Постанова

від 07.08.2012 по справі 2а/0470/6260/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/6260/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Орлові О.В.

за участю:

представник позивача Хозяїнов В.В.

представник відповідача Товста Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Море-2007» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000712301 від 23.05.2012 та №0000692301 від 23.05.2012, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю « Море-2007» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач), в якому просить:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000712301 від 23.05.2012 та № 0000692301 від 23.05.2012, які винесені Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

2. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Море-2007» документально підтверджений судовий збір в розмірі 2146 грн. з Державного бюджету України.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на думку позивача висновки, що були викладені в акті перевірки від 08 травня 2012 року № 1063/226/34701481 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Море 2007» (код 34701481) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період грудень 2010 - лютий 2011рр.», є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а податкові повідомлення-рішення № 0000712301 від 23.05.2012 та № 0000692301 від 23.05.2012, винесені Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби за наслідками перевірки, є незаконними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що висновки, викладені в акті, зроблені правомірно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені за результатом перевірки, не підлягають скасуванню, у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Море-2007", зареєстроване як юридична особа 01.06.2007 Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

З 16.01.2009 ТОВ «Море-2007» взято на податковий облік Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у п.п.41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Означене кореспондується з абз.2 ст.2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон) де визначені завдання органів державної податкової служби, а саме здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Нормами ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій, зокрема за нормами п.1 абз. 1 державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

При цьому, ст.20 ПК України визначені права органів державної податкової служби, та нормами ст.21 ПК України передбачені обов'язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів, де зокрема визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності виявлення недостовірностї даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що з 09.04.2012 по 27.04.2012 Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ, Відповідач) проводилась перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Море 2007» (код ЄДРПОУ 34701481) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та з контрагентами-покупцями за період грудень 2010 - лютий 2011 pоку.

Відповідно до п.86.1. ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

08.05.2012 ТОВ «Море 2007» (далі по тексту - ТОВ «Море-2007», Позивач) отримало акт №1063/226/34701481 від 08.05.2012 року «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Море 2007» (код 34701481) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та з контрагентами-покупцями за період грудень 2010- лютий 2011рр.» (далі по тексту - акт).

У висновках акту зазначено:

1. Перевіркою ТОВ „Море 2007" встановлено відображення в податковому обліку по податку на прибуток та по податку на додану вартість взаємовідносин з ТОВ „Ісіра".

2. Перевіркою встановлено порушення ч.І ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного Кодексу України) по правочинах, здійснених ТОВ „Море 2007" та ТОВ „Ісіра" (код за ЄДРПОУ 37305738).

3. п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4., п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р.№283/97-ВР) (із змінами та доповненнями) ТОВ „Море 2007" встановлено заниження податку у сумі 4337648,42 грн. (р.12), а саме за результатами 4 кв. 2010р. у сумі 811133,17 грн., за 1 кв. 2011р. в сумі 3526515,25 грн.

4. п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ТОВ „Море 2007" встановлено завищення податкового кредиту в розмірі 540755,44 грн., у т.ч. за грудень 2010 року у розмірі 540755,44 грн.

5. п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ТОВ „Море 2007"' встановлено завищення податкового кредиту в розмірі 2351010,17 грн., у т.ч. за січень 2011 року у розмірі 867352,72 грн., за лютий 2011 у розмірі 1483657,45 грн.

Відповідно до п.86.4. ст.86 Податкового кодексу України Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У відповідності до абз. 4 п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт перевірки був підписаний ТОВ «Море-2007» із відповідними зауваженнями.

Згідно до п. 86.7. ст. 86 ПКУ у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

14.05.2012 ТОВ «Море-2007» подало свої заперечення на акт до ДПІ.

24.05.2012 ТОВ «Море-2007» отримало від ДПІ податкові повідомлення-рішення №0000712301 від 23.05.2012 (далі по тексту - рішення 1) та № 0000692301 від 23.05.2012 (далі по тексту - рішення 2) винесені на підставі акту перевірки.

Згідно рішення 1 встановлено порушення з боку ТОВ пп.7.4.1, пп.7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, п. 198.2., п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, в результаті чого ТОВ «Море-2007» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3026955 грн. 47 коп. (з яких податок на додану вартість у розмірі 2891765 грн. 61 коп., а 135189 грн. 86 коп. штрафні санкції).

Згідно рішення 2 встановлено порушення з боку ТОВ п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 п.5.1, пп.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 p. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Море-2007» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4540432 грн. 71 коп. (з яких податок на прибуток у розмірі 4337648 грн. 42 коп., а 202784 грн. 29 коп. штрафні санкції).

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Пп.20.1.6 п.20.1 ст. 20 ПКУ визначено право податкових органів для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до заперечень на позовну заяву відповідач пояснив, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська отримано акти по визнанню правочинів «нікчемними» відносно ТОВ „Ісіра", а саме:

1. акт від 27.04.2011 №1041/23-0304/ з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.01.2011 висновками якого визнано нікчемними правочини укладені ТОВ „Ісіра".

2. акт від 18.04.2011 №955/23-0304/37305738 з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року висновками якого визнано нікчемними правочини укладені ТОВ „Ісіра".

Означеними актами перевірки встановлена неможливість фактичного здійснення ТОВ «Ісіра» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ісіра» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями. Усі операції купівлі-продажу ТОВ «Ісіра» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до „ вигодонабувача ".

Крім цього, згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ, розрахунки комунального податку) наданої підприємством до ДПІ у м. Іллічівську чисельність працюючих у ТОВ «Ісіра» за перевіряємий період становить 0 осіб, за сумісництвом - 2 особи. Означене свідчить про відсутність у підприємства ТОВ «Ісіра» ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів. Також відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявності автомобільного чи іншого транспорту, наявності офісного приміщення а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

З огляду на викладені обставини, ТОВ «Ісіра» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Також означеними актами перевірок ТОВ „Ісіра" встановлено, що одним з покупців підприємства у грудні 2010 року, січні -лютому 2011 року було ТОВ «Море 2007».

Згідно АРМу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та акту комплексної документальної перевірки ТОВ „Море 2007" №2908/231/34701481 від 15.08.2011 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 встановлено, що у складі податкового кредиту ТОВ «Море 2007» за грудень 2010 року відображено суму податкового кредиту по постачальнику ТОВ „Ісіра" у сумі 540755,44грн., за січень 2011 року у сумі 867352,72 грн, за лютий 2011 року у сумі 1483657,45 грн., та віднесено до складу валових витрат суму 14458828,05 грн, а саме за 4 кв 2010 року - 675944,3 грн та 1 кв. 2011 року- 2938762,72 грн.

Перевіркою встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Ісіра» до ТОВ „Море 2007", в зв'язку з відсутністю у ТОВ «Ісіра» майна, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання правових наслідків.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені піл час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини ТОВ „Море 2007" з ТОВ „Ісіра" відбувалися згідно укладеного договору постачання товару №3011-2010 від 30.11.2010 року.

На підставі даного договору ТОВ „Ісіра"- продавець, ТОВ „Море 2007"- покупець. Продавець зобов"язується поставити і передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Предметом постачання є товар в асортименті. Асортимент товару передбачаеться у накладній, яка додається до кожної поставки.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку.

Постачання здійснюється на умовах доставки товару за рахунок і транспортом Покупця.

Товар вважається поставленим з моменту передачі товару Покупцю на складі м.Одеса, Митна площа, 16.

Перевіркою встановлено, що на підставі Договору постачання №3011-2010 від 30.11.2010 ТОВ „Ісіра" відвантажило в адресу ТОВ «Море 2007» товар ( рибну продукцію), на загальну суму 17350593,66 грн., у т.ч. ПДВ 2891765,61 грн., а саме в грудні 2010 року на суму 3244532,64 грн, в січні-лютому 2011 року на суму 14106061,02 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

- Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

- Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).

З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган встановив обставини, які свідчать про умисел TOB «Море-2007» на укладення договорів з контрагентом (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами, оскільки у ТОВ «Ісіра» відсутнє майно, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та інше майно, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання правових наслідків. Дані, наведені в деклараціях TOB „Море-2007" про податок на додану вартість, про обсяги поставок, податкові зобов'язання, не є дійсними та не підтверджені документами бухгалтерського та податкового обліку.

Під час перевірки документального підтвердження повного виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг TOB „Море-2007" та ТОВ «Ісіра» не надано. Що не було зроблено представником позивача й під час судового розгляду справи.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі -ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до актів перевірок від 27.04.2011 №1041/23-0304/ та акту від 18.04.2011 №955/23-0304/37305738 відповідач зробив висновок щодо відсутності у ТОВ «Ісіра» ресурсів для здійснення господарської діяльності, в частині відвантаження та перевезення товарів.

В ході проведення перевірки 09.04.2012-27.04.2012 ТОВ «Море-2007» надало первинні документи на підставі яких було сформовано податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період, а саме - видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні.

В товарно-транспортних накладних зазначено, що перевезення товарів здійснювало автопідприємство ТОВ «С.І. Груп Транс».

Таким чином, Позивач зазначає, що відсутність у ТОВ «Ісіра» ресурсів для здійснення перевезення товарів не свідчить про нікчемність правочину, оскільки послуги перевезення надало ТОВ «С.І. Груп Транс». При цьому, оплата вартості товару, поставленого до ТОВ «Море-2007» від ТОВ "Ісіра" фактично підтверджує факт вибуття майна (грошових коштів) ТОВ, що безпосередньо обумовлює його намір на реальне настання правових наслідків за договором.

Під час судового розгляду представник позивача не надав належних та достатніх доказів, які підтверджують реальність укладених позивачем угод з ТОВ «Ісіра», а саме: первинної документації підприємства, документів щодо відвантаження товару, актів прийому-передачі, сертифікатів про якість товару, подорожніх листів ТОВ «С.І. Груп Транс» щодо перевезення товару на замовлення ТОВ «Море-2007» за 2011 рік, інформації про водіїв перевізника та автомобілів, що використовувалися для зазначених перевезень та інших документів.

Таким чином, відповідачем правомірно зроблені висновки щодо порушення Позивачем:

1. ч.І ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного Кодексу України) по правочинах, здійснених ТОВ „Море 2007" та ТОВ „Ісіра" (код за ЄДРПОУ 37305738).

2. п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4., п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р.№283/97-ВР) (із змінами та доповненнями) ТОВ „Море 2007" встановлено заниження податку у сумі 4337648,42 грн. (р.12), а саме за результатами 4 кв. 2010р. у сумі 811133,17 грн., за 1 кв. 2011р. в сумі 3526515,25 грн.

3. п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ТОВ „Море 2007" встановлено завищення податкового кредиту в розмірі 540755,44 грн., у т.ч. за грудень 2010 року у розмірі 540755,44 грн.

4. п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ТОВ „Море 2007"' встановлено завищення податкового кредиту в розмірі 2351010,17 грн., у т.ч. за січень 2011 року у розмірі 867352,72 грн., за лютий 2011 року у розмірі 1483657,45 грн.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Море-2007», оскільки проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та з контрагентами-покупцями за період грудень 2010 - лютий 2011 року, є правомірним, висновки акту від 08 травня 2012 року № 1063/226/34701481, прийнятого за результатами зазначеної перевірки, відповідають фактичним обставинам та нормами діючого законодавства, а податкові повідомлення-рішення, №0000712301 від 23.05.2012 та № 0000692301 від 23.05.2012 є законними та не підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Море-2007» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000712301 від 23.05.2012 та №0000692301 від 23.05.2012 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Постанова в повному обсязі виготовлена 10.08.2012 року.

Суддя В.С. Парненко