Ухвала

від 09.01.2013 по справі 2а-1670/5107/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/5107/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Любчич Л.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЗ - Ресурс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2012р. по справі № 2а-1670/5107/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЗ - Ресурс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДЗ - РЕСУРС", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2012 року №0003152310, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 80 815 грн. (в т.ч. 64 652 грн. - основний платіж, 16 163 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та податкове повідомлення-рішення №0003162310, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 64 651 грн. (в т.ч., 51 721 грн. - основний платіж, 12 930 грн. - штрафні (фінансові) санкції); стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "ДДЗ-Ресурс" всі документально підтверджені судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЗ - РЕСУРС" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. ст. 69, 70, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч. ч. 1, 4 ст. 57 Господарського кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДЗ - РЕСУРС" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 34825525; перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві з 27 грудня 2006 року та відповідно до свідоцтва №100257803 є платником податку на додану вартість з 07 грудня 2009 року (т. І, а.с. 8, 10-11).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: надання послуг, пов'язаних з добуванням нафти і газу (11.20.0), діяльність у сфері геології та геологорозвідування (74.20.2), дослідження і розробки в галузі технічних наук (73.10.2), оптова торгівля паливом (51.51.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0), посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0) (т. І, а.с. 9).

У період з 20 червня 2012 року по 02 липня 2012 року фахівцями ДПС у Полтавській області та ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДДЗ - РЕСУРС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 07 липня 2012 року № 1817/22-5/34825525 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому, зокрема, вказано на порушення позивачем вимог:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження позивачем податку на прибуток за IV квартал 2010 року на 64 652 грн.;

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо заниження податку на додану вартість за листопад - грудень 2010 року на 51 721 грн. (т. І, а.с. 35-89).

На підставі даних висновків Акта перевірки, ДПІ у м. Полтаві 24 липня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003152310, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 80 815 грн. (в т.ч., 64 652 грн. - основний платіж, 16 163 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 29-30);

- №0003162310, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 64 651 грн. (в т.ч., 51 721 грн. - основний платіж, 12 930 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 31-32).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугували відображені в акті перевірки висновки податкового органу про заниження платником податку на прибуток за IV квартал 2010 року на 64 652 грн. та заниження податку на додану вартість за листопад - грудень 2010 року на 51 721 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що відповідно до баз даних ДПС надання юридичних послуг не відноситься до виду діяльності ПП "Мірсан сервіс" за КВЕД. Крім того, в ході проведення перевірки позивачем не надано підтверджуючих документів, щоб визначали суть придбаних послуг та не надано документального обґрунтування вартості таких послуг. Також податковий орган наголошує на тому, що протягом вересня - жовтня 2010 року між ТОВ "ДДЗ - РЕСУРС" та ТОВ "Астроінвест-Енерджі" підписано кілька актів виконаних робіт без участі ПП "Мірсан сервіс", а останнє за твердженням позивача сприяло лише підписанню одного акта виконаних робіт у листопаді 2010 року.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставного віднесення ТОВ "ДДЗ-Ресурс" до складу валових витрат за ІV квартал вартість придбаних у ПП "Мірсан сервіс" послуг в сумі 258 607грн. та безпідставного віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад-грудень 2010 року суму податку в розмірі 51 721 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.1994, № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що 26 жовтня 2010 року між ТОВ "ДДЗ - РЕСУРС" (як замовником) та ПП "Мірсан сервіс" (як виконавцем) укладено договір №1026/3 на надання послуг, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити підписання ТОВ "Астроінвест-Енерджі" актів виконаних робіт, а також їх оплату, за виконані Замовником роботи на свердловині № 3 Загорянського ГКР, відповідно до умов Контракту № 6-11-09 АЕ від 02.12.2009 року. (т. І, а.с. 96).

Згідно пп. 2.1. п. 2 Договору, за виконані послуги, згідно з цим договором, Замовник перераховує виконавцю 258 505, 75 грн., крім того ПДВ - 51721,25 грн. 35 коп., всього з ПДВ - 310328,10 грн. 10 коп.

Розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом десятиденного строку з моменту підписання акту здавання-прийняття виконаних робіт (пп. 2.3 п. 2 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно пояснень представників позивача, судом першої інстанції встановлено, що економічна доцільність укладення договору на надання послуг з ПП "Мірсан сервіс" полягала у забезпеченні останнім підписання ТОВ "Астроінвест-Енерджі" актів виконаних робіт, а також оплати таких робіт, виконаних ТОВ "ДДЗ-РЕСУРС" на свердловині № 3 Загорнянського ГКР відповідно до умов контракту від 02.12.2009 року № 6-11-09 АЕ.

На підтвердження реального виконання умов даного договору, позивачем надано до матеріалів справи копії податкової накладної від 24 листопада 2010 року №1124012 (т. І, а.с. 98), акта приймання-передачі послуг від 24 листопада 2010 року (т. І, а.с. 97), реєстр платіжних документів по контрагенту ПП "Мірсан сервіс" за період з 21 грудня 2010 року по 24 грудня 2010 року (т. І, а.с. 156).

Дослідивши надані позивачем копії первинних документів, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято зазначені документи в якості належного та допустимого доказу фактичного виконання ПП "Мірсан сервіс" зобов'язань за договором про надання послуг від 26 жовтня 2010 року №1026/3, оскільки останні не містять конкретно визначених змісту та обсягу господарської операції, що не дає можливості пов'язати такі документи з конкретною господарською операцією.

Як вбачається з акту приймання-передачі послуг від 24 листопада 2010 року, ПП "Мірсан сервіс" надано послуги щодо забезпечення підписання ТОВ "Астроінвест-Енерджі" актів виконаних робіт за виконані ТОВ "ДДЗ - РЕСУРС" роботи на свердловині №3 Загорнянського ГКР відповідно до умов контракту від 02 грудня 2009 року №6-11-09АЕ та забезпечено перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Між тим, у даному акті не зазначено конкретні номери актів виконаних робіт, у підписанні яких приймало участь ПП "Мірсан сервіс" (т. І, а.с. 97), відсутня інформація про конкретні суми, перераховані ТОВ "Астроінвест-Енерджі" на розрахунковий рахунок позивача із зазначенням підстави для такого перерахування, а також відсутні відомості, в якій формі було виконано надані послуги (письмовий звіт, надання письмових довідок, усних консультацій або поєднання цих форм тощо).

Зазначені акти виконаних робіт містять лише загальні посилання щодо надання послуг, передбачених договором, без конкретизації їх видів, обсягів, а в матеріалах справи відсутні інші докази надання цих послуг позивачу.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем до матеріалів справи копії додаткової угоди від 12 листопада 2010 року № 1 до контракту №6-11-09 АЕ на виконання робіт по освоєнню, випробуванню та дослідженню свердловини № 3 Загорнянського родовища від 02 грудня 2009 року та актів здачі-приймання робіт від 15 вересня 2010 року №1/10, від 01 жовтня 2010 року №2/10, від 29 жовтня 2010 року №3/10 (т. І, а.с. 157-165) не можуть слугувати належними та допустимими доказами виконання зобов'язань за договором від 26 жовтня 2010 року №1026/3, оскільки не містять інформації про участь у їх складенні ПП "Мірсан сервіс".

Крім того, дослідивши реєстр платіжних документів по контрагенту ПП "Мірсан сервіс" за період з 21 грудня 2010 року по 24 грудня 2010 року, колегією суддів встановлено, що ТОВ "ДДЗ-РЕСУРС" 21.12.2010 р., 23.12.2010 р. та 24.12.2010 р. здійснено на користь ПП "Мірсан сервіс" проплати за юридичні послуги згідно з договором від 26.10.2010 року на загальну суму 310 328,10 грн., що є порушенням пп. 2.3 п. 2 договору на надання послуг № 1026/3 від 26.10.2010 року, згідно якого, розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом десятиденного строку з моменту підписання акту здавання-прийняття виконаних робіт.

Також, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців видами діяльності ПП "Мірсан сервіс" є: посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами (51.12.0), оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них (51.52.2), посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0), а основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі (51.90.0) (т. І, а.с. 103-105), що свідчить про відсутність у діях ТОВ "ДДЗ - РЕСУРС" та ПП "Мірсан сервіс" видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання юридичних послуг, адже такий правочин суперечить меті та змісту господарської діяльності контрагента.

З урахуванням викладеного та враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача операцій з надання юридичних послуг, відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання таких послуг, а також відсутність чинників, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем валового доходу та податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, - відсутність зв'язку витрат позивача за вказаним договором з його господарською діяльністю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту за договором про надання послуг № 1026/3 від 26.10.2010 року.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження фактів вказаних в акті перевірки від 07 липня 2012 року № 1817/22-5/34825525 про порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та правомірності винесених податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2012 року №0003152310, №0003162310.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2012 року №0003152310, №0003162310, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЗ - Ресурс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2012р. по справі № 2а-1670/5107/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.