Постанова

від 06.11.2012 по справі 2а-3645/12/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2012 р. (11:14) Справа №2а-3645/12/0170/17

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Гришанової Г.В., представників сторін:

позивача - Антіпіної Н.О., довіреність від 01.10.12, паспорт ЕЕ 457874;

відповідача - Журенка В.О., довіреність від 29.02.12 № 16/9/10-00, посвідчення УКР № 089506, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю "Аеросвіт курорт"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

06.04.12р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати нечинними висновки за актом перевірки від 05.12.2011р. № 3834/23-4/33006418/77, складеним на підставі перевірки Державної податкової адміністрації в Автономній Республіки Крим та Державної податкової служби України про відмову у задоволенні первинної та повторної скарги, а також визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011р. № 0034302301, винесене відповідачем на підставі акту перевірки від 05.12.2011р. № 3834/23-4/33006418/77.

Позовні вимоги мотивовані тим, що посадовими особами відповідача проведена позапланова перевірка позивача, за результатами якої складено акт перевірки, висновки якого не відповідають дійсності. Не погоджуючись з висновками акту, позивачем подано до податкового органу заперечення, які ним залишено без уваги. Прийняті на підставі названого акту перевірки податкові повідомлення-рішення є нечинними, внаслідок нечинності висновків акту перевірки, викладені обставини в якому не відповідають дійсним обставинам, зроблені за довільним тлумаченням положень податкового законодавства, з огляду на що, доводи відповідача щодо порушення позивачем норм та приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по зобов'язанням з податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є безпідставними. За наявності усіх передбачених законом документів, що надають право на включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), податковий орган його не визнає, зазначаючи про порушення платником податків вимог податкового законодавства, про що вказує в акті перевірки, висновки якого спростовуються наданими позивачем доказами, що також були досліджені податковим органом під час проведеної перевірки.

За поданим позовом, ухвалою суду від 09.04.12р., відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторін повідомлено про місце, день і час судового розгляду.

Представником позивача у судових засіданнях підтримано у повному обсязі заявлені вимоги, відповідно до підстав та обставин, викладених у позові, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що з положень діючого податкового законодавства акти перевірки податкових органів оскарженню в судову порядку не підлягають, а є документом, що фіксує виявлені порушення. Так, зафіксоване актом порушення передбачає нарахування до сплати до бюджету сума податкових зобов'язань визначена на підставі наданих позивачем документів, а тому, як слід, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення, яким визначено суму податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, внаслідок порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Заперечуючи проти адміністративного позову та не визнаючи його вимоги, зазначено, що позивачем не дотримано вимог податкового законодавства, сформовано свій податковий кредит у тому числі за рахунок податкових накладних виданих, які не внесено до Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Окрім цього, в ході перевірки встановлена нікчемність правовідносин платника податків з контрагентами, від яких ним отримано податкові накладні, податкові зобов'язання за якими віднесено до складу податкового кредиту при його формуванні. Перевіркою не встановлено доказів на підтвердження реального здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з його контрагентами, а тому зважаючи на те, що у податковій звітності підлягає відображенню лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та зміст, якої лише відображено на первинних документах, то формування податкового кредиту за вказаних обставин, внаслідок нікчемних господарських операцій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, вчинених з метою ухилення від оподаткування, є протиправними діями, такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, а саме дохідної частини бюджету.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши зібрані по справі матеріали у їх сукупності, які сторони визнали достатніми для підтвердження своїх вимог та доводів, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, суд, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, аналізуючи зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Достовірно встановлені з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що повноважною особою відповідача, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у період з 23.11.11р. тривалістю 5 робочих днів, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аеросвіт-Курорт" (ЄДРПОУ 33006418) по взаємовідносинах з ПП "Воллі" (ЄДРПОУ 34029609), ТОВ "Сталевий Дім" (ЄДРПОУ 37399035), ТОВ "Агропульсар" (ЄДРПОУ 37173338) та в частині правомірності формування податкового зобов'язання з ПДВ на підставі податкових накладних виписаних ТОВ "Паркур" (ЄДРПОУ 32145510), які підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 05 грудня 2011 року № 3834/23-4/33006148/77.

Відповідно до встановленого порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, на підставі названого акта перевірки податковим органом платника податків повідомлено податковим повідомленням рішенням від 19 грудня 2011 року № 0034302301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45 179 грн., задекларованих ним у вересня 2011 року поданою податковою декларацією від 20.10.11 № 9009317706.

Як убачається з висновків акта перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, ТОВ "Аеросвіт-Курорт" занижено податок на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2011р. на 135 656 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації за вересень 2011 року на 45 179 грн.

Також, контролюючим органом зазначено, що згідно вимог порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. затвердженого наказом ДПА України від 25.01.11р. №41 ТОВ "Аеросвіт-Курорт" підлягає збільшенню по декларації з ПДВ за вересень 2011р., залишок відёємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 138 058 грн.

Перевіркою дотримання податкового законодавства в частині правомірності формування податкового зобов'язання з ПДВ на підставі податкових накладних, які підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі за вересень 2011 року контролюючим органом встановлено відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податкові1 накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

До відділу перевірок ризикових операцій від відділу адміністрування ПДВ надійшов висновок № 1146/15-2 від 14.11.2011р. про те, що підприємством ТОВ "Аеросвіт-Курорт" в реєстрі виданих податкових накладних за вересень 2011р. до Декларації по ПДВ за вересень 2011р. (рег. № 9009311949 від 20.10.11р.) відображена податкова накладна виписана ТОВ "Парктур" (іпн 321455109186) № 3832 від 30.09.2011р. на суму ПДВ 268 143,03 грн., яка не була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Станом на 01.12.2011р. ТОВ "Аеросвіт-Курорт" факт реєстрації податкової накладної № 3832 від 30.09.2011р. на суму ПДВ 268 143,03 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних - відсутній.

Взаємовідносини ТОВ "Аеросвіт-Курорт" з ПП "Воллі", з ТОВ "Сталевий дім", з ТОВ "Агропульсар" є нікчемними, оскільки на вказаних підприємствах відсутні трудові ресурси, транспортні засоби, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, не мають реального товарного характеру. У ПП "Воллі", ТОВ "Сталевий дім", ТОВ "Агропульсар" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, укладені угоди мають ознаки нікчемності.

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятого на його підставі податковим повідомленням-рішенням платником податків подано до ДПА в АР Крим та ДПС України скарги, які, за результатами їх розгляду, залишені без задоволення, а прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Будучи не згодним з прийнятим суб'єктом владних повноважень рішенням, платник податків, скориставшись правом захисту порушеного права у публічно-правових відносинах, оскаржив до суду прийняте рішення, що безпосередньо змінює склад належного йому майна.

З положень частини першої, другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Акт планової документальної позапланової виїзної перевірки не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, висновки акту не є обов'язковими до виконання.

Вказаний акт планової документальної позапланової виїзної перевірки від 05 грудня 2011р. № 3834/23-4/33006418/77 не є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню в адміністративній справі, а має характер доказу у разі вжиття правообмежень за ним. Вказаний акт не породжує жодних правових наслідків, безпосередньо не призводить до виникнення певних обов'язків у особи, щодо якої його складено. За вказаних підстав, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Розглядаючи питання правомірності прийняття рішення із зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45 179 грн., визначене податковим повідомленням-рішенням від 19 грудня 2011 року № 0034302301, обґрунтованості та законності вказаного рішення, суд виходить з того, що право на нарахування податку на додану вартість, складення податкових накладних та формування податкового кредиту, зі змісту пп. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу - Податок на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом статті 201 ПК України податкова накладна, видана продавцем покупцю (отримувачу), підписана уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності), що має в окремих рядках визначені п. 201.1 вказаної статті обов'язкові реквізити, виписана на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), є податковим документом, що одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, яка, виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, надає право не тільки на її складання, але і на нарахування податку, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 201.14, 201.15 ст. 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Податковий кредит, відповідно до положень статей 198 та 201 ПК України, формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), та надається отримувачу, є також податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Приписи Податкового кодексу України передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Кодексом не передбачено.

Так, визначені законодавцем приписами статей 187, 198 ПК України події та обставини, є правом платника податків на формування податкового кредиту та відображення відповідних відомостей у податковій звітності, обмеження якого, без достатніх на то правових підстав, за надуманих та штучних обставин, вказаних в акті перевірки, факт наявності яких не передбачено податковим законодавством, а також спростовується належними доказами, що містяться у матеріалах справи та досліджувались під час проведення перевірки, є протиправними діями відповідача - податкового органу, на який покладено обов'язок щодо забезпечення регуляції державної податкової політики на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наявні у ТОВ "Аеросвіт-Курорт", як покупця, виданих йому його контрагентами, як продавцями, податкових накладних, що відповідають встановленим законодавцем до них вимогам, містять в окремих рядках обов'язкові реквізити, передбачені приписами статті 201 ПК України, сплата покупцем отриманих послуг продавця, перерахування у тому числі податку на додану вартість, є достатніми підставами для формування за відповідними господарськими взаємовідносинами на підставі отриманих податкових накладних податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідному податковому періоді.

Доказів невиконання обов'язків по сплаті податку ПП "Воллі", ТОВ "Сталевий Дім", ТОВ "Агропульсар", податковим органом ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи не наведено. Також податковим органом не наведено доказів того, що вказані контрагенти не мали можливості виконати свої договірні зобов'язання, доказів не пов'язанності операцій із господарською діяльністю, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-якого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в іншій спосіб. Жодного доказу несплати сум податку на додану вартість, не відображення отриманих сум ПДВ у складі податкових зобов'язань вказаними контрагентами, взаємовідносни з якими нібито носять нікчемних характер, контролюючим органом не наведено.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (за відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визнанням їх нікчемності, недійсності із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) суду не надано.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником (контрагентом) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Твердження податкового органу про нікчемність укладених правочинів позивача з його контрагентами - ПП "Воллі", ТОВ "Сталевий Дім", ТОВ "Агропульсар" є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які будь-якими належними доказами не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд зазначає, що за обставин коли контрагент не виконав свого зобов'язання з реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виданої платнику податків податкової накладної чи обов'язку зі сплати до бюджету визначених зобов'язань, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податків ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник податків виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Такі вимоги податкового органу є надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зібрані по справі докази дають підстави для висновку, що формування податкового кредиту ТОВ "Аеросвіт-Курорт" у вересні 2011 року відбулось за товарними операціями на підставі належним чином оформлених документів, що дають підстави для включення сум ПДВ за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту, віднесення до складу від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з ПДВ за вересень 2011 року, та має всі необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доказів підтверджуючих, що платником податків завищено податковий кредит, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за вересень 2011р. суму, розмір якого визначено у податковому повідомленні-рішенні, доказів підтвердження нікчемності взаємовідносин платника податків з його контрагентами, податковим органом в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України суду не надано, хоча при вирішенні адміністративного спору про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Оцінивши повідомлені сторонам докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення, які засновані на приписах Податкового кодексу України, з огляду на що викладені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до статті 94 КАС України, документально підтверджені (а.с.2), підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, шляхом їх безспірного списання з її рахунків у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.11р. № 0034302301 Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на відшкодування витрат зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеросвіт курорт" 452 грн. за рахунок коштів, виділених Державній податковій інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя підпис О.В. Папуша