Ухвала

від 18.12.2013 по справі 826/58/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Київ К/800/42965/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 року

у справі № 826/58/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (далі - позивач, ТОВ «Ардіс»)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ардіс» звернулось у січні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2012 року № 0002642260 про визначення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість для позивача у сумі 1 086 200,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 271 550,00 гривень.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.07.2012 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року відповідачем складено акт № 235/22-609/30211607.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012 року № 0002642260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 086 200,00 гривень, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 271 550,00 гривень.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «Ардіс» здійснювало господарську діяльність з товариством з обмеженою відповідальністю «Дроуз інформ» на підставі договорів про надання маркетингових послуг від 08.11.2011 року № 08/11М, від 05.12.2011 року № 05/12М, від 01.02.2012 року № 01/02М, а також договору про надання маркетингових послуг від 01.03.2012 року №01/03М з товариством з обмеженою відповідальністю «Еворі інвестмент». Контрагентами позивача надано маркетингові послуги (з питань дослідження ринку молочної продукції в Україні) на загальну суму 6 517 200,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1 086 200,00 гривень.

Судами встановлено, що виконання зазначених вище договорів підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що результати маркетингових послуг, які отримані позивачем від товариства з обмеженою відповідальністю «Дроуз інформ» та товариства з обмеженою відповідальністю «Еворі інвестмент» у перевіряємому періоді за своїм змістом відповідають напрямкам господарської діяльності, які безпосередньо здійснює позивач.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України , податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України , зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що отримання позивачем маркетингових послуг підтверджено відповідними первинними документами, що податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст. 201 ПК України , що факт подальшого використання послуг у господарській діяльності платника податку також підтверджений усіма необхідними документами.

Суди попередніх інстанцій, досліджуючи наявні в матеріалах справи договори, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні дійшли до вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Дроуз інформ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Еворі інвестмент».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 року у справі № 826/58/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько