Постанова

від 30.01.2013 по справі 5011-30/13168-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа№ 5011-30/13168-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Тищенко О.В.

Чорної Л.В.

при секретарі - Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від позивача: Букова Ю.В., представник за довіреністю №б/н від 20.04.2012;

від відповідача 1: Вінецька Р.М., представник за довіреністю №б/н від 14.05.2012;

Кожевникова Д.Ю., представник за довіреністю №б/н від 14.01.2013;

від відповідача 2: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеко Інжиніринг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 (підписано 19.11.2012)

у справі №5011-30/13168-2012 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеко Інжиніринг"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Еконі-Інвест"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеко Інжиніринг" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Еконі-Інвест" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним Договору про переведення боргу № 04-04/11 від 04.04.2011, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інжиніринг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеко-Холдінг».

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами приписів статті 520 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та здійснення заміни боржника у зобов'язанні без згоди на те кредитора.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 у справі №5011-30/13168-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеко Інжиніринг" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Еконі-Інвест" про визнання недійсним договору - позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним Договір №04-04/11 від 04.04.2011 про переведення боргу, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" 536грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" 536грн. 50коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 у справі №5011-30/13168-2012 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" повністю.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 відповідно до п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду справи №5011-30/13168-2012 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.01.2013.

В судове засідання 16.01.2013 представник відповідача 2 не з'явився.

Розгляд справи відкладено на 30.01.2013.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача 1.

Відповідач 2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача 2, оскільки неявка останнього не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

04.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інжиніринг» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеко-Холдінг» (зміна найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Еконі-Інвест») (Новий боржник) було укладено Договір № 04-04/11 про переведення боргу (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого ним регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у частині зобов'язань, що виникає із Договору фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008, Договору фінансового лізингу № 564-LD від 05.05.2008, Договору фінансового лізингу № 614-LD від 09.06.2008, Договору фінансового лізингу № 673-LD від 16.07.2008, укладених між Первісним боржником та Кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі - Основні договори).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 594888,16 грн., що виник на підставі Основних договорів, а Новий боржник приймає зазначений борг Первісного боржника і погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання, внаслідок чого Новий боржник заміняє Первісного боржника як зобов'язану сторону в Основних договорах.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, Новий боржник зобов'язується виконати обов'язки Первісного боржника перед Кредитором на умовах Основних Договорів.

Новий боржник зобов'язаний повідомити Кредитора про заміну Боржника за Основними договорами (пункт 2.4 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторонами погоджено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

При цьому, Договір №04-04/11 про переведення боргу від 04.04.2011 підписано та скріплено печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко-Інжиніринг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконі-Інвест»

Вважаючи, що оспорюваний Договір є недійсним в силу того, що ним здійснено заміну боржника у зобов'язанні без передбаченої нормами чинного законодавства згоди на те кредитора (позивача), Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» звернулось з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999).

Відповідно до статті 520 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваних правочинів, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (стаття 521 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, за правилами статті 520 ЦК України переведення боргу допускається за згодою кредитора, якщо інше не передбачене законом. Як правило, згода кредитора виражається двома способами: шляхом підписання кредитором договору відступлення права вимоги (тобто цей договір як правочин стає трьохстороннім); шляхом надання відповідного листа, повідомлення тощо.

Відповідно до пунктів 14.11.1. Основних договорів лізингоодержувач не може передавати, заставляти або передавати повністю або частково будь-які свої права, зобов'язання та обов'язки за цим договорами без попередньої письмової згоди лізингодавця.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази надання позивачем згоди на переведення боргу за Основними договорами.

Посилання відповідача 1 в апеляційній скарзі на статтю 528 ЦК України судова колегія не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою

У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Дана норма передбачає можливість так званого передоручення виконання, тобто покладення виконання зобов'язання боржником на третю особу. Передоручення виконання є виключенням із загального принципу особистого виконання зобов'язання його сторонами. Передоручення виконання не тягне за собою заміну боржника у зобов'язанні. Боржник зберігає свій правовий статус, покладаючи на третю особу тільки обов'язок виконати фактичні дії. В разі порушення виконання зобов'язання третьою особою (тобто невиконання або неналежного виконання нею зобов'язання) боржник має виконати це зобов'язання самостійно, оскільки саме він залишається зобов'язаним перед кредитором суб'єктом і саме на нього буде покладена відповідальність.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погашення боргу за Основними договорами відповідачем 2, а тому посилання на статтю 528 ЦК України є необґрунтованим. Крім того, дана норма жодним чином не зобов'язує кредитова давати згоду на укладання договору про заміну боржника у зобов'язанні.

Щодо посилання відповідача 1 на наявність згоди позивача на заміну боржника у зобов'язанні у зв'язку з укладанням договору поруки судова колегія зазначає наступне.

Порука регулюється § 3 глави 49 ЦК України «Забезпечення виконання зобов'язань», згідно з положеннями якого договір поруки є двостороннім правочином, що укладається між поручителем і кредитором, та одностороннім договором, оскільки встановлює одностороннє зобов'язання, відповідно до якого кредитор має право вимагати від поручителя виконання свого основного договірного обов'язку у відповідності до умов договору поруки, а поручитель зобов'язаний провести таке виконання.

Згідно з приписами частини 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. (частини 1,2 статті 543 ЦК України).

Отже, договір поруки є видом забезпечення виконання зобов'язання та не може вважатися згодою кредитора на заміну боржника у зобов'язанні.

З огляду на зазначене вище, враховуючи недодержання в момент вчинення Договору № 04-04/11 про переведення боргу від 04.04.2011 відповідачами вимог, встановлених частиною першою статті 203 ЦК України, у зв'язку з відсутністю передбаченої статтею 520 ЦК України згоди позивача на укладання оспорюваного договору, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про визнання даного договору недійсним.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеко Інжиніринг" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеко Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 у справі №5011-30/13168-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 у справі №5011-30/13168-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-30/13168-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Тищенко О.В.

Чорна Л.В.