Ухвала

від 29.01.2013 по справі 2а/1270/1897/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року справа №2а/1270/1897/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., секретар судового засідання Карабан Т.Н. за участю представника позивача Тихонова О.А. за довіреністю, представника відповідача Басакіна В.В. за довіреністю, розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/1897/2012 (головуючий І інстанції Тихонов І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський комбінат "Втормет" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000182300 від 25.01.2012 року, №0000192300 від 25.01.2012 року, №0000202300 від 25.01.2012 року,-

ВСТАНОВИВ :

11 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський комбінат "Втормет" до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.01.2012 року №0000182300, №0000192300, №0000202300, винесених державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області ДПС від від 25.01.2012 №0000182300, від 25.01.2012 №0000192300, від 25.01.2012 №0000202300, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет» занижено податок на додану вартість в сумі 442846грн. (чотириста сорок дві тисячі вісімсот сорок шість гривень 00коп.), завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 17456грн. (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 00коп.), завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 31327грн. (тридцять одна тисяча триста двадцять сім гривень 00коп.).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доказам, щодо реальності господарських операцій, не враховані обставини, що мають значення для справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що підлягає залишенню без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський Комбінат Втормет» зареєстровано як юридичну особу, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 27.05.2003 за № 789-01, станом на час складання акта перебуває на обліку у ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, є платником ПДВ. (а.с.8-18 т.1)

З 22.04.2011 року по 29.04.2011 року ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську згідно із п.78.1.11 п.78.1ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010p. №2755-VI (із змінами та доповненнями) та згідно наказу від 22.04.2011р. №300 та повідомлення від 22.04.2011р. № 5819/10/2300, була проведена позапланова документальна перевірка TOB «Луганський комбінат Втормет» з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2009р. по 31.08.2010р. по взаємовідносинам з TOB «Компанія Інтерпром№1».

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 29.04.2011 №193/2300/32474002. Згідно висновків акта перевіркою встановлено порушення ТОВ «Луганський комбінат Втормет»: п.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», від 03.04.1997р. №168/97 - ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено його заниження податку на додану вартість на 442 846грн., в тому числі по періодам: липень 2009р.-13144,0грн.; серпнеь 2009р.-37403,0грн.; жовтень 2009р.-34483,0грн.; листопад 2009р.-5257,0грн.; грудень 2009р.-57103,0грн.; січень 2010р.-6440,0грн.; лютий 2010р.-27498грн.; березень 2010р.-25777,0грн.; квітень 2010р.-74802,0грн.; травень 2010р.-81794,0грн.; серпень 2010р.-79145,0грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в період, що перевірявся на загальну суму 17456,0грн. в т.ч. у червні 2010р. на суму 17456,0грн.; завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 31327,0грн. в т.ч. у липні 2010р. на суму 31327,0грн.

Податковим органом на підставі акта перевірки ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську винесено податкові повідомлення-рішення, від 25.01.2012р. №0000182300 (форма «Р»), за яким збільшено грошове зобов'язання на суму 553557,5грн. (основний платіж - 442846грн., штрафна (фінансова) санкція -110711,5грн.), від 25.01.2012р. №0000192300 (форма «В1»), за яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 48783грн., штрафна (фінансова) санкція - 12195грн., від 25.01.2012р. №0000202300 (форма «В4»), за яким зменшено розмір від'ємного значення на суму 17456грн.

Відповідно до матеріалів справи в період здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, повинні застосовуватись норми Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (які втратили чинність з 01.01.2011 року).

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями (який був чинний на момент спірних правовідносин) (далі Закон 168/97-ВР) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому п.п.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно матеріалам справи, а саме протоколам виїмки від 13 квітня 2011 року, 14 квітня 2011 року, 20 квітня 2011 року(а.с.34-42 т.1) податковою міліцією було здійснено виїмку у ТОВ «Луганський Комбінат «Втормет» первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Компанія Інтерпром №1».

Відповідно до листа Державної податкової служби, на теперішній час неможливо встановити місцезнаходження документів, які були вилучені в ході виїмки в рамках розслідування кримінальної справи.(а.с.7)

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між ТОВ «Луганський Комбінат Втормет» та ТОВ «Компанія Інтерпром №1» було укладено договори від 13.07.2009р. №514Л та від 11.01.2010р. №593Л. Відповідно до матеріалів справи предметом договору є операції з металобрухтом, який був зібраний та (або) перероблений безпосередньо ТОВ «Компанія Інтерпром №1». (а.с.65-68 т.2, а.с.2-4 т.4)

Відповідно до матеріалів справи позивачем надано первинні документи, що безпосередньо пов'язані з укладенням та виконанням спірних господарських операцій, а й документи, що підтверджують зв'язок між вказаними операціями з основною діяльністю, доводять факт змін в майновому стані позивача, підтверджують рух активів, а саме переробку та подальшу реалізацію металобрухту тощо (реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, податковими деклараціями, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту, податковими деклараціями, звітами про фінансові результати, розрахунками до декларації, актами прийому-здачі, актами про проходження брухту кольорових і чорних металів, платіжними дорученнями ) (т.1 а.с.136-249, т.2 а.с.1-19, 69-230, т.3 а.с.22-249).

Крім того відповідно до матеріалів справи контрагента позивача на час здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

В ході розгляду справи судом першої інстанції було призначено судово-економічну експертизу. Відповідно судово-економічної експертизи №1424/24 від 17 жовтня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/1897/2012, підтверджуються господарські операції по постачанню ТОВ «Компанія Інтерпром №1» на адресу ТОВ «Луганський комбінат «Втормет» лома в кількості 1587,08тн. на суму 3057565,06грн. (в т.ч. ПДВ 509594,18грн.), підтверджуються господарські операції по перерахуванню грошових коштів ТОВ «Луганський комбінат «Втормет» за поставлені товарно-матеріальні цінності ТОВ «Компанія Інтерпром №1» на суму 2990410,03грн. Відповідно до висновків зазначеної експертизи було встановлено, що дослідженням наданих для судово-економічної експертизи документів, за умови, що податкові накладні, місце знаходження яких, після вилучення слідчими органами у ТОВ «Луганський комбінат «Втормет», як зазначено в листі №3096/09-2 від 05.10.2012 року СУ ДПС в Луганській області, на даний момент встановити не має можливості, судом не визнані недійсними, - порушення, зазначені в акті податкової інспекції від 29 квітня 2011 року №193/2300/32474002, документально не підтверджуються. ( а.с. 2- 21 т. 3)

Тобто з матеріалів справи вбачається, що у позивача були наявні договори та складені на їх виконання первинні документи, податкові накладні які заповнені без порушень вимог діючого законодавства та є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарськими операціями з контрагентом, що також підтверджено висновками зазначеної експертизи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що факт здійснення господарських операцій та виконання умов договорів між ТОВ «Луганський Комбінат «Втормет» та його контрагентом ТОВ «Компанія Інтерпром №1», підтверджується вищенаведеними, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не зафіксовано неналежне оформлення позивачем податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, тобто вони складені відповідно до норм чинного законодавства. Таким чином наявними в справі документами, підтверджується здійснення позивачем розрахунків за зазначеними договорами.

Вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем ТОВ «Луганський Комбінат «Втормет» та його контрагентом ТОВ «Компанія Інтерпром №1».

Колегія суддів не приймає до уваги довод апелянта, як на безпідставне формування позивачем податкового кредиту стосовно не відображення у податковому обліку податкової накладної за вересень 2009 року № 9307 від 30.09.2009 року на поставку металобрухту на суму 107797, 02 грн. в тому числі ПДВ 17966,17грн., оскільки в судовому засіданні було встановлено та не спростовано відповідачем, що вказана податкова накладна не увійшла в податковий кредит.

Щодо, доводів апеляційної скарги про нереальність господарських операцій з придбання позивачем металобрухту у ТОВ «Компанія «Інтерпром №1» через відсутність у останнього можливостей для здійснення операцій з металобрухтом, зокрема, земельної ділянки, обладнання, ліценції тощо та посилання на відсутності у позивача копій товарно-транспортних накладних, що підтверджували б транспортування металобрухту, колегія судів зазначає наступне.

Як вбачається з копії ліцензії від 30.05.2006р. серії АВ №078800 та не оспорюється відповідачем, ТОВ «Компанія Інтерпром №1» отримало право на провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки металобрухту чорних металів.

Зазначена ліцензія, разом копією свідоцтва про державну реєстрацію та договором була надана позивачеві при здійсненні операцій купівлі продажу металу, та у позивача не було сумнівів щодо її дійсності. На момент укладення договору, отримання металобрухту та оформлення відповідних приймально-здаточних актів, податкових накладних, ТОВ «Компанія Інтерпром №1» надало позивачу копію вищевказаного свідоцтва про державну реєстрацію та копію ліцензії.

Доказів обізнаності позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій зазначена ліцензія була анульована відповідачем не надано.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ТОВ «Компанія Інтерпром №1» мало право проводити діяльність із заготівлі металобрухту - збирання, купівлі, зберігання, реалізації брухту, а також з його переробки, таким чином контрагент позивача мав змогу здійснювати не лише збирання, обробку і подальший продаж металобрухту, а й купівлю - продаж металобрухту з іншими спеціалізованими підприємствами.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 №619-XIV, збирання металобрухту - діяльність фізичних або юридичних осіб, пов'язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення або знаходження до території розташування спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів; заготівля металобрухту - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом; переробка металобрухту - діяльність, пов'язана із доведенням металобрухту шляхом сортування або, в разі потреби, пресування, пакетування, дрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам; вилучення металевої складової із шлаків металургійної переробки чорних та кольорових металів і їх сплавів; купівля та/або реалізація металобрухту - діяльність, пов'язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи, вбачається технологічні та інші можливості здійснення позивачем операцій з металобрухтом, наявності відповідного устаткування, персоналу, факту використання ТОВ «Луганський комбінат «Втормет» металобрухту, його переробки та наступної реалізації. Зазначена обставина не заперечувалась відповідачем.

Відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Згідно з п. 11.5 цих Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно матеріалів справи ТОВ «Луганський комбінат «Втормет» не здійснювало перевезення металобрухту та не замовляло таких перевезень, тобто позивач за своїм правовим змістом не є замовником, та не має відомостей про перевезення. Металобрухт який був отриманий від ТОВ «Компанія Інтерпром №1» оприбуткований позивачем на підставі приймально-здавальних актів в яких поміж іншого зазначено постачальника та отримувача металобрухту, розрахунковий рахунок постачальника, номер транспортного засобу, транспортні засоби які доставляли металобрухт - приватні, вагу металобрухту, підписи посадових осіб та інше.

Колегія суддів зазначає, що відсутність тільки копій ТТН не може свідчити про нереальність здійснених господарських операцій та вплинути з огляду на зазначені норми на формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 03.11.2011 року № 1-861/11, яким засновника, директора ТОВ «Компанія Інтерпром №1» ОСОБА_4, визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, висновків почеркознавчої експертизи та висновків судово-економічної експертизи від 15.05.2012 року, з наступних підстав.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, учинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемний (не створює юридичних наслідків).

Відповідно до частини 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст.215 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що зазначений вирок суду не містить в собі встановлені судом об'єктиві данні про нікчемність саме угод між позивачем та його контрагентами. Крім того як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до вироку, судом не досліджувались господарські відносини між позивачем та контрагентом.

Посилання відповідача на висновки почеркознавчої експертизи не змістовні та суд першої інстанції обгрунтовно не прийняв їх до уваги, оскільки такі посилання не спростовують реальності здійснених господарських операцій. З огляду на те, що первинні документи, витребувані судом першої інстанції, відсутні в матеріалах кримінальної справи, в межах якої вони були вилучені у позивача ( протоколи виїмки ), неможливості достеменно встановити, які саме документи були предметом вивчення експерта, оскільки такі документи в матеріалах кримінальної справи відсутні, а орган досудового слідства, який проводив вилучення, не має можливості встановити їх місцезнаходження. Таким чином відповідачем не доведено належними та допустимими доказами доводи. До компетенції позивача не входить проведення будь-яких перевірок достовірності підписів посадових осіб контрагентів.

Стосовно посилання апелянта на висновки судово-економічної експертизи від 15.05.2012р., не можуть бути безперечним доказом вчинення позивачем нікчемних правочинів, оскільки як вбачається з зазначеної експертизи та вірно надано оцінку судом першої інстанції експертною установою фактично досліджувалися не документи бухгалтерського та податкового обліку і звітності ТОВ «ЛК «Втормет», а ці висновки ґрунтуються на висновках почеркознавчої експертизи та матеріалах досудового слідства, висновок експерта про безтоварність господарських операцій зроблено у формі припущення. Тобто фактично зазначеною експертизою не досліджувались господарські відносини між позивачем та його контрагентами.

Як було встановлено судом дані податкового обліку ТОВ «Луганський комбінат «Втормет» в частині відображення сум податкового кредиту за операціями з ТОВ «Компанія «Інтерпром №1» повністю збігаються з даними податкового обліку останнього в частині відображення сум податкових зобов'язань, доказів на спростування цих доводів відповідач не надав.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/1897/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/1897/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено та підписано колегією суддів 31 січня 2013 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва