Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-3131/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року № 9104/2785/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Грущенко І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Аква-Сервіс» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом прокурора Рогатинського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Івано-Франківської області до Закритого акціонерного товариства «Аква-Сервіс» про стягнення податкового боргу, -

встановив:

30 вересня 2011 року прокурор Рогатинського району звернувся в суд з адміністративним позовом в інтересах держави в особі ДПІ в Рогатинському районі до відповідача - ЗАТ «Аква-Сервіс» у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути з розрахункових рахунків ЗАТ «Аква-Сервіс», що є наявними у банківських установах в дохід бюджету податковий борг по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 6 405,38 грн., в тому числі: 3 040,55 грн. - за основним платежем; 3 097,02 - штрафні (фінансові) санкції; 267,81 - пеня.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що за відповідачем рахується податковий борг, який виник в результаті не сплати ним в установлений строк узгоджених сум грошового зобов'язання з орендної плати за період з грудня 2010 року по липень 2011 року, які ним самостійно задекларовано в деклараціях з цього податку. Суму податкового боргу також складають узгоджені штрафні санкції, які застосовані до відповідача та не сплачені ним в установлений законом строк. Оскільки, відповідачем не сплачено в установлений строк узгоджені суми грошового зобов'язання позивач просить стягнути їх на підставі рішення суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року адміністративний позов задоволено, стягнуто з ЗАТ «Аква-Сервіс» з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах, в дохід бюджету податковий борг в сумі 6 405,38 грн..

Не погодившись із даною постановою суду першої інстанції, ЗАТ «Аква-Сервіс» оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції під час вирішення даної справи допустив порушення оцінки доказів, зазначивши, що згідно квитанції № К4/96 відповідач сплатив заборгованість в розмірі 4 384 грн., коли згідно цієї квитанції заборгованість погашено на суму 4 374 грн.. Крім того, апелянт вказує на те, що згідно наявної у матеріалах справи копії державного акта, з 12.07.2011 року земельна ділянка за яку сплачувалася орендна плата належить відповідачу на праві приватної власності, а тому з цього моменту сплачується земельний податок, а не орендна плата. Також, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції допущено порушення порядку виклику відповідача до суду.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився. Повістка про виклик його в судове засідання на 11:30 год. 29.01.2013 року повернулася до суду, у зв'язку з відсутністю адресата, тобто з незалежних від суду причин, а тому у відповідності до ч.ч. 8, 11 КАС України повістка вважається врученою належним чином. При цьому, повістка відповідачу надсилалась за останньою адресою зазначеною самим відповідачем у апеляційній скарзі, яка відповідає адресі внесеній до ЄДРПОУ: Івано-Франківська область, м. Рогатин, вул. Галицька, 102а.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України його неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та прокурора, обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ЗАТ «Аква-Сервіс» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Рогатинському районі (а.с. 9-11, 72-73).

20.05.2010 року та 19.02.2011 року відповідач як платник орендної плати подав декларації з плати за земельні ділянки комунальної власності за 2010 та 2011 роки, де ним розраховано розмір вказаних зобов'язань на 2010 рік в сумі 11 037,54 грн. та на 2011 рік в сумі 15301,46 грн. із розбивкою сум платежів по місяцях (а.с. 18-21, 136-137).

Також, 19.07.2011 року відповідач подав уточнюючу декларацію, де ним самостійно обчислено суму податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 року по 12.07.2011 року в загальному розмірі 8103,18 грн. (а.с. 23-26).

Крім того, 20.06.2011 року позивачем проведено камеральну перевірку податкової декларації орендної плати за землю ЗАТ «Аква-Сервіс» за 2011 рік, за результатами якої винесено податкові повідомлення рішення форми «Ш» №№ 0004581500, 0004571500, 0004591500 від 22.06.2011 року, якими за порушення правил сплати податків до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 4 373,07 грн. (а.с. 14-17).

Даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не оскаржено, у зв'язку з чим на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за землю становить 6 405,38 грн. (а.с. 119).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 6 405,38 грн. по узгоджених сумах грошового зобов'язання з орендної плати за землю, який ним самостійно у визначений законом строк не погашений. Так як, у відповідача був наявний податковий борг йому були надіслані податкові вимоги, однак доказів сплати відповідачем усієї суми податкового боргу суду не надано. Оскільки, узгоджена суму податкового зобов'язання відповідачем у повному обсязі самостійно не сплачена, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ці кошти підлягають стягненню до бюджету на підставі рішення суду, а тому позов задовольнив.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи податковий борг, який позивач просить стягнути з відповідача виник за період з грудня 2010 року по липень 2011 року, а тому нормативно-правові акти до спірних правовідносин слід застосувати ті, які діяли до 01.01.2011 року та після цієї дати.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку до 01.01.2011 року були врегульовані Законом України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року2535-XII (далі - Закон N 2535-XII).

Відповідно до ст. 2 Закону N 2535-XII (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно зі ст. 5 Закону N 2535-XII, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону N 2535-XII).

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. (ч. 1 ст. 14 Закону N 2535-XII).

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону N 2535-XII, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 цього Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпункту 14.1.136 цієї ж статті, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).

Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. (п.п. 288.1 - 288.3 ст. 288 ПК України).

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу (п. 288.7 ст. 288 ПК України).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 16.1.1. пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно підпункту 16.4.1. пункту 16.4 статті 16 вище вказаного Закону пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Аналогічні приписи містяться у ПК України, відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 якого після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4. статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З наведених вище правих положень випливає, що як до 01.01.2011 року, так і після цієї дати, законодавством визначений обов'язок орендарів, які орендують на підставі договору оренди земельні ділянки державної чи комунальної власності, обчислювати та сплачувати орендну плату за землю. При цьому, податкове зобов'язання по орендній платі її платниками нараховується самостійно, а розмір який підлягає сплаті до бюджету визначається у поданій ними декларації, з моменту подання якої податкове зобов'язання вважається узгодженим та підлягає сплаті у визначений законом строк. У разі несплати у визначений законом строк узгодженого податкового зобов'язання, воно набуває статусу податкового боргу на який нараховується пеня.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач як платник орендної плати 20.05.2010 року та 19.02.2011 року подав декларації орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2010 та 2011 роки, де ним самостійно визначено розмір податкових зобов'язань на 2010 рік на загальну суму 11 037,54 грн. та на 2011 рік на суму 15301,46 грн. із розбивкою сум платежів по місяцях (а.с. 18-21, 136-137). Крім того, 19.07.2011 року відповідач подав уточнюючу декларацію, де ним самостійно обчислено суму податкових зобов'язань за січень-липень 2011 року в загальному розмірі 8103,18 грн. (а.с. 23-26).

Разом з цим, 20.06.2011 року відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації орендної плати за землю ЗАТ «Аква-Сервіс» за 2011 рік, за результатами якої винесено податкові повідомлення-рішення №№ 0004581500, 0004571500, 0004591500 від 22.06.2011 року, якими до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 4 373,07 грн., які відповідачем отримані 22.06.2011 року та підлягали сплаті до 02.07.2011 року (а.с. 14-17).

Однак, як вбачається із наявних матеріалах справи довідок та облікових карток платника податків, даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено у зв'язку з чим вони набули статусу податкового боргу, розмір якого на момент звернення позивача до суду становив 10 511,57 грн. (а.с. 12, 28-37).

Про те, в процесі судового розгляду в суді першої інстанції, відповідачем до матеріалів справи долучено копію квитанції № К4/96 від 28.10.2011 року, згідно якої відповідачем сплачено податковий борг в розмірі 4374 грн. (а.с. 107). У зв'язку з чим, позивачем до суду першої інстанції подано заяву про зменшення позовних вимог до 6 405,38 грн. (а.с. 118).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що податковий борг відповідача становить 6 405,38 грн. (6 137,57 грн. - основний платіж, 267,18 грн. - пеня), що підтверджується наявною у справі довідкою, обліковою карткою платника податків та розрахунком заборгованості (а.с. 119-135).

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що судом першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення помилково зазначено, що відповідачем в процесі судового розгляду податковий борг погашено на суму 4 384 грн., коли у відповідності до наявної у матеріалах справи квитанції такий борг погашено на суму 4 374 грн. (а.с. 107). Однак, при визначені суми податкового боргу, з урахуванням цієї квитанції, судом першої інстанції до уваги взято правильну суму, а тому вказана описка не вплинула на прийняте судове рішення, а тому посилання апелянта на це, як на підставу для скасування судового рішення, є безпідставним.

Разом з цим, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкції, оскільки відповідачем податкові повідомлення-рішення, якими до нього застосовано штрафні санкції отримано 22.06.2011 року, однак в адміністративному чи судовому порядку не оскаржив та визначені в них суми штрафів в установлений строк не сплатив, у зв'язку з чим вони набули статусу узгоджених та податкового боргу. При цьому, суд не вправі перевіряти правомірність застосування до відповідача штрафних санкцій цими податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки це не є предметом спору у даній справі.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, позивачем надсилалися йому перша податкова вимога № 1/83 від 02.04.2009 року та друга податкова вимога № 2/111 від 12.05.2009 року (а.с. 13). Про те, податковий борг після надіслання другої податкової вимоги у повному обсязі погашений не був, а збільшувався.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 6 405 грн. 38 коп., а ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду, шляхом стягнення коштів з його рахунків у банках, які обслугують даного платника податків.

Однак, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не вказав на користь якого бюджету (місцевого чи державного), слід здійснювати відповідне стягнення коштів, що може ускладнити виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 290 ПК України, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України, плата за землю належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що стягнення заборгованості по орендній платі слід здійснювати в користь місцевого бюджету, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України вважає за необхідне витий за межі доводів апеляційної скарги змінивши рішення суду першої інстанції в цій частині.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не належно повідомляв відповідача про судовий розгляд, оскільки як вбачається із матеріалів справи, представник відповідача Іваськевич В.Я. був присутній в судових засіданнях 24.10.2011 року, 26.10.2011 року та 31.10.2011 року, в яких оголошувалися перерви, а про дату, час та місце наступних судових засідань представника відповідача повідомлялося безпосередньо в суді, а тому визначений ч. 3 ст. 35 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції) семиденний строк вручення повістки до судового засідання, не застосовується. Крім того, представником відповідача 31.10.2011 року до суду подано клопотання про розгляд справи призначеної на 02.11.2011 року за його відсутності (а.с. 115).

Таким чином, враховуючи положення ст. 35 КАС України та те, що повістки про виклик в суд представнику відповідача вручалися безпосередньо в суді, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідача належним чином повідомлялося про дату, час та місце судового розгляду.

З огляду на те, що суд першої інстанції правильно вирішив дану справу, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід змінити.

Керуючись ст.ст. 11, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Аква-Сервіс» - задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у справі № 2а-3131/11/0970 - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини цієї постанови в наступній редакції: «Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Аква-Сервіс» (77000, Івано-Франківська область, м. Рогатин, вул. Галицька, 102 «а», ідентифікаційний код - 19400015) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах, обслуговуючих даного платника податків на користь місцевого бюджету податковий борг в сумі 6 405, грн. 38 коп. (шість тисяч чотириста п'ять гривень тридцять вісім копійок.».

У решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у справі № 2а-3131/11/0970 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 31.01.2013 року.