Постанова

від 15.08.2012 по справі 2а-3245/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 року 10:08 2а-3245/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТЕСЕЙ" до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТЕСЕЙ" (далі - позивач) з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000562301 та №0000552301 від 27.02.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про те, що правочини, укладені між ТОВ «Фортексбуд» та ТОВ «Фірма "ТЕСЕЙ», є нікчемними, а віднесення до складу податкового кредиту сум, що підтверджені податковими накладними, підпис на яких не було розшифровано та не зазначено посади особи, що її підписала, є протиправним. Зазначає, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції з виконання господарських зобов'язань між ним і ТОВ «Фортексбуд» мали реальний характер. Просить суд податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Пояснив, що крім доказів, наведених в позовній заяві, реальність господарських операцій із вказаним контрагентом підтверджуються іншими документами: договорами, податковими накладними, актами КБ-2, КБ-3, банківськими виписками, ліцензіями, актами готовності об'єкта до експлуатації тощо.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити. Зазначив, що перевірку позивача проведено на виконання постанови слідчого, тому при її проведенні враховано дані про порушення кримінальних справ, наведені в постанові слідчого. Так, із постанови слідчого вбачається, що ТОВ «Фортексбуд» створено з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, для створення незаконного податкового кредиту своїм контрагентам. У ТОВ «Фортексбуд» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Тесей». Вважає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Фортексбуд» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Фірма «Тесей» та ТОВ «Фортексбуд» є нікчемними фіктивними правочинами, вчиненими без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Тому первинні документи, які складені цими контрагентами, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фірма «Тесей» є юридичною особою, що зареєстрована 24.12.1996 виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області. На обліку платника податків перебуває в Фастівській ОДПІ з 27.12.1996.

23 серпня 2007 року позивачем отримано ліцензію від Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на будівельну діяльність. Строк дії ліцензії з 23.08.2007 по 23.08.2012. Відповідно до ліцензії позивачу надано дозвіл на певний перелік видів робіт з будівельної діяльності. Діяльність підприємства відповідно до КВЕД є транспортне оброблення вантажів, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, електромонтажні роботи, будівництво житлових і нежитлових будівель, вантажний автомобільний транспорт, інші будівельно-монтажні роботи.

24 червня 2011 р. старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Пономарчуком О.В. у кримінальній справі №11/079002 винесено постанову про призначення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Фірма «Тесей» за період з 01.01.08 по 31.12.10. Проведення перевірки доручено працівниками Фастівської ОДПІ.

31 січня 2012 р. наказом за №70 відповідачем на підставі цієї постанови слідчого призначено з 31.01.2012 позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Фірма «Тесей» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

На підставі направлення на перевірку від 31.01.2012 №55, виданого Фастівською ОДПІ Київської області, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Пономарчука О.В. від 24.06.2011 про призначення у кримінальній справі №11/079002 позапланової документальної перевірки ТОВ «Фірма «Тесей», код ЄДРПОУ 24210268, відповідачем проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тесей» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків по фінансово-господарських операціях з ТОВ «Фортексбуд», код ЄДРПОУ 336086721, за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 13.02.2012 №70/11/2301-24210268 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», (далі Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 116007 грн., в тому числі за вересень 2009 р. - в розмірі 11357 грн., за жовтень 2009 р. - в розмірі 20200 грн., за листопад 2009 р. - в розмірі 27983 грн., за грудень 2009 р. - в розмірі 56467 грн.; п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 за №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334), в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 145008 грн., у т.ч. за III квартал 2009 р. - в розмірі 14196 грн., за IV квартал 2009 р. - в розмірі 130812 грн.

В Акті перевірки зазначено, що позивач мав у 2009-2010 рр. взаємовідносини з ТОВ «Фортексбуд». Згідно з рапортом від 26.05.2011 старшого слідчого з OBС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Пономарчука О.В. на ім'я начальника ГВПМ ДПІ у м. Житомирі в результаті проведених оперативно-розшукових дів встановити місцеперебування гр. ОСОБА_3 - засновника ТОВ «Фортексбуд», не представилось можливим. Як вбачається з постанови слідчого від 05.07.2011 щодо невстановлених слідством осіб, які діяли від імені ТОВ «Фортексбуд» та інших підприємств, порушено кримінальні справи за ст. 205 КК України. Під час слідства встановлено, що упродовж 2008-2010 рр. група осіб організувала схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. Для функціонування даної схеми особами, без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, було створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, які умисно ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах, в тому числі ТОВ «Фортексбуд», яке зареєстровано на ОСОБА_3 ТОВ «Фортексбуд» перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією та є платником податків за основним місцем обліку. ТОВ «Фортексбуд» створено та здійснює фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та умови для недоотримання коштів державним бюджетом України.

Згідно з Актом перевірки у ТОВ «Фортексбуд» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Тесей», а укладені між ними правочини носять нікчемний характер.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 по взаємовідносинах ТОВ «Фірма «Тесей» з ТОВ «Фортексбуд» встановлено, що податкові накладні мають підпис певної особи контрагента. Визначити, якою особою вони підписані, без наявності почеркознавчої експертизи не видається за можливе. Таким чином, позивачем включено до складу податкового кредиту у 2009 р. неправильно оформлені податкові накладні, в яких не вказано реквізити особи, уповноваженої платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та підписувати податкові накладні. Отже, первинні документи, які складені цими суб'єктами господарської діяльності, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 по взаємовідносинах ТОВ «Фірма «Тесей» з ТОВ «Фортексбуд» встановлено, що у контрагента позивача відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань. ТОВ «Тесей» діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «Фортексбуд» та умови ведення цим підприємством господарської діяльності і порушення, які ним допускались. Податковий орган вважає, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Тесей» з ТОВ «Фортексбуд» носять характер нікчемного правочину.

Перевіркою правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток ТОВ «Фірма «Тесей» по взаєморозрахунках з ТОВ «Фортексбуд» встановлено, що угоди між підприємствами є нікчемними, тому перевіркою не може бути взято до уваги видаткові накладні на здійснення будівельних послуг та акти виконаних робіт, виписані від імені ТОВ «Фортексбуд».

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 27.02.2012 №0000552301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 181260 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 145008 грн. та за фінансовою санкцією на суму 36252 грн., №0000562301, яким збільшено грошове зобов'язання товариства з податку на додану вартість на суму 145009 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 116007 грн. та за фінансовою санкцією на суму 29002 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скарги до ДПА у Київській області. Рішенням ДПА у Київській області про результати розгляду скарги від 14.05.2012 №931/10/10-206/170-171-510 податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.02.2012 №0000562301 та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.02.2012 №0000552301 залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Не погодившись з рішенням ДПА у Київській області, ТОВ «Фірма «Тесей» оскаржила ці податкові повідомлення-рішення, а також рішення про результати розгляду скарги від 14.05.2012р. №931/10/10- 206/170-171-510 до Державної податкової адміністрації України. Своїм рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 11.06.2012 №9736/6/10-2/15 залишила скаргу товариства без задоволення, а рішення ДПА у Київській області та податкові повідомлення-рішення №0000552301 та №0000562301 від 27 лютого 2012 року без змін.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Фірма «Тесей» (Генпідрядник) з ТОВ «Фортексбуд» (субпідрядник) укладено договори від 01.12.2009 №90117, №400112, від 04.12.2009 №410412, від 08.12.2009 №420812, №430812, №440812, від 02.09.2009 №320209, №310209, від 05.10.2009 №390510, №740510, №350510, від 04.11.2009 №38, №36, № 37 про надання будівельних субпідрядних послуг.

На підставі договорів ТОВ «Фортексбуд» надано для ТОВ «Фірма «Тесей» наступні будівельні послуги: послуги реконструкції ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» адміністративна будівля в м. Фастові (загальновиробничі роботи та зовнішні роботи); ремонтні роботи з улаштування бетонної основи підлоги ЗРП «Укррефтранс»; послуги з реконструкції ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» адмінбудівля в м. Фастові; послуги з поточного ремонту підлоги виробничого корпусу ВАТ «Елопак-Фастів»; послуги з ремонту приміщень видання «Освіта» у м. Києві; послуги з капітального ремонту підвального приміщення по вул. Соборна, б.25 в м. Фастові.

На виконання умов цих договорів ТОВ «Фортексбуд» надало послуги на загальну суму 696042 грн. у вересні-грудні 2009 р. Надані послуги підтверджуються податковими накладними та актами виконаних робіт, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином податкові накладні на суму 696042 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 116009 грн.), які позивачем у подальшому надано на перевірку (у т.ч. 2 податкові накладні за вересень 2009 р., 3 податкові накладні за жовтень 2009 р., 3 податкові накладні за листопад 2009 р. та 6 податкових накладних за грудень 2009 р.), а також 14 актів виконаних робіт за вересень - грудень 2009 року.

Дослідженням цих податкових накладних ТОВ «Фортексбуд» дійсно встановлено, що їх підписано, але у них відсутнє зазначення прізвища та посади особи, яка їх підписала, інші необхідні реквізити наявні.

Оплата за надані будівельні послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Фортексбуд».

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 р. та відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

Крім того, згідно з Актом перевірки, для надання послуг ТОВ «Фірма «Тесей» відвантажено ТОВ «Фортексбуд» товарно-матеріальні цінності на суму 475033 грн.

У судовому засіданні досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фортексбуд».

Так, згідно з дослідженими в суді документами, наданими позивачем, зазначені у договорах між ТОВ «Фірма «Тесей» та ТОВ «Фортексбуд» роботи реально виконано і в подальшому у свою чергу передано замовникам цих робіт. Для будівництва та ремонтних робіт складалася відповідна проектно-кошторисна документація, завершені ремонтно-будівельні роботи приймалися згідно з актами готовності об'єкта до експлуатації.

Зокрема, згідно з повідомленням Дочірнього підприємства ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» позивачем дійсно виконано послуги з будівельних робіт по реконструкції адміністративної будівлі; оскільки ці роботи є складовою частиною загальної реконструкції, то окремі акти готовності до експлуатації не складалися; виконання робіт підтверджувалося актами виконаних робіт, претензій до ТОВ «Фірма «Тесей» та ТОВ «Фортексбуд» немає.

Крім того, щодо реконструкції ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» складено і підписано Акт готовності об'єкта до експлуатації.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства з питань формування податкового кредиту лише з діяльністю контрагента - ТОВ «Фортексбуд», та стверджує про фактичну відсутність цих господарських операцій.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, Законом України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. (ч.2 ст.207 ЦК України).

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що висновок суду стосовно недійсності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фортексбуд», судом досліджено це питання та встановлено таке.

Суд вважає, що постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирській області майора податкової міліції Пономарчука О.В. від 24.06.2011 та від 05.07.2011 у кримінальній справі №79002/11, на які посилався відповідач, згідно з КПК України містять лише попередньо встановлену досудовим слідством інформацію. Суд зазначає, що податковим органом не надано жодних відомостей щодо винесеного у цій кримінальній справі рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, наведені у постановах слідчого відомості не є достатнім і допустимим доказом у цій адміністративній справі, а тому не можуть братися судом до уваги.

Будь-які інші докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Фортексбуд», а також судового рішення щодо визнання договору, укладеного між позивачем та вказаним підприємством недійсним, в матеріалах справи відсутні і відповідачем їх суду не надано.

З урахуванням наведеного суд також відкидає і посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ «Фортексбуд» щодо відсутності реального настання правових наслідків та заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Що стосується наявності мети у позивача на здійснення саме реальних правочинів, то про це, на думку суду, свідчить подальша передача отриманих від ТОВ «Фортексбуд» ремонтно-будівельних робіт і послуг іншій юридичній особі, яка за укладеними з позивачем правочинами є фактичним замовником та кінцевим отримувачем цих робіт та послуг.

Отже, висновок відповідача в Акті перевірки про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Фортексбуд» договорів є безпідставним та необґрунтованим.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дані Акта перевірки про завищення позивачем валових витрат і податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до їх складу сум коштів і сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного товару та послуг. Із цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 3 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статі 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Під час судового розгляду представники позивача надали суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання товару і послуг та їх подальшого використання в господарській діяльності.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що валові витрати ТОВ «Фірма «Тесей» не підтверджено документально, не відповідають дійсності і не ґрунтуються на матеріалах справи та є безпідставними, а отже висновки про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абз.4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковими.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 27.02.2012 № 0000552301, на підставі якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, є протиправним і підлягає скасуванню.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Позивач до складу податкового кредиту включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, які підтверджені податковими накладними, придбаний товар і послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платники податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Тобто, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Судом для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість здійснено наступне: 1) встановлено факт здійснення господарської операції; 2) встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції; 3) встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлено дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи суду було надані необхідні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Фортексбуд», а також між позивачем та замовником і кінцевим користувачем цих робіт і послуг.

Що стосується відсутності зазначення у податкових накладних, виписаних ТОВ «Фортексбуд», прізвища та посади особи, яка їх підписала, то це на думку суду не є підставою для унеможливлення формування позивачем податкового кредиту у даному випадку, оскільки ці податкові накладні з урахуванням інших документів містять необхідні дані, які дозволяють встановити суть господарської операції. Суд вважає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Фортексбуд» в оплату за виконані роботи пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, є безпідставними.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 27.02.2012 №0000562301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, є протиправним і підлягає скасуванню.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення допущено порушення п.86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як встановлено судом, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, призначеної на виконання постанови слідчого, винесеній у кримінальній справі, тобто відповідно до кримінально-процесуального закону. При цьому у податкового органу на час його прийняття було відсутнє рішення суду у кримінальній справі, яке набрало законної сили.

Отже, податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого у кримінальній справі, за умови відсутності рішення суду у кримінальній справі, яке набрало законної сили, вийшов за межі наданої йому компетенції та діяв не у спосіб, передбачений ст. 86 ПК України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних обставин, які б надавали підстави вважати неправомірним віднесення коштів сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до валових витрат та податкового кредиту, відповідачем суду не доказано. Отже, твердження відповідача про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту є безпідставними.

Ураховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року за № 0000552301, №0000562301, прийняті Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТЕСЕЙ" судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 серпня 2012 р.