Постанова

від 23.01.2013 по справі 2а-14336/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2013 року 11:00 № 2а-14336/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача - Демченко Л.П., Кузь В.В., відповідача - Павліченко К.В., прокуратури - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби за участю Прокуратури Подільського району міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 жовтня 2012 року № 0003902220, № 0003912220, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 жовтня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері» (далі - ТОВ «Констракшн Машинері» , позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 жовтня 2012 року № 0003902220, № 0003912220 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-14336/12/2670 призначено до судового розгляду на 14 листопада 2012 року.

14 листопада 2012 року у судовому засіданні оголошено перерву до 05 грудня 2012 року, а в подальшому до 23 січня 2013 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Констракшн Машинері» (код за ЄДРПОУ 32828388) зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 29 грудня 2003 року за № 1 071 120 0000 000046 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 040339). Вказане товариство розташоване за адресою: 04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 54-А.

ТОВ «Констракшн Машинері», згідно акта перевірки, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12 лютого 2004 року за № 7272 та перебуває на обліку у ДПІ у Подільському районі м. Києва.

До видів діяльності ТОВ «Констракшн Машинері» за КВЕД відповідно до Довідки серії АБ № 327366 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 46.19 Діяльність посередників у торгівля товарами широкого асортименту, 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткування, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Констракшн Машинері» (код за ЄДРПОУ 32828388) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.200 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт від 11 вересня 2012 року № 357/22-205.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Констракшн Машинері» задекларовано суму податкового кредиту та сформовано валові витрати по взаємовідносинам з ПП «Шуін», ТОВ «Листобуд», МПП «Футура» та ТОВ «Зарсет», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями та відповідно до пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 302 047, 00 грн., в тому числі по періодам:

-9 місяців 2010 р. - 572 019, 00 грн. (3 квартал 2010 р. - 572 019, 00 грн.);

- 2010 р. - 572 019, 00 грн. (4 квартал 2010 р. - 0 грн.);

- 2 квартал 2011 р. - 1 170, 00 грн.;

- 2-3 квартал 2011 р. - 23 698, 00 грн. (3 квартал 2011 р. - 22 528, 00 грн.);

- 2-4 квартал 2011 р. - 695 074, 00 грн. (4 квартал 2011 р. - 671 376, 00 грн.);

- 1 квартал 2012 р. - 34 954, 00 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та відповідно п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, чим було завищено задекларований податковий кредит з ПДВ у сумі 1 040 563, 00 грн., в тому числі по періодам:

- серпень 2010 року - 457 616, 00 грн.;

- жовтень 2010 року - 358 765, 00 грн.;

- грудень 2010 року - 224 182, 00 грн.;

- пп. 13.5. ст. 13 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ЗР «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено неутримання та несплата податку з доходу нерезидента компанії «LION Spezialtransport GmbH», Німеччина в сумі 5 767, 33 грн., у тому числі за 4 кв. 2009 року в сумі 5 767, 33 грн.

- п. 16.1 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями та абзацу 2 п.3.1 Розділу III «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за № 271/7592, що призвело до заниження податкових зобов'язань всього в сумі 6 672, 00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 6 672, 00 грн.

- п. 2.2 наказу ДПАУ від 16.01.1998 № 28 із змінами і доповненнями, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.01.1998 за № 56/2496 «Про затвердження Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи Нерезидентів» в частині неподання «Звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів» за 01.10.2009-31.03.2011 роки.

- п. 3.5.1.4 - пп. 4.2.9, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1., пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889- ІV зі змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в 2010 році на суму 4 186, 82 грн.

27 вересня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення (вих. № 21) на акт від 11 вересня 2012 року № 357/22-205/32828388 .

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 04 жовтня 2012 року № 10667/10/22-214, висновки в акті від 11 вересня 2012 року № 357/22-205/32828388 викладені в наступній редакції: «За результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями та відповідно до пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 302 047, 00 грн., в тому числі по періодам:

-9 місяців 2010 р. - 572 019, 00 грн. (3 квартал 2010 р. - 572 019, 00 грн.);

- 2010 р. - 572 019, 00 грн. (4 квартал 2010 р. - 0 грн.);

- 2 квартал 2011 р. - 1 170, 00 грн.;

- 2-3 квартал 2011 р. - 23 698, 00 грн. (3 квартал 2011 р. - 22 528, 00 грн.);

- 2-4 квартал 2011 р. - 695 074, 00 грн. (4 квартал 2011 р. - 671 376, 00 грн.);

- 1 квартал 2012 р. - 34 954, 00 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та відповідно п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, чим було завищено задекларований податковий кредит з ПДВ у сумі 1 040 563, 00 грн., в тому числі по періодам:

- серпень 2010 року - 457 616, 00 грн.;

- жовтень 2010 року - 358 765, 00 грн.;

- грудень 2010 року - 224 182, 00 грн.;»

08 жовтня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0003912220, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 6 та п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України із змінами та доповненнями за порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями та відповідно до пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 453 791, 00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 302 047, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 151 744, 00 грн.;

- № 0003902220, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та відповідно п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 300 703, 75 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 040 563, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 260 140, 75 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Констракшн Машинері" звернулось до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Шуін", ТОВ "Листбуд", МПП "Футура" та ТОВ "Зарсет", а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підтверджується наявними первинними документами, відповідно до яких ТОВ "Констракшн Машинері" були сплачені суми ПДВ в ціні придбання товару (виконання робіт), а тому припущення відповідача про відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів (послуг) у контрагентів, враховуючи податкові накладні, складені у відповідності до укладених договорів та відповідно до норм чинного законодавства, є протиправним.

Окрім цього, ТОВ "Констракшн Машинері" зазначає, що на час здійснення господарських операцій його контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З цих підстав, позивач стверджує, що зазначені правочини між ним та його контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ТОВ "Констракшн Машинері" відмовити в повному обсязі.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ "Констракшн Машинері", виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 р.) спірні правовідносини між ТОВ "Констракшн Машинері", як платником податків та податковим органом, як контролюючим органом, регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який частково втратив чинність, в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 ст. 1 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України "Про мови в Україні" (п. 1.3 Положення).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредиту формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем у підтвердження правовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Шуін", ТОВ "Листбуд", МПП "Футура" та ТОВ "Зарсет" надано укладені з вказаними товариствами договори та додані до них документи. Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази, з огляду на наступне.

Зокрема, судом досліджено договір купівлі-продажу № 108 від 01.08.2010 року, укладений між ТОВ "Констракшн Машинері" (Покупець) та ПП "Шуін" (Продавець), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію на суму 2 745 692, 01 грн. (в т.ч. ПДВ - 457 615, 34 грн.). Кількість та асортимент товару зазначається у накладних, які складаються безпосередньо під час продажу. На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні, банківські виписки.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору, товар поставляється на умовах EXW („франко-завод" згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс, затверджених Міжнародною торговою палатою у редакції 2000 року Видання МТП № 560 та введені в дію з 01.01.2000 року). Внаслідок визначених умов поставки Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження Покупця на площах свого підприємства, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Пунктом п. 2.5 договору, факт передачі продукції від Продавця до Покупця оформлюється належним чином оформленою на матеріально відповідальну особу Покупця довіреністю на отримання продукції. До передачі продукції Продавець зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для її збереження від втрати, нестачі або пошкодження. У разі виявлення прихованих недоліків у продукції, Продавець зобов'язаний негайно повідомити Покупця про виявлені недоліки.

На підтвердження виконання вказаних умов договору, позивачем не надано суду документів, що підтверджують транспортування, складування товару за вказаним договором та не надано копій довіреностей на отримання вказаної в договорі продукції.

При цьому, відповідачем в підтвердження своєї позиції надано акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "ШУІН" з питань правових відносин з ТОВ «Вектра-Дон» (код за ЄДРПОУ 36935013) щодо достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.08.2010 р. по 30.09.2011 р.» від 05.05.2011 р. № 1046/23-1/31927432, з якого вбачається, що у ПП «ШУІН» відсутні основні фонди, офісні та складські приміщення, що ставить під сумнів факт здійснення операцій останнім по взаємовідносинам з ТОВ "Констракшн Машинері".

З дослідженого у судовому засіданні договору купівлі-продажу № 031011/5 від 03.10.2011 р., укладеного між ТОВ "Констракшн Машинері" (Покупець) та ТОВ "Листбуд" (Продавець), вбачається, що Продавець продає, а Покупець купує продукцію на суму 2 152 591, 83 грн. (в т.ч. ПДВ - 358 765, 31 грн.). Кількість та асортимент товару зазначається у накладних, які складаються безпосередньо під час продажу. На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні , податкові накладні, платіжні доручення. Відповідно до наданих документів, вказаний договір та податкові накладні підписані ОСОБА_4, як директором ТОВ "Листбуд".

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору, товар поставляється на умовах EXW („франко-завод" згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс, затверджених Міжнародною торговою палатою у редакції 2000 року Видання МТП № 560 та введені в дію з 01.01.2000 року). Внаслідок визначених умов поставки Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження Покупця на площах свого підприємства, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Пунктом п. 2.5 договору, факт передачі продукції від Продавця до Покупця оформлюється належним чином оформленою на матеріально відповідальну особу Покупця довіреністю на отримання продукції. До передачі продукції Продавець зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для її збереження від втрати, нестачі або пошкодження. У разі виявлення прихованих недоліків у продукції, Продавець зобов'язаний негайно повідомити Покупця про виявлені недоліки.

На підтвердження виконання вказаних умов договору, позивачем не надано суду документів, що підтверджують транспортування, складування товару за вказаним договором та не надано копій довіреностей на отримання вказаної в договорі продукції.

Також, відповідно до наданого відповідачем акту ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС «Про результати проведеного аналізу діяльності ТОВ "Листбуд" за період з 29.07.2010 р. по 29.07.2010 р.» від 10.07.2011 р. № 59/22-12/37222112, вбачається, що у ТОВ "Листбуд" відсутні основні засоби та амортизаційні відрахування.

З вказаного акту вбачається, що ГСУ МВС України розслідується кримінальна справа за фактами створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Листбуд" з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі , вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, а також умисного ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особо великих розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_4, який числиться директором ТОВ "Листбуд", вбачається, що вказане підприємство зареєстровано останнім за винагороду, жодного відношення до його фінансово - господарської діяльності вказана особа не має.

Судом також досліджено надані позивачем письмові докази: договір транспортного експедирування № 4 від 20 жовтня 2011 року, укладеного між ТОВ "Констракшн Машинері" (Замовник) та МПП "Футура" (Експедитор), платіжні доручення, заявки-договори на перевезення вантажу автомобільним транспортом, акти виконаних робіт, податкові накладні, складені на виконання умов вказаного договору.

Визначення договору транспортного експедування передбачено статтею 929 Цивільного кодексу України, відповідно до якої одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічне визначення договору транспортного експедирування містить і стаття 316 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01 липня 2004 року № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до умов вищевказаного договору транспортного експедирування № 4 від 20 жовтня 2011 року (п. 3.2.2) Експедитор вправі залучати третіх осіб для виконання своїх зобов'язань за цим Договором, при цьому Експедитор відповідає за дії цих осіб, як за власні дії та самостійно і від свого імені укладає договори на перевезення.

Позивачем, на підтвердження реальності здійснення транспортного експедування МПП "Футура" надано договори транспортного експедирування вантажних перевезень від 29.11.2011 р. № 11, від 20.12.2011 р. № 19, укладених з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та товарно-транспортні накладні № 10101 від 01.12.2011 р., № 10116 від 22.12.2011 р., № 10118 від 22.12.2011 р., № 10117 від 22.12.2011 р.

Пунктом 3.2.3 вказаних договорів, передбачено обов'язок МПП "Футура" забезпечити своєчасне оформлення товарно-транспортних документів, якими є товарно-транспортні накладні. Зі змісту досліджених судом товарно-транспортних накладних вбачається лише факт взаємовідносин по виконанню договорів транспортного експедування лише між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, та не доводить участі у виконанні вказаних договорів МПП "Футура".

Окрім цього, з наданого відповідачем письмового доказу - акту Ленінської МДПІ у Луганській області ДПС "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання МПП "Футура" (код за ЄДРПОУ 13382764) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2011 року, вбачається, що згідно висновку ВПМ від 15.03.2012 р. № 478 МПП "Футура" за податковою адресою не знаходиться. Відповідно до вказаного акту органами державної податкової служби надсилалися запити до Управління Деркомзему у м. Луганську, Луганської міської ради, до ВРЕР м. Луганська (підпорядкованого УДАІ) УМВС України в Луганській області, з відповідей яких вбачається, що у МПП "Футура" відсутнє право власності на земельні ділянки, рішення про передачу земельних ділянок у користування (власність) не приймалося та відсутність у МПП "Футура" транспортних засобів.

З вказаного акту також вбачається, що податковим органом в результаті додатково проведених заходів встановлено та опитано керівника МПП "Футура" - Маркова С.В., який підтвердив свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та пояснив, що основним видом діяльності є оптова торгівля будівельними матеріалами.

Таким чином, вказане вище ставить під сумнім виконання умов договору транспортного експедирування № 4 від 20 жовтня 2011 року МПП "Футура" та його реальність.

Наданий договір про надання послуг № 3841 від 23 листопада 2011 року, укладений між позивачем (Замовник) та ТОВ "Зарсет" (Виконавець), та додані до нього документи, а саме: звіт ТОВ "Зарсет", податкові накладні, акт приймання-передачі наданих послуг, звіт про надання послуг, платіжні доручення, як доказ реальності здійснення фінансово-господарської діяльності, судом також не беруться до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до договору про надання послуг № 3841 від 23 листопада 2011 року, Виконавець в порядку та на умовах, визначених договором зобов'язаний надати за завданнями замовника послуги щодо консультування про ринку збуту продукції Замовника, а Замовник прийняти та оплатити послуги на умовах визначених цим договором.

Згідно п. 1.2 договору, послуги, що надаються за даним договором включають консультування Замовника щодо наступних напрямків:

- можливості та перспективи ведення комерційних операцій;

- визначення діючих та потенційних конкурентів;

- загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини та комплектуючих, наявність постачально-збутової мережі та ін.);

- загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.); про надання послуг № 3841 від 23 листопада 2011 року

- ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв'язки та ін.);

- попит на продукцію, перспективи його розвитку;

- відомості про потенційних споживачів;

- можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній;

- стан і практика застосування господарського законодавства.

З наданих на виконання вимог вказаного договору первинних документів не вбачається, які саме консультації надавалися виконавцем Замовнику, а позивачем суду не надано документів, які б давали змогу перевірити, чи дійсно ці послуги, пов'язанні з господарською діяльністю підприємства.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що правочини, укладені між позивачем та ПП "Шуін", ТОВ "Листбуд", МПП "Футура", ТОВ "Зарсет" відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, зокрема віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг - до податкового кредиту та до валових витрат є безпідставним, а тому суд дійшов висновку про правомірність збільшення податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС при винесенні податкових повідомлень-рішень від 08 жовтня 2012 року № 0003902220, № 0003912220 діяла відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування, у суду немає.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Констракшн Машинері" відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.01.2013 р .