Постанова

від 30.01.2013 по справі 5002-28/5470-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 5002-28/5470-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М., Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуБахчисарайського комунального підприємства на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. у справі№5002-28/5470-2011 Господарського судуАвтономної Республіки Крим за позовомРеспубліканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим доБахчисарайського комунального підприємства простягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом, Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим (далі - позивач) просив стягнути з Бахчисарайського комунального підприємства (далі - відповідач) на користь держави в дохід місцевого бюджету м. Бахчисарай 30952,00 грн. шкоди, завданої внаслідок засмічення земельних ресурсів, яке здійснювалось без дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів на 2009 рік.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим області від 15.05.2012р. (суддя Лукачов С.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Євдокімов І.В., судді Проценко О.І., Латинін О.А.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, про часткове задоволення позову на суму 6444,80 грн. шкоди, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального права.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами перевірки державним інспектором позивача дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства був складений акт від 02.11.2009р., відповідно до якого відповідач за відсутності дозволу і ліміту на утворення і розміщення відходів на 2009 рік вчинив засмічення земель, у зв'язку з чим йому і було розраховано до відшкодування 30952,00 грн.

02.11.2009р. за результатами перевірки також складено протокол про адміністративне правопорушення №00575 відносно директора відповідача, а 03.11.2009р. винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення приписів ст.42 Закону України "Про відходи".

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що позовні вимоги обґрунтовані, а розрахунок збитків, проти правильності якого заперечував відповідач, є вірним.

Між тим, з такими висновками судів погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності за: а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; б) самовільне розміщення чи видалення відходів; г) невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення.

Згідно статті 43 вказаного закону підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до п.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 (далі - Методика), засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (п.3.2. Методики).

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (п.3.3. Методики).

Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що позивачем при здійсненні розрахунку шкоди були допущені помилки, а саме не застосовано п.4.7.1. Методики тому невірно розраховано розмір шкоди, оскільки невірно застосовано показник Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м 2 .

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до довідки Бахчисарайського районного відділу земельних ресурсів №24493131 (вих.№6272 від 02.11.2009р.) зазначена в акті перевірки земельна ділянка, розташована у м. Бахчисарай та зайнята полігоном ТПВ, не оцінена.

В рішення суду першої інстанції вказано, що, як пояснив представник позивача, в даному випадку до земельної ділянки були застосовані коефіцієнти як до земель сільськогосподарських угідь, які в свою чергу були найменшими.

Суди, перевіривши грошову оцінку на території АР Крим 1 га сільськогосподарський угідь, дійшли висновку, що показник "Гоз" в даному випадку застосований позивачем вірно.

Разом з тим, відповідно до п.5.6.1. Методики грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється за підпунктом 4.7.1 цієї Методики.

Розрахована за підпунктом 4.7.1 цієї Методики грошова оцінка використовується в формулі (6) замість нормативної грошової оцінки земельної ділянки (Гоз) (п.5.6.2. Методики).

В пункті 4.7.1 Методики вказано, що грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється із застосуванням відповідних понижувальних коефіцієнтів до нормативної грошової оцінки угідь, зазначених нижче, по відповідному адміністративному району (місту обласного підпорядкування):

а) для перелогів - до нормативної грошової оцінки орних земель: 0,95;

б) для лісових земель - до нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь: 0,7;

в) для полезахисних лісосмуг та насаджень - до нормативної грошової оцінки орних земель: 0,9;

г) для чагарників - до нормативної грошової оцінки пасовищ: 0,8;

ґ) для забудованих земель - до нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь: 0,2;

д) для заболочених земель - до нормативної грошової оцінки сіножатей: 0,5;

е) для відкритих земель - до нормативної грошової оцінки пасовищ: 0,5.

Довідку про нормативну грошову оцінку відповідних угідь по адміністративному району (місту обласного підпорядкування) надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Таким чином спірні правовідносини сторін регулюються положенням п.4.7.1. Методики, оскільки засмічена відповідачем без дозволу земельна ділянка не оцінена. Натомість позивачем була використана грошова оцінка сільськогосподарських угідь без належного обґрунтування та не застосовано при розрахунку відповідних понижувальних коефіцієнтів, що істотно випливає на визначення розміру шкоди, яку повинен відшкодувати відповідач.

Суди попередніх інстанцій вищевказаного не врахували і задовольнили позовні вимоги, визначивши розмір шкоди з порушенням наведених норм права.

Оскільки передбачені нормою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, та додатково перевіряти докази, а при застосуванні зазначених норм матеріального права та визначенні розміру шкоди досліджені судами докази підлягають додатковій перевірці, також підлягають встановленню обставини щодо розміру шкоди, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді судам належить врахувати викладене, та вирішити спір відповідно до наведених вимог чинного законодавства.

Крім того, місцевий господарський суд задовольняючи позов, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, та постановляючи рішення про стягнення шкоди на користь держави в дохід місцевого бюджету, прийняв судове рішення з порушенням норм Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Так, пунктом "б" статті 47 цього Закону визначено, що фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди здійснюється лише за рахунок частини таких грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого господарського суду України від 01.01.2009р. "Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища" (п.1.1).

При цьому, у п.7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків

Також, порядок та розмір розподілу коштів між відповідними бюджетами, визначено положеннями частин другої та четвертої статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік", п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, глави 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131.

Судові рішення прийнято з порушенням наведених норм матеріального права, оскільки судами не враховано розмір та порядок розподілу стягуваної шкоди між відповідними бюджетами, що також є підставою для їх скасування та що належить врахувати при новому розгляді справи.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.3, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бахчисарайського комунального підприємства задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2012р. у справі №5002-28/5470-2011 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський