Постанова

від 22.11.2006 по справі 02/3370

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

02/3370

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 листопада 2006 р.                                                                                   № 02/3370  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів :Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргуДержавного підприємства “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії     

на  постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.09.2006 року

у справі№02/3370 господарського суду Черкаської області  

за позовомПриватного підприємства “Фрост Ко”

до Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії

простягнення 31209,09грн.,

за участю представників сторін від:

позивача: Лозовий В.Є. –за довіреністю від 20.04.2006р.

відповідача: Ільяхов О.В. –за довіреністю від 21.11.2006р., Москвін В.І. – за довіреністю від 21.11.2006р.

            В судовому засіданні 15.11.2006р. оголошувалась перерва до 22.11.2006р., відповідно до вимог ст.77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.07.2006р. (суддя Пащенко А.Д.) у позові про стягнення боргу відмовлено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. (судді Мамонтова О.М. –головуючий, Фаловська І.М., Мостова Г.І.) рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2006р. змінено; резолютивну частину викладено в новій редакції; стягнуто з відповідача на користь позивача 23452,12грн. боргу, 234,52грн. державного мита та 88,67грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду –залишити без змін.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу спростовує її доводи і просить скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції –без змін.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню  підлягає частково з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 25.12.03р. між Виробничо-комерційною приватною фірмою “Фрост Ко”, правонаступником якої згідно п. 1 р. І статуту є Приватне підприємство “Фрост Ко”, та Українським державним центром радіочастот та нагляду за зв'язком в особі Державної інспекції електрозв'язку по Черкаській області, правонаступником якої є Черкаська філія Українського державного центру радіочастот, був укладений інвестиційний договір № 1121, за умовами якого відповідач зобов'язався інвестувати свої кошти в будівництво двоповерхового нежитлового будинку офісного типу у м. Черкаси по вул.Гоголя, 287, а позивач - після завершення будівництва і приймання будинку Державною комісією - зареєструвати у відповідних органах виконавчої влади та передати відповідачеві другий поверх та частину першого поверху загальною площею 216кв.м. вказаного нежитлового приміщення.

Пунктом 1.2 договору визначена сума інвестицій в розмірі 450000грн., що еквівалентно 84427 доларів США.

Порядок сплати коштів визначено п.2.2.1 інвестиційного договору: інвестор зобов'язався внести авансом кошти в сумі 250000грн., що складає 55,5% від загальної суми в місячний термін з дня підписання договору. Решту коштів - 200000грн., у п'ятиденний термін з дня підписання договору купівлі-продажу та акту приймання-передавання частини нежитлового будинку та оформлення його нотаріально.

Платіжними дорученнями №48 від 23.01.2004р. на суму 150000грн., №52 від 27.01.2004р. на суму 100000грн. відповідач сплатив позивачеві 250000грн. авансу.

17.02.2004р. Виробничо-комерційна приватна фірма “Фрост Ко” у відповідності до п. 2.1.4 договору передала Державній інспекції електрозв'язку по Черкаській області для користування за основною діяльністю вищезазначені приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.01.2005р. у справі № 01-16/2881 визнано право власності ДП “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії Українського державного центру радіочастот на приміщення другого та частину приміщень першого поверху будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 287.

23.07.2005р. Комунальним підприємством “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” було зареєстровано за Державним підприємством “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії Українського державного центру радіочастот право власності на комплекс будівлі загальною площею 214,2 кв.м. за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Гоголя 287, реєстраційний № 886607.

Пунктом 3.2 інвестиційного договору № 1121 визначено, що у разі, якщо згадана площа приміщення після оформлення в ОБТІ не буде відповідати площі, зазначеної в договорі, сторони здійснюють перерахунок вартості предмету договору. Остаточний рахунок буде становити: вартість 1 кв.м. (390,86 дол. США) х на загальну площу приміщення (на підставі довідки ОБТІ).

Згідно банківського витягу (виписка з рахунку за 12.08.2005р.) відповідачем 12.08.2005р. було перераховано позивачеві 172797,17грн. за наведеним розрахунком.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що такий порядок остаточного розрахунку між сторонами не суперечить чинному законодавству.

Однак, суд апеляційної інстанції рішення змінив і вирішив стягнути 23452,12грн. боргу  у зв'язку з неповним розрахунком за договором №1121. При цьому постанова мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1121. Визначення сторонами вартості 1кв.м. в розмірі 390,86 доларів США, на думку апеляційного суду, суперечить ст. 169 ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору від 25.12.03р. Остаточний перерахунок вартості предмету договору, з наступним внесенням змін, (як-то обумовлено р. 5 договору) сторони не здійснили.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.

Розглядаючи спір, суди попередніх інстанцій не з'ясували правову природу спірних правовідносин та характер суми, заявленої позивачем до стягнення, з огляду на те, що за умовами інвестиційного договору він діє до підписання обома сторонами договору купівлі-продажу та акту приймання-передавання предмету договору.

Як було зазначено вище, право власності ДП “Український державний центр радіочастот” в особі Черкаської філії на приміщення другого та частину приміщень першого поверху будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 287 було визнано рішенням господарського суду Черкаської області від 06.01.2005р. у справі № 01-16/2881. При цьому суди не дали оцінки обставинам, встановленим вказаним рішенням. Отже, враховуючи умови договору та судове рішення, суди не встановили, чи діяв на момент звернення до суду з позовом інвестиційний договір та, відповідно, суд апеляційної інстанції, стягуючи з відповідача борг, не встановив, чи спірна сума є сумою боргу за вказаним договором, чи залишковою вартістю майна, визнаного рішенням суду власністю відповідача. Зазначені обставини впливають на застосування до правовідносин сторін норм матеріального права.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.09.2006 року та рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2006 року у справі №02/3370 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий  суддя                                                                 Д.Кривда

Судді                                                                                     Г.Жаботина                 

                                                                                                А.Уліцький