Ухвала

від 16.01.2013 по справі 2а-1670/6170/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/6170/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Пирятинське відділення) на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі № 2а-1670/6170/12

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКЗ-АГРО"

до Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (Пирятинське відділення)

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКЗ - АГРО» звернулось до суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Пирятинське відділення) (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 13 жовтня 2012 року, просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 року № 0000482301 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 237 166 грн.

06 листопада 2012 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКЗ - АГРО» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №0000482301 від 20.09.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 237166 гривень 00 коп. (двісті тридцять сім тисяч сто шістдесят шість гривень нуль копійок) та в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 грн. (одна гривня нуль копійок).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції п. 209.2 ст.209 Податкового кодексу України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2005 року позивач зареєстрований Пирятинською районною державною адміністрації за №15761050004000101, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Пирятинському відділенні Лубенської ОДПІ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №100189750.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, виданого Пирятинським відділенням Лубенською ОДПІ, індивідуальний податковий номер 327503016231, позивача було зареєстровано як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Лубенською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ПКЗ-АГРО» (ідентифікаційний код 32750301), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

07.09.2012 року за результатами перевірки складено акт №1440/22-32750301, яким встановлено порушення позивачем п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 237166 грн.; завищення податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість (скорочених) в сумі 174075 грн.; та нецільове використання суми податку на додану вартість в розмірі 70490 грн.73 коп.

Крім того, актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податкові зобов'язання в деклараціях з ПДВ по розрахунках з бюджетом за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012 р. на загальну суму 237166 грн., в т.ч. у квітні 2011 року в сумі 204399 грн. та у травні 2011 року 32767 грн.

Також в акті міститься висновок про порушення позивачем вказаного вище п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України щодо нецільового використання суми податку на додану вартість в розмірі 70490,73 грн., у тому числі за травень 2011 року в сумі 43279,15 грн., за червень 2011 року в сумі 27211,58 грн.

20.09.2012 року на підставі акту перевірки, Лубенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000482301, яким за заниження податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року визначена сума грошового зобов`язання за основним платежем в розмірі 237 166 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн., й за нецільове використання суми податку на додану вартість нарахована сума санкцій, що підлягають стягненню в бюджет, в розмірі 70 491 грн. 73 коп. та штрафні (фінансові санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не в спосіб, передбачений законодавством та не в межах наданих повноважень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п. 209.13 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 209.16 ст. 209 Податкового кодексу України обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 237166 гривень 00 коп., є висновок відповідача про те, що поставлений позивачем товар за договорами купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 14.03.2011р. №11/03-14 з ТОВ «Агротрейд-НД» та від 31.03.2011р. №СХ-02-др/11 з ТОВ «Полтавське зерно» (кормосуміш), не є сільськогосподарським товаром власного виробництва позивача.

З огляду на це, та враховуючи відсутність у позивача в свідоцтві платника спеціального режиму оподаткування ПДВ виду діяльності 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин - відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права здійснювати реалізації продукції не власного виробництва (кормосуміш) та права відображати результати від такої діяльності в скороченій декларації з ПДВ. Вказані операції, на думку відповідача, повинні бути відображені в загальній декларації з ПДВ за відповідні періоди.

У зв'язку з цим, згідно ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. до 01.01.2011р., та відповідно до ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. з 01.01.2011 року, позивач подає до податкових органів дві Декларації з ПДВ: декларацію по розрахунках з бюджетом - податкову декларація по податку на додану вартість за результатами операцій із реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не власного виробництва, та спеціальну (скорочену) декларацію - податкову декларацію по податку на додану вартість за результатами операцій з поставки сільськогосподарських товарів (послуг) у відповідності до спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 14.03.2011року №11/03-14 (а.с. 45-47), позивачем як постачальником взято зобов'язання поставити покупцю (ТОВ «Агротрейд-НД») товар, кількість, якість, вартість якого та строки поставки наведені в Додатку №1 до цього Договору.

Додатком 1 до договору купівлі-продажу визначено найменування товару «кормосуміш для відгодівлі тварин». В даному додатку в п.2 «Рецептура кормосуміші» зазначено найменування сировини: кукурудза згідно ДСТУ 4525:2006 вміст 90% та шрот соняшника (макуха) вміст 10%. На виконання вказаного договору, позивачем відвантажено в адресу ТОВ «Агротрейд-НД» кормосуміш для відгодівлі тварин в кількості 480,94 т., на що виписано видаткову накладну №1104080001 від 08.04.2011року на загальну суму 1226397,00 грн. (а.с. 48), в т.ч. ПДВ 204399,50 грн. та податкову накладну № 3/2 від 08.04.2011 року на загальну суму 1226397,00 грн., в т.ч. ПДВ 204 399,50 грн. (а.с. 48).

Крім того, позивачем було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 31.03.2011 року №СХ-02-др/11 з ТОВ «Полтавське зерно» (а.с. 49), згідно якого він як постачальник зобов'язався поставити у визначені Договором строки покупцю (ТОВ «Полтавське зерно») товар, кількість, якість, вартість якого та строки поставки наведені в Додатку №1 до цього Договору.

Додатком 1 до договору купівлі-продажу визначено найменування товару «кормосуміш для відгодівлі тварин». В даному додатку в п.2 «Рецептура кормосуміші» зазначено найменування сировини: кукурудза згідно ДСТУ 4525:2006 вміст 90% та шрот соняшника (макуха) вміст 10%. На виконання умов вказаного договору позивачем отримано від ТОВ «Полтавське зерно» попередню оплату за кормосуміш для відгодівлі тварин в кількості 76,558 т., на що виписано податкову накладну № 1/2 від 04.05.2011 року на загальну суму 196600,00 грн., в т.ч. ПДВ 32766,67 грн.

Розмір сум податку на додану вартість за обома вказаними вище договорами склав: 204 399,50 грн. + 32766,67 грн. = 237 166 грн. 17 копійок.

Як вказує відповідач в акті перевірки, поставлений позивачем за цими договорами товар - кормосуміш - був виготовлений не позивачем, а ТОВ «Сільськогосподарське підприємство комбікормовий завод» згідно договору на переробку №1/К від 21.03.2011р.

За умовами вказаного договору, позивач («Давалець») доручає ТОВ «Сільськогосподарське підприємство комбікормовий завод» виконати роботи з переробки зерна кукурудзи та жмиха соняшника на кормосуміш, а позивач зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити виконану роботу на передбачених договором умовах.

Відповідно до пункту 209.15.5. ПК України виробництво продукції на давальницьких умовах із сировини, яка вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, - це операція з постачання сільськогосподарської сировини замовником (власником) - суб'єктом спецрежиму виробникові (переробникові) та прийняття останнім для переробки (обробки, збагачення чи використання) на готову продукцію на виробничих потужностях такого виробника (переробника) за відповідну плату без отримання права власності на таку продукцію.

Згідно пункту 209.6. статті 209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до чинного на час формування спірних сум ПДВ Національного класифікатору України - Класифікації видів економічної діяльності (Наказ Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. N 375) - у випадку, коли власники давальницької сировини беруть на себе ризик, пов'язаний із виробництвом, то їх (замовників) класифікують так, немов би вони самі виробляють цю продукцію (а саме, у промисловості чи в сфері послуг).

З урахуванням вказаних приписів законодавства, поставлений позивачем за договорами купівлі-продажу від 14.03.2011р. №11/03-14 з ТОВ «Агротрейд-НД» та від 31.03.2011р. №СХ-02-др/11 з ТОВ «Полтавське зерно» товар - кормосуміш - є сільськогосподарським товаром, що вироблений позивачем на давальницьких умовах.

Відносно посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що вказана кормосуміш не є сільскогосподарьким товаром, оскільки не зазначена у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4201, 4103, 4301 згідно УКТ ЗЕД, як вимагає п.209.7 ст.209 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про Митний тариф» (з Додатком) від 05.04.2001р. до групи 23 УКТЗЕД (Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності) віднесені готові корми для тварин, та вказано, що «до товарної позиції 2309 включаються продукти, що використовуються для годівлі тварин, в іншому місці не зазначені, одержані в результаті переробки рослинної або тваринної сировини до такого ступеня, що вони втратили основні властивості вихідної сировини, крім рослинних відходів, рослинних залишків і побічних продуктів такої переробки.»

З огляду на це, кормосуміш для відгодівлі тварин відноситься до продуктів, що використовуються для годівлі тварин, які, в свою чергу, віднесені до групи 23 УКТЗЕД. Таким чином, поставлена позивачем кормо суміш, відповідає визначенню сільскогосподасрького товару в контексті вимог п.209.7 ст.209 ПК України.

Відповідно до пункту 2 Розділу VІ Наказу ДПА України від 25.01.2011р. №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності», (чинний на час виникнення формування спірних сум ПДВ) «Особливості заповнення декларації (скороченої)», у рядку 1 «Податкові зобов'язання» вказуються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

З урахуванням викладеного, позивач обґрунтовано та законно відобразив в скороченій декларації з ПДВ суму цього податку в розмірі 237 166 грн. що утворилась в результаті здійснення поставки сільськогосподарського товару власного виробництва.

Враховуючи це, доводи відповідача про відсутність у позивача права відображати в скороченій декларації з ПДВ результати від реалізації товару не власного виробництва через відсутність в свідоцтві про реєстрацію платника спеціального режиму оподаткування ПДВ такого виду діяльності, як 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин - позовних вимог не спростовують, оскільки позивачем поставлений сільськогосподарський товар саме власного виробництва.

При цьому, законодавством України не передбачений обов'язок платник податків включати до свідоцтва про реєстрацію платника спеціального режиму оподаткування ПДВ такий вид діяльності, як 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, в разі поставки платником в межах спеціального режиму товарів власного виробництва а не товарів, що були придбані у третіх осіб. На це вказує й п.209.7 ст.209 ПК України, що чітко розмежовує поставку товарів власного виробництва, та поставку товарів, які були придбані у інших осіб, тобто купівлю-продаж.

Як встановлено матеріалами справи, виробництво поставленого товару здійснено позивачем у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника спеціального режиму оподаткування ПДВ, яке містить такий вид діяльності, як «вирощування зернових та технічних культур» (КВЕД 01.11.0), здійснена позивачем поставка товару (кормосуміш) є першою поставкою сільськогосподарського товару, та не є результатом попереднього придбання цього товару у третіх осіб.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставив, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Пирятинське відділення) залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі № 2а-1670/6170/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.