Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а-2436/09

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К/9991/44320/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Васильченко Н.В. Розваляєвої Т.С.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці і та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2009 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року у справі № 2а-2436/09 за позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної ради м. Києва про визнання дій неправомірними та стягнення грошової допомоги та доплати до пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року ОСОБА_4 звернулась із позовом про визнання неправомірними дій відповідачів щодо не нарахування та невиплати коштів, передбачених ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", стягнення з відповідачів доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ст. 37 вказаного Закону України за період з 01.01.2008р. по 01.08.2008р.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної ради м. Києва неправомірними та стягнуто на користь ОСОБА_4 кошти, передбачені ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 2079,00 грн. за період з 01.06.2008 року по 01.10.2008 року. В решті позову -відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2009 року змінено. Викладено 3-й абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Зобов'язано Управління праці і та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошову доплату в розмірі двох мінімальних заробітних плат, яка встановлена на час виплати, відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 22.05.2008 року по 01.10.2008 року. В решті постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління праці і та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1, що ОСОБА_4 має статус потерпілої від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, яка постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, а саме у зоні гарантованого добровільного відселення, яким являється позивач, проводиться доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Відповідачем виплачувалась доплата до пенсії позивачу відповідно до вимог постанови КМ України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 836.

Згідно Закону України "Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" дію ч.2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2008 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зупинення дії положень ст. 39 Закону України № 796-ХІІ, передбачене пунктом 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, ухвалюючи рішення суди дійшли висновку, що відповідачем безпідставно не виплачено допомогу як особі, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірах, встановлених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління праці і та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2009 року, змінену постановою Апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: