Постанова

від 18.01.2013 по справі 2а-1670/7857/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7857/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н.А.,

за участю:

представників позивача - Федорович Є.І., Слєдакова І.В.,

представника відповідача - Батюта З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства " Рост Електромонтаж " до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2012 року Приватне підприємство " Рост Електромонтаж " звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005712301 та № 0005722301 від 28 листопада 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби в акті перевірки № 3921/22-2/34322724 від 09 листопада 2012 року, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентами є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, податкові повідомлення - рішення № 0005712301 та № 0005722301 від 28 листопада 2012 року підлягають скасуванню в повному обсязі.

Представники позивача вимоги позовної заяви підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, наполягав на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Рост Електромонтаж" (ідентифікаційний код 34322724) зареєстровано як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серія АА № 587403 від 18 травня 2012 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та з 21 червня 2006 року є платником податку на додану вартість згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №23480030 від 21.06.2006 року.

Основними видами діяльності підприємства позивача є виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, електромонтажні роботи, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АА № 587403 від 18 травня 2012 року.

Відповідно до направлень на перевірку № 1596, № 1603 від 15.10.2012, №1649 від 22.10.2012, на підставі наказу ДПІ у м. Полтаві №1787 від 01.10.2012 "Про проведення виїзної планової документальної перевірки" та від 26.10.2012 № 2030 "Про продовження терміну проведення планової документальної перевірки" у період з 15.10.2012 по 02.11.2012 посадовими особами податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Рост Електромонтаж" (код ЄДРПОУ 34322724) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Полтаві складено Акт від 09.11.2012 № 3921/22-2/34322724, згідно із висновками якого встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент вчинення спірних правовідносин), пункту 44.1 статті 44 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010,- в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства позивача на суму 582 228,00 грн, в тому числі за 3 квартали 2009 року в сумі3107,00 грн; за 2 півріччя 2009 року в сумі 6192,00 грн; за 1 квартал 2010 року в сумі 1020,00 грн; за півріччя 2010 року в сумі 7831,00 грн; за 3 квартали 2010 року в сумі 15721,00 грн; за 2010 рік в сумі 29059,00 грн, за 1 квартал 2011 року в сумі 99638,00 грн, за 2-3 квартали 2011 року в сумі 232699,00 грн; за 2-4 квартали 2011 року в сумі 339126,00 грн, за 1 квартал 2012 року в сумі 98311,00 грн; за півріччя 2012 року в сумі 108213,00 грн. Встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 1680,00 грн, в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 1680,00 грн;

-підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/98-ВР, пунктів 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, - в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 505 876,00 грн, в тому числі за липень 2009 року в сумі 1718,00 грн; за серпень 2009 року в сумі 495,00 грн; за вересень 2009 року в сумі 273,00 грн; за жовтень 2009 року в сумі 1107,00 грн; за листопад 2009 року в сумі 1147,00 грн; за грудень 2009 року в сумі 214,00 грн, всього за 2 півріччя 2009 року в сумі 4954,00 грн; за лютий 2010 року в сумі 409,00 грн; за березень 2010 року в сумі 407,00 грн; за квітень 2010 року в сумі 582,00 грн; за травень 2010 року в сумі 1563,00 грн; за червень 2010 року в сумі 3304,00 грн; за вересень 2010 року в сумі 6312,00 грн; за жовтень 2010 року в сумі 336,00 грн; за листопад 2010 року в сумі 6102,00 грн; за грудень 2010 року в сумі 4232,00 грн; всього за 2010 рік в сумі 23237,00 грн; за січень 2011 року в сумі 38333,00 грн; за лютий 2011 року в сумі 24305,00 грн; за березень 2011 року в сумі 17073,00 грн; за квітень 2011 року в сумі 336,00 грн; за липень 2011 року в сумі 89693,00 грн; за серпень 2011 року в сумі 67383,00 грн; за вересень 2011 року в сумі 36257,00 грн; за жовтень 2011 року в сумі 50898,00 грн; за листопад 2011 року в сумі 2828,00 грн; за грудень 2011 року в сумі 46497,00 грн; всього за 2011 рік в сумі 374603,00 грн; за січень 2012 року в сумі 46920,00 грн; за лютий 2012 року в сумі 46709,00 грн; за квітень 2012 року в сумі 148,00 грн; за травень 2012 року в сумі 9035,00 грн; за червень 2012 року в сумі 260,00 грн; всього за 2012 рік в сумі 103 072,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 09.11.2012 № 3921/22-2/34322724, відповідачем 28 листопада 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005712301, яким ПП "Рост Електромонтаж" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 614 211,25 грн, у тому числі за основним платежем +579121,00 грн, штрафними санкціями у розмірі 35090,25 грн та № 0005722301, яким ПП "Рост Електромонтаж" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 607 843,00 грн, в тому числі основний платіж - +502283,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 105560,00 грн.

Податкові повідомлення - рішення від 28.11.2012 № 0005712301, 0005722301 в адміністративному порядку позивачем оскаржені не були.

З вимогою про скасування вказаних податкових повідомлень - рішень ПП "Рост Електромонтаж" звернулось до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню № 0005722301 від 28 листопада 2012 року суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосування до спірних правовідносин, які виникли та існували до набрання чинності Податковим кодексом, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

До правовідносин, які виникли між сторонами після 01 січня 2011 року, підлягають застосуванню норми Податкового кодексу.

Положеннями пунктів 44.1, 44.3, 44.5, 44,6 статті 44 Податкового кодексу України закріплено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а саме:

- для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу /пункт 44.1 статті 44 ПКУ/;

- Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву /пункт 44.3 статті 44 ПКУ/;

- У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків/пункт 44.5 статті 44 ПКУ/;

- У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення /пункт 44.6 статті 44 ПКУ/.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України закріплено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Оскільки в акті перевірки йдеться про непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ ""Євроіндастрі" та ТОВ "ВІП-Союз", суд вважає за необхідне дослідити господарські взаємовідносини позивача з кожним із контрагентів окремо.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ ""Євроіндастрі" були укладені:

- договір поставки № 009/09Х від 12 січня 2009 року, відповідно до умов якого ТОВ ""Євроіндастрі" (Постачальник) зобов'язується поставити, а позивач (Покупець) прийняти та оплатити товар , на умовах, зазначених у цьому Договорі;

- договір поставки № 01009Х від 05 січня 2011 року, за умовами якого ТОВ ""Євроіндастрі" (Постачальник) зобов'язується поставити, а позивач (Покупець) прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у цьому Договорі 25 січня 2011 року було укладено додаткові угоди №1 та №2 до даного договору; 21 липня 2011 року укладено Додаткові угоди №3 та №4 до даного Договору; 20 жовтня 2011 року укладено Додаткову угоду №5)

- договір поставки № 24/12/2012-01Х від 24 грудня 2012 року, за умовами якого ТОВ ""Євроіндастрі" (Постачальник) зобов'язується поставити, а позивач (Покупець) прийняти та оплатити товар , на умовах, зазначених у цьому Договорі /том 9 а.с. 91-93,118-123/.

У період з липня 2009 року по червень 2012 року позивач придбав у ТОВ ""Євроіндастрі" електротовари (автоматичні вимикачі, пристрої, клеми, замикаючі пластини, контактори) на загальну суму 3035187,30 грн.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надані рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, первинні банківські документи /том 1 а.с.120-245; том 5 а.с.211-250; том 9 а.с.1-66; том 8 а.с. 204-250/.

Ані позивачем, ані відповідачем не спростовано та не ставились під сумнів висновки акту перевірки щодо сплати позивачем коштів за товарно-матеріальні цінності на суму 3035187,30 грн в безготівковій формі.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність вказаної господарської операції заперечується, зокрема, з тих підстав, що під час перевірки позивачем не було надано доказів на підтвердження факту транспортування товару від постачальника на адресу ПП "Рост Електромонтаж".

Як зазначено позивачем в наданих суду поясненнях, транспортування товару від постачальника ТОВ "Євроіндастрі" на адресу ПП "Рост Електромонтаж" здійснювалося як власним транспортом позивача, так і через перевізника "Нічний експрес".

На підтвердження транспортування товарів через перевізника "Нічний експрес" позивачем надано копію договору № 8087 від 21 серпня 2009 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір) /том 9, а. с. 149-151/. Відповідно до пункту 1 Договору ПП "Рост Електромонтаж" (Замовник) передає, а ПП "Нічний експрес" (Перевізник) приймає для забезпечення перевезення на території України вантажі, кількісні та якісні характеристики яких, а також маршрут доставки, відомості про Одержувача та інше, вказуються у Заявках (вантажних деклараціях) на кожен перевезення.

Виконання зазначеного договору позивачем підтверджувалось актами наданих послуг /том 9, а. с. 161-196/, а також копіями вантажних декларацій товарно-транспортних накладних /том 4, а. с. 73-101, том 1, а. с. 96/.

Позивачем також надані копії банківських виписок, з яких вбачається оплата ПП "Нічний експрес" за надані транспортні послуги /том 9, а. с. 152-160/.

Як вбачається з матеріалів справи на підприємстві ПП "Рост Електромонтаж" працював водії ОСОБА_5, ОСОБА_6, на підтвердження чого надав копії наказів про прийняття на роботу /том 7, а. с. 165-166/.

Транспортування товару відбувалось позивачем відповідно до Подорожніх листів службовим автомобілем ГАЗ 330232-414 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3, який зареєстрований на праві власності за ПП "Рост Електромонтаж", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого міститься в матеріалах справи / том 1, а. с. 78, 97-120; том 6, а. с. 28-141/.

У своїх поясненнях позивач зазначив, що придбаний товар використовувався у господарській діяльності, а саме: як комплектуючий матеріал до основного виробу електрощитового обладнання, що в подальшому реалізовувалось замовникам, даний факт підтверджується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, а саме: комплектація виробу, калькуляція вартості матеріалів, податковими накладними, документами банківської звітності, актами звірки розрахунків /том 7 а.с. 148-160; том 5 а.с. 1-130, 131-208; том 4 а.с.219-250, 102-218; том 9 а.с.73-89; том 3 а.с. 1-112; том 2 а.с. 1-214/.

Також позивач зазначив, що вказані товари не є основними засобами та були використані у господарській діяльності ПП "Рост Електромонтаж" після чого були списані, на підтвердження чого надав копії калькуляцій вартості матеріалів виробленої продукції, комплектацій виробів, документи щодо інвентаризації товарів на складі, акти інвентаризаційної перевірки, накладних на внутрішнє переміщення /том 8, а. с. 5-203, том 5, а. с. 208/.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до довідки АА № 587403 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності ПП "Рост Електромонтаж" належать: "діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах" (код КВЕД 71.12), "виробництво електророзподільної та контрольної апаратури" (код КВЕД 27.12), "електромонтажні роботи" (код КВЕД 43.21), "інші будівельно-монтажні роботи" (код КВЕД 43.29), "неспеціалізована оптова торгівля" (код КВЕД 46.90), "діяльність у сфері архітектури" (код КВЕД 51.21.0) / том І, а. с. 75/.

На підтвердження того, що "Рост Електромонтаж" мав дозвіл на проведення будівельно-монтажних робіт позивачем надані копії ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серія АВ № 119189 на здійснення будівельної діяльності (строк дії з 14 липня 2006 року по 14 липня 2011 року) з переліком видів робіт провадження будівельної діяльності, а також ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України серія АВ № 587936 на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (строк дії з 01 липня 2011 року по 01 липня 2016 року) /том І, а. с. 76-77/.

З приводу господарських взаємовідносин, які склалися між позивачем та ТОВ "ВІП-Союз" судом встановлено наступне.

У квітні 2012 року на підставі усної домовленості позивач придбав у ТОВ "ВІП-Союз" контакт 57Е(до 1000В) показчик низької напруги, вартістю 66,00 грн. Письмовий договір між сторонами укладено не було у зв'язку з незначною вартістю придбаного товару.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надані первинні бухгалтерські документи: рахунок фактура № 184 від 24 квітня 2012 року, видаткова накладна № РН-0002343 від 24 квітня 2012 року, податкова накладна № 100 від 24 квітня 2012 року, платіжне доручення та товарно-транспортну накладну /том 7 а. с. 161-164; том 5 а. с. 209/.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність вказаної господарської операції заперечується, зокрема, з тих підстав, що під час перевірки позивачем не було надано доказів на підтвердження факту транспортування товару від постачальника на адресу ПП "Рост Електромонтаж".

Як зазначено позивачем в наданих суду поясненнях транспортування товару від постачальника ТОВ "ВІП-Союз" на адресу ПП "Рост Електромонтаж" здійснювалося через перевізника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", що підтверджується товарно-транспортною накладною № 56227000090465 від 25 квітня 2012 року /том 7, а. с. 161/.

Придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, як спеціальний засіб за допомогою якого здійснюються вимір напруги на заживних клемах контактів основного виробу електрощитового обладнання, що підтверджується матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що у судовому засіданні 10 січня 2013 року ревізор Тагільцева Т. І., як представник відповідача, надала пояснення з приводу проведення перевірки та зазначила, що надані ПП "Рост Електромонтаж" документи первинного бухгалтерського обліку під час проведення перевірки досліджувались нею не суцільним порядком, а вибірково. При цьому, з приводу того, чому документи не були досліджені у повному обсязі, ревізор пояснила, що вона була обмежена у часі, а також у зв'язку з великою кількістю документів.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною та суттєвою.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" під господарською діяльністю слід розуміти -будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає, що підприємство -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ПП "Рост Електромонтаж" та ТОВ "Євроіндастрі", а також між ПП "Рост Електромонтаж" та ТОВ "ВІП-Союз" з придбання товарів.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню № 0005712301 від 28 листопада 2012 року суд виходить з наступного.

Як на підставу нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 614 211,25 грн. згідно акту перевірки /, податковий орган обґрунтовував, зокрема, неможливістю підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Євроіндастрі" та ТОВ "ВІП-Союз".

Вказані операції виникли у зв'язку з укладенням договорів поставки між позивачем та ТОВ ""Євроіндастрі" № 009/09Х від 12 січня 2009 року, № 01009Х від 05 січня 2011 року, № 24/12/2012-01Х від 24 грудня 2012 року, а також у зв'язку з придбанням позивачем у квітні 2012 року у ТОВ "ВІП-Союз" контакта 57Е(до 1000В) показника низької напруги на підставі усної домовленості між сторонами.

Оскільки судом вже була встановлена реальність вказаних господарських операцій з підстав викладених вище, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України закріплено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

З огляду на викладене, суд вважає висновки відповідача щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 614 211,25 грн. не обґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Євроіндастрі", ТОВ "ВІП-Союз" заперечується, зокрема, з тих підстав, що відповідно до актів звірок контрагентів позивача: № 1090/2207/36224260 від 01 листопада 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Євроіндастрі", код ЄДРПОУ 36224260 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Рост Електромонтаж", код ЄДРПОУ 34322724 за період з 01 січня 2011 року по 31 травня 2012 року", складеного Державного податкового інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова, яким було встановлено відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Євроіндастрі", а згідно системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання головним постачальником підприємства ТОВ "Торговий Дім "Прайм", в якого, за твердженням податкового органу, кредит має нульове значення; № 2243/22-9/37240791 від 05 липня 2012 року "Про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" (код ЄДРПОУ 37240791) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період грудень 2011 року, січень - травень 2012 року, складеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва - було встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, і тому, на думку відповідача, відповідно до вимог частин 1,5 статті 103, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, правочини з вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без мети настання реальних наслідків.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

З цього приводу суд зауважує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Ні відповідачем, ні позивачем не заперечується той факт, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ПП "Євроіндастрі" та ТОВ "ВІП Союз", вказані підприємства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 7, а. с. 168-172/.

Дослідивши вказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП "Рост Електромонтаж" підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005712301 та №0005722301 від 28 листопада 2012 року, натомість визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС від 28 листопада 2012 року № 0005712301, 0005722301.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Рост Електромонтаж" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС від 28 листопада 2012 року № 0005712301, 0005722301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Рост Електромонтаж" (ЄДРПОУ 34322724) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2013 року

Суддя Р.І. Молодецький