Рішення

від 17.01.2013 по справі 4/270-13/68-65/529-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/270-13/68-65/529-2012 17.01.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301"

до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

про визнання недійсним договору іпотеки від 18.02.2008 р. та визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки

за участю представників:

від позивача : Гривцов Є.С. - представник за довіреністю № 151 від 10.04.2012 р. від відповідача :Папірник С.В. - представник за довіреністю б/н від 15.01.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання недійсним договору іпотеки від 18.02.2008 р. та визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що укладений між позивачем та відповідачем договір іпотеки нерухомого майна від 18.02.2008 р. не забезпечував кредитні зобов'язання сторін за договором про фінансування № 96/08 від 15.02.2008 р., оскільки останній не містив таких істотних умов, як зміст, розмір зобов'язання, строк і порядок його виконання. Вказані умови закріплювались у додаткових угодах, на підставі яких надавались транші. Укладені між боржником та відповідачем додаткові угоди, іпотекою позивача не забезпечувались у зв'язку з їх відсутністю на момент укладення договору іпотеки.

Отже, позивач дійшов висновку, що договір іпотеки суперечить ст. 18 Закону України "Про іпотеку", що з огляду на положення ст. ст. 203. 215 ЦК України такий договір має бути визнаний недійсним, а правовідношення по ньому мають бути припинені.

У позові Відкрите акціонерне товариство "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" просить суд визнати недійсним договір іпотеки від 18.02.2008 р. та правовідношення за ним припинити.

Рішенням господарського міста Києва від 20.07.2010 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. у позові Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання недійсним договору іпотеки та визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2010 р. у справі № 4/270 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. позов Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" задоволено частково, визнано такими, що припинились, правовідношення за договором іпотеки від 18.02.2008 р., укладеним між ВАТ "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та ПАТ "Універсал Банк", в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 р. скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 16.10.2012 р. постанову Вищого господарського суду України від 24.04.2012 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2012 р. вказану справу прийнято до провадження суддею Головіною К.І.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував свої позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що іпотечний договір містить посилання на основний договір (договір фінансування), у якому визначено зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання, а тому підстав для визнання його недійсним згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

У судовому засіданні встановлено, що 15.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" (боржник) було укладено договір про фінансування № 96/08, за умовами якого банк зобов'язався надавати боржнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 13200000,00 грн.; умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок оплати за кредитні послуги, права, обов'язки та відповідальність сторін стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору можуть визначатися у відповідній додатковій угоді до цього договору (індивідуальній угоді), що є невід'ємною частиною цього договору; загальна сума наданих кредитних послуг за всіма індивідуальними угодами не може перевищувати встановленого цим пунктом ліміту договору незалежно від виду наданих кредитних послуг.

15.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" була укладена індивідуальна угода № 1 до договору про фінансування № 96/08 від 15.02.2008 р., за умовами якої банк зобов'язався надавати боржнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 12800000,00 грн., кредитування здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена цією індивідуальною угодою, зі сплатою відсотків згідно тарифів, передбачених умовами договору про фінансування, при цьому, конкретний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами визначаються в тій додатковій угоді до цієї індивідуальної угоди, за якою було надано такий транш або встановлено новий розмір ставки за користування таким траншем, граничним строком повернення не пізніше 15 лютого 2009 року.

Також судом встановлено, що 18.02.2008 р. в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Корпорація Спецторг" за договором про фінансування від 15.02.2008 р. № 96/08 та індивідуальною угодою №1 до договору про фінансування, між ВАТ "Універсал Банк" (іпотекодержателем) та ВАТ "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" (іпотекодавцем) був укладений договір іпотеки нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки іпотекодавець передав в іпотеку майно, а саме - нежитлову нерухомість (предмет іпотеки), яка знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Смілянська, 163 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі наказу № 519-АТ Регіонального відділення Фонду державного майна України від 24.07.1996 року.

Пунктом 1.3 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами основного договору, що обумовлюють основне зобов'язання, в тому числі стосовно зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим договором.

Відповідно до п. 6.1 договору іпотеки він діє до повного виконання зобов'язань за основним договором, що обумовлюють основне зобов'язання.

Як на підставу визнання договору іпотеки недійсним позивач посилається на те, що положення договору про фінансування та індивідуальної угоди №1 не дають змоги встановити зміст, розмір, строк та порядок виконання зобов'язання боржника, які забезпечувались іпотекою, а отже, укладаючи спірний договір іпотеки, позивач не знав про зміст та розмір вимог відповідача до боржника за договором фінансування, що є порушенням ст. 7, ч.1 ст.18 Закону України «Про іпотеку».

Суд не погоджується з такими доводами позивача, виходячи з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

В даному випадку основним зобов'язанням є договір фінансування, який набрав чинності на момент укладання договору іпотеки та містив всі істотні умови, які є необхідними для такого виду правочинів - валюту, ліміт кредиту, строк виконання зобов'язань та інші необхідні умови.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного договору відповідач та боржник уклали додаткові угоди №№ 1-3, 5 до кредитного договору, за якими банк надав боржнику транш на загальну суму 1 280 000,00 грн. з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних, строком повернення до 15.02.2009 р. Згідно з додатками № 1 до додаткових угод № 1, № 2, № 4, № 5 від 01.09.2008 р. для наданих траншів сторони встановили нову відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 19,5 %. Додатковими угодами №№ 6-8 від 13.02.2009 р., №№ 9-11 від 13.03.2009 р., №№ 12-14 від 09.04.2009 р., №№ 2, 5 від 17.04.2009 р., №№3, 4 від 30.09.2009 р. до договору про фінансування № 96/08 від 15.02.2008 р. сторони встановили нові терміни повернення траншів. Вказані додаткові угоди є невід'ємною частиною договору фінансування і містять конкретні умови надання траншів кредиту - суми, відсоткові ставки за користування кредитом, строк та порядок повернення, тощо.

Як вже зазначалось, згідно з п. 1.3 договору іпотеки сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір має містити обов'язкові умови, відсутність яких може бути наслідком визнання його недійсним у судовому порядку. Так, ч. 2 ст. 18 Закону передбачено, що іпотечний договір має містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Отже, істотною умовою договору іпотеки, що укладається в забезпечення виконання грошових зобов'язань є зміст грошового зобов'язання і його сума або посилання на договір, що має визначити зміст і розмір такого грошового зобов'язання чи надати критерії, які дозволяють їх встановити на конкретний час протягом строку дії такого зобов'язання.

Договір фінансування від 15.02.2008 №96/08, який набрав чинності на час укладення договору іпотеки від 18.02.2008 р., містив всі істотні умови, які є необхідними для такого виду правочинів валюту та ліміт заборгованості, строк виконання зобов'язань та інші необхідні умови.

Таким чином, в даному випадку зміст основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, визначається договором фінансування та додатковими угодами, які є його невід'ємними частинами, що укладені на виконання основного договору і забезпечують дійсне зобов'язання, виконання якого прийняв на себе боржник.

Враховуючи викладене, суд вважає, що договір іпотеки містить всі істотні умови, необхідні для його чинності, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що оскаржуваним договором забезпечуються ймовірні зобов'язання боржника.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Встановивши фактичні обставини справи, суд вважає, що під час укладення договору іпотеки сторони досягли всіх істотних умов, передбачених діючим законодавством та необхідних для чинності цього договору.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що договір, при укладенні якого сторони не досягли згоди відносно усіх істотних умов, визнається неукладеним, і до нього не можуть бути застосовані положення про недійсність правочинів, незважаючи на що просив позивач.

Однак, як вже зазначалось, за спірним договором сторонами узгоджено всі істотні умови, а відповідно він є укладеним.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 18.02.2008 р. недійсним.

Щодо позовних вимог про визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки від 18.02.2008 р., суд зазначає наступне.

Для належного виконання зобов'язань статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

У відповідності до частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником, та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Оскільки наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним під час розгляду справи в межах предмету позову судом не встановлено, суд відмовляє Відкритому акціонерному товариству "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" і в задоволенні позовних вимог про визнання правовідносин по договору іпотеки припиненими.

При цьому суд зазначає, що в даному випадку не підлягають застосуванню положення статтей 553-559 ЦК України, що регулюють відносини поруки, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин у справі суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ВАТ "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" до ПАТ "Універсал Банк" про визнання недійсним договору іпотеки від 18.02.2008 р. та визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-35, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання недійсним договору іпотеки від 18.02.2008 р. та визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17 січня 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 22 січня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна