Постанова

від 29.01.2013 по справі 08/5026/758/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа № 08/5026/758/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. - головуючого Мачульського Г.М. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаКулик В.П. дов. від 04.01.2013 року відповідачаБойко А.В. дов. від 08.08.2012 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш" на постановувід 21.11.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 08/5026/758/2012 господарського суду Черкаської області за позовомПриватного підприємства "Метроавтотранс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш" простягнення 492883,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Метроавтотранс" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш" про стягнення 492883,57 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.07.2012 року (суддя Кучеренко О.І.) в задоволені позову відмовлено повністю.

За апеляційною скаргою Приватного підприємства "Метроавтотранс" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року (головуючий суддя Ропій Л.М., Кондес Л.О., Рябуха В.І.) рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2012 скасовано повністю і прийнято нове рішення. Позов задоволено частково.

Доповідач Волковицька Н.О.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш" на користь Приватного підприємства "Метроавтотранс" 392 396,34 грн. основного боргу, 7 847,93 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш" на користь Приватного підприємства "Метроавтотранс" 3 923,96 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року скасувати, рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2012 року залишити без змін.

Скаржник вважає, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням приписів статтей 256-258, 261, 925 Цивільного кодексу України, 315 Господарського кодексу України.

Крім того, судами не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази боргу за перевезення у 2010 році.

Від Приватного підприємства "Метроавтотранс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року, а касаційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.03.2010 між сторонами укладено договір про надання послуг № 4/27 т, згідно з п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач, за договором виконавець, зобов'язується своїм автотранспортом за завданням відповідача, за договором замовника, протягом визначеного в договорі строку, надавати за плату наступні послуги: перевезення пасажирів та перевезення вантажів, а відповідач зобов'язується оплачувати надані послуги.

В пунктах 1.2, 1.3 договору № 4/27т погоджено умови про те, що детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, визначається у завданні (замовленні) відповідача; автомобілі позивача для виконання умов договору надаються відповідачу з водієм в робочі дні тижня, в робочий час, цілодобово за попереднім замовленням, для пересування на території України та за кордон.

Згідно з пунктом 3.3 договору № 4/27т здійснення послуг позивачем та приймання їх результатів відповідачем оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3-х робочих днів після фактичного надання послуг.

Позовні вимоги позивача грунтуються на обставинах неналежного виконання відповідачем договору № 4/27т, що полягають у неповній оплаті послуг наданих позивачем та прийнятих відповідачем згідно із актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними представниками сторін та скріпленими відбитками печаток, за 2010р.: №№, ШМ 00000: 19, 48, 65, 80, 78, 79, 71, 74, 84, 85, 86, 88, 90, 89, 94, 93, 95, 98, 99, 101, 102, 100 та за 2011р. - №№, ШМ 00000: 3, 5, 6, 7, 11, 12, 13, 17, 18, 19, 22, 25, 24, 12, 13, 17, 18, 19, 22, 25, 24, 23, 26, 29, 28, 30, 31, 38, 39, 36, 37, 40, 41, 43, 45, 54, 50, 51, 53, 52, 46, 57, 58, 59, 61, 62, 63, 66, 65, 71, 69, 70, 68, 72.

Згідно уточненого розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на 24.01.2012 становить суму 448 211,38 грн. (а.с. 109, 3т.).

Судами встановлено,що позивачем не були враховані суми, сплачені відповідачем та одержані позивачем, за надані транспортні послуги, які здійснені відповідачем 09.02.2012 на суму 10 000,00 грн. та 10.02.2012 на суму 7 396,09 грн., таким чином сума заборгованості за надані відповідачем послуги за 2010 рік становить 430 915,29 грн. (448 311,38 - 17 396,09 грн.).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог господарський суд виходив із того, що за своєю правовою природою договір, щодо виконання якого виник спір є договором перевезення.

Відповідно статті 316 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів встановлений шестимісячний строк, який згідно пункту 168 Статуту автомобільного транспорту у даному випадку обчислюється з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.

Договором між позивачем та відповідачем було узгоджено строк та порядок розрахунків за послуги перевезення, так пунктом 3.1 Договору передбачено обов'язок замовника здійснити оплату наданих послуг у розмірі вартості перевезення, як вказується в акті приймання-передачі наданих послуг, розрахунок проводиться не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування цих коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено наслідки сплину позовної давності, відповідно до якого сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивач просить стягнути заборгованість відповідача за послуги перевезення надані протягом 2010-2011 років, а позивач звернувся з відповідним позовом до суду 16.05.2012 року, в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості яка виникла до 16.11.2011, місцевий суд відмовив через пропуск позивачем позовної давності.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції не погодився та встановив, що до розрахунку боргу позивачем включено суму вартості послуг, наданих за актом № -0000016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2011 на суму 28 820,75 грн., за якими позовні вимоги не пред'явлені, в зв'язку з чим заборгованість за 2010 рік складає 402094,54 грн. (43915,29-28820,75 грн.)

При цьому борг у сумі 392396,34 грн. не грунтується на виконанні договору перевезення, оскільки не підтверджений товарно-транспортними накладними, а стосується послуг та робіт, які лише пов'язані із перевезеннями вантажів або пов'язані із наданням інших транспортних послуг, в зв'язку з чим рішення місцевого суду про відмову у позові в зв'язку із спливом позовної давності в цій частині скасував, позов задовольнив.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком з наступних підстав, згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Як встановлено судами спір стосується розрахунків за перевезення.

Перевезення вантажу згідно статті 306 Господарського кодексу України визнається господарська діяльність пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 392396,34 грн. не підтверджені товарно-транспортними накладними в зв'язку з чим не грунтується на виконанні договору перевезення, а відтак суд повинен був відмовити у задоволені таких позовних вимог.

Більш того, стягуючи вказану суму боргу апеляційний суд взагалі не встановив правових підстав та доказів його виникнення, а обмежився посиланням на те, що цей борг лише пов'язаний із перевезенням вантажів або із наданням інших послуг.

В свою чергу позивач також не навів ніяких інших підстав виникнення боргу ніж перевезення, або розширення змісту господарського зобов'язання, як це передбачено статтею 173 Господарського кодексу України.

Що ж до актів виконаних робіт, якими позивач обгрунтовував позовні вимоги, то судами встановлено, що вони складені без посилання на первинні документи, які свідчать про виконання таких робіт, надання послуг, що унеможливлює встановлення того, до якого виду відноситься зобов'язання, яке виникло у відповідача внаслідок прийняття виконаної позивачем роботи, наданої послуги, вказаної у конкретному акті.

При цьому, договір № 4/27т, який апеляційним судом вірно кваліфікований як організаційно правовий не породжує самостійних матеріально-правових підстав виникнення боргу, а спрямований на організацію вантажних перевезень, що породжує для сторін певні права і обов'язки які не мають вартісної оцінки та не можуть вважатись виконаними тільки за фактом укладення договору.

Щодо застосування позовної давності до вимог, які грунтуються на актах № ШМ-0000048 від 30.04.2010 на суму 4 856,44 грн. та за актом ШМ-0000065 від 19.05.2010 на суму 4 841,76 грн. та CMR,CMR №№ 0096874, 0096872, 0096871, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що Ковенцією про договір міжнародного перевезення вантажів "КДПВ", Женева, 19.05.1956 року, не встановлено строків давності за позовами перевізника до відправника. Пунктом 1 статті 32 цієї Конвенції передбачено, що право вчинення позову, який може бути пред'явлений відносно перевезення, виконаного із застосуванням Конвенції, погашається давністю в 1 рік; давність починає спливати: після спливу трьох місячного строку від дня укладення договору перевезення, тобто незалежно від правового становища сторін договору.

Але, враховуючи обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, які не заперечуються позивачем це не спростовує висновку про сплив позовної давності.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що постанова апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 392396,34 грн. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2012 року про відмову у позові в цій частині залишенню без змін з підстав викладених у даній постанові, а саме в зв'язку з тим, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, відсутні докази надання транспортних послуг на вказану суму.

В решті постанова та рішення підлягає залишенню в силі.

Витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в частині задоволених вимог покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 2 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року у справі № 08/5026/758/2012 господарського суду Черкаської області в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш" 392396,34 грн. основного боргу скасувати.

В решті постанову Київського апеляційного суду від 21.11.2012 року та рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2012 року у справі № 08/5026/758/2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Метроавтотранс", 20600, м. Шпола, вул. Леніна, 136, кв. 50 (код ЄДРПОУ 36037082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш", 20600, м. Шпола, вул. Леніна, 138 (код ЄДРПОУ 36037040) в рахунок відшкодування судових витрат понесених відповідачем у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором 3923,96 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя Н. Волковицька

С у д д і Г. Мачульський

Л.Рогач