Постанова

від 31.01.2013 по справі 5016/1354/2012(20/28)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р.Справа № 5016/1354/2012(20/28) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - А.М. Ільченко,

за участю представників сторін :

від позивача: (ППВКП "Каро") - В.П. Лушников,

від відповідача: (ФГ "Оазис") - В.В. Плечій,

від третіх осіб: не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "Виробничо- комерційне Підприємство "Каро" та Фермерського господарства "Оазис"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.09.2012р.

у справі № 5016/1354/2012(20/28)

за позовом Приватного підприємства "Виробничо - комерційне Підприємство "Каро"

до Фермерського господарства "Оазис"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.ОСОБА_3,

2.ОСОБА_4,

3.ОСОБА_18,

4.ОСОБА_19,

5.ОСОБА_7,

6.ОСОБА_21,

7.ОСОБА_9,

8.ОСОБА_10,

9.ОСОБА_11,

10.ОСОБА_25,

11.ОСОБА_13,

12.ОСОБА_27,

13.ОСОБА_28,

про стягнення збитків у сумі 365 550,31 грн.,

та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Оазис"

до Приватного підприємства "Виробничо - комерційне Підприємство "Каро"

про стягнення збитків у розмірі вартості неотриманого врожаю за 2009-2011 роки в сумі 1 483 712,73 грн.

встановив:

У липні 2012 року Приватне підприємство "Виробничо- комерційне Підприємство "Каро" звернулось з позовом до Фермерського господарства "Оазис" про стягнення збитків у сумі 365 550,31грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за відсутності жодних правових підстав зібрав та привласнив належний позивачу на праві власності врожай, чим порушив вимоги статті 41 Конституції України, статей 189, 317, 321 Цивільного кодексу України щодо непорушності права власності. При цьому позивач зазначив, що до 2007 року ПП "Виробничо-комерційне Підприємство "Каро" використовувало на умовах оренди земельні ділянки загальною площею 61,8 га, що розташовані на території Гуляницької сільської ради для сільськогосподарських потреб, на підставі договорів оренди з власниками земельних паїв. У 2007 році, після отримання власниками земельних паїв державних актів на земельні ділянки, між ними та відповідачем було укладено договори оренди. Проте, фактично земельні ділянки використовувались позивачем, а відносини між позивачем та відповідачем регулювалися угодою №1007-1 від 10.07.2009р. про передачу позивачу права користування полем площею 61,8га, яку в подальшому рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.06.2011р. у справі №5016/643/2011 (6/45) визнано неукладеною. В липні 2011 року відповідач, скориставшись послугами приватних охоронців, не допустив позивача до збору врожаю та без будь яких правових підстав зібрав і привласнив врожай пшениці та ріпаку, у зв'язку з чим відповідачем завдано позивачу збитків, які останній просив стягнути на підставі статей 1166, 1192 Цивільного кодексу України.

30.07.12р. ФГ "Оазис" звернулося із зустрічним позовом та уточненням до нього від 17.09.2012р. до ПП "Виробничо-комерційне Підприємство "Каро" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі вартості не отриманого врожаю за 2009-2011 роки (за врахуванням витрат на його вирощування) в сумі 1 483 712, 73 грн. та орендної плати. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що у ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" не було жодних правових підстав для використання поля площею 61,8га, і, відповідно, відповідач за зустрічним позовом використовував ці землі шляхом самовільного зайняття, тоді як ФГ "Оазис" з 31.03.2008 р. є належним та легітимним землекористувачем поля 61,8 га на підставі договорів оренди землі, які пройшли передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації. З огляду на приписи статті 25 Закону України "Про оренду землі", статті 90 Земельного кодексу України, статей 181, 189 Цивільного кодексу України, ФГ "Оазис" вважає, що оскільки господарство є належним та законним користувачем земельних ділянок на полі 61,8га, то воно є власником продукції, плодів та доходів, отриманих із вказаних земельних ділянок.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.09.2012р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фермерського господарства "Оазис", власників земельних ділянок - фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_27, ОСОБА_28, з якими фермерське господарство уклало договори оренди земельних ділянок, що розміщені на полі площею 61,8га.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.09.2012р. у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. Суд, відмовляючи у задоволенні первісного позову, виходив з того, що ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" не доведено суду належними та допустимими доказами факту законного володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться на полі 61,8га в с.Тарасівка, Гуляницької сільської ради, а також факту здійснення посіву власними силами та засобами позивача озимої пшениці та озимого ріпаку на вказаних земельних ділянках. Одночасно суд зазначив про недоведеність позивачем розміру збитків, оскільки матеріали справи містять суперечності щодо площі посівів ріпаку, факту його списання, врожайності, тощо. У задоволенні зустрічного позову судом відмовлено з огляду на те, що розрахунок позивача є теоретичним, побудованим на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджених відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, здійснюючи свою господарську діяльність за звичайних обставин. Також ФГ "Оазис" не доведено причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача (ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро") щодо зайняття земельної ділянки без правовстановлюючих документів та збитками.

Не погодившись з рішенням суду, ПП "Виробничо-комерційне Підприємство "Каро" та ФГ "Оазис", звернулися із апеляційними скаргами.

ПП "Виробничо-комерційне Підприємство "Каро" в своїй апеляційній скарзі просило рішення змінити, первісний позов задовольнити, а в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом зроблено помилковий висновок про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем за первісним позовом надано всі необхідні докази, які підтверджували такі обставини: відсутність самовільного зайняття земельної ділянки; факт обробки та посіву на ній культур позивачем; факт збирання та незаконного привласнення відповідачем врожаю. Також суд припустився невірного застосування норм матеріального права, а саме: статті 95 Земельного кодексу України, статей 189, 775 Цивільного кодексу України, тому що фактичним користувачем земельних ділянок був саме позивач, отже, відповідно до вказаних норм цивільного законодавства є власником врожаю, отриманого з посівів в результаті фактичного користування цими земельними ділянками.

ФГ "Оазис" в апеляційній скарзі просило рішення скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, в частині відмови у задоволенні первісного позову - залишити без змін. Скаржник зазначив, що з огляду на приписи статей 90, 95 Земельного кодексу України, статей 181, 189, 775 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду землі" власником продукції, плодів та доходів, отриманих із земельних ділянок на полі 61,8га є ФГ "Оазис", тому що він є належним та законним користувачем земельних ділянок, право якого посвідчено відповідними правочинами. Крім того, судом безпідставно не прийнято до уваги надані позивачем за зустрічним позовом докази, які підтверджують збитки у вигляді упущеної вигоди.

У відзивах на апеляційну скаргу (вх.3071/12/Д1 від 26.11.2012р. та вх.№3071/12/Д2 від 27.11.2012р.) ФГ "Оазис" просило апеляційну скаргу ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" залишити без задоволення, а рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову - залишити без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 р. скарги прийнято та об'єднано в одне провадження колегію суддів у складі: головуючого судді -Бєляновського В.В., суддів -Мишкіної М.А., Будішевської Л.О.

У зв'язку з вибуттям судді Бєляновського В.В. у відпустку, розпорядженням про проведення повторного автоматичного розподілу справ від 21.12.2012р. №564 справа передана на розгляд судової колегії у складі: головуючого судді Поліщук Л.В., суддів Бандури Л.І., Туренко В.Б.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 31.01.2012р. представником ФГ "Оазис" заявлено клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю директора ФГ "Оазис" бути присутнім в засіданні і надати пояснення з приводу укладення угоди №1007-1 від 10.07.2009р. Представник ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що директор ФГ "Оазис" був неодноразово присутній у судових засіданнях, а тому мав можливість надати всі необхідні пояснення, і заявлене клопотання направлено на затягування судового процесу. Апеляційна інстанція відхилила зазначене клопотання ФГ "Оазис" з огляду на те, що в судовому засіданні присутній повноважний представник ФГ "Оазис", який відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України наділений правом надавати усні та письмові пояснення господарському суду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

23.01.2001р. між фізичними особами, які є власниками земельних часток (паїв), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_29, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_9, ОСОБА_32, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_25, ОСОБА_13, ОСОБА_27, ОСОБА_28 (орендодавцями) та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуляницьке"(орендарем) було укладено договори оренди земельних часток (паїв), відповідно до умов яких орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельні частки (паї), які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, сільськогосподарського призначення, права на які засвідчено Сертифікатами на земельні частки, виданими районною державною адміністрацією Врадіївського району Миколаївської області. Договори укладено строком на вісім років з 23.01.2001р. по 23.01.2009р. (п. 2.3. договорів). Вказані договори зареєстровані у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Гуляницької сільської ради 23.01.2001р. за №№793, 794, 889, 898, 759, 822, 853, 878, 851, 823, 760, 809 (том 1, а.с. 41-68).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" СТОВ "Гуляницьке" (код ЄДРПОУ 31203340) станом на час розгляду даної справи припинено у зв'язку з визнанням банкрутом (державна реєстрація припинення юридичної особи здійснена 23.06.11 року). З наявної в матеріалах справи довідки вих. № 05/11 від 28.04.2011р., складеної ліквідатором СТОВ "Гуляницьке", вбачається, що відповідно до інформації Відділу земельних ресурсів у Врадіївському районі Миколаївської області, викладеної в листі від 25.06.2008р. № 140/01/06, СТОВ "Гуляницьке" не має у володінні та користуванні земельних ділянок на умовах права власності або тимчасового користування (оренди) (том 1, а.с. 207).

15.06.2007р., 13.11.2007р. та 05.08.2009р. між фізичними особами ОСОБА_3 (Державний акт на право власності на земельну ділянку (рілля) площею 4, 3 га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва серії ЯГ №589527), ОСОБА_4 (Державний акт на право власності серії ЯГ №589528 на земельну ділянку (рілля) площею 4, 29 га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ОСОБА_19 (Державний акт на право власності серії ЯГ №589519 на земельну ділянку (рілля) площею 4, 29га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ОСОБА_7 (Державний акт на право власності серії ЯГ № 589517 на земельну ділянку (рілля) площею 4,36га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ОСОБА_21 (Державний акт на право власності серії ЯГ № 589524 на земельну ділянку (рілля) площею 5, 08 га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ОСОБА_9 (Державний акт на право власності серії ЯГ № 589521 на земельну ділянку (рілля) площею 4, 54 га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ОСОБА_10 (Державний акт на право власності серії ЯГ №589522 на земельну ділянку (рілля) площею 4, 46 га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ОСОБА_11 (Державний акт на право власності серії ЯГ № 589523 на земельну ділянку (рілля) площею 4,35 га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ОСОБА_25 (Державний акт на право власності серії ЯГ № 589516 на земельну ділянку (рілля) площею 4,29 га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ОСОБА_13 (Державний акт на право власності серії ЯГ №589520 на земельну ділянку (рілля) площею 4, 29 га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ОСОБА_27 (Державний акт на право власності серії ЯГ №589526 на земельну ділянку (рілля) площею 4,29 га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ОСОБА_28 (Державний акт на право серії ЯГ № 589525 власності на земельну ділянку (рілля) площею 4,29га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ОСОБА_18 (Державний акт на право власності серії ЯГ № 589518 на земельну ділянку (рілля) площею 4,37 га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ОСОБА_9 (Державний акт на право власності серії ЯГ № 929817 на земельну ділянку (рілля) площею 4, 60 га, яка знаходиться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) - орендодавцями та Фермерським господарством "Оазис" - орендарем укладено договори оренди землі, відповідно до умов яких строком на п'ять років передано в оренду земельні ділянки загальною площею 61, 8 га, які знаходяться в межах території Гуляницької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані договори зареєстровано у Врадіївському реєстраційному окрузі МРФ "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 31.03.08 року та від 21.06.10 року.

Також між орендодавцями - фізичними особами та ФГ "Оазис" було складено акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), відповідно до яких межі земельних ділянок, що надаються в оренду, збігаються з межами, встановленими в натурі (на місцевості) згідно акту про встановлення в натурі меж земельних ділянок та передачу на зберігання межових знаків від 31.03.08 року.

Факт передачі вищевказаних земельних ділянок орендодавцю ФГ "Оазис" підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі земельних ділянок в натурі (на місцевості) від 31.03.08р. та від 21.06.10р.

Копії вказаних договорів оренди земельних ділянок, державних актів на право власності на земельні ділянки, актів визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), актів приймання-передачі земельних ділянок в натурі (на місцевості) наявні в матеріалах справи (том 1, а.с. 70-153).

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, в період до 2007 року і в подальшому у ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" були відсутні будь-які правові підстави використовувати для сільськогосподарських потреб поле площею 61,8га, яке знаходиться в межах Гуляницької сільської ради, натомість ФГ "Оазис" правомірно користується вказаними земельними ділянками на підставі укладених між ним та фізичними особами, власниками земельних ділянок, договорів оренди, які пройшли державну реєстрацію.

З матеріалів справи вбачається, що ФГ "Оазис" листами від 30.03.2008р. за вих. № 3003-2, від 27.08.2009р. за вих.№ 2708-2, від 03.12.2009р. за вих.№0312-1, від 15.07.2010р. за вих. № 1507-3 повідомляло ПП «"Виробничо-комерційне підприємство "Каро" про укладення та реєстрацію ФГ «Оазис» договорів оренди з землевласниками, земельні ділянки яких розташовані на полі площею 61, 8 га біля с. Тарасівка та вимогою звільнити земельні ділянки (т.2 а.с.15, 131-132, 136, 144-146).

Також ФГ "Оазис" зверталося з листами від 30.10.2009р. за вих. № 3010-1, від 23.12.2009р. за вих. № 2312-1, від 15.07.2010р. за вих. № 1507-2 до прокуратури Врадіївського району та листом від 15.07.2010р. за № 1507-5 до Відділу Держкомзему Врадіївського району і Врадіївської районної державної адміністрації з вимогою вжити заходів реагування на самовільне зайняття ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" земельних ділянок (т.2 а.с.15, 131-132, 137, 138-144)

Проте, ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" продовжувало обробляти та засівати належні відповідачу на праві користування земельні ділянки.

В липні 2011 року ФГ "Оазис" зібрало врожай з поля загальною площею 61, 8 га.

Із наданих Врадіївському РВ УМВС представником ФГ "Оазис" пояснень від 23.08.2011р. та від 29.09.2011р. вбачається, що оскільки на неодноразові вимоги ФГ "Оазис" звільнити спірні земельні ділянки ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" не реагувало, то ФГ "Оазис" прийнято рішення про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Для забезпечення охорони на поле площею 61,8га на підставі укладеного договору була виставлена охорона. З метою проведення сільськогосподарських робіт під врожай 2012 року із залученням найманої зернозбиральної техніки ФГ "Оазис" в липні 2011 року звільнило вказане поле від розташованих на ньому рослин. Зібрану із поля суміш злакових, олійно-технічних та сміттєвих рослин було утилізовано шляхом вивезення на компости біля току ФГ "Оазис" в с.Іванівка Первомайського району (том 1, а.с. 24-25). В матеріалах справи також наявні копії пояснень від 15.07.11 року, наданих Врадіївському РВ УМВС громадянами ОСОБА_27 та ОСОБА_28, які є орендодавцями спірних земельних ділянок, з яких вбачається, що восени 2010 року ПП ВКП «Каро»обробляв земельні ділянки, тобто сіяв. ФГ "Оазис" зібрав врожай у липні 2011 року (пшеницю та ріпак) із загальної площі 61,8 га (том 1, а.с. 22-23).

У зв'язку із зібранням ФГ "Оазис" врожаю, ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" звернулося з даним позовом про стягнення збитків у сумі 365 550,31грн. - вартості зібраного врожаю, пославшись на порушення його прав як власника врожаю та мотивуючи свої вимоги статтею 41 Конституції України, статтями 317, 321 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип непорушності права власності, а також статтею 189 Цивільного кодексу України, відповідно до якої продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, як на підставу користування земельними ділянками ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" послалося на укладену з ФГ "Оазис" угоду №1007 від 10.07.2009р., зазначивши, що ця угода не є договором оренди землі, а врегульовувала взаємні поступки по господарській діяльності сторін, у тому числі обмін земельними ділянками між сторонами з метою доцільного їх використання. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ФГ "Оазис", заперечуючи проти вказаних доводів ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", зазначив, що відповідно до цієї угоди обміну земельними ділянками не було, а угода укладалася лише з метою погашення боргів ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" перед ФГ "Оазис" і з цього приводу були судові спори.

Відповідно до пункту 1 угоди в якості повної компенсації - спірних моментів по кількості і ціні крупки соняшника, ПП ВКП "Каро" звільняється від орендної плати за поля, якими користувався в 2009 році та не компенсує їх Фермерському господарству "Оазис", а поле 61,8 га залишається в обробці у ПП "Каро" на 2013 рік і за 2013 рік виплачується орендна плата (1т пшениці, 1 т ячменя, 200 кг соняшника за 1 пай) до 2013 року. Відповідно до пункту 5 угоди по чотирьох паях у брата Колі ФГ "Оазис" зацікавлений не ділити поля та дає згоду на обробку цих ділянок при умові компенсації з 2010 року орендної плати на рівні господарства (1 т пшениці, 1 т ячменя, 200 кг соняшника за 1 пай).

Разом з тим, вказана угода була предметом судового розгляду і рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.06.2011 року по справі №5016/643/2011 (6/45) у задоволенні позову ФГ "Оазис" до ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" про визнання недійсною угоди від 10.07.2009р. № 1007-1 відмовлено з тих мотивів, що договір між сторонами про оренду 61,8 га не можна вважати укладеним або вчиненим (т.1 а.с. 12-13).

Отже, посилання представника ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" на угоду №1007 від 10.07.09 року як на підставу користування земельними ділянками є безпідставним, оскільки договір між сторонами про оренду 61,8 га не можна вважати укладеним або вчиненим, а, відтак, договір не створює для сторін жодних правових наслідків.

Крім того, ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" стверджувало про відсутність з його боку самовільного використання земельних ділянок, свідченням чого є прийняті Врадіївським районним судом постанови по справі № 2а-9/10 та по справі № 2а-10-2010 від 23.04.2010р. (т.1 а.с.14-17). Однак, зазначеними постановами скасовано постанови інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Миколаївській області про накладення на директора ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" ОСОБА_31 адміністративного стягнення за ознаками статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо самовільного зайняття земельних ділянок загальною площею 35 га за межами с.Філімоновка Врадіївського району та земельної ділянки площею 23,56 га, розташованої в межах с. Філімоновка Врадіївського району, тоді як предметом спору у даній справі є стягнення збитків з поля загальною площею 61, 8 га, яке знаходиться в межах Гуляницької сільської ради Врадіївського району.

В обґрунтування заявлених вимог ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" зазначило, що врожай (плоди) одержується з речі - з посівів насіння, які відповідно до статті 185 Цивільного кодексу України є споживчими речами, оскільки внаслідок одноразового їх використання знищуються і припиняють існувати у первісному вигляді (після посіву перетворюються в рослини, які приносять плоди - врожай). Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку посіви є власністю підприємства, яке їх здійснило та є його незавершеним виробництвом, а тому на підставі статті 189 Цивільного кодексу України врожай (плоди) належать саме власнику речі -власнику посівів. ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" в підтвердження факту того, що земельні ділянки ним оброблялись та засівались, посилається на постанову ДІМ Врадіївського району РВ УМВС України в Миколаївській області від 21.07.2011р. та пояснення свідків, а також складену позивачем довідку №79 від 18.08.2011р., відповідно до якої на бухгалтерському рахунку №23 "Незавершене виробництво" станом на 01.07.2011р. рахується незавершене виробництво сільськогосподарських культур в сумі 9 111, 9 грн., в тому числі сума незавершеного виробництва ріпака озимого (39 га) та пшениці озимої (22, 8 га) складає 119, 8 тис. грн. (77, 2 тис. грн. та 42, 6 тис. грн. відповідно) (т.1 а.с. 20). Враховуючи, що витрати на посів та вирощування врожаю пшениці та ріпаку вже понесені позивачем, збитки, заподіяні відповідачем, розраховані як вартість врожаю пшениці та ріпаку, яким протиправно заволодів відповідач. Розрахунок розміру збитків здійснено на підставі довідки Відділу статистики у Врадіївському районі Головного управління статистики у Миколаївській області № 359/08-08/1 від 18.08.2011р. про урожайність сільськогосподарських культур станом на 1 серпня 2011 та довідок Торгово-промислової палати № 26-80 від 05.10.2011р. та №26-79 від 05.10.2011р. про орієнтовний рівень цін внутрішнього ринку України станом на вересень 2011 року на пшеницю продовольчу 3 класу та ріпак продовольчий, шляхом множення площі земельних ділянок на врожайність сільськогосподарських культур у 2011 році та на ціну на сільськогосподарські культури станом на вересень 2011 року. Отже, сума, яку просить стягнути ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" (365 550, 31 грн.) складається із збитків за зібраний врожай озимого ріпаку (247 372, 51 грн.) та збитків за зібраний врожай озимої пшениці (118 177, 80 грн.).

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами факту посіву позивачем озимої пшениці та озимого ріпаку на земельних ділянках загальною площею 61,8 га, що знаходяться на землях Гуляницької сільської ради, власними силами та за власний рахунок, оскільки позивачем не надано доказів, що свідчать про придбання позивачем посівного матеріалу та доказів, що підтверджують факт проведення посівних робіт(подорожні листи, звіти про виробничий процес з вказівкою держномерів транспортних засобів, початку та завершення посівних робіт та часом їх проведення, вказівкою контурів земельних ділянок, кількості витраченого посівного матеріалу та дизельного пального та інших документів, передбачених Методичними рекомендаціями щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 21.12.2007р. №929).

Отже, за відсутності доказів законного володіння та користування ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" спірними земельними ділянками та факту посіву на них сільськогосподарських культур місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні первісного позову про стягнення 365 550, 31 грн. збитків - вартості зібраного ФГ "Оазис" врожаю.

Стосовно зустрічного позову ФГ "Оазис" до ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі вартості не отриманого врожаю за 2009-2011 роки (за врахуванням витрат на його вирощування) в сумі 1 483 712,73грн. та орендної плати судова колегія зазначає наступне.

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, яка включає в себе наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи. При цьому, протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи;

- шкідливого результату такої поведінки - збитків;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

Поняття збитків у вигляді упущеної вигоди містить частина 2 статті 22 Цивільного кодексу України, якими є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Аналогічні приписи містить також стаття 225 Господарського кодексу України, згідно із якою до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Тобто, особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою. Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Факт протиправної поведінки ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" шляхом користування належними на праві оренди ФГ "Оазис" земельних ділянок доведений та підтверджений наявними матеріалами справа, про що зазначено вище у даній постанові.

Водночас, розрахунок розміру збитків у сумі 1 483 712, 73 грн. здійснено ФГ «Оазис» на підставі довідок Відділу статистики у Врадіївському районі від 26.07.2012р. № 278/08-07 та № 279/08-07 про врожайність та середню ціну реалізації сільськогосподарських культур (т.2 а.с. 159-160), шляхом множення ціни з ПДВ сільськогосподарських культур по роках на врожайність сільськогосподарських культур по роках на площу земельних ділянок, за вирахуванням витрат на вирощування врожаю. В обґрунтування намірів одержати прибуток, вжиття заходів щодо одержання прибутку та реальності його отримання ФГ "Оазис" посилається на план сівозміни без дати по полям №№20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 на 2008-2012 роки, затверджений головою ФГ «Оазис» Колесниченко В. І., відповідно до якого ФГ «Оазис»планувало на полі № 25 площею 61,8 га вирощувати: у 2009 році - пшеницю; у 2010 році - соняшник; у 2011 році -кукурудзу (т.3 а.с. 56).

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, розрахунок позивача за зустрічним позовом є теоретичним, побудованим на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджених відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати ФГ "Оазис", здійснюючи свою господарську діяльність за звичайних обставин.

Таким чином, ФГ "Оазис" не доведено наявності збитків, яких воно зазнало внаслідок протиправної поведінки ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача у вигляді зайняття земельної ділянки без правовстановлюючих документів та збитками, у зв'язку з чим місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.09.2012р. у справі №5016/1354/2012(20/28) залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 05.02.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.І. Бандура

Суддя В.Б. Туренко