Ухвала

від 07.04.2014 по справі 2а-14336/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

07 квітня 2014 року м. Київ В/800/1318/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.12.2013

у справі № 2а-14336/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Констракшн машинері»

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду від 23.01.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.10.2012 № 0003902220 та № 0003912220.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2013 зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

ДПІ звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.12.2013, в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 1, Закону України «Про податок на додану вартість»), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано постанову Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справі № 2а- 3378/11/2670 та ухвалу цього ж суду від 17.10.2013 у справі № 826/48/13-а.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту ухвали від 17.12.2013, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України виходив з наявності належного документального підтвердження правильності формування позивачем даних податкового обліку (валових витрат та податкового кредиту), тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, за якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Водночас у прийнятті постанови від 20.02.2013 у справі № 2а-3378/11/2670, на яку посилається заявник, Вищий адміністративний суд України дійшов за висновку про фіктивність господарських операцій, які були відображені в податковому обліку платника.

В ухвалі ж від 17.10.2013 у справі № 826/48/13-а як на підставу для невизнання права платника на податковий кредит касаційний суд послався як на недоведеність фактичного виконання операцій з придбання послуг, так і на включення платником до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, незареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (як того вимагає пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України); підставою для виключення з податкового обліку платника витрат, що формують собівартість товару, стало їх передчасне (тобто до моменту отримання доходу від реалізації товару) врахування при визначенні оподатковуваного доходу платника.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать про різні обставини справ, за наслідками оцінки яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску справи № 2а- 14336/12/2670 до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Л.В. Ланченко Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко