Постанова

від 29.01.2013 по справі 5017/2118/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5017/2118/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі Бендерук Є.О.

Учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області

на постанову Господарського суду Одеської області

від 07.08.2012р.

по справі № 5017/2118/2012

за заявою кредитора ТОВ „Сантрейд"

до боржника ТОВ „Преміум Південь"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантрейд» (далі - ТОВ «Сантрейд») було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Південь» (в подальшому - ТОВ «Преміум Південь») за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі за текстом - Закон про банкрутство) у зв'язку з неможливістю боржника погасити кредиторську заборгованість в сумі 500 000 грн. та відсутністю керівних органів юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Постановою господарського суду Одеської області від 07.08.2012 р. (суддя Лепеха Г.А.) ТОВ «Преміум Південь» визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - ТОВ «Сантрейд», якого зобов'язано повідомити усіх відомих кредиторів, здійснивши заходи, передбачені ст. 52 Закону про банкрутство.

Не погоджуючись з цією постановою, Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Одеської області (далі - ДПІ у м. Іллічівську) в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом усіх обставин справи, оскільки на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Південь Преміум» допущено порушення податкового законодавства, що може призвести до нарахування цьому товариству заборгованості та надати третім особам можливість безпідставно заявити до бюджетного відшкодування ПДВ або не сплачувати в повному обсязі до бюджету податкові зобов'язання. Скаржник вказує на те, що ініціюючим кредитором при звернені до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство не було надано доказів відсутності ТОВ «Преміум Південь» за його місцезнаходженням та доказів безспірності вимог кредитора. Також скаржник вказує на те, що ТОВ «Преміум Південь» подав податкову декларацію з ПДВ 20.07.2012 р. за червень 2012 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2012 р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у м. Іллічівську було припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 р. зазначену ухвалу апеляційної інстанції скасовано.

Учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з приписами спеціальних норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження обставин, викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, ТОВ «Сантрейд» посилається на заборгованість, визнану боржником у відповіді на претензію, та відсутність ТОВ «Преміум Південь» за місцезнаходженням згідно з актом огляду місцезнаходження за юридичною адресою, складеним представниками кредитора.

Виносячи оскаржену постанову про визнання ТОВ «Преміум Південь» банкрутом, місцевий господарський суд виходив з того, що банкрут за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції безпідставними з огляду на таке.

Частиною другою статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Також, відповідно до статті 93 ЦК України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 вказаного Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5 цієї статті).

За приписами частин 1, 3 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

При цьому, докази відсутності боржника за його місцезнаходженням чи фактичного припинення підприємницької діяльності повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом про банкрутство, не передбачена. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2012 р. у справі № 5009/2384/12.

Натомість матеріали справи, саме на момент звернення ініціюючого кредитора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, доказів про відсутність ТОВ «Преміум Південь» за місцезнаходженням не містять. Витяг з Єдиного державного реєстру станом на 07.08.2012 р. наданий вже після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Преміум Південь».

Крім цього, Закон про банкрутство не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за процедурою банкрутства відсутнього боржника, грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Між тим, надані ініціюючим кредитором у підтвердження безспірності його грошових вимог до боржника документи не є виконавчими в розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника, що відповідно до норм Закону про банкрутство є необхідною умовою для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 цього Закону.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак оскаржувана постанова не відповідає вищенаведеному.

Щодо права органу податкової служби на оскарження постанови господарського суду Одеської області про визнання ТОВ «Преміум Південь» банкрутом слід зазначити таке.

Положеннями частини 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Статтею 20 Податкового кодексу України зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України, проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків.

Чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.

Разом з тим, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою та подальше припинення провадження у справі унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків.

У той же час у справі відсутні відомості про повідомлення ліквідатором, на виконання вимог ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство та п.4 оскаржуваної постанови, податкового органу, який є його можливим кредитором, що позбавило останнього на проведення відповідної перевірки та встановлення податкових порушень чи визначення податкових зобов'язань.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що справа про банкрутство ТОВ «Преміум Південь» як відсутнього боржника, порушена безпідставно і у господарського суду першої інстанції не було правових підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 р. № 15 Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином, провадження у справі про банкрутство ТОВ «Преміум Південь» підлягає припиненню, а оскаржувана постанова скасуванню.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області задовольнити, а постанову господарського суду Одеської області від 07.08.2012 р. по справі № 5017/2118/2012 - скасувати.

Провадження у справі припинити.

Копію постанови направити Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконкому Іллічівської міської ради Одеської області(68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна 33) для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису .

Повний текст постанови складено та підписано 31.01.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк