Постанова

від 04.02.2013 по справі 826/58/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2013 року № 826/58/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2012 № 0002642260, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.08.2012 № 0002642260 про визначення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість для позивача у сумі 1086200 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 271550 грн., разом на загальну суму 1357750 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

28.01.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надано час представнику відповідача для подачі заперечень до 01.02.2013.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.07.2012 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ«Ардіс» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.05.2012 ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС складено Акт № 235/22-609/30211607 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1086200 грн.

08.08.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002642260, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1086200 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 271550 грн.

Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України стало віднесення ТОВ«Ардіс» до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1086200 грн. на підставі накладних, виписаних ТОВ «Дроуз інформ» та ТОВ «Еворі інвестмент» на загальну суму у розмірі 6517200 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 1086200 грн.) за надання маркетингових послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, позивачу на підставі договорів про надання маркетингових послуг від 08.11.2011 № 08/11М, від 05.12.2011 № 05/12М, від 01.02.2012 № 01/02М з ТОВ«Дроуз інформ», а також договору про надання маркетингових послуг від 01.03.2012 №01/03М з ТОВ «Еворі інвестмент» надано відповідні маркетингові послуги (з питань дослідження ринку молочної продукції в Україні) на загальну суму 6517200 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 1086200 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на порушення ТОВ «Ардіс» п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок того, що матеріальних доказів, які містять в собі інформацію про проведені заходи маркетингових досліджень позивачем до перевірки не надано з огляду на те, що факт надання послуг за договорами з ТОВ «Дроуз інформ» та ТОВ«Еворі інвестмент» підтверджуються не тільки належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними, але й наданими суду матеріалами складеними за результатами надання вказаних послуг позивачу, а саме: «Обзор рынка. Рассольный сыр. Брынза», «Сучасний стан світового та українського ринку сирів (виробництво та тенденції розвитку)», «Маркетинговый обзор. Рынок сыров в Украине: состояние, тенденции и перспективы его развития», «Стратегічне планування 2009-2012. Аналіз ринку. Аналіз компанії».

При цьому необхідність отримання маркетингових послуг встановлена наказом директора ТОВ «Ардіс» «Про проведення заходів збільшення обсягів реалізації продукції» від 03.10.2011 № 1/2011, копія якого залучена до матеріалів справи.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що результати маркетингових послуг, які отримані позивачем від ТОВ «Дроуз інформ» та ТОВ «Еворі інвестмент» у перевіряємому періоді за своїм змістом відповідають напрямкам господарської діяльності, які безпосередньо здійснює позивач, зокрема, організація та здійснення оптової та роздрібної торгівлі продовольчими товарами, в тому числі молочною продукцією.

Разом з тим, суд зауважує, що чинним законодавством України не передбачено вимог щодо обов'язкового відображення таких реквізитів у первинних документах як «перелік виконаних робіт» та «обґрунтування вартості робіт на кожному етапі їх виконання», а також не передбачено відображення в договорах про надання маркетингових послуг інформації про очікувану фінансову вигоду після їх проведення.

Поряд з цим, за змістом ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За таких умов, позивач самостійно, на власний ризик, вільно здійснює свою господарську діяльність, і лише він обирає шляхи, напрями та способи здійснення такої діяльності, самостійно вирішує економічну обґрунтованість та зваженість тих чи інших заходів, збитковість чи ні тих чи інших операцій, у зв'язку з чим, а також враховуючи, що податковий орган не наділений повноваженнями вирішувати за суб'єкта господарювання у процесі здійснення таким суб'єктом відповідної діяльності, або надавати поради що і яким чином необхідно робити, висновок відповідача у Акті перевірки щодо збитковості, доцільності, обґрунтованості тощо тих чи інших заходів, господарських операцій тощо є хибним та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання за договорами між ТОВ «Ардіс» та ТОВ «Дроуз інформ», ТОВ «Еворі інвестмент» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Дроуз інформ» та ТОВ «Еворі інвестмент» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ТОВ «Ардіс» та ТОВ «Дроуз інформ», ТОВ «Еворі інвестмент» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 1086200 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Дроуз інформ» та ТОВ «Еворі інвестмент». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Дроуз інформ» та ТОВ «Еворі інвестмент» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 1086200 грн., віднесена ТОВ«Ардіс» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 1379.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Дроуз інформ» та ТОВ «Еворі інвестмент» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «Ардіс» п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012 № 0002642260 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (03680, м. Київ, вул.Академіка Кримського, 4-А; код ЄДРПОУ 30211607) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012 № 0002642260, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко