Рішення

від 21.11.2006 по справі 4/322

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/322

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "21" листопада 2006 р.Справа №  4/322

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянувши справу №4/ 322

за позовом: Дочірнє підприємство “Кіровоградський  облавтодор” філія “Знам'янський райавтодор” м.Знам'янка

до відповідача: Знам'янське міське комунальне  підприємство “Шляховик” м. Знам'янка

про  стягнення 73792 грн. 85  коп.

Представники сторін:

від позивача - Попова О.П. , довіреність № 65  від 31.01.06 ;

від позивача - Мовчан В.Ю. , довіреність № 178  від 26.10.06 ;

Суть спору:

Заявлено позов про стягнення   73792  грн. 85  коп.  заборгованості  за  виконані   роботи   по  ремонту  автомобільних  доріг по м. Знам'янка.

Відповідач відзив на позовну заяву надав,  визнавши  наявність заборгованості по  оплаті  вартості  виконаних  робіт, вважає   безпідставними та  необґрунтованими позовні  вимоги  щодо  стягнення   пені в  розмірі  14870  грн. 59 коп. та  штрафу  в  розмірі  2851  грн. 89  коп. Крім того, вважає, що втрати  від інфляції  нараховані  позивачем  всупереч  постанови  Кабінету Міністрів  України №159  від 21.02.2001  року “Про  затвердження порядку проведення компенсації  громадянам втрати  частини грошових  доходів у  зв'язку  з  порушенням їх  виплати”.

Розглянувши справу за наявними в ній  матеріалами після  оголошено   в  судовому  засіданні  27.10.06 р.  перерви  до  10 год. 21.11.2006  року, у відповідності до ст.75  ГПК України ,  господарський суд, -

                                               В С Т А Н О В И В:

Згідно договору  №3  від  02.09.2003 року   відповідач виступив  замовником, а   позивач  підрядником  по  виконанню ремонтних  робіт на вулицях Дмитрівській, Скирди   та Свердлова  в м.Знам'янці. Відповідно  до  п.1.2  вказаного  договору вартість  робіт складає 131700 грн.  На  виконання  умов  договору   позивачем  проведено  ремонтні  роботи автомобільних  доріг та  відповідно  до  актів приймання  виконаних  підрядних  робіт за листопад-грудень 2003  року,  підписаних без  зауважень  уповноваженими представниками   сторін, вартість    виконаних  робіт  склала  95858 грн. і підлягала  до  оплати  відповідачем  на  рахунок  позивача.  Однак,  в  порушення  умов  п.3.2 договору  відповідач  розрахувався  з  позивачем  лише частково,  перерахувавши  на  розрахунковий  рахунок  позивача  55116  грн. 67  коп., а різницю  між   сумою  на  яку  фактично  виконані і   передані   відповідачу  роботи  і  сплачено не   оплатив  до   часу  розгляду  справи  судом. Таким  чином,   утворився  борг у  відповідача  перед  позивачем  на суму  основного  боргу в  розмірі  40741 грн. 33 коп. Приймаючи  до  уваги, що  п.3.2  Договору  передбачалось, що  розрахунки  за  виконані  роботи повинні  проводитись згідно  актів  виконаних  робіт (форми2) по   мірі  виконання  робіт, а  акти  були підписані  в  листопаді-грудні  2003  року позивач  обґрунтовано  вважає, що   заборгованість  існує  з  01.01.2004  року .

Проаналізувавши  правовідносини, що виникли між  учасниками  спору  та надавши  їм правову   кваліфікацію, господарський  суд  вважає, що  позовні  вимоги   в  частині   стягнення  суми  основного  боргу  підлягають  до  повного  задоволення, з  відповідача  необхідно стягнути   40741  грн. 33 коп.  Такий  висновок   господарський  суд  зробив на  підставі  аналізу  правових  норм, що  регулюють  спірні  правовідносини.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР (в  подальшому  ЦК УРСР), який  був  чинним  на  час  виникнення правовідносин, зобов'язання за договором  п повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. .Відповідно до п. 3.2 вказаного вище договору розрахунки за виконанні роботи повинні проводитись згідно актів виконаних робіт (форма 2 ) по мірі виконання робіт. Зважаючи на те,  що акти виконаних робіт були підписані представниками обох сторін у листопаді — грудні  2003р., кінцевим  терміном  оплати  є  саме  01.01.2004  року.

Відповідно до ст. 332 ЦК УРСР за договором підряду одна сторона п підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої  сторони - Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану  роботу.

За  приписом  ст. 345 ЦК УРСР замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи після остаточної здачі робіт.

Судом  приймається  до уваги, що  з  01.01.2004  року  набрав чинності  Цивільний  кодекс  України в  редакції  від 16.01.2003  року і  згідно  до  п.4 Прикінцевих та  перехідних  положень цього  кодексу він  застосовується до  цивільних  відносин, які  виникли після  набрання  ним  чинності. Щодо  цивільних відносин , які  виникли до  набрання  чинності   вказаним  кодексом, положення  кодексу застосовуються  до  тих   прав  та  обов'язків,  що  виникли  або  продовжують існувати після  набрання  ним  чинності.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 837 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір  підряду.

Згідно до ст.837 Цивільного кодексу  України за  договором  підряду  одна сторона (підрядник) зобов'язується  на свій  ризик виконати  певну  роботу за  завданням другої  сторони (замовника), а  замовник зобов'язується прийняти  та  оплатити виконану  роботу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач вимоги позивача  в  частині   стягнення  заборгованості в  розмірі  основного  боргу   фактично  визнав,  але   доказів належного виконання зобов'язання в  повному  обсязі суду не надав. Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив. Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг в сумі   40741 грн. 33 коп.  з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Господарським  судом  приймається  до  уваги, що   позивач  неодноразово  заявляв  відповідачу претензії  про погашення  заборгованості, однак  його  вимоги  залишились  без  реагування  з  боку   відповідача  ( претензії № 261 від 24.03.2005р. та № 465 від 20.04.2006р).

Аналізуючи   обґрунтованість  позовних вимог  щодо стягнення  з  відповідача  пені  та  штрафу  господарський  суд  виходить  зі  слідуючого.

Ст. 216 ГК України закріплює принцип відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування  до правопорушників господарських санкцій, а згідно ст. 217 ГК України, одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції.

У  відповідності  до  ст. 549  Цивільного  кодексу  України неустойкою (штрафом, пенею)  є  грошова  сума   або  інше  майно,  які  боржник  повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення  боржником  зобов'язання.  Пенею  є  неустойка, що  обчислюється  у  відсотках від  суми  несвоєчасно  виконаного  грошового   зобов'язання за  кожен  день  прострочення  виконання.

Відповідно до п. 4.1 договору сторонами передбачено, що за невиконання або не належне виконання зобов'язань, згідно договору сторони несуть відповідальність,   передбачену чинним законодавством України

Відповідно до ст. 231 ГК  України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом  господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення  пов'язане   з   виконанням   державного   контракту,   або   виконання   зобов'язання  фінансується   за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються у розмірі:  за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Враховуючи те, що позивач  є суб'єктом господарювання, що лежить до державного сектора економіки, на суму заборгованості нараховується  пеня  та    штраф.

Господарський  суд  не  погоджується  з  визначеним позивачем  розміром  пені, яка  на  його  думку  підлягає  до стягнення  з  відповідача в  розмірі   14870  грн. 59  коп.,  оскільки  при  проведенні   розрахунку позивачем  не враховано  вимоги  ч.6 ст. 232  Господарського  кодексу України про те, що    нарахування штрафних  санкцій за  прострочення  виконання  зобов'язання,  якщо    інше   не    встановлено  законом  або  договором,  припиняється через  шість  місяців від  дня, коли  зобов'язання мало  бути  виконано. Тобто  нарахування  позивачем  пені після  30.06.2004  року   суд  визнає  необгрунтованим та  визначає  суму  пені,  яка  підлягає  до  стягнення  з відповідача  за  період  з  01.01.2004 року  по   30.06.2004 року  в  розмірі   7333 грн.44 коп.  Суму  штрафу в  розмірі  2851  грн. 89 коп.  позивачем  визначено    вірно,  оскільки  у  відповідності  до  ст.231 ГК  України за  прострочення   виконання   зобов'язання понад  30  днів  додатково   стягується  штраф у  розмірі  7%  вказаної  вартості: 40741,33 Х7%= 2851 грн. 89  коп.

Підлягають  до  задоволення і  вимоги  позивача  про стягнення   втрат  від інфляції та  3 процентів  річних, оскільки  у  відповідності  до  положення  ст. 625 ЦК України   за  прострочення  грошового  зобов'язання боржник  повинен  сплатити кредитору  суму  боргу з врахуванням індексу інфляції та  3  процентів  річних.  За  період  з  січня  2004  року  по  вересень  2006 року   втрати  від інфляції  фактично  становлять 12737  грн. 48  коп.,  однак  враховуючи, що  позивачем   заявлено  вимогу  про  стягнення втрат  від інфляції  в  розмірі   11967  грн. 88 коп.,  тобто  менше  ніж  розраховано  судом,  суд  задовольняє  позовні   вимоги  повністю та  визначає  до стягнення    11967 грн.88 коп., оскільки суд  не  може вийти  за межі  позовних  вимог. Поряд з цим, господарський  суд  визнає  правильними   розрахунки позивача суми,  що підлягає   до стягнення  як  3 проценти  річних  в  розмірі 3361  грн. 16  коп. і вважає  за  необхідне   стягнути  вказану  суму  з відповідача.

Розмір  основної  заборгованості,  стан  її погашення  та  наявність на  час  розгляду  справи   сторонами  не  оспорюється.

Таким  чином, на день розгляду заяви борг на користь позивача складає 66255 грн. 70 коп., з  яких  40741 грн. 33 коп.  основного  боргу, 7333 грн. 44 коп. пеня  та  2851  грн. 89 коп.  штраф  за  несвоєчасне  виконання  зобов'язання  по  оплаті  виконаної   роботи, 11967  грн. 88 коп.  втрати   від  інфляції та  3361  грн. 16  коп.- 3  проценти  річних.

Враховуючи, що  позовні  вимоги  складали   73792 грн.85  коп.,  то  виходячи  з  наведеного   розрахунку  вони  підлягають   частковому  задоволенню  на  суму   66255  грн. 70 коп.

В судовому  засіданні   представник  відповідача  надав  погоджене  з  позивачем  клопотання  про    відстрочення  виконання  рішення  суду  до  01.05. 2007  року  у зв'язку  з  необхідністю  виділення  коштів  на  погашення  заборгованості  в   міському  бюджеті  на  2007  рік. Господарський  суд  вважає  за  можливе  задовольнити   клопотання    відповідача та  застосувати  відстрочку  виконання  рішення  суду на  вказаний  термін.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України та пункту 1  Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 року із змінами  та  доповненнями, господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити  виконання рішення, ухвали, постанови , змінити спосіб та порядок їх виконання.

Судом  враховуються   викладені  в п.2 Роз'яснення   від  12.09.1996  року  №02-5/333  “про  деякі  питання практики  застосування   статті 121 Арбітражного  процесуального кодексу  України”  висновки  про те, що  підставою  для  відстрочки можуть  бути конкретні  обставини  справи, що  унеможливлюють виконання  рішення, або  роблять  його неможливим у  строк або  встановлений господарським  судом способом. Згоди  сторін на вжиття  заходів, передбачених  статтею 121  ГПК закон  не  вимагає, і  господарський  суд законодавчо  не  обмежений будь-якими  термінами відстрочки   чи  розстрочки виконання  рішення.

Вирішуючи    питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати  матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Державне мито,  відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України та послуги за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

При  цьому  господарський  суд  вважає за  необхідне  використати  своє  право  та  покласти на  відповідача державне  мито та  відшкодування  витрат   на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу,  оскільки  спір  виник   внаслідок  неправильних  дій  відповідача. Господарським  судом  приймається  до уваги, що  спір  виник  через  невиконання  відповідачем  своїх  зобов'язань   за   договором,  що  привело  до  необхідності  позивачу  звернутися  до  суду за  захистом  свого  законного  права і  він  поніс  додаткові  витрат,  пов'язані  зі  сплатою  державного  мита  та  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу. Такий  висновок  суду  ґрунтується   на  п.7 Роз'яснення   Вищого  Арбітражного   суду  України   №02-5/20 від  17.01.1995  року “Про  деякі  питання практики  вирішення   арбітражними  судами  спорів за  позовами  прокурорів” та  п.1 Роз'яснення від  04.03.1998  року  №02-05/78 “Про деякі  питання практики   застосування  розділу  V1 Арбітражного  процесуального  кодексу  України”.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,36,43,44,49, 80,82, 84,85,116 Господарського  процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                             В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з  Знам'янського міського комунального  підприємства “Шляховик” м. Знам'янка  Кіровоградської  області  вул. Фрунзе 130 р/р 26009200043 в ВАТ “Мегабанк”, м. Знам'янка,  МФО 323721 код 03365280 - 66255 грн. 70 коп., з  яких  40741 грн. 33 коп.  основного  боргу, 7333 грн. 44 коп. пеня  та  2851  грн. 89 коп.  штраф  за  несвоєчасне  виконання  зобов'язання  по  оплаті  виконаної   роботи, 11967  грн. 88 коп.  втрати   від  інфляції та  3361  грн. 16  коп.- 3  проценти  річних,  суму  сплаченого  державного  мита  в  розмірі   737  грн. 93  коп. та  118  грн.  витрат   на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу на  користь Дочірного підприємства “Кіровоградський  облавтодор” філія “Знам'янський райавтодор” м.Знам'янка вул. Скирди 4  р/р 2600317200651 в Правексбанк МФО 323594, код 26177285.

Виконання  рішення  суду  відстрочити  до  01.05.2007  року.

Наказ  видати.

В решті  позовних  вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя   Ю. І. Хилько