Постанова

від 15.01.2013 по справі 16/5007/789/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

15 січня 2013 року Справа № 16/5007/789/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Гудак А.В.

за участю представників:

позивача - пред-ка Іващенка І.К.(пост.дов.б/№ від 03.01.2013 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Житомирської області від 03.10.12 р. у справі № 16/5007/789/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотех"

до приватного підприємства "Компанія "Теплий дім"

про стягнення 345846,11 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 02.10.2012 р. у справі № 16/5007/789/12 позов ТОВ "Теплотех" до приватного підприємства "Компанія "Теплий дім" про стягнення 345846,11 грн. задоволено частково - підлягає до стягнення з приватного підприємства "Компанія "Теплий дім" на користь позивача ТОВ "Теплотех" 47619,76 грн. боргу по оплаті за отримані товари згідно з договором купівлі-продажу, 206,21 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 814,03 грн. 3% річних, 297126,46 грн. штрафу та 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката і 6915,32 грн. судового збору. Відмовлено у позові в частині стягнення 79,65 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та відмовлено у стягненні 10400 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ТОВ "Теплотех" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 02 жовтня 2012 року у справі №16/5007/789/12 в частині стягнення з ПП "Компанія "Теплий дім" штрафу в розмірі 297126,46 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення штрафу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача 297126,46 грн. штрафу, оскільки штраф не може нараховуватись за кожен день прострочення платежу, що суперечить правовій природі такого виду неустойки. Зазначає, що законодавець визначив такі ознаки штрафу імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати.

Також скаржник звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, за наявності обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання. Тобто, доводить скаржник, стягуючи з відповідача штраф за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 297126,46 грн., суд безпідставно не застосував наведені норми щодо зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням того, що:

- сума боргу становить лише 47619,76 грн.;

- штраф у розмірі 297126,46 грн. є надмірно великим порівняно з цією заборгованістю;

- відповідач вживав всі можливі заходи по погашенню заборгованості (частково сплачував борг 21.05.2012 р. на суму 1000,00 грн., 13.06.2012 р. - 2000,00 грн., 14.06.2012 р. - 1000,00 грн., що не заперечується позивачем);

- розрахунки не проведені своєчасно внаслідок заборгованості кінцевого покупця - Романівської центральної районної лікарні, яка є бюджетною установою та якій не були виділені необхідні кошти для розрахунків за поставлене обладнання для опалення, про що відповідач не міг повідомити, оскільки не був присутній у судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ПП "Компанія "Теплий дім" заперечує її доводи, вважає рішення господарського суду Житомирської області від 02.10.2012 р. у справі №16/5007/789/12 законним і обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно дослідив обставини, що мають значення у справі та на підставі відповідних норм матеріального права, керуючись нормами процесуального права, ухвалив справедливе та обґрунтоване рішення. Відповідач без поважних причин жодного разу не брав участі у судових засіданнях та не надав жодного доказу на підтвердження своєї правової позиції. Таким чином, відповідач не скористався наданим йому правом, що передбачене ст.22 ГПК України.

У судовому засіданні 15.01.2013 р. представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві та подав додаткові письмові пояснення щодо обґрунтування стягнення штрафних санкцій. Зазначає зокрема, що частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Також представник позивача, посилаючись на ст.22 ГПК України та п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", заявив клопотання про залишення апеляційної скарги приватного підприємства "Компанії "Теплий дім" без розгляду.

Таке клопотання позивача відхилене колегією суддів як необґрунтоване. Судом апеляційної інстанції перевірено повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу, а також перевірено належність адреси скаржника за спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який одержаний апеляційним судом відповідно до ст.ст.17,22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у зв'язку із розглядом цієї справи, та шляхом запитів державним реєстраторам виконкому Житомирської міської ради та Сімферопольської районної райдержадміністрації.

Колегія суддів дійшла висновку, що справа № 16/5007/789/12 розглянута господарським судом Житомирської області з дотриманням правил територіальної підсудності, визначених ст.15 ГПК України, оскільки за даними Єдиного державного реєстру на час порушення господарським судом Житомирської області провадження у даній справі юридичною адресою відповідача була адреса Житомирська область м.Житомир вул.Київська,73 кв.21, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відповідачем - в апеляційній скарзі /а.с.1-7 у т.2/.

Крім того, за даними Єдиного державного реєстру на час звернення відповідача приватного підприємства "Компанія "Теплий дім" до суду із апеляційною скаргою 12.10.2012 р. директором цього підприємства був Кухарський А.О.

Відповідно до частини другої статті 17 та статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру (зокрема, про місцезнаходження та про осіб, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності), були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для залишення апеляційної скарги без розгляду, враховуючи, що з урахуванням даних ЄДРПОУ скарга підписана уповноваженою особою, підпис якої скріплений печаткою, що також підтверджує відповідність підпису цієї особи на документі.

Відповідач/скаржник не забезпечив явку представника у судові засідання апеляційного господарського суду. При цьому юридична адреса відповідача, на яку надсилалися процесуальні документи апеляційним господарським судом, також підтверджена за даними ЄДРПОУ, зокрема - спеціальним витягом.

Так, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.11.2012 р., станом на час звернення до суду з позовом та на час винесення рішення судом першої інстанції місцезнаходженням відповідача приватного підприємства "Компанія "Теплий дім" (ЄДРПОУ - 35954716) було наступне - 10030, м.Житомир, вул.Київська,буд.73, кв.21 /а.с. 129-136, 142-144 у т.1/.

Зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.12.2012 р. та на 19.12.2012 р. вбачається, що відповідач ПП "Компанія "Теплий дім" має іншу юридичну адресу, ніж зазначена ним у позовній заяві та апеляційній скарзі, - 95053 Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, Київський р-н, вул.Вороського, б.26,офіс 32 /а.с.109-111 у т.1, а.с.2-7 у т.2/.

Судом неодноразово надсилалися процесуальні документи на обидві адреси відповідача/скаржника (у м.Житомирі та у м.Сімферополі), і вказані поштові відправлення повернуті поштовими відділеннями з відміткою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає та про те, що за вказаною адресою знаходиться приватний будинок, а організація не зареєстрована /а.с.119-122, 138-139, 150-151, 153-154 у т.1, 11-14 у т.2/.

Враховуючи, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому невручення процесуального документа, направленого судом стороні за належною адресою, та повернення рекомендованої кореспонденції поштою по закінченню терміну зберігання чи внаслідок відсутності адресата за зазначеною належною адресою не свідчить про невиконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення процесуальних дій, оскільки матеріали справи містять докази вчинення судом необхідних дій, направлених на завчасне повідомлення сторін, зокрема, позивача про час і місце розгляду справи.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.

20.12.2011 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Теплотех" (позивачем/продавцем) та приватним підприємством "Компанія "Теплий дім" (відповідачем/покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 211179, за умовами якого продавець зобов'язувався продати та поставити, а покупець - прийняти і оплатити обладнання, перелік, кількість та інші характеристики якого узгоджені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору /а.с.9-13 у т.1/.

Відповідно до пп.6.1 договору, кількість та ціна за кожну одиницю товару встановлюється у відповідних специфікаціях до цього договору. Загальна сума договору складає 67619,76 грн., в т.ч. ПДВ - 11269,96 грн.

Згідно з пп.6.4.1 договору, покупець зобов'язався здійснити попередню оплату товару у розмірі 22% від загальної суми, вказаної у відповідній специфікації, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладання цього договору та підписання сторонами відповідної специфікації - перший етап.

Відповідно до пп.6.4.2 договору, покупець зобов'язався перерахувати 78% від загальної суми договору, вказаної у відповідній специфікації протягом 6 шести робочих днів після відвантаження товару зі складу продавця, на підставі відповідного рахунку та з урахуванням положень пп.6.3 цього договору - другий етап.

Датою відвантаження вважається дата формування продавцем видаткової накладної на товар перелік і кількість якого узгоджені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 7.2 договору встановлена відповідальність покупця у випадку прострочення оплати товару. Так, у випадку прострочення оплати другого етапу покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 3% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за договором за кожен день прострочення, починаючи з четвертого дня з дати відвантаження товару зі складу продавця.

Додатком до договору є специфікація №1 від 20.12.2011 р., де сторони визначили комплект поставки пальників Weishaupt /а.с.14 у т.1/.

Отже, на умовах договору № 211179 від 20.12.2011 р. між сторонами склались правовідносини купівлі-продажу, які врегульовані нормами пар.1,2 глави 54 ЦК України. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі довіреності серії ААА № 693316 від 21.12.2011р. відповідач за видатковою накладною №Т-00000679 від 21.12.2011 р. одержав від позивача обумовлений у специфікації товар на загальну суму 67619,76 грн./а.с.15,17 у т.1/. Накладна містить посилання на договір від 20.12.2011 р., і товар прийнято відповідачем без будь-яких зауважень.

Зазначені довіреність і накладна містять обов'язкові реквізити за п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, і є належними доказами того, що господарська операція (в даному випадку - передача/прийняття товарів за договором купівлі-продажу) фактично відбулась, і, відповідно - є доказами зобов'язання відповідача перед позивачем згідно зі ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково - сплатив 20000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку 26007052653300 від 21.12.2011 р., 21.05.2012 р., 14.06.2012 р., 14.06.2012 р./а.с.18-22 у т.1/. У визначений умовами договору строк - протягом шести робочих днів після відвантаження товару - оплата товарів на суму 47619,76 грн. відповідачем не виконана.

Крім вищеперелічених первинних документів, заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена актом вивірки розрахунків станом на 26.04.2012 р., підписаним сторонами /а.с.23 у т.1/.

28.05.2012 р. позивач за вих. № 59 надіслав відповідачу претензію з вимогою про оплату боргу 50619,76 грн. та штрафних санкцій згідно з умовами договору /а.с.24-25 у т.1/. Відповідач на претензію не відреагував і борг у зазначеній в позові сумі не сплатив.

Отже, на час вирішення спору судом заборгованність в сумі 47619,76 грн. підтверджена доказами у справі, не спростована відповідачем/скаржником, тому позовна вимога про стягнення цієї суми боргу правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норм ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пп.7.2 договору купівлі-продажу сторони погодили, що у випадку прострочення оплати другого етапу покупець сплачує продавцю штраф, у розмірі 3% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за договором за кожен день прострочення, починаючи з четвертого дня з дати відвантаження товару зі складу продавця.

На підставі цієї умови договору позивачем нараховано відповідачу штраф у сумі 297126,46 грн., що становить 3% від суми невиконаного грошового зобов'язання 47619,76 грн. за договором за кожен день прострочення за період з 25.12.2011 р.

Господарський договір згідно зі ст.174 ГК України та ст.11 ЦК України є однією із підстав виникнення господарського зобов'язання. Договором є домовленність двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Норми ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 ГК України передбачають господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ст.199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст.217,230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому за ч.4 ст.179 ГК України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто - мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням штрафних санкцій та визначенням розміру такої відповідальності. Разом з тим, суд, приймаючи рішення про стягнення, повинен визначити правову природу такої відповідальності.

За ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ч.3 цієї статті пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки штраф як санкція за невиконання або неналежне виконання зобов'язання нараховується і стягується одноразово, а пеня має триваючий характер та нараховується за кожен день прострочення оплати, тому погоджена сторонами за п.7.2 договору та нарахована позивачем у даній справі неустойка є пенею.

Згідно з ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому ч.3 цього Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір пені, він не може перевищувати встановленого законом граничного розміру, тобто - за прострочення розрахунків за договором може бути стягнуто пеню лише у розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення.

Наведені норми помилково не застосовані судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині стягнення пені.

Крім того, позивачем розрахунок штрафної санкції виконаний з урахуванням умов п.7.2 договору, починаючи з четвертого дня з дати відвантаження 21.12.2011 р. товару на суму 67619,76 грн. - за період прострочення оплати з 25.12.2011 р. по 05.07.2012 р. При цьому не враховано, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки умовами п.6.4.2 граничний термін оплати погоджений протягом 6 (шести) робочих днів після відвантаження товару зі складу продавця, то датою, коли має припинятись нарахування штрафних санкцій, є 29.06.2012 р., а не 05.07.2012 р.

Судом апеляційної інстанції з урахуванням вищенаведених норм та умов договору здійснено розрахунок штрафної санкції, яка становить 4029,62 грн.:

- за період з 25.12.2011 р. по 21.05.2012 р. (51619,76 грн. боргу) = 3220,28 грн.

- за період з 22.05.2012 р. по 13.06.2012 р. (50619,76 грн. боргу) = 477,15 грн.

- за 14.06.2012 р. (48619,76 грн. боргу) = 19,93 грн.

- за період з 15.06.2012 р. по 30.06.2012 р. (47619,76 грн. боргу) = 312,26 грн.

Оскільки належна до стягнення сума штрафної санкції не є надмірно великою, враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів залишає поза увагою доводи скаржника про зменшення штрафної санкції згідно зі ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України.

Оскільки має місце несвоєчасне, з порушенням умов договору, виконання грошових зобов'язань, є правомірними позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, оскільки згідно зі ст.625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Разом з тим, неправильним є розрахунок розміру відсотків річних, виконаний позивачем. Оскільки за умовами п.6.4.2 граничний термін оплати погоджений сторонами протягом 6 (шести) робочих днів після відвантаження товару зі складу продавця, тому період прострочення, визначений позивачем з 25.12.2011 р., є неправильним. Позивачем та судом першої інстанції проведено розрахунок 3% річних, що підлягають до стягнення з відповідача, без урахування умов п.6.4.2 договору, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Колегія суддів виконала обрахування 3% річних з урахуванням умов п.6.4.2 договору і частково виконуваних відповідачем платежів та встановила, що належною до стягнення є сума 792,83 грн.:

- за період з 30.12.2011 р. по 13.06.2012 р. (51619,76 грн. боргу) = 706,64 грн.

- за 14.06.2012 р. (48619,76 грн. боргу) = 4,00 грн.

- за період з 15.06.2012 р. по 05.07.2012 р. (47619,76 грн. боргу) = 82,19 грн..

В частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовної вимоги в цій частині, оскільки виконаний позивачем розрахунок є неправильним.

Щодо стягнення з відповідача витрат на оплату позивачем послуг адвоката в сумі 13400,74 грн., колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про визначення належної до відшкодування суми 3000,00 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат належить оплата послуг адвоката.

Обгрунтовуючи суму витрат на оплату послуг адвоката, відповідач надав укладену ТОВ "Теплотех" та адвокатом Іващенком І.К. угоду № 5 (про надання послуг з правових питань) від 02.04.2012 р., що є додатком до договору на правове обслуговування від 01.07.2006 р. /а.с.32-35/, видаткові касові ордери від 09.04.2012р. на суму 3828,92 грн. та від 04.07.2012 р. на суму 9571,82 грн. /а.с.58,61 у т.1/, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Іващенком І.К. № 2225, видане 23.06.2005 р. /а.с.30 у т.1/, письмові обгрунтування суми витрат на юридичні послуги від 25.09.2012 р. № АБ-02/09 /а.с.80 у т.1/. Отже, витрати позивача підтверджені належними доказами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд першої інстанції правомірно визначив, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним, і надав правильну оцінку розміру таких витрат з урахуванням конкретних обставин справи (в розрахунки включені послуги, які не підтверджені документально та частина яких не стосується пред'явленого позову) і розумної необхідності судових витрат для даної справи, а також - з огляду на часткове задоволення позовних вимог внаслідок помилок у розрахунках.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення господарського суду Житомирської області від 02.10.2012 р. у справі № 16/5007/789/12, яке прийняте з порушенням норм матеріального права. Судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вбачається при цьому, що відповідачем сплачено до державного бюджету судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, що перевищує визначений законом. Так, згідно з квитанцією 4667.200.2 від 12.10.2012 р. відповідачем сплачено до державного бюджету 3458,46 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Разом з тим, відповідач/скаржник оскаржує рішення господарського суду Житомирської області від 02.10.2012 р. у даній справі в частині стягнення 297126,46 грн. штрафу.

Отже, відповідачу необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі в розмірі 2971,26 грн. як 1% від оскаржуваної суми штрафу 297126,46 грн., тому скаржником внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" зайво сплачена сума судового збору повертається судом в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Належною до повернення за наведених обставин є сума судового збору 487,20 грн. (3458,46 - 2971,26 = 487,20).

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства "Компанія "Теплий дім" задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 02.10.2012 р. у справі № 16/5007/789/12 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Компанія "Теплий дім" (95053 Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, Київський район, вул.Вороського,26 офіс 32, ідентифікаційний код 35954716) на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотех" (04176 м.Київ вул.Електриків,23; ідентифікаційний код 30058348) 47619,76 грн. боргу, 206,21 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 792,83 грн. відсотків річних, 4029,62 грн. штрафної санкції, 3000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг адвоката та 1052,97 грн. витрат на оплату судового збору. Видати наказ.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 293096,84 грн. штрафної санкції, 79,65 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 21,2 грн. відсотків річних."

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотех" (04176, м.Київ, вул.Електриків 23, ідентифікаційний код 30058348) на користь приватного підприємства "Компанія "Теплий дім" (95053 Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, Київський район, вул.Вороського,26 офіс 32, ідентифікаційний код 35954716) 2929,66 грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання цієї постанови.

3. Повернути приватному підприємству "Компанія "Теплий дім" (95053 Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, Київський район, вул.Вороського,26 офіс 32, ідентифікаційний код 35954716) судовий збір у розмірі 487,20 грн., сплачений згідно з квитанцією 4667.200.2 від 12.10.2012 р., як внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

4. Матеріали справи № 16/5007/789/12 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.