Постанова

від 29.01.2013 по справі 5011-23/10750-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа№ 5011-23/10750-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Кондес Л.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Ковальов О.М. (довір. б/н від 16.06.2012р.);

від відповідача1: Станіславський А.Є. ( довір. №201 від 18.04.2012р.);

від відповідача2: Лавренюк А.С. ( довір. №1726/10-2-5 від 10.09.2012р.);

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р.

у справі №5011-23/10750-2012 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Добробут-Автосервіс"

до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан"

Апарату ради національної безпеки та оборони України

про стягнення 27 626,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. у справі №5011-23/10750-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Добробут-Автосервіс" 22 309 грн. 14 коп. основного боргу, 1 251 грн.26 коп. інфляційні втрати, 1 151 грн. 52 коп. - 3% річних, 1 788 грн. 99 коп. витрати за послуги адвоката та 1 439 грн. 69 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що вартість виконаних позивачем відновлювальних робіт застрахованого відповідачем 1 автомобіля Тойота АА0020 ( згідно укладеного з відповідачем 2 договору добровільного страхування) складає 95 309,15 грн. Розмір страхового відшкодування відповідно до укладеного відповідачами договору мав визначатись на підставі документів, що підтверджують фактичні витрати на відновлення. Відповідно до п.11.3 договору добровільного страхування виплата страхового відшкодування може здійснюватись на рахунок особи, що проводить відновлювальні роботи, після страхового випадку , тобто позивача.

Крім того, місцевий господарський суд зазначає й про те, що лист відповідача 1 без номера та дати підписання, яким повідомлено позивача про оплату ним найближчим часом ремонтних робіт загальною вартістю 95 309,15 грн, є належним доказом попереднього погодження відповідачем 1 виконавця проведення відновлювальних робіт та вартості цих робіт.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові до відповідача 1.

В апеляційній скарзі відповідач 1 зазначає про те, що лист, на який вказує позивач не можу встановлювати правовідносини між позивачем та відповідачем1, оскільки за формою та змістом не відповідає параграфу 4 глави 49 Цивільного кодексу України.

Скаржник зазначає й про те, що виплата страхового відшкодування проводилась на підставі укладеного між відповідачами договору, у розмірах завданого прямого збитку.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.

Між відповідачем 1 (страховик) та відповідачем 2 (страхувальник) 18.12.2012 року укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №1-2008 КАСКО/РЕВ. Додатком №1 до цього договору визначено, що страхове покриття розповсюджується на автомобіль Toyota АА0020ВМ з лімітом 280 000 грн.

Пунктом 3.3.1 договору №1-2008 КАСКО/РЕВ від 18.12.2012 року страховим випадком визначено (у тому числі) пошкодження транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до довідки №8522618 управління ДАІ у місті Києві 27.11.2009р. о 12 годині 30 хвилин по вулиці Кривоноса у місті Києва сталось зіткнення автомобілів в результаті порушення правил дорожнього руху двома водіями, у тому числі водієм автомобіля Toyota АА0020ВМ, який належав на час ДТП відповідачу 2. В результаті зіткнення пошкоджено передню, праву бокову та задню частини автомобіля Toyota АА0020ВМ.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 25.03.2012р. та замовлення-наряду №0000249 від 25.03.2010 року вартість виконаних позивачем відновлювальних робіт автомобіля Toyota АА0020ВМ складає 95 309,15 грн.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення зазначає про те, що відповідач1 своїм листом без номера та дати підписання повідомив позивача про оплату ним найближчим часом ремонтних робіт загальною вартістю 95 309,15 грн. та просив здійснити ремонт автомобіля Toyota АА0020ВМ.

З висновками місцевого господарського суду про те, що зазначений лист є належним доказом попереднього погодження відповідачем1 виконавця проведення відновлювальних робіт та вартості цих робіт з огляду на те, що по-перше відповідач 1 зазначав про те, що лист від імені товариства підписано не головою правління Захарківом Р.М., а не встановленою особою.

Крім того, вказаний лист не відповідає вимогам п.4.4 Національного стандарту ДСТУ 4163-2003 „Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003р. №55, оскільки на ньому відсутні обов'язкові реквізити, такі як, дата документа та реєстраційний індекс документа тощо.

Стаття 560 Цивільного кодексу України розкриває поняття гарантії. Так, за гарантією банк або інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Оскільки в даному випадку між відповідачем 1 та позивачем відсутні будь-які зобов'язання, та суб'єктний склад не відповідає вимогам ст. 560 ЦК України, висновки суду про те що цей лист є належним доказом попереднього погодження відповідачем 1 виконавця проведення відновлювальних робіт та вартості цих робіт не можуть бути покладенні в основу рішення.

Згідно до п.11.1 договору №1-2008 КАСКО/РЕВ, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно умов договору страхування та чинного законодавства України та підставі заяви страхувальника, документів, наданих страхувальником та страхового акту, який складається страховиком. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати фактичного збитку.

Згідно до ч. 17 ст.9 Закону України „Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідачем 1 замовлено проведення автотоварознавчого дослідження вартості матеріального збитку , завданого в результаті пошкодження застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до звіту аварійного комісара №528/10 від 22.01.2010 року та звіту про оцінку колісного транспортного засобу №8 від 22.01.2010 року 04.12.2009 року пошкоджений автомобіль Toyota АА0020ВМ знаходився на території СТО позивача за адресою: місто Київ, вул. Радянська 3. Звітом аварійного комісара №528/10 від 22.01.2012 року, розмір матеріального збитку визначено у сумі 73 136,93 грн.

Відповідачем 1 на підставі страхового акту №С-19-00-02-10-К1 від 19.02.2010р. здійснено виплату страхового відшкодування на загальну суму 73 136,93 грн., перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок позивача.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що виплата страхового відшкодування проводилась на підставі договору, у розмірі прямого збитку, завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого транспортного засобу та на підставі звіту №528/10 від 22.01.2010р. а тому в задоволенні позовних вимог до відповідача 1 про стягнення основної заборгованості слід відмовити.

Оскільки інші позовні вимоги є похідними від вимоги про стягнення суми заборгованості з відповідача 1, в решті позовних вимоги також відмовляється.

Оскільки матеріали справи не містять доказів порушень господарських зобов'язань щодо предмету спору відповідачем 2 та відсутність порушення ним прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, відповідно, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову до відповідача 2.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан" підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан" задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012р. у справі № 5011-23/10750-2012 скасувати.

3. В позові відмовити.

4.Матеріали справи №5011-23/10750-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Баранець О.М.

Кондес Л.О.