Постанова

від 05.02.2013 по справі 34/5005/10035/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2013 року Справа № 34/5005/10035/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Вечірко І.О.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

За участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: Палкін А.Ю., представник, довіреність № б/н від 01.11.12;

інші учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2012р . у справі № 34/5005/10035/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Паллада", м.Новомосковськ

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вертекс", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2012 року у справі №34/5005/10035/2012 (суддя Примак С.А.) товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВЕРТЕКС", м. Дніпропетровськ, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, до 04.03.13 р., ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВЕРТЕКС" призначено ініціюючого кредитора товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ПАЛЛАДА", м. Новомосковськ, якого зобов'язано вчинити певні дії.

Також ухвалено копію цієї постанови направити органу державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута для розгляду питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Матеріали за результатами перевірки зобов'язано направити для долучення до справи про банкрутство.

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм матеріального права ст.ст.22-32,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вказаною постановою господарського суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та припинити провадження у справі про банкрутство, посилаючись на те, що спрощена процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст.23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами».

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Крім того, зазначає скаржник відповідно до п.п. 78.1.7, п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків органом ДПІ призначається перевірка.

Скаржник та боржник правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористалися, про час та місце судового засідання сповіщені належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2013 року (а.с.51) з штампом канцелярії суду про розсилку, вчиненим згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75.

Враховуючи факт належного сповіщення усіх учасників процесу про час та місце судового засідання, будь-які клопотання від сторін щодо відкладення розгляду справи не надходили, неявка сторін та скаржника не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою по суті в цьому судовому засіданні, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні (ст.ст.75,99 ГПК України) за наявними матеріалами справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

20.11.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Паллада", м.Новомосковськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вертекс", м.Дніпропетровськ відповідно до вимог ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2012 року вказана заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі № 34/5005/10035/2012; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.12.12 року о 15 годині 00 хвилин; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів( обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, сторони зобов'язувались вчинити певні дії.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 цього Закону, в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Відповідно до ст.93 ЦК України (в редакції Закону України від 02.12.2010р. №2756-V1) місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та облік.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 04.02.2011р., що діяли на час прийняття оскаржуваної ухвали) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Ініціюючим кредитором до матеріалів справи надані Витяг і Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 19.11.2012 року , які містять запис про відсутність юридичної особи-боржника за місцезнаходженням.

Отже, відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України належними доказами по справі доведено факт відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як докази безспірності грошових вимог до боржника ініціюючим кредитором надані до матеріалів справи: Договір №806/2012 від 08.06.2012 року, відповідно до п1.1 якого, товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Паллада", м.Новомосковськ (Постачальник) зобов'язується поставити товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вертекс", м.Дніпропетровськ (Покупець) товар в асортименті, в кількості та по ціні, згідно видаткової накладної, яка є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар; Покупець повинен здійснити розрахунок за договором за поставлений товар будь-яким способом, не забороненим законодавством України, в тому числі у вексельній формі ( пункт 2.4. договору); Видаткова накладна №180603 від 18 червня 2012 року на суму 18237, 80 грн.; Простий вексель серії АА № 1845636, номінальною вартістю 18 237, 80 грн., складений 20.07.2012 року ТОВ "Торговий дім "Вертекс", зі строком платежу «за пред'явленням; Протест про неоплату векселя від 22.08.2012 року №4-1470; Виконавчий напис № 4-1472 від 23.08.2012 року; Постанова Ленінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 05.09.2012 року про відкриття виконавчого провадження; Постанова Ленінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 16.11.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.8-18, 41-44).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Таким чином, відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України ініціюючим кредитором належними доказами по справі доведений як факт відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, так і безспірність грошових вимог.

Отже, господарським судом зроблено правильний висновок про те, що вимоги ініціюючого кредитора є безспірними, ґрунтуються на вимогах закону, підтверджені відповідними документами в розумінні ст.ст.32,33,36 ГПК України.

Згідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності на підставі ст.43 ГПК України подані докази, матеріали, обставини справи, господарським судом зроблено правильний висновок щодо необхідності визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури по відношенню до останнього на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Доводи апеляційної скарги не спростовують ніяким чином вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи, отже, не є правовими підставами зміни чи скасування оскаржуваної постанови господарського суду.

Розглядаючи апеляційну скаргу ДПІ по суті, незалежно від того, що скаржник не набув статусу учасника провадження, як кредитор боржника, а не припиняючи апеляційне провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до абз.4 п.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду від 04.06.2004р. №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" копія ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим учасникам провадження, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, органу місцевого самоврядування та ін.), державному органу з питань банкрутства, органу державної податкової служби, місцевому суду загальної юрисдикції та органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника.

Ухвала про порушення справи про банкрутство отримана Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Дніпропетровська 30.11.2012р. (а.с. 47).

Як вже зазначалося вище оскаржувана постанова судом першої інстанції направлена до державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута для розгляду питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Матеріали за результатами перевірки зобов'язано направити для долучення до справи про банкрутство.

Тобто судом першої інстанції прийняте рішення про права і обов'язки Державної податкової інспекції, а саме: проведення податкової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Відповідно до п.2.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду від 04.06.2004р. №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час провадження у справі про банкрутство господарським судом виносяться не тільки ухвали, які спрямовані на забезпечення судового процесу (наприклад, про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від сторін та учасників провадження тощо), але й ухвали, які визначають майнові права та обов'язки сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство (ухвали про визнання чи відхилення кредиторських вимог, затвердження змін до плану санації, відмова у призначенні розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, відсторонення керівника тощо).

Сама лише відсутність у Законі та ГПК України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників провадження та введення тих чи інших процедур банкрутства, не може бути підставою для повернення чи відмови у прийнятті апеляційних та касаційних скарг, які оформлені відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, при відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження.

Частиною 1 ст.91 ГПК України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки ( в ред. Закону України № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обов'язкових платежів). Тобто, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Відтак, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок,права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 23, 51, 52 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури, згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

По даній категорії справ існує сформована певна судова практика розгляду по суті апеляційних та касаційних скарг органів ДПІ (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. по справі № 27/96б, постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі № Б29/295-10, постанови Вищого господарського суду від 15.11.2011р. по справі №14/3257, по справі № 5005/3584/2011, від 25.12.2012 року №5017/2118/2012, №5006/27/67б/2012, №5017/2118/2012, від 18.12.2012 року №5006/1/10б/2012, №5006/27/55б/2012, від 13.12.2012 року №5023/2802/12, №Б24/015-12, від 10.01.2013р. №28/7-б, 25/5005/8151/2012, №5009/3564/12, від 15.01.2013р. №5009/2387/12).

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2012р. у справі №34/5005/10035/2012 - залишити без змін.

Матеріали справи направити до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.М. Виноградник

Суддя І.О. Вечірко

Повний текст постанови підписаний 06.02.2013 року.