Ухвала

від 21.05.2013 по справі 2а-3245/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №2а-3245/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тесей» до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тесей» (далі - Позивач, ТОВ «Тесей») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, Фастівська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 року №0000552301 та №0000562301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року позов задоволено повністю. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту 116 007,00 грн. податку на додану вартість. Крім того, суд зауважив, що Позивач у відповідності до вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства включив до складу валових витрат 580 032,00 грн., що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу про заниження ТОВ «Тесей» сум податку на прибуток підприємств. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з ТОВ «Фортексбуд» договорів, на підставі яких ТОВ «Тесей»» було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що контрагент Позивача не мав достатніх виробничих потужностей та трудових ресурсів для виконання господарських зобов'язань, а тому укладені договори є нікчемними, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

У судовому засіданні представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що січні - лютому 2012 року посадовими особами Фастівської ОДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Тесей» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Фортексбуд» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 116 007,00 грн.; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результатів чого ТОВ «Тесей» занижено податок на прибуток на загальну суму 145 008,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 13.02.2012 року №70/11/2301-24210268. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 27.02.2012 року №0000552301, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 181 260,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 145 008,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 252,00 грн.), та №0000562301, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 145 009,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 116 007,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 002,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ТОВ «Фортексбуд» договорів, суд першої інстанції вірно встановив, що між ТОВ «Тесей» (генпідрядник) та ТОВ «Фортексбуд» (субпідрядник) були укладені договори: від 01.12.2009 року №90117, №400112, від 04.12.2009 року №410412, від 08.12.2009 року №420812, №430812, №440812, від 02.09.2009 року №320209, №310209, від 05.10.2009 року №390510, №740510, №350510, від 04.11.2009 року №38, 36, 37, згідно яких генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе виконання робіт з реконструкції ДПА ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» адміністративної будівлі у м. Фастові Київської області.

При цьому суд вірно зауважив, що реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями актів приймання виконаних підрядних робіт (т. ІІ а.с. 3-6, 10-18, 22-27, 30-32, 36-38, 42-44, 46-48, 51-55, 60-63, 65-68, 72-75, 78-81, 85-87, 90-92), довідок про вартість виконаних робіт (т. ІІ а.с. 9, 21, 35, 59, 71, 89), податкових накладних (т. ІІ а.с. 7, 19, 28, 33, 41, 49, 56, 58, 69, 76, 82, 84, 93). Крім того, судом встановлено, що оплата наданих ТОВ «Фортексбуд» будівельних робіт проводилася Позивачем у безготівковій формі у повному обсязі, а для будівництва та ремонтних робіт складалася відповідна проектно-кошторисна документація.

При цьому судом враховується, що виникнення договірних відносин з ТОВ «Фортексбуд» було зумовлено необхідністю виконання Позивачем зобов'язань за договором з ЗАТ «Оболонь Пивоварня Зіберта» від 01.12.2009 року.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 203, 207, 215, 228 ЦК України дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для визнання недійсними укладених Позивачем з ТОВ «Східтехсервіс» договорів немає. При цьому, суд вірно наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у Позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських відносин з ТОВ «Фортексбуд». З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ).

Приписи пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи податковим накладним, виписаним Позивачу його контрагентами, а також перевіривши останні на відповідність вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що виписані контрагентом ТОВ «Тесей» податкові накладені оформлені належним чином.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Приписи абз. 1 пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ визначають, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Надаючи оцінку наявності у ТОВ «Фортексбуд» права складати податкові накладні, Київський окружний адміністративний суд вірно наголосив на тому, що на момент виписування Позивачу податкових накладних останній відповідав вимогам ст. 9 Закону про ПДВ, а тому мав право видавати податкові накладні.

Таким чином, враховуючи, що єдиною законною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є підтвердження останнього належним чином оформленими податковими накладеними, виписаними уповноваженими на те суб'єктами господарювання - платниками ПДВ, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість тверджень суду першої інстанції про правомірність включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплаченої на підставі виписаних ТОВ «Фортексбуд» податкових накладних.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість викладеної судом першої інстанції позиції про необхідність задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про ОПП) 5.1. Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Приписи пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про ОПП визначають, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про ОПП не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону про ОПП визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання зобов'язань за укладеними з ТОВ «Фортексбуд» договорами, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання вказаних договорів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим твердження суду першої інстанції щодо реальності укладених між контрагентами договорів та правомірності формування Позивачем валових витрат.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що перевірка Позивача проводилася на підставі наказу Фастівської ОДПІ від 31.01.2012 року №70 у зв'язку з надходженням до Відповідача постанови про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Тесей» від 24.06.2011 року слідчого СВ ПМ ДПА у Житомирській області Пономарчук О.В.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було подано доказів того, що існує таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким встановлено певне порушення податкового законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом без передбачених законом умов, що, у свою чергу, є підставою для їх скасування.

Крім того, судова колегія критично оцінює позицію Відповідача щодо того, що встановлення факту недобросовісності контрагента суб'єктів господарювання як платника податку є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Тесей», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Щодо решти висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що у ході розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не було встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а також те, що Апелянт не ставить під сумнів висновки Вінницького окружного адміністративного суду в іншій частині, колегія суддів приходить до висновку про відсутність необхідності перегляду постанови суду першої інстанції у повному обсязі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тесей» до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.