Постанова

від 27.03.2013 по справі 16/5007/789/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Справа № 16/5007/789/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А. (доповідача),

суддів Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотех" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15 січня 2013 року у справі № 16/5007/789/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотех" до приватного підприємства "Компанія "Теплий дім" про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ :

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Теплотех" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до приватного підприємства "Компанія "Теплий дім" про стягнення 47905,62 грн. основного боргу, з урахуванням індексу інфляції, 814,03 грн. 3 % річних, 297126,46 грн. штрафу та 13400,74 грн. витрат на послуги адвоката, посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 211179 від 20 грудня 2011 року в частині розрахунків за поставлений товар та умови угоди № 5 від 2 квітня 2012 року про надання послуг з правових питань, що є додатком до договору № 164-lcs від 1 липня 2006 року про правове обслуговування.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 2 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 47619,76 боргу, 297126,46 грн. штрафу, 814,03 грн. 3 % річних, 206,21 грн. інфляційних, 3000 грн. витрат на оплату юридичних послуг адвоката та судовий збір в сумі 6915,32 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 січня 2013 року рішення місцевого суду змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 47619,76 грн. боргу, 206,21 грн. інфляційних, 792,83 грн. 3 % річних, 4029,62 грн. штрафних санкцій, 3000 грн. витрат на оплату юридичних послуг адвоката, 1052,97 грн. судового збору. В задоволенні позову в частині стягнення 293096,84 грн. штрафу, 79,65 грн. інфляційних, 21,2 3 % річних відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу № 211179 від 20 грудня 2011 року позивач поставив відповідачу у грудні 2011 року товар - обладнання на загальну суму 67619,76 грн., що підтверджується видатковою накладною № Т-00000679 від 21 грудня 2011 року, специфікацією № 1 до даного договору та довіреністю серії ААА № 693316 від 21 грудня 2011 року.

Згідно пп. 6.4.1 договору покупець зобов'язався здійснити попередню оплату товару у розмірі 22 % від загальної суми, вказаної у відповідній специфікації, протягом 3 робочих днів з моменту укладання цього договору та підписання сторонами відповідної специфікації, що становить перший етап оплати.

Відповідно до пп. 6.4.2 договору покупець зобов'язався перерахувати 78 % від загальної суми договору, вказаної у відповідній специфікації, протягом 6 робочих днів після відвантаження товару зі складу продавця, на підставі відповідного рахунку та з урахуванням положень пп. 6.3 цього договору, що становить другий етап оплати.

Датою відвантаження вважається дата формування продавцем видаткової накладної на товар, перелік і кількість якого узгоджені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до пп. 7.2 договору у випадку прострочення оплати другого етапу покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 3 % від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за договором за кожен день прострочення, починаючи з четвертого дня з дати відвантаження товару зі складу продавця.

Всупереч вимог договору, відповідач оплатив поставлений товар частково, в сумі 20000 грн., в зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 47619,76 грн., що підтверджується відповідними актами звірки взаєморозрахунків, а претензію позивача про сплату боргу залишив без належного реагування.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 655, 692 Цивільного кодексу України, встановивши зазначені обставини, дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення суми основної заборгованості, зважаючи на підтвердження факту її наявності матеріалами справи.

Разом з тим, на підставі ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 610-612, 625 Цивільного кодексу України, суд задовольнив вимоги позивача щодо стягнення штрафу та 3 % річних, за період з 25 грудня 2011 року по 5 липня 2012 року, в повному обсязі, а інфляційних втрат за вказаний період - частково, в сумі 206,21 грн., посилаючись на помилковість відповідного розрахунку позивача і, відмовивши, в зв'язку з цим, у стягненні 79,65 грн. інфляційних.

Зважаючи на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, що стягується з відповідача, має бути співрозмірним з розміром суми основної заборгованості та штрафних санкцій, і не повинен бути завищеним, суд задовольнив відповідну вимогу позивача частково - в сумі 3000 грн., посилаючись, при цьому, на те, що в розрахунок суми цих витрат позивачем включені послуги, що не підтверджені документально, а частина наданих адвокатом послуг не стосується даного позову.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції також дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, проте, рішення місцевого суду в частині позовних вимог, що стосуються штрафних санкцій і 3 % річних, змінив, виходячи з наступного.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Апеляційним господарським судом вірно визначено, що відповідно до пп. 7.2 договору купівлі-продажу № 211179 від 20 грудня 2011 року стягненню з відповідача підлягає штрафна санкція, яка за своє правовою природою є пенею.

Разом з тим, судом враховано, що положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Встановивши, що, виходячи з умов до пп. 6.4.2 договору граничний термін оплати - протягом 6 робочих днів після відвантаження товару зі складу продавця, а тому, датою, коли має припинятися нарахування штрафних санкцій є 29 червня 2012 року, а не 5 липня 2012 року, як зазначив позивач і з чим помилково погодився місцевий суд, а період, за який підлягають нарахуванню 3 % річних, починається з 30 грудня 2011 року, апеляційний суд, здійснивши перерахунок вказаних сум, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та 3 % річних частково, в розмірі 4029,62 грн. та 792,83 грн. відповідно, погодившись з висновками місцевого суду щодо задоволення позову в частині стягнення 47619,76 грн. основного боргу, 206,21 грн. інфляційних і 3000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Вказані висновки апеляційного господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного суду у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотех" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15 січня 2013 року у справі № 16/5007/789/12 - без змін.

Головуючий П.А. Гончарук

Судді І.Д. Кондратова

Л.В. Стратієнко