Постанова

від 30.01.2013 по справі 2а-1670/7882/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7882/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М.,

за участю:

представника позивача - Шаповалов І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства " Новаторспецсервіс " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2012 року Приватне підприємство " Новаторспецсервіс " звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0011722301/1121 від 06.08.2012 року, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 833 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1 грн. та №0011712301/1120 від 06.08.2012 року, яким йому донараховано податок на прибуток в сумі 13 0290 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1 грн.

Мотивуючи свої позовні вимоги, посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №2437/22-209/32534925 від 23.07.2012 року щодо порушення ПП "Новаторспецсервіс" п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 13 290 грн., порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п. п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.2.3, 7.2.8 п.7.2, 7.4.1, 7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 833, в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 2 209 грн., березень 2011 року в сумі 2 624 грн. Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавства та підлягають скасуванню. Такі свої твердження обґрунтовував тим, що господарські операції з ПП "ЛВІ" зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Як позивач, так і його контрагент, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. Стверджував про те, що жодною нормою закону на передбачено відповідальність платника податків за недотримання та невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. З боку ПП "Новаторспецсервіс" виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суми валових витрат та податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, куплений товар був використаний у господарській діяльності позивача. Відтак, оскільки в діях ПП "Новаторспецсервіс" відсутні порушення податкового законодавства, оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі, разом із поясненнями в обґрунтування позовних вимог та на підтвердження реальності оподаткованих господарських операцій надав суду відповідні первинні документи бухгалтерського обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Зазначав про те, що перевіркою встановлено відсутність у ПП "ЛВІ" необхідних умов для здійснення своєї господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань в силу відсутності у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відтак, угоди, укладені між позивачем та вказаним контрагентом, носять фіктивний характер, а сформовані позивачем податковий кредит та валові витрати не є дійсними. Стверджував, що діяльність ПП "Новаторспецсервіс" та ПП "ЛВІ" спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, у зв'язку з чим позивач здійснив лише видимість придбання товарів ( послуг) від контрагента, які в дійсності ними не придбавались, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків. Крім того наголошував, що стосовно ПП "ЛВІ" внесено запис до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням, в результаті чого 07.06.2011 року ПП "ЛВІ" анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат у спірному звітному періоді за рахунок операцій зі вказаним контрагентом. Відтак, як на думку відповідача, встановлені податковим органом факти виключають право позивача на формування податкового кредиту від сплачених сум ПДВ в ціні отриманих товарів від ПП "ЛВІ" та підтверджують неправомірність формування сум валових витрат у відповідному звітному періоді. Тому, оскаржувані рішення Кременчуцької ОДПІ є законними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Приватне підприємство "Новаторспецсервіс" (ідентифікаційний код - 32534925 ) зареєстроване як юридична особи виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 17.07.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 36) .

Позивач взятий на податковий облік Кременчуцькою ОДПІ 27.07.2003 року, зареєстрований платником податку на додану вартість 28.07.2003 року, про що видане свідоцтво №23701902 (а.с. 37-38) .

У зв'язку з неповним поданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 26.03.2012 року №3705/10, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Новаторспецсервіс" по питанню взаємовідносин з ПП "ЛВІ" (код ЄДРПОУ 30484857 за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт (надалі - Акт перевірки) №2437/22-209/32534925 від 23.07.2012 року, у висновках якого зафіксовано порушення ПП "Новаторспецсервіс" п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 13 290 грн., порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п. п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.2.3, 7.2.8 п.7.2, 7.4.1, 7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 833 грн., в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 2 209 грн., березень 2011 року в сумі 2 624 грн. (т. 1, а.с. 23-35)

У зв'язку зі встановленням в ході перевірки порушення вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 06.08.2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення № 0011722301/1121 , яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 833 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1 грн. та №0011712301/1120, яким йому донараховано податок на прибуток в сумі 13 0290 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням про результати розгляду скарги ДПС у Полтавській області від 31.10.2012 року скаргу ПП "Новаторспецсервіс" залишено без задоволення, податкові повідомлення - рішення - без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.4.1 ст.4, п.п. п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.2.3, 7.2.8 п.7.2, 7.4.1, 7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість.

Відповідно до п.п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.5.1, 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валових витрат витрати на: Згідно До складу валових витрат включаються: Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вказуючи на порушення вищезазначених положень Закону, Кременчуцька ОДПІ фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових витрат суму, начебто понесених ПП "Новаторспецсервіс" витрат у зв'язку з придбанням у свого контрагента, ПП "ЛВІ" товарів по фактично неіснуючим фінансово-господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства (стверджували про безтоварність відповідних операцій).

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що підприємством занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 13 290 грн.

З приводу донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість податковий орган вказував на порушення таких норм.

Закон України "Про податок на додану вартість" ( чинний на момент виникнення спірних правовідносин ) є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість на час здійснення господарської операції позивача та його контрагента, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Згідно 7.2.3. п.7.2, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п.7.2.8. п.п.7.2, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми вказаного Закону , посилаючись на те, що ПП "Новаторспецсервіс" фактично не здійснювало придбання послуг та товарів у ПП "ЛВІ" , оскільки, на думку контролюючого органу, такі товари та послуги фактично контрагентами позивача не поставлялись, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про завищення платником податкового кредиту за відповідні звітні періоди на загальну суму 4 833 грн.

Суд знаходить вказані висновки податкового органу необґрунтованими та помилковими, не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, з огляду на наступне.

У ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено укладення у перевіряємому періоді між ПП "Новаторспецсервіс" ( Покупець) та ПП "ЛВІ" ( Продавець ) договір поставки товарно - матеріальних цінностей , за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю визначені цим договором товари, перелік яких зазначено у специфікації до договору . (т.1, а.с.42)

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даної угоди представником позивача надано суду податкові накладні, рахунки -фактури, видаткові накладні, паспорта та сертифікати якості на куплений товар та платіжні доручення на підтвердження оплати купленого товару. (т.1.а.с.43-50).

У ході розгляду справи представником позивача було надано пояснення стосовно перевезення купленого у ПП "ЛВІ" товару. Так, було зазначено, що транспортування проводилось автотранспортом покупця ( марки "Фольксваген Гольф - 2", державний номер НОМЕР_1 ), що знаходиться у власності директора позивача - ОСОБА_1 На підтвердження вказаного суду було надано Наказ №28-1 від 01.01.2010 року про використання вказаного автомобіля у господарській діяльності підприємства. (т.1, а.с. 135)

Крім того на підтвердження реальності господарських операцій, що стали об'єктом оподаткування у відповідному звітному періоді, суду було надано договір оренди №05/11 від 03.01.2011 року, підписаний між позивачем ( Орендар) та МПП "РЕБОБ" (Орендодавець), за умовами якого Орендодавець надає в оренду приміщення для розміщення складу та офісу. На підтвердження виконання вказаної угоди долучено до матеріалів справи акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунки - фактури, податкові накладні. (т.1, а.с.52-57) Крім того суду було надано відповідні документи бухгалтерського обліку, зокрема оборотньо - сальдові відомості щодо руху коштів за відповідними бухгалтерськими рахунками. (т.1, а.с.58-63)

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Представником позивача надано пояснення щодо використання купленого товару у господарській діяльності ПП "Новаторспецсервіс". Зокрема, було зазначено, що в подальшому куплені у ПП "ЛВІ" товарно - матеріальні цінності позивачем були реалізовані на підставі договорів укладених між позивачем ( Продавець ) з одного боку та ТОВ "Фламма", ТОВ ВО Кременчуцький автоскладальний завод", ПрАТ КСУ -17, ТОВ ВКП "Котлогаз", ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод", ПП "Компанія "Східноенерго", ЗАТ "Будтранссервіс", ТОВ "Глобинський м"ясокомбінат", Казенне підприємство "Південукргеологія", ТОВ "ДТ Україна Промресурс" та ін. ( Покупці) з іншого боку. (т.1, а.с.119-128) На підтвердження реальності виконання вказаних договорів було надано податкові накладні, довіреності про передачу товарно - матеріальних цінностей відповідальним особам , накладні. (т.1, а.с.65- 118)

Суд не бере до уваги посилання податкового органу на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та безпідставність формування валових витрат у зв'язку з тим, що ПП «ЛВІ» не знаходиться за юридичною адресою та відповідачем 07.06.2011 року даному підприємству було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Суд звертає увагу на те, що зазначене відбулося вже після проведення господарських операцій позивача із ПП «ЛВІ», які слугували об'єктом оподаткування у відповідному звітному періоді.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит та валові витрати у відповідних звітних періодах сформовані за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар, в ціні якого "Новаторспецсервіс" сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, який був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платниками податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів у ПП «ЛВІ», подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у зазначеного контрагента позивача основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ними своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ПП «ЛВІ» має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та безпідставність сформованих сум валових витрат за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій зі вказаним контрагентом, оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

З - поміж іншого суд не вбачає у діях ПП "ЛВІ" порушень податкового та бухгалтерського законодавства, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що стосовно директора ПП "ЛВІ" ОСОБА_1 відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.07.2012 року, яким зафіксовано порушення останнім вимог ведення бухгалтерського обліку, встановлених п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.4.1 ст.4, п.п. п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.2.3, 7.2.8 п.7.2, 7.4.1, 7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.08.2012 року №1615/3935/2012 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Безпідставними суд вважає і висновки відповідача щодо фіктивного характеру господарської діяльності вказаного контрагенту позивача, який спрямовує її на надання податкової вигоди третім особам, оскільки вказане податковим органом не підтверджено жодними фактичними доказами.

При цьому суд відкидає доводи відповідача, зазначені в Акті перевірки, з приводу нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП «ЛВІ».

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0011722301/1121 від 06 серпня 2012 року та № 0011712301/1120 від 06 серпня 2012 року визнати протиправними та скасувати.

Повернути з Державного бюджету України на користь ПП "Новаторспецсервіс" витрати зі сплати судового збору у сумі 181,25 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков