Постанова

від 05.02.2009 по справі 14/120-08-4245

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/120-08-4245

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" лютого 2009 р. Справа № 14/120-08-4245

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.   

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Олійник В.Ю. за довіреністю від 24.09.2008р. №274

від відповідача-1: Слюсар М.М. за довіреністю від 08.01.2009р. №122

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”

на рішення господарського суду Одеської області від 01 грудня 2008 року   

у справі №14/120-08-4245

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо”

до відповідачів: 1. Державного підприємства „Одеська залізниця”;

                             2. Закритого акціонерного товариства „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”

про стягнення 4720 грн., -   

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Вінницяоблпаливо” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” та Закритого акціонерного товариства „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” 4720 грн. недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 грудня 2008 року у справі №14/120-08-4245 (суддя Горячук Н.О.) позов ВАТ „Вінницяоблпаливо” задоволено. З ДП „Одеська залізниця” та ЗАТ „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” на користь позивача стягнуто з кожного по 2360 грн. боргу, 51 грн. держмита, 69 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено, що недостача вантажу виникла при перевезенні, про що свідчать комерційний акт від 12.06.2008р. №БК047155/538/4, акти загальної форми від 12.06.2008р. №10519, №10531 та акт про технічний стан вагону від 12.06.2008р. №303, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст. 31-32, 110-111, 113 Статуту залізниць України збитки від нестачі вантажу підлягають стягненню з вантажовідправника та перевізника в рівних частках.

ЗАТ „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” (відповідач-2) із рішенням суду першої інстанції не згодне, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ВАТ „Вінницяоблпаливо” до ЗАТ ГЗФ „Краснолуцька” відмовити. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. За доводами скаржника згідно з вимогами ст.ст. 24, 110, 114-115, 127 Статуту залізниць України відповідальність за незбереження (втрату) вантажу в процесі перевезення необхідно повністю покласти на ДП „Одеська залізниця”.

Представник позивача (ВАТ „Вінницяоблпаливо”) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими, позивач не погоджується з апеляційною скаргою ЗАТ „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду –без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 05.02.2009р. за вх.№41-Д1.

Представник відповідача-1 (ДП „Одеська залізниця”) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими, відповідач-1 також не погоджується з апеляційною скаргою ЗАТ „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду –без змін.

          Скаржник (ЗАТ ГЗФ „Краснолуцька”) в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.01.2009р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ЗАТ ГЗФ „Краснолуцька” за відсутністю представника скаржника в судовому засіданні.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та відповідача-1, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ЗАТ ГЗФ „Краснолуцька”, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2006р. між Відкритим акціонерним товариством „Вінницяоблпаливо” (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тера-Нова” (постачальник) укладений договір №1.146, предметом якого є зобов'язання постачальника відвантажити вугілля марки ДГР 0-200 у кількості 2000 тон та вугілля марки АМ 13-25 у кількості 3000 тон, а також зобов'язання покупця прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов вказаного договору та додатково узгодження від 19.09.2007р. №12 (а.с. 10-13) 09.06.2008р. зі станції Красний Луч Донецької залізниці ЗАТ „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” у вагоні №65947954 відправлено на адресу ВАТ „Вінницяоблпаливо” - станція призначення Вапнярка Одеської залізниці –70,000 тон антрациту АМ, що підтверджується залізничною  накладною №50818620 (а.с. 14).

Згідно з цією залізничною накладною, антрацит завантажений засобами відправника (ЗАТ „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”) навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п.3,4,8 Р.1 гл.1 додатку 14 до СМГС, Р.2 пар. 3-5 Технічних умов правильно. Вантаж марковано вапном. Маса вантажу визначена на 150 тонних тензометричних вагах.

В процесі перевезення вантажу 12.06.2008р. на станції Знам'янка Одеської залізниці при огляді потягу з оглядової вишки у вагоні №65947954 виявлено, що на поверхні вантажу наявне поглиблення. На момент прибуття вагону течі вантажу немає. Наявні старі сліди течі вантажу на порозі у хвостовій частині вагону. Деформовані обидві створи дверей. Наявний зазор між створами дверей шириною 100мм на всю висоту дверей. Деформація дверей старого походження, вкрита іржею. Зазор між створами дверей закладений за допомогою дошки та паклі. Двері на замку, замок відсутній. Двері ув'язали. В головній частині вагону двері та люки щільно закриті. Вагон зданий під охорону. Повідомлений ЛВВС. Вагон відчеплений на знеструмлену колію для перевірки. Про встановлені обставини станцією Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми від 12.06.2008р. №10519 (а.с. 53).

Тією ж датою станцією Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №10531 (а.с. 54), згідно з яким, при огляді вагону на знеструмленій колії виявлено, що по документам значиться навантаження навалом нижче бортів, розмір навантаження відносно висоти бортів не вказаний. Фактично завантаження рівномірне нижче бортів 400 мм. На поверхні вантажу є поглиблення над 5-6 люками довжиною 2000 мм шириною на всю ширину вагону глибиною до полу скосом до двері в хвостовій частині вагону. Маркування вантажу відсутнє. Наявний доступ до вантажу. Доступ до вантажу усунений шляхом нанесення маркування вапном. Каток не застосовувався. Течі вантажу немає. Зазор в двері в хвостовій частині закладений дошкою та паклею. В головній частині вагону двері та люки щільно закриті. Обсяг кузова 70,5 куб.м. Вагон зданий під охорону та відчеплений на вагову перевірку.  

На підставі вищевказаних актів загальної форми станцією Знам'янка Одеської залізниці 12.06.2008р. складений комерційний акт №БК047155/538/4 (а.с. 15), згідно з яким, окрім обставин, які засвідчені в актах загальної форми, встановлено, що 12.06.2008р. здійснено перевантаження вагону на 150 тонних вагонних вагах станції і виявлено, що вага брутто 83600 кг, тара –23000 кг, нетто –60000 кг, тобто виявлено недостачу вантажу в кількості 9400 кг. Перевантаження здійснювалося двічі, недостача вантажу підтвердилася. На момент перевантаження маркування вапном не порушено. Недостача вантажу у вагон вміститися могла.

Окрім того, 12.06.2008р. станцією Знам'янка Одеської залізниці складений акт про технічний стан вагону №303 (а.с. 55), який свідчить про виявлені несправності вагону №65947954, а саме: „Деформовані створи дверей в хвостовій частині вагону. Наявний зазор між створами дверей шириною 100мм на всю висоту дверей. Двері не в замку, замок відсутній. Деформація дверей в хвостовій частині вагону старого походження, вкрита іржею”. Причина виникнення несправності –в процесі експлуатації. Втрата вантажу можлива. Вантажовідправник несправності міг бачити, але не прийняв заходів по усуненню.

Таким чином матеріали справи свідчать, що між ЗАТ „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь ВАТ „Вінницяоблпаливо” (вантажоодержувач), оскільки в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Водночас матеріали справи свідчать про недостачу вантажу, технічну несправність вагону, в якому здійснювалося перевезення вантажу, про наявність  ознак втрати вантажу при його перевезенні (поглиблення на поверхні вантажу).    

Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини є підставою для відповідальності як вантажовідправника, так і перевізника вантажу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог ч.5 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909, ч.1 ст.920  ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст.2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

В силу вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, то придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником.   

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст.917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.          

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, в акті про технічний стан вагонів від 12.06.2008р. №303 встановлено, що вантажовідправник міг бачити несправність створ дверей, які деформовані в процесі експлуатації та втрата вантажу від такої несправності є можливою, а тому вантажовідправник повинен був відмовитися від використання технічно несправного вагону. Якщо він цього не зробив, відповідальність за недостачу вантажу покладається на відправника.  

Водночас вимогами ст.113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст.924 ЦК України та ч.1 ст.314 ГК України.  

Проте апеляційний господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що також залежать від залізниці, оскільки в порушення вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця подала під завантаження технічно несправний вагон, що в свою чергу й призвело до незбереження вантажу при його перевезенні, а відтак, відповідальність за недостачу вантажу покладається і на залізницю.    

Аналогічні положення щодо відповідальності відправника та перевізника за недостачу вантажу у випадку наявності технічної несправності вагону містяться і у п.3.9. Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.  

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність покладення відповідальності за недостачу вантажу на обох вантажовідправника та перевізника є цілком правомірним та обґрунтованим.

Кількість і вартість відправленого вантажу позивач належним чином підтвердив рахунком-фактурою від 09.06.2008р. №СФ-0000439, (а.с. 18), згідно з яким вартість 1 тони антрациту АМ становить 491,67 грн. без ПДВ. Таким чином, вартість 1 тони антрациту АМ становить 590 грн., в т.ч. ПДВ.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги наданий ВАТ „Вінницяоблпаливо” в позовній заяві розрахунок суми позовних вимог, який повністю співпадає з розрахунком суми позову, наданим до суду першої інстанції Одеською залізницею (а.с. 54), відповідно до якого недостача вантажу із застосуванням норми недостачі 2% до загальної маси недостачі вантажу становить 4720 грн., тобто стягненню з кожного відповідача підлягає 2360 грн. (4720 грн. / 2).

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ЗАТ „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”, а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 01 грудня 2008 року по справі №14/120-08-4245 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов