

Водночас, ані положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що регулюють майнові зобов'язання, які виникли між сторонами, ані положення Договору не містять заборони щодо припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Зазначений факт також визнається обома сторонами.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи наявність між сторонами однорідних грошових вимог на суму 23 882,45 грн., відсутність законодавчих обмежень для здійснення їх зарахування на підставі ст. 601 ЦК України, а також враховуючи отримання позивачем 14.11.2011р. листа відповідача №565/11 від 11.11.2011р., який за своєю правовою природою є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст. 203 ГК України, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача по сплаті вартості поставленого природного газу за серпень-вересень 2011 року згідно Договору у сумі 23 882,45 грн. припинилось 14.11.2011р. в порядку ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2012р. у справі №5011-7/5942-2012р.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 23 882,45 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого природного газу за серпень-вересень 2011 року згідно Договору є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 1 801,69 грн. пені, нарахованої з 14.05.2012р. по 13.11.2012р. на 23 882,45 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

У відповідності до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ з у рахуванням вартості транспортування газу територією України за серпень 2011р. здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати укладання цього договору.

За вересень 2011р.:

- оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Враховуючи наведені положення, а також враховуючи факт припинення 14.11.2011р. зобов'язання відповідача по оплаті вартості поставленого газу за спірний період за Договором, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків оплати газу за Договором у позивача виникає з наступного дня після спливу строків, встановлених п. 4.1 Договору та припиняється до 14.11.2011р., тобто до моменту проведення між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог.

З огляду наведеного, а також враховуючи нарахування позивачем пені за порушення відповідачем умов Договору за період, протягом якого грошові зобов'язання відповідача за Договором вже були припиненими - з 14.05.2012р. по 13.11.2012р., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 801,69 грн. пені.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 789,46 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спірними актами зростаючим підсумком, за періоди:

з 06.09.2011р. по 19.10.2011р. на 6 581,30 грн. заборгованості,

з 20.10.2011р. по 13.11.2012р. на 23 882,45 грн. заборгованості;

- 245,41 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за спірними актами зростаючим підсумком, за періоди:

з 06.09.2011р. по 31.10.2011р. на 6 581,30 грн. заборгованості,

з 01.11.2011р. по 31.03.2012р. на 23 882,45 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення Договору щодо строків оплати вартості поставленого газу, встановлення судом факту припинення у відповідача грошових зобов'язань за Договором з 14.11.2011р., а також заявлений позивачем період розрахунку, суд здійснював обрахунок 3% річних та інфляційних втрат за періоди:

з 06.09.2011р. по 19.10.2011р. на 6 581,30 грн. заборгованості,

з 20.10.2011р. по 13.11.2011р. на 23 882,45 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 72,87 грн. та 6,58 грн. відповідно, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 789,46 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 72,87 грн. 3% річних, а вимога про стягнення 245,41 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 6,58 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 601, 602, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 203, 230, 232, 625 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. В. Лобановського, 3А, ідентифікаційний код 32209081) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 72 (сімдесят дві) грн. 87 коп. 3% річних, 6 (шість) грн. 58 коп. інфляційних втрат та 4 (чотири) грн. 78 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 31.01.2013р.

Суддя В.А. Ярема