Постанова

від 12.06.2013 по справі 21/140-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 21/140-12

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.М. (доповідач), Нєсвєтової Н.М., розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішеннягосподарського суду Київської області від 29.01.2013 р. та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 р. у справі № 21/140-12 господарського суду Київської області за позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз" простягнення 26 719,01 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Жигадло І.Б. (дов. № 266/10 від 14.12.2012 р.);

відповідача: Бахмацький К.А. (дов. № 06/01 від 22.01.2013 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2013 р. у справі № 21/140-12 (суддя Ярема В.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 72,87 грн. 3% річних, 6,58 грн. інфляційних втрат та 4,78 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 р. у справі № 21/140-12 (головуючий суддя: Тарасенко К.В., судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В.) апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 29.01.2013 р. у справі № 21/140-12 залишено без змін.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 р. та рішення господарського суду Київської області від 29.01.2013 р. по справі № 21/140-12 в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задовільнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідач скористався правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 р. у справі № 21/140-12 без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.08.2011 р. між дочірньої компанією "Газ України" Національної акціонерної компанією "Нафтогаз України" (постачальник) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Укргаз" (покупець) договір № 06/11-798БО-17 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору.

Згідно п. 1.2. договору сторони погодили, що постачальник передає покупцеві з 06.08.2011 р. по 30.09.2011 р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 39 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.1. ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 0%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 3 368,97 грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 3 425,97 грн.

Згідно п. 4.1. оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування газу територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку.

За серпень 2011 р. - протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору;

За вересень 2011 р.: оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; оплата в розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач, на виконання умов договору, протягом серпня - вересня 2011 р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 23 882,45 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу для вироблення теплової енергії для потреб та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 31.08.2011 р. на суму 6 581,30 грн. та від 30.09.2011 р. на суму 17 301,15 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 23 882,45 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргаз" на адресу позивача було надіслано лист № 565/11 від 11.11.2011 р. про зарахування переплати за договором № 4-06/10-3155-БО-17 від 24.12.2010 р. в розмірі 371 238,65 грн. для погашення заборгованості, зокрема, по договору № 06/11-798БО-17 від 30.08.2011 р. в розмірі 23 882,44 грн., в тому числі ПДВ-3 980,41 грн. в порядку ст. 203 Господарського кодексу України. Зазначений лист отримано позивачем 14.11.2011 р., що підтверджується відміткою останнього про отримання № 16997/2 від 14.11.2011 р.

До того ж, встановлено, що між сторонами проведено звірку розрахунків від 31.12.2011 р., зокрема, по договору № 06/11-798БО-17, про що складено та підписано акт, з якого вбачається заборгованість по даному договору в розмірі 23 882,44 грн.

Нормами ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо однієї сторони.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отож, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких сторона є кредитором, а інша - боржником, а другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду. Водночас, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається, що спростовує посилання позивача на обов'язковій наявності згоди останнього на проведення взаємозаліку.

Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого листом відповідача № 565/11 від 11.11.2011 р., колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарського суду Київської області та Київського апеляційного господарського суду, що зарахування зустрічних однорідних вимог обумовило припинення зобов'язання відповідача в частині сплати 23 882,44 грн. заборгованості за договором № 06/11-798БО-17 від 30.08.2011 р. поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання за серпень-вересень 2011 р.

До того ж, позивач просить стягнути з відповідача 1 801,69 грн. пені, 789,46 грн. 3% річних та 245,41 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за договором № 06/11-798БО-17 від 30.08.2011 р.

Відповідно до п. 7.3.1. договору, у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що стягнення пені нарахованої за період з 14.05.2012 р. по 13.11.2012 р. неможливо, оскільки зобов'язання по договору припинилося 14.11.2011 р., отже у вказаний період заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період була відсутня.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судів щодо перерахунків інфляційної складової боргу та інфляційних втрат з урахуванням строків прострочення зобов'язання.

На підставі викладеного, висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо стягнення з відповідача 72,87 грн. 3% річних та 6,58 грн. інфляційних втрат є правомірними.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 29.01.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 р. у справі № 21/140-12 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М. СуддіЖукова Л.В. Нєсвєтова Н.М.