Постанова

від 10.04.2013 по справі 14/93/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 14/93/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Огородник В.В., Некрасов Є.І.;

органу прокуратури:Чоп Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" на рішення господарського суду Вінницької області від 30.01.13 р. у справі № 14/93/2012/5003 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Черкаського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м.Черкаси

до Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс"

про стягнення 9 934, 75 грн. заборгованості за спожиту електроенергію

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2012 року Черкаський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України в особі КЕВ м.Черкаси звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" про стягнення 9934,75 грн. заборгованості за спожиту електроенергію /т.1, а.с. 4-6/.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.01.2013 року у справі № 14/93/2012/5003 позов Черкаського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м.Черкаси до приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" про стягнення 9 934, 75 грн. заборгованості за спожиту електроенергію задоволено.

Стягнуто з ПП "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" на користь КЕВ м.Черкаси 9934 грн. 75 коп. заборгованості за спожиту електроенергію.

Стягнуто з ПП "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" в дохід Державного бюджету України 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач ПП "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 30.01.2013 року у справі № 14/93/2012/5003 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити /т.2, а.с.8-10/.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- місцевий господарський суд не обгрунтував правомірності звернення до суду Черкаського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, оскільки згідно договору від 10.10.2008 року № 10, останній укладено позивачем у власних інтересах, а не від імені Міністерства оборони України;

- місцевим господарським судом не з'ясовано, а позивачем не доведено виконання останнім п.1.1 Договору;

- показники, які використовував позивач для обрахунку суми боргу були отримані не з показників електролічильників відповідача, що використовувалися для обліку використаної електроенергії, а з показників електролічильників позивача, що використовувався для обліку подання електроенергії як ПП "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс", так і іншим споживачам, а тому факт використання відповідачем 16913 кВт електороенергії на загальну суму 13 922,78 грн. не є доведеним;

- рахунок КЕВ м.Черкаси, на який повинен був здійснюватись перерахунок коштів був змінений з початком нового бюджетного року і діяв з січня 2011 року, а тому рахунки № 213 від 30.09.2010 року та № 234 від 30.10.2010 року з номерами нового поточного рахункіу позивача № 31251273210010 не діяли у вересні-жовтні 2010 року;

- місцевий господарський суд дійшов невірного висновку, що ПП "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" за 1 місяць спожито понад половину обсягу споживання з моменту укладення договору до вересня 2010 року;

- ПП "Валдай Плюс" протягом 2009-2010 років виконувало природовідновлювальні роботи в районі розташування колишнього військового аеродрому в м.Умань відповідно до Договору від 05.01.2009 року № 20-08 та Додаткової угоди від 20.12.2009 року № 1. При цьому, роботи за даним Договором були припинені у лютому 2010 року.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні; просить рішення господарського суду Вінницької області від 30.01.2013 року у справі № 14/93/2012/5003 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Вінницької області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволення апеляційної скарги відмовити /т.2, а.с. 33-35/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду 25.02.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 13.03.2013 року /т.2, а.с.14-15/

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року розгляд справи відкладено на 10.04.2013 року в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів /т.2, а.с.48-49/.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 10 квітня 2013 року не забезпечив; подав клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника останнього /т.2, а.с.55/.

10 квітня 2013 року в судовому засіданні представник органу прокуратури заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Вінницької області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволення апеляційної скарги відмовити.

10 квітня 2013 року в судовому засіданні відповідач підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи приписи ст.ст.101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід слід відмовити, а рішення господарськогосуду Вінницької області залишити без змін.

10 жовтня 2008 року між квартирно-експлуатаційним відділом м.Черкаси (надалі - постачальник, позивач) та приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" (надалі - споживач, відповідач, апелянт) укладено договір № 10 на постачання електричної енергії (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, постачальник подає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії, згідно з показниками електролічильників встановлених у споживачів і в терміни вказані в Договорі по ціні відпущеної електроенергії постачальнику ВАТ "Черкасиобленерго" за звітній період /т.1, а.с.8-9/.

Згідно п.2.1 Договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та "Правилами користування електричною енергією".

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії до 25 числа станом на 15 число поточного місяця.

Відповідно до п.5.1 Договору, облік електричної енергії спожитої споживачем здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ (по показникам електролічильників або розрахунків).

За змістом п.5.2 Договору у споживача встановлено лічильники № 503420 та № 38560.

Відповідно до п.6.1 Договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 10.10.2009 року. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до кінця закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Поскільки сторонами до 10.09.2009 р. не було заявлено про припинення дії Договору, то Договір розповсюджував свою дію на 2010 рік.

В період з вересня по жовтень 2010 року, КЕВ м.Черкаси надало послуги з постачання електричної енергії на загальну суму 13 922 грн. 78 коп., в тому числі: вересень 2010 року - в кількості 16 910 кВт на суму 13 920 грн. 31 коп.; жовтень 2010 року - в кількості 3 кВт на загальну суму 2 грн. 47 коп., що підтверджується рахунками № 213 від 30.09.2010 року та № 234 від 30.10.2010 року, копією книги споживання електричної енергії звітами показників лічильників за вересень-жовтень 2010 року по військовій частині А 3024 УЕМ /т.1, а.с.11-12, 113-116/.

Оплата за спожиту електричну енергію відповідачем здійснена частково на загальну суму 3 988 грн. 03 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями від 19.10.2010р. № 122 на суму 1988,03 грн. та від 14.12.2010р. № 153 на суму 2000,00 грн., у яких призначення платежу зазначено "за ел.енергію за вересень 2010р. зг.рах.№ 213 від 30.09.10р. без ПДВ" та "за ел.енергію за жовтень 2010р. зг.рах.№ 234 від 30.10.10р. без ПДВ" відповідно /т.1, а.с.82, 84, 118-119/.

Таким чином, ПП "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс" в порушення п.п.5.1 та 5.2 Договору свої зобов'язання по оплаті спожитої електричної енергії в повному обсязі не виконало, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03.12.2012 року, дату подачі позовної заяви, становить 9 934,75 грн.

15.03.2012 року та 04.09.2012 року позивачем на адресу відповідача направлено претензії з вимогою погасити заборгованість за спожиту електроенергію, однак відповіді на дані претензії позивачем отримано не було /т.2, а.с.13-14/.

Зазначені дії відповідача слугували підставою для звернення Черкаського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України в особі КЕВ м.Черкаси до суду з позовом про стягнення 9 934, 75 грн. заборгованості за спожиту електроенергію

При прийнятті рішення колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно част.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до част.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до част.1, 2, 3 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до част.6 ст.276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.7 ст.276 ГК України).

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України та част.7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за своєю правовою природою господарські зобов'язання, які виникли між сторонами, є зобов'язаннями постачання електроенергії.

Згідно п.2.1 Договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та "Правилами користування електричною енергією".

Відповідно до п.6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (далі - ПКЕЕ), у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

В порушення п.6.18 ПКЕЕ, відповідач у визначений строк письмово не повідомив постачальника про припинення користування електроенергією та заяву про розірвання договору не надав. В результаті чого зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів, при цьому в об'ємах, які зафіксовані в розрахункових засобах. Доказів письмового повідомлення постачальника про припинення користування електричною енергією відповідачем суду не надано, як і не надано заяви про розірвання укладеного договору.

Окрім того, у разі виникнення сумнівів у відповідача в правильності показів розрахункових засобів обліку або визначення суми в пред'явленому до плати документів щодо оплати електричної енергії споживач в силу п.6.36 ПКЕЕ мав подати заяву постачальнику, яка останнім розглядається та повідомляється споживача про результати такого розгляду.

Колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача щодо неправильності показів лічильників та неспроможності електроліній витримати постачання електроенергії в заявлених в позові об'ємах, поскільки вищевказаної заяви споживачем подано не було.

Колегія суддів бере до уваги, що про величину спожитої у вересні 2010 року електроенергії в кількості 16 910 кВт відповідачу стало відомо із рахунку № 213 від 30.09.2010р., у якому вказано вартість 1 кВТ - 0,8232 грн., а тому відповідач міг самостійно визначити вартість всієї спожитої у вересні 2010р. електричної енергії шляхом перемноження кількості на вартість 1 кВт: 16 910 кВт х 0,8232 грн. = 13920,31 грн.

Проте, за твердженнями відповідача, даний об'єм електроенергії 16 910 кВт у вересні 2010 року він не отримував, оскільки роботи, які він проводив і які потребували споживання електроенергії, припинені ще в лютому 2010 року. На підтвердження своїх доводів надав лист начальника служби РХБ захисту та екологічної безпеки Повітряних Сил Збройних Сил України від 29.01.2013 року № 350/109/111, згідно із яким інженерні мережі на ліквідаційних ділянках були ліквідовані, а повітряні електролінії від трансформаторної підстанції законсервовані. Окрім того, в лютому 2010 року в зв'язку з відсутністю фінансування та великим обсягом робіт, здійснення останніх було зупинено, що підтверджується актами від 02.10.2008 року, від 03.11.2008 року, 27.03.2009 року, від 30.06.2009 року, від 29.12.2009 року, від 29.01.2010 року та звітом про результати виконання природовідновлювальних робіт в районі розташування колишнього військового аеродрому в м.Умань

Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, виставлені у вересні та жовтні 2010 року рахунки відповідачем частково оплачувались, що стверджує про погодження відповідачем факту постачання електроенергії в спірний період.

Колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача, що показники лічильника знімалися у відсутності представника останнього, оскільки вони спростовуються положеннями ПКЕЕ та відсутністю таких умов в укладеному між сторонами Договорі. Разом із тим, як свідчать відповідні звіти, показники лічильників знімалися в присутності повноважних та відповідальних осіб.

Натомість жодних доказів, що пломби на лічильниках пошкоджені чи щодо наявності їх інших технічних несправностей, суду відповідачем не надано.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію у сумі 9934,75 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 30.01.2013 року у справі № 14/93/2012/5003 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Валдай Плюс"- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 14/93/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.