Рішення

від 21.01.2013 по справі 5015/4582/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.13 Справа № 5015/4582/11

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Волошин О.Я., розглянувши матеріали

за позовом:Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м.Київ, Державного агентства лісових ресурсів України, м.Київ, Львівської міської ради, м.Львів; до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю „СервісПет", м.Львів; до відповідача-2:Брюховицької селищної ради, смт.Брюховичі; до відповідача-3:Товариства з обмеженою відповідальністю „Новобуддизайн", м.Львів; до відповідача-4:Товариства з обмеженою відповідальністю „Самгородок", с.Самгородок; до відповідача-5:Приватного підприємства „Буддизайн", м.Львів; до відповідача-6:Товариства з обмеженою відповідальністю „Лазурит 007", смт.Розділ; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Державної інспекції сільського господарства в Львівській області, м.Львів; про:витребування майна від добросовісного набувача.

За участю представників:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т., старший прокурор прокуратури м.Львова (посвідчення №005508);

від позивача-1: Березюк С.Г., представник (довіреність від 04.01.2013р.);

від позивача-2: не з'явився;

від позивача-3: не з'явився;

від відповідача-1: Петровський Ю.І., представник (довіреність б/н від 13.12.2011р.); від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від відповідача-4: не з'явився;

від відповідача-5: не з'явився;

від відповідача-6: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м.Київ, Державного агентства лісових ресурсів України, м.Київ, Львівської міської ради, м.Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «СервісПет», м.Львів про витребування майна від добросовісного набувача, в якій просив суд витребувати у відповідача земельну ділянку кадастровий №4610166300:04:003:0067 та зобов'язати відповідача повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Розглянувши матеріали справи, суд (суддя Левицька Н.Г.) визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 11.08.2011р. порушив провадження у справі, призначив розгляд справи на 06.09.2011р.

Ухвалою суду від 04.10.2011р. накладено арешт на спірну земельну ділянку площею 4,23 га кадастровий №4610166300:04:003:0067 в смт.Брюховичі в районі вул.Рясненської, а саме заборонено вчиняти будь-які дії, в тому числі зносити розташовані на ній зелені насадження. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Брюховицьку селищну раду, смт.Брюховичі.

Ухвалою суду від 18.10.2011р. процесуальний статус Брюховицької селищної ради змінено на відповідача-2.

20.12.2011р. через канцелярію суду прокурором Шевченківського району подано заяву від 20.12.2011р. №4427 вих.-11 про уточнення позовних вимог, в якій прокурор просив суд визнати незаконним рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008р. та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між Брюховицькою селищною радою та ТОВ „Новобуддизайн" на виконання рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008р.

Ухвалою суду від 20.12.2011р. вищевказана заява прокурора про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 18.01.2012р. залучено до участі у справі в якості відповідача-3 Товариство з обмеженою відповідальністю „Новобуддизайн", м.Львів.

На підставі письмового клопотання позивача-3 ухвалою суду від 08.02.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Держкомзему у Львівській області.

01.03.2012р. через канцелярію суду прокурором міста Львова подано заяву від 01.03.2012р. №30Г про уточнення позовних вимог, в якій прокурор просить суд:

1) скасувати рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2-3327/04»;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, укладений між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Новобуддизайн», відповідно до якого ТзОВ «Новобуддизайн» придбало земельну ділянку площею 8,8643 га за адресою: м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Ряснянська;

3) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі від 25.12.2008 року, укладений між ТзОВ «Новобуддизайн» та ТзОВ «Самгородок», ТзОВ СервісПет» (зареєстрований в реєстрі за № 10391), відповідно до якого у власність ТзОВ «СервісПет» перейшла земельна ділянка площею 0,2695 га, що знаходиться в смт. Брюховичі, вул. Ряснянська;

4) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі від 25.12.2008 року, укладений між ТзОВ «Новобуддизайн» та ТзОВ «Самгородок», ТзОВ СервісПет» (зареєстрований в реєстрі за № 10395);

5) визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907032 від 27.01.2009 року (зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02:09:438:00006), відповідно до якого ТзОВ «СервісПет» є власником земельної ділянки площею 4,23га, яка розташована в смт. Брюховичі, вул. Ряснянська;

6) витребувати земельну ділянку у ТзОВ «СервісПет» - кадастровий №4610166300:04:003:0067 площею 4,2300га;

7) зобов'язати відповідача ТзОВ «СервісПет» повернути спірну земельну ділянку площею 4,2300 га кадастровий №4610166300:04:003:0067 у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Ухвалою суду від 27.03.2012р. заяву прокурора міста Львова №30Г від 01.03.2012р. про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду. Залучено до участі у справі в якості відповідача-4 Товариство з обмеженою відповідальністю „Самгородок", с.Самгородок.

Ухвалою суду від 28.05.2012р. суд замінив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача - Управління Держкомзему у Львівській області на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства в Львівській області.

У зв'язку з обранням Левицької Н.Г. суддею Львівського апеляційного адміністративного суду, справу за №5015/4582/11 передано для розгляду судді Мазовіті А.Б.

Ухвалою суду від 21.08.2012р. залучено до участі у справі в якості відповідача-5 Приватне підприємство „Буддизайн", м.Львів.

На підставі письмового клопотання прокурора ухвалою суду від 05.11.2012р. залучено до участі у справі в якості відповідача-6 Товариство з обмеженою відповідальністю „Лазурит 007", смт.Розділ.

Ухвалою суду від 28.11.2012р. відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про призначення колегіального розгляду справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. За письмовим клопотанням сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях прокурор та представники позивача-1 та позивача-3 позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04 зобов'язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки площею 8,8643 га в смт. Брюховичі в районі вул. Ряснянської, яку, відповідно, орендувало ТОВ «Новобуддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, та зобов'язано укласти з ТОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

На виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 618 від 23.10.2008 року, на підставі якого укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, згідно якого ТОВ «Новобуддизайн» придбало у Брюховицької селищної ради земельну ділянку площею 8,8643 га за адресою м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Ряснянська.

Як стверджує прокурор, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2010р. за нововивленими обставинами скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04 у зв'язку з тим, що рішенням Шевченківського районного суду від 14.02.2005 року визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради № 245 від 11.03.2004 року та № 263 від 18.03.2004 року про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення. Вищевказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009р.

Вищеназваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова констатовано той факт, що вилучені Брюховецькою селищною радою земельні ділянки, на яких розташовані ліси, відносяться до лісів 1 групи, до земель рекреаційного призначення.

На думку прокурора, порядок вилучення земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення встановлений ст.151 ЗК України і належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України. Відтак, на момент прийняття рішення про продаж земельної ділянки Брюховицька селищна рада не була наділена такими повноваженнями. Оскільки ТОВ «Новобуддизайн» набуло права власності на спірне майно в особи, яка не мала права його відчужувати, спірне майно підлягає поверненню законним власникам та розпорядникам.

В подальшому, як зазначає прокурор, ТОВ «Новобуддизайн» відчужило земельну ділянку площею 0,2695 га у власність ТОВ «СервісПет» на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2008 року. Також на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2008 року ПП «Буддизайн» відчужило ТОВ «СервісПет» земельну ділянку площею 3,9605 га в смт. Брюховичі по вул. Ряснянська. Вказані правочини, на думку прокурора, вчинено з порушенням вимог ч.1, ч.2 ст. 203 ЦК України, що відповідно до ч. 1 ст. 215, ст. 216 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

Враховуючи вищенаведене, прокурор просить суд скасувати рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2-3327/04»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, укладений між Брюховицькою селищною радою та ТОВ «Новобуддизайн»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі від 25.12.2008 року, укладений між ТОВ «Новобуддизайн» та ТОВ «Самгородок» і ТОВ СервісПет»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі від 25.12.2008 року, укладений між ТОВ «Новобуддизайн» та ТОВ «Самгородок» і ТОВ СервісПет»; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907032 від 27.01.2009 року; витребувати земельну ділянку кадастровий №4610166300:04:003:0067 площею 4,2300 га у ТОВ «СервісПет»; зобов'язати ТОВ «СервісПет» повернути спірну земельну ділянку площею 4,2300 га кадастровий №4610166300:04:003:0067 у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

В судових засіданнях представник відповідача-1 проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні. В своїх запереченнях зазначив, що посилання прокурора на положення ст.388 ЦК України є неправомірним, оскільки, диспозицією статті 388 ЦК України, наведено вичерпний перелік підстав, при наявності яких майно може бути витребуване від добросовісного набувача, і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Обставини, на які посилається прокурор, під жодну із наведених підстав ні прямо, ні опосередковано не підпадають. Крім цього, зазначена норма підлягає застосуванню у випадку придбання майна в особи, яка не мала права його відчужувати. На думку відповідача-1, прокурором не враховано, що ТОВ «Новобуддизайн» був наділений усіма прамочностями власника, у зв'язку з чим мав право відчужувати майно, яке на час вчинення правочину було його власністю та набуте ним на законних підставах.

Як зазначив відповідач-1, позиція прокурора, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі є такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки такі твердження спростовуються листами Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» №104 від 02.03.2004 р., №105 від 02.03.2004 р. та №106 від 02.03.2004 р. про вилучення земельних ділянок, в яких зазначено, що землекористувач не заперечує проти вилучення частини земель, що перебувають в його користуванні. Таким чином, землекористувач знав про вилучення земельних ділянок.

Крім цього, відповідач-1 звертає увагу суду на те, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів. Зважаючи на вищенаведене, вимога про скасування рішення Брюховицької селищної ради не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Представник відповідача-2 проти позовних вимог заперечив з мотивів, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, просив відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що відповідно до ст.173 ЗК України межа селища - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію селища від інших територій. Позивачі не представили графічних чи інших матеріалів, згідно яких би вбачалось, що смт.Брюховичі і м.Львів об'єднані єдиною замкненою лінією. У зв'язку з цим, на територію смт.Брюховичі не поширюють свою дію акти інших органів місцевого самоврядування, в тому числі, і Львівської міської ради. Відтак, прокурором Шевченківського району м.Львова безпідставно визначено Львівську міську раду позивачем по даній справі, в позовній заяві не зазначено, які права та інтереси Львівської міської ради порушено оскаржуваним рішенням селищної ради, договорами та державним актом.

Заперечуючи проти доводів прокурора та позивачів, що спірна земельна ділянка, яка була продана на підставі оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради, перебуває у державній власності, а відтак повноваження щодо розпорядження такими землями належать відповідним державним адміністраціям та Кабінету Міністрів України, відповідач-2 посилається на статтею 9 Лісового кодексу України, якою передбачено, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Також відповідач-2 зазначив, що рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області та ухвала Апеляційного суду Закарпатської області на момент розгляду їх на сесії Брюховицької селищної ради набрали законної сили.

Виходячи з вищенаведеного, рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області», приймалось в межах повноважень, наданих Брюховицькій селищній раді згідно Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також за наслідками виконавчого провадження, відкритого на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, яке набрало законної сили. Крім цього, на думку представника відповідача-2, вимога про скасування рішення Брюховицької селищної ради не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідач-3, відповідач-4, відповідач-5 та відповідач-6 в судові засідання явку повноважних представників не забезпечили, проти позову не заперечили, вимог ухвал суду не виконали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином (ухвали суду надсилались по місцезнаходженню, внесеному в Єдиний державний реєстр), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судових засіданнях представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача заявлений прокурором позов підтримав, просив задоволити.

Представникам сторін та третьої особи роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 21.01.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.01.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне.

Брюховицькою селищною радою 11.03.2004 року та 18.03.2004 року прийнято рішення №245 та №263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га і віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 14.02.2005р. вищевказані рішення відповідача-2 були визнані неправомірними та скасовані. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року.

15 листопада 2004 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області прийняв рішення у цивільній справі № 2-3327/04, яким зобов'язав Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської, яку орендує ТОВ «Новобуддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру; укласти з ТОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки; зобов'язано ТОВ «Новобуддизайн» сплатити вартість земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вул.Ряснянської, яка складає згідно з експертною оцінкою 2 646 740 грн. на банківський рахунок Брюховицької селищної ради.

В подальшому, зазначене вище рішення суду переглянуто Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за заявою заступника прокурора Львівської області за нововиявленими обставинами. 15.06.2010 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327\04, провадження у справі закрито. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області, зазначив, що підставою скасування свого рішення від 15.11.2004 року є те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення. Вищевказане рішення Шевченківського районного суду м. Львова залишено без змін рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанції.

На виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 22 сесією 5 скликання Брюховицької селищної ради 23.10.2008 року прийнято рішення №618 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року». Було вирішено: 1) виконати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04 та продати Товариству з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» земельну ділянку площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вул.Ряснянської; 2) затвердити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,8643 га в районі вул.Ряснянської в смт.Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ТзОВ «Новобуддизайн»; 3) затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 2 646 740 грн. на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №3327/04; 4) ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки на умовах, визначених цим рішенням, до 01.09.2009 року; 5) ТзОВ «Новобуддизайн» після сплати повної вартості земельної ділянки оформити у встановленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку; 6) ТзОВ «Новобуддизайн» звернутися в Управління земельних ресурсів м. Львова для внесення відповідних змін в земельно-облікові документи.

05.11.2008 року між Брюховицькою селищною радою (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» (покупець) на виконання рішення Брюховицької селищної ради № 618 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки.

19 грудня 2008 року Брюховицькою селищною радою видано ТзОВ «Новобуддизайн» Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №795031.

25.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» ( продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Самгородок» (покупець-1) і Товариством з обмеженою відповідальністю «СервісПЕТ» (покупець-2) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М. та зареєстрований в реєстрі за №10391. Згідно із пунктом 1 даного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцям, а останні зобов'язалися прийняти та оплатити земельну ділянку загальною площею 0,7032 га, що розташована в смт. Брюховичі Львівської області в районі вулиці Ряснянської, відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Покупці прийняли земельну ділянку у власність у такому співвідношенні: покупець-1 - 4337/7032 ідеальних частини земельної ділянки; покупець-2 - 2695/7032 ідеальних частини земельної ділянки.

25.12.2008 року між Приватним підприємством «Буддизайн» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СервісПЕТ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М. та зареєстрований в реєстрі за №10395. Згідно із пунктом 1 даного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а останній зобов'язався прийняти та оплатити земельну ділянку загальною площею 3,9605 га, що розташована в смт. Брюховичі Львівської області в районі вулиці Ряснянської - Незалежності України, відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру.

27.01.2009 року Брюховицькою селищною радою видано ТОВ «СервісПЕТ» Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907032, кадастровий №4610166300:04:003:0067, згідно з яким відповідач-1 є власником земельної ділянки площею 4,23 га в смт. Брюховичі, район вулиці Ряснянської, цільове призначення - будівництво об'єкта дошкільного спортивно-навчального центру. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів за № 02:08:438: 00012 кн.02-7.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності у межах, визначених цим Кодексом.

Статтею 6 Лісового кодексу України (зі змінами і доповненнями станом на 27.11.2003р. , тобто в редакції, яка була чинною станом на момент прийняття відповідачем-2 рішення №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення) усі ліси в Україні є власністю держави . Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України.

Згідно ст.9 Лісового кодексу України у вищеназваній редакції, користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В силу приписів п.9 ст. 149 ЗК України (в редакції, станом на момент прийняття Брюховицькою селищною радою рішення №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року ) вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, лісів першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 року за № 1391 «Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних» селище Брюховичі віднесено до категорії курортних.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих від 12.01.1978 року № 14 зазначені землі відносяться до земель рекреаційного призначення.

Законність прийняття Брюховицькою селищною радою рішень №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року була предметом розгляду в Шевченківському районному суді м.Львова, рішенням якого від 14.02.2005р. вищевказані рішення відповідача-2 були визнані неправомірними та скасовані. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року.

Згідно ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, на момент прийняття Брюховицькою селищною радою рішення від 23.10.2008 року №618 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року» та укладення з відповідачем-1 договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 05.11.2008 року, ця земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Львівського держлісгоспу Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» та не була вилучена з його користування.

Крім цього, як встановлено судом, вищевказане рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області переглянуто цим же судом за заявою заступника прокурора Львівської області за нововиявленими обставинами. 15.06.2010 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04, провадження у справі закрито.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару за договором купівлі-продажу, крім випадку примусового продажу та інших випадків, встановлених законом належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відтак, Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником і не вправі була нею розпоряджатися. Відповідно і покупець (відповідач-1) не мав правових підстав для набуття її у власність та подальшого відчуження іншим особам.

Посилання відповідача-2 на статтю 9 Лісового кодексу України, якою передбачено, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності, суд відхиляє як безпідставні, оскільки відповідачем-2 залишено поза увагою приписи ст.11 Лісового кодексу України, відповідно до якої право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності , а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом. Як стверджував в судовому засіданні представник відповідача-2, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення селищної ради, розмежування земель державної та комунальної власності по смт.Брюховичі не проведено. Доказів зворотнього відповідачем-2 суду не надано.

Згідно ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року №618 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року» прийняте з порушенням чинного на момент його прийняття законодавства, порушує права власника - держави в особі Кабінету Міністрів України, а тому підлягає скасуванню.

Водночас, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача-1 та відповідача-2 про пропуск прокурором позовної давності по цій позовній вимозі, викладені у відповідних заявах про застосування позовної давності, оскільки відповідно до п.4 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відхиляються судом як безпідставні аргументи відповідача-1 та відповідача-2, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, а відтак вимога про скасування рішення Брюховицької селищної ради не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відповідна правова позиція з цього питання викладена в п.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин".

Так господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 ч.1 ст.388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати , про що набувач не знав і не міг знати.

На думку суду, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, а доводи відповідача-1 відхиляються судом як безпідставні з огляду на наступне.

Як було встановлено судом, Брюховицькою селищною радою 11.03.2004 року та 18.03.2004 року прийнято рішення №245 та №263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховецького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га і віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення. В вищевказаних рішеннях відповідача-2 підставами для їх прийняття вказано заяви Державного лісогосподарського об'єднання „Львівліс" №104 від 02.03.2004р., №105 від 02.03.2004р. та №106 від 02.03.2004р. про вилучення земельних ділянок та те, що при винесенні рішень селищна рада керувалась ст.140 ЗК України. Як вбачається із вказаних листів ДЛГО „Львівліс", фактично це були листи про попереднє погодження вилучення земельних ділянок, а не про добровільну відмову власника від права на земельну ділянку чи добровільну відмову від права користування земельною ділянкою. Вказані обставини в повній мірі були встановлені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року у справі К-12580/07 і ,в силу положень ст.35 ГПК України, не потребують доказування.

Статтею 140 Земельного кодексу України визначено правові підстави припинення права власності на земельну ділянку, а саме: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; конфіскація за рішенням суду тощо.

В той же час, статтею 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема листів ДЛГО „Львівліс" від 10.10.2003р. №321, від 02.03.2004р. №104, від 02.03.2004р. №105, від 02.03.2004р. №106 (т.2, а.с.105-114), всі вони були адресовані не власнику земельної ділянки, а селищному голові смт.Брюховичі, який в силу вимог ст.142 ЗК України не наділений повноваженнями на розгляд заяви та прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Вказані вище обставини слугували підставами для прийняття Шевченківським районним судом м. Львова рішення від 14.02.2005 року, яким визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення. Вищевказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, суд прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст.388 ЦК України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ «СервісПет» земельної ділянки площею 4,2300 га кадастровий №4610166300:04:003:0067 та передачі вказаної земельної ділянки у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних Управління Держкомзему у місті Львові станом на 2012 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4,2300 га кадастровий №4610166300:04:003:0067, що належить ТОВ «СервісПет» та знаходиться за адресою смт.Брюховичі, район вул.Ряснянської, становить 1 374 327 грн.

Абзацом п'ятим пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ст.126 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин", державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Вказана позиція Вищого господарського суду України підтверджується також постановою від 15.08.2012р. у справі №5017/1081/2012 та постановою від 21.11.2012р. у справі №41/292.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги задоволення судом вимоги про витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача, з метою відновлення порушених прав власника земельної ділянки, суд вважає підставною та такою що підлягає задоволенню позовну вимогу прокурора про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907032 від 27.01.2009, виданого ТОВ «СервісПет».

Розглянувши позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, укладеного між Брюховицькою селищною радою та ТОВ «Новобуддизайн»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі від 25.12.2008 року, укладеного між ТОВ «Новобуддизайн» та ТОВ «Самгородок» і ТОВ СервісПет»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, укладеного між ПП «Буддизайн» та ТОВ СервісПет», суд вважає, що такі до задоволення не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Разом із тим ч. 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Вищезазначені висновки суду в повній мірі відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 04.12.2012р. у справі №26/133 та постанові від 11.12.2012р. у справі №56/68.

При розгляді даної справи судом було з'ясовано, що в Єдиний державний реєстр внесено записи про припинення Приватного підприємства „Буддизайн" (відповідач-5) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Новобуддизайн" (відповідач-3), що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно п.6 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зважаючи на вищевикладене, провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-3 - ТОВ „Новобуддизайн" та відповідача-5 - ПП „Буддизайн" підлягає припиненню на підставі п.6 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. За письмовим клопотанням прокурора ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Лазурит 007". Однак, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що жодна із заявлених прокурором позовних вимог не спрямована до ТОВ „Лазурит 007". Останнє не було учасником спірних правовідносин, стороною оспорюваних договорів не виступало. В процесі розгляду судом справи прокурором не подано доказів, які б обґрунтовували, яким чином відповідач-6 - ТОВ „Лазурит 007" порушив права та охоронювані законом інтереси позивачів по справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегіть встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами частково. До задоволення підлягають позовні вимоги про скасуваня рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року, про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907032 від 27.01.2009 року, виданого ТОВ „СервісПет", та про витребування у ТОВ „СервісПет" земельної ділянки площею 4,2300га та передачі її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. В частині позовних вимог до ТОВ „Новобуддизайн" та ПП „Буддизайн" провадженння у справі слід припинити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір щодо заявлених позовних вимог немайнового характеру виник з вини відповідача-1 та відповідача-2, судові витрати по розгляду справи в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача-1 та відповідача-2 в рівних частинах. Оскільки спір щодо заявленої позовної вимоги про витребування майна виник з вини відповідача-1, судові витрати по розгляду справи в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача-1.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 13, 126, 140, 142, 149 Земельного кодексу України, ст.ст.6, 9, 11 Лісового кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216, 268, 330, 387, 388, 393, 658 Цивільного кодексу України та ст. ст. 4, 27, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Скасувати рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2-3327/04».

3. Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907032 від 27.01.2009 року, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю „СервісПет", який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00006 кн.02-7.

4. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «СервісПет» (м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код 32894340) земельну ділянку площею 4,2300га кадастровий №4610166300:04:003:0067 та передати її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

5. Стягнути з Брюховицької селищної ради (Львівська область, смт.Брюховичі, вул. Ясна, 1, ідентифікаційний код 04372402) в дохід державного бюджету 470 грн. 50 коп. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СервісПет» (м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код 32894340) в дохід державного бюджету 27 957 грн. 04 коп. судового збору.

7. Провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новобуддизайн" та Приватного підприємства „Буддизайн" припинити.

8. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

9. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.