Ухвала

від 21.01.2013 по справі 9/220

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К-28032/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників

позивача Лукашенка Ю.І.

прокурора Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Приватного підприємства «Виробничо-торгівельної компанії «Велмор»

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010

у справі № 9/220

за позовом Приватного підприємства «Виробничо-торгівельної компанії «Велмор»

до 1) Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, 2) Державної податкової адміністрації в м. Києві, 3) Головного управління Державного казначейства в м. Києві Державного казначейства України

про визнання нечинними і скасування рішень та спонукання виконати дії , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010, позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0003382308/0, №0003392308/0 від 04.05.2007, №0003382308/1, №0003392308/1 від 12.09.2007, №0004242308/0, №0004252308/0 від 24.05.2007, №0004242308/1, №0004252308/1 від 30.07.2007, №0007462308/0, №0007472308/0 від 28.08.2007. У решті позовних вимог, щодо зобов'язання відповідача надати висновок та про стягнення з держбюджету бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7302675 грн. відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Та за касаційними скаргами відповідача-1 та відповідача-2, у яких ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Податковим органом проведено ряд перевірок приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Велмор»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2006 року, за січень - лютий 2007 року та березень -травень 2007 року, за результатами яких складено акти № 227/23-8/13689236 від 24.04.2007, № 274/23-8/13689256 від 17.05.2007 та № 502/23-8/13689256 від 21.08.2007.

На підставі актів перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0003382308/0 від 04.05.2007, №0003382308/1 від 09.06.2007 та № 0003382308/2 від 12.09.2007, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 807066 грн. за жовтень 2006 р., 817197 грн. за листопад 2006 р., 841091 грн. за грудень 2006 р.;

- податкові повідомлення-рішення № 0003392308/0 від 04.05.2007, №0003392308/1 від 09.06.2007 та № 0003392308/2 від 12.09.2007 щодо визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) позивачу за платежем: податок на додану вартість у розмірі 32605 грн. (21737 грн. основний платіж та 10868 грн. штрафні (фінансові) санкції);

- податкові повідомлення-рішення № 0004242308/0 від 24.05.2007 та № 0004242308/1 від 30.07.2007 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 839639 грн. за січень 2007 р., 2404160 грн. за лютий 2007 р.;

- податкові повідомлення-рішення № 0004252308/0 від 24.05.2007 та № 0004252308/1 від 30.07.2007 щодо визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 23214 грн. (17857 грн. основний платіж та 5357 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- податкові повідомлення-рішення № 0007462308/0 від 28.08.2007, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 833708 грн. за березень 2007 р., 759814 грн. за травень 2007 р.;

- податкові повідомлення-рішення № 0007472308/0 від 28.08.2007, щодо визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 76196 грн. (54426 грн. основний платіж та 21770 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, стали висновки актів перевірки про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (Продавець) за договором б/н від 30.08.2006 та з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (Продавець) за договором №03/12 від 29.12.2006.

Згідно договорів поставки (п. 5.1) укладених між позивачем та СПД ОСОБА_3 (від 30.08.2006 № б/н) та СПД ОСОБА_4 (№ 03/12 від 29.12.2006) оплата кожної партії товару виконується на умовах 100% попередньої оплати. Партією товару є кількість товару, вказана в одній накладній.

На виконання умов договорів, позивачем перераховано на поточний рахунок продавців грошові кошти як передоплату за отримання в майбутньому продукції хімічної промисловості.

Контрагентами позивача, на кожну суму передоплати за товар були видані позивачу податкові накладні, однак поставка товару не відбулася.

СПД ОСОБА_3, умови договору не виконав, продукцію не поставив, та за згодою позивача перевів свій борг на ТОВ «БДВ ОТТРАНС 2006».

Згідно автоматизованої інформаційної бази даних ДПА України «АІС ОР»та Пошуково-довідкової системи «ПДС» встановлено, що державна реєстрація ТОВ «БДВ ОТТРАНС 2006»скасована 16.03.2007 у зв'язку з визнанням даного підприємства банкрутом. ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом, про що розміщено оголошення в газеті «Голос України»№1 від 09.01.2009.

Позивач, маючи дебіторську заборгованість перед ТОВ «БДВ ОТТРАНС 2006»та СПД ОСОБА_4, виступає кредитором по відношенню до даних підприємств, однак, всупереч ч. 5 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не звертався з вимогами до банкрута.

У зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про відсутність у позивача права на віднесення сплачених контрагентам сум до складу податкового кредиту.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, були регламентовані пп.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Натомість було встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, що були зареєстровані платниками податку на додану вартість, за першою із подій, визначених у пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, та складених відповідно до пп.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, які виникли за першою із законодавчо визначених подій, зокрема на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягали поставці.

Закон України «Про податок на додану вартість»право віднести до складу податкового кредиту звітного періоду сплачений (нарахований) податок на додану вартість не пов'язує з фактичним одержанням товару покупцем, а у випадку подальшої будь-якої зміни суми компенсації товару передбачає відповідне коригування, зокрема покупцем суми податкового кредиту, а постачальником суми податкового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, судами обґрунтовано зазначено, що норми Закону України «Про податок на додану вартість»не мають обмежень щодо включення ПДВ, який сплачено у попередніх оплатах постачальникам, до податкового кредиту та при розрахунку бюджетного відшкодування, разом з тим невиконання умови щодо фактичного отримання таких товарів (послуг) позбавляє платника права на заявлення вимоги про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість за такими операціями з бюджету.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у спірних періодах підтверджені також висновком експертизи №4005/7045 складеним експертом КНІСЕ від 16.07.2008.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційних скаргах, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Приватного підприємства «Виробничо-торгівельної компанії «Велмор», Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук