Постанова

від 29.01.2013 по справі 5009/2585/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа № 5009/2585/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. - головуючого, Мачульського Г.М. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаДовженко Д.С. дов. від 18.07.2012 року відповідача третьої особи не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Ітера" на постановувід 13.11.2012 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 5009/2585/12 господарського суду Запорізької області за позовомПриватного підприємства "Ітера" до Приватного підприємства "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавна податкова інспекція в Оріхівському районі Запорізької області простягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ітера" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів" про стягнення заборгованості в сумі 92 737,42 грн. за договором № 25/12/11 від 01.12.2011 року про надання охоронних послуг.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.09.2012 року (суддя Азізбекян Т.А.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суд від 13.11.2012 року (судді: Принцевська Н.М., Ломовцева Н.В., Скакун О.А.), позовні вимоги Приватного підприємства "Ітера" задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів" на користь Приватного підприємства "Ітера" суму основного боргу 5000 грн., суму 3 % річних в

розмірі 198,50 грн. та відповідні судові витрати.

Приватне підприємство "Ітера" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 24.09.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року скасувати та прийняти постанову якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заявник вважає, що судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином договір про надання охоронних послуг та інші докази на які посилався позивач чим порушено норми процесуального права, та неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють дані спірні відносини.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 01.12.2011 р. сторонами укладений договір № 25/12/11 про надання охоронних послуг, відповідно до якого замовник - Приватне акціонерне товариство "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів" замовляє, а виконавець - Приватне підприємство "Ітера" надає охоронні послуги, а саме приймає під охорону об'єкт, вказаний в Дислокації до договору. Вид охорони визначається за згодою сторін, система охорони об'єкти та Дислокація постів визначаються охороною та узгоджуються з замовником.

Пунктом 4.3 та розділом 7 договору вказаного договору сторони узгодили, що сплата замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами Акта наданих послуг (приймання -передачі виконаних робіт), який складається щомісячно ( до 25 числа поточного місяця) та затверджується представниками сторін. Замовник повинен підписати акт наданих послуг відповідно до умов даного договору не пізніше двадцять восьмого числа звітного місяця. В разі обґрунтованих зауважень до охорони, які можуть потягнути за собою питання вартості наданих послуг, замовник зобов'язаний в термін 3 (трьох) календарних днів з дня виявлення вказаних зауважень, письмово заявити про них охороні.

Відповідно до пункту 7.4 договору про надання охоронних послуг № 25/12/11 від 01 грудня 2011 р. не підписання акта наданих послуг замовником не підтверджує факту не надання послуг за звітний період. Факт надання замовнику послуг підтверджується чинністю даного договору.

Договір № 25/12/11 про надання охоронних послуг від 01 грудня 2011 р. набуває чинності з 01 грудня 2011 р. і діє до 31 грудня 2012 р., підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Звертаючись із позовом позивач просив стягнути з відповідача вартість послуг, наданих відповідачу згідно актів виконаних робіт № 50 від 31.12.2011 року, № 48 від 31.01.2012 року, № 105 від 29.02.2012 року, № 167 від 31.03.2012 року, № 188 від 14.04.2012 року в сумі 91666,62 грн., а також 1070,80 грн. річних в зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань за договором № 25/12/11.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором .

Виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно із положеннями статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно - правовими актами.

Положеннями статті 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору , в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншими Законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Договір № 25/12/11 від 01 грудня 2011 р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який містить усі суттєві умови для договорів даного виду.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підтвердження факту надання позивачем послуг за договором № 25/12/11 від 01 грудня 2011 р. до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії актів про надання послуг за період з грудня 2011р. по квітень 2012р.

Акти про надання послуг за вказаний період зі сторони відповідача (замовника послуг) не підписані та не затверджені .

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що платіжними дорученнями № 236 від 30 березня 2012 р. та № 156 від 29 лютого 2012 р. на оплату рахунку № 50 від 22 грудня 2011р., виставленого за договором про надання охоронних послуг № 25/12/11 від 01 грудня 2011 р. відповідачем нараховано 20 000 грн. 00 коп. в рахунок вартості послуг за грудень.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду, що часткова оплата відповідачем виставленого рахунку свідчить про визнання замовником факту надання позивачем послуг лише у цей період, оскільки позивачем не надано належним чином оформлених (відповідно до умов розділу 7 договору) актів надання послуг, затверджених замовником, що унеможливлює встановити факт надання послуг відповідачу.

Посилання позивача на пункт 7.4 договору щодо підтвердження факту надання послуг за звітний період чинністю договору, місцевим судом до уваги не прийнято обґрунтовано, оскільки сам факт укладення договору не може бути беззастережною умовою його виконання.

Крім того апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податкові декларації відповідача з податку на додану вартість за спірний період не є доказом факту надання позивачем охоронних послуг, з наступних підстав.

Статтею 50 Податкового Кодексу України передбачено, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків позовної давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання уточнюючого розрахунку.

Згідно наданих Пологівською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби документів, відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 50 Податкового Кодексу України надав 03.09.2012 р. до податкової інспекції уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за період січень - березень 2012 р.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з місцевим судом, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 91 666,62 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 5000,00 грн. за грудень 2011 р.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, в зв'язку з чим суди дійшли висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних від простроченої суми, яка становить 198,50 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Будь-яких доказів, які наявні в матеріалах справи та не досліджені судами попередніх інстанцій позивач не навів, в зв'язку з чим твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.09.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року у справі № 5009/2585/12 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ітера" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Н. Волковицька

С у д д і Г. Мачульський

Л. Рогач