Ухвала

від 11.09.2014 по справі 2а-1670/7857/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/800/21809/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Федорович Є. І.

представник відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року справі за позовом Приватного підприємства "Рост Електромонтаж" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Рост Електромонтаж" (далі - ПП "Рост Електромонтаж") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року позов ПП "Рост Електромонтаж" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м. Полтаві подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Рост Електромонтаж" у задоволенні позову.

ПП "Рост Електромонтаж" подало письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Полтаві проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "Рост Електромонтаж" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки складено акт №3921/22-2/34322724 від 09 листопада 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП "Рост Електромонтаж" вимог пп. 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 582228, 00 грн., та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 1680, 00 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 505876,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Полтаві прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2012 року: №0005712301, яким ПП "Рост Електромонтаж" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 614211, 25 грн., у т.ч. за основним платежем 579121, 00 грн., за штрафними санкціями 35090, 25 грн.; №0005722301, яким ПП "Рост Електромонтаж" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 607843, 00 грн., у т.ч. за основним платежем 502283, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 105560, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП "Рост Електромонтаж" та ТОВ "Євроіндастрі" укладені договори поставки: №009/09Х від 12 січня 2009 року, №01009Х від 05 січня 2011 року, №24/12/2012-01Х від 24 грудня 2012 року. У період з липня 2009 року по червень 2012 року ПП "Рост Електромонтаж" придбало у ТОВ "Євроіндастрі" електротовари на загальну суму 3035187, 30 грн. Реальність господарських операцій підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, первинними банківськими документами. Придбаний товар ПП "Рост Електромонтаж" використано у господарській діяльності як комплектуючий матеріал до основного виробу електрощитового обладнання, яке в подальшому реалізовувалось замовникам, що підтверджено копіями первинних документів: комплектації виробу, калькуляції вартості матеріалів, податковими накладними, документами банківської звітності, актами звірки розрахунків. Транспортування товару від ТОВ "Євроіндастрі" на адресу ПП "Рост Електромонтаж" здійснювалося власним транспортом позивача, та через перевізника "Нічний експрес", що підтверджено копією договору №8087 від 21 серпня 2009 року.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "Рост Електромонтаж" включило суму податку на додану вартість за податковими накладними до податкового кредиту відповідного періоду, податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають даним декларацій з податку на додану вартість та додаткам до податкових декларацій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Неможливість проведення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зустрічних звірок у контрагента ТОВ "Євроіндастрі" та ДПІ у Печерському районі м. Києва у контрагента ТОВ "ВІП Союз", не є доказами нереальності постачання товару.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що ПП "Рост Електромонтаж" не порушено вимог податкового законодавства та правомірно сформовано податковий кредит, а тому ДПІ у м. Полтаві безпідставно прийняті податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПП "Рост Електромонтаж".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров