Рішення

від 30.01.2013 по справі 14/93/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 січня 2013 р. Справа № 14/93/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників сторін:

прокуратури: Музика В.В., посвідчення №786 від 13.07.2010р.;

позивачів 1; 2: Свидиренко В.М., довіреність № 2797 від 27.12.12 р. паспорт серії НС 022114 виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 21.10.1995 р.;

відповідача: Некрасов Є.І.: директор, паспорт серії АА567322 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій обл. 03.10.1997р.; Огородник В.В., адвокат, паспорт серії АВ715041 виданий Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій обл. 29.08.2006р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Черкаського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (18000, м. Черкаси, вул. Ільїна, 224/1) в інтересах держави- органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси (18000, м. Черкаси, вул. Ільїна, 220)

до : приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" (21050, м. Вінниця, вул. Визволення, 2/21)

про стягнення 9934,75 грн. заборгованості за спожиту електроенергію,

В С Т А Н О В И В :

Черкаський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" 9934,75 грн. заборгованості за спожиту електроенергію.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.12.2012р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/93/2012/5003 та призначено до розгляду. Крім того, ухвалою суду від 05.12.2012р. відмовлено в задоволенні клопотання Черкаського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на розрахункових рахунках відповідача у межах заявленого позову.

18.12.2012р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 24.01.2013р. через неявку в судове засідання представників позивачів, неподання останніми витребуваних доказів та необхідність витребування нових. Крім того, 18.12.2012р. відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву №65/12 від 17.12.2012р., в якому останній заявлений прокурором позов не визнав та просив суд відмовити у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

В судовому засіданні 24.01.2013р. оголошено перерву до 30.01.2013р. у зв'язку з необхідністю подання сторонами додаткових доказів необхідних для вирішення даного спору по суті.

Під час розгляду справи представник позивачів та прокурор позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у ньому.

Натомість представники відповідача позов не визнали та категорично заперечували щодо його задоволення, посилаючись на мотиви, наведені у своєму відзиві (вх. №08-46/14205/12 від 18.12.2012р.). Суду пояснили, що енергію, стягнення коштів за яку є предметом позову, не споживали, оскільки починаючи з лютого 2010 року очисні роботи за договором від 05.01.2009 року №20-08 було припинено (а.с.89-94).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.10.2008р. між квартирно-експлуатаційним відділом м. Черкаси та приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" укладено договір №10 на постачання електричної енергії (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник подає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії, згідно з показниками електролічильників встановлених у споживачів і в терміни вказані в Договорі по ціні відпущеної електроенергії постачальнику ВАТ "Черкасиобленерго" за звітній період.

Згідно із п.2.1 Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та «Правилами користування електричною енергією».

Пунктом 2.4 Договору сторони обумовили, що споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії до 25 числа станом на 15 число поточного місяця.

Облік електричної енергії спожитої споживачем здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ (по показникам електролічильників або розрахунків) (п.5.1 Договору).

Укладений між сторонами договір в силу п.6.1 також розповсюджував свою дію і на 2010 рік, оскільки, як з'ясовано в судовому засіданні, сторонами було дотримано умов щодо його пролонгації.

Як встановлено судом, на виконання вищевказаного Договору КЕВ м. Черкаси в період вересня-жовтня 2010р. надало послуги з постачання електричної енергії на загальну суму 13922 грн. 78 коп., в тому числі у вересні 2010р. в кількості 16910 кВт на суму 13920 грн. 31 коп., у жовтні 2010р. в кількості 3 кВт на загальну суму 2 грн. 47 коп., що підтверджується рахунками №213 від 30.09.2010р. та №234 від 30.10.2010р. (а.с.11, 12), копією книги споживання електричної енергії (а.с.113-116), звітами показників лічильників за вересень-жовтень 2010 року по військовій частині А 3024 УЕМ та іншими матеріалами справи.

Відповідач свої договірні зобов'язання стосовно вчасного та повного розрахунку за спожиту електричну енергію виконав лише частково в сумі 3988 грн. 03 коп., що стверджується відповідними банківським виписками наявними у справі (а.с.118-119).

Решта боргу в суму в сумі 9934,75 грн. відповідачем не погашена.

15.03.2012 р. та 04.09.2012р. позивачем направлялися на адресу відповідача претензії (а.с.13, 14) з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар, однак відповіді на дану претензію позивачем отримано не було.

Не проведення відповідачем розрахунків згідно умов укладено між сторонами Договору, стало приводом звернення Черкаського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері за захистом порушеного права до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.2 і 3 ст.275 ГК України).

Відповідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.7 ст.276 ГК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналізуючи викладені положення діючого законодавства, судом встановлено, що за своєю правовою природою господарські зобов'язання, які виникли між сторонами, є зобов'язаннями постачання електроенергії. Згідно із якими, позивач зобов'язаний поставити електроенергію на умовах, визначених договором, а відповідач зобов'язаний її оплатити.

Належними та допустимими доказами у справі, а саме: рахунками №213 від 30.09.2010р. та №234 від 30.10.2010р. (а.с.11, 12), копією книги споживання електричної енергії (а.с.113-116), звітами показників лічильників за вересень-жовтень 2010 року по військовій частині А 3024 УЕМ, беззаперечно підтверджується факт поставки електроенергії постачальником на загальну суму 13922 грн. 78 коп., в тому числі у вересні 2010р. в кількості 16910 кВт на суму 13920 грн. 31 коп., у жовтні 2010р. в кількості 3 кВт на загальну суму 2 грн. 47 коп.

При цьому як слідує із матеріалів справи оплачено відповідачем отриманої електроенергії в сумі 3988 грн. 03 коп.

Проте, за твердженнями відповідача, даний об'єм електроенергії він не отримував, оскільки роботи, які він проводив і які потребували споживання електроенергії, припинив ще в лютому 2010 року. На підтвердження своїх доводів надав лист начальника служби РХБ захисту та екологічної безпеки Повітряних Сил Збройних Сил України від 29.01.2013 року №350/109/111, згідно із яким інженерні мережі на ліквідаційних ділянках були ліквідовані, а повітряні електролінії від трансформаторної підстанції законсервовані.

Названий лист в якості доказу та в сукупності із іншими доказами у справі не береться судом до уваги, оскільки не узгоджується із іншими доказами та не спростовує встановлених в судовому засіданні обставин.

Так, умовами укладеного між сторонами договору не деталізовано об'ємів постачання електроенергії, не визначено режиму споживання електроенергії. Разом із тим, погоджено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та «Правилами користування електричною енергією» (п.2.1 Договору).

Відповідно до п. 6.18 Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України "Про затвердження правил користування електричною енергією" №28 від 31.07.1996р. (далі - ПКЕЕ) у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

В порушення положень викладеного нормативно-правового акту відповідач у визначений строк письмово не повідомив постачальника про припинення користування електроенергією та заяву про розірвання договору не надав. В результаті чого зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів, при цьому в об'ємах, які зафіксовані в розрахункових засобах. Доказів письмового повідомлення постачальника про припинення користування електричною енергією відповідачем суду не надано, як і не надано заяви про розірвання укладеного договору.

Більше того, у разі виникнення сумнівів у відповідача в правильності показів розрахункових засобів обліку або визначення суми в пред'явленому до плати документів щодо оплати електричної енергії споживач в силу п.6.36 ПКЕЕ мав подати заяву постачальнику, яка останнім розглядається та повідомляється споживача про результати такого розгляду.

Однак відповідачем в ході розгляду справи доказів подання такої заяви не надано. А тому доводи, щодо неправильності показів лічильників та неспроможності електроліній витримати постачання електроенергії в заявлених в позові об'ємах до уваги суду не беруться.

Також судом встановлено, що виставлені у вересні та жовтні 2010 року рахунки відповідачем частково оплачувались, що стверджує факт погодження відповідачем із постачанням електроенергії в спірний період.

Доводи представників відповідача, що показники лічильників не можуть враховуватися, оскільки вони знімалися у відсутності представника відповідача, спростовуються положеннями ПКЕЕ та відсутністю таких умов в укладеному між сторонами Договорі. Разом із тим, як свідчать відповідні звіти, показники лічильників знімалися в присутності повноважних та відповідальних осіб.

Натомість жодних доказів, що пломби на лічильниках пошкоджені чи щодо наявності їх інших технічних несправностей, суду відповідачем не надано. Тому у суду відсутні будь-які сумніви щодо достовірності їх показників.

Таким чином, на підставі усього вищевикладеного, судом встановлено, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі, оскільки наведені в позові обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Всупереч вищенаведеному та вимогам ухвал суду, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за постачання електричної енергії, виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" (21050, м. Вінниця, вул. Визволення, 2/21, код ЄДРПОУ 33088637) на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси (18000, м. Черкаси, вул. Ільїна, 220, код ЄДРПОУ 07609715) 9934 грн. 75 коп. заборгованості за спожиту електроенергію.

Стягнути з приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" (21050, м. Вінниця, вул. Визволення, 2/21, код ЄДРПОУ 33088637) в дохід Державного бюджету України 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 лютого 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи