Постанова

від 04.02.2013 по справі 26/271

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р. Справа№ 26/271

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Мальченко А.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Дударь Є.В., за довіреністю;

відповідача: Махмудов О.С., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "КСУМ"

на рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2012

у справі № 26/271 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк сбербанку Росії "

до Закритого акціонерного товариства "КСУМ"

про стягнення 1 774 288, 42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк сбербанку Росії" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства " КСУМ " про стягнення 1 774 288, 42 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2012 у справі № 26/271 позов задоволено.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "КСУМ" на користь публічного акціонерного товариства "Дочірній банк сбербанку Росії" 630 000 грн. 00 коп. частину заборгованості за кредитною лінією, 671 290 грн. 44 коп. процентів за користування кредитною лінією, 331 719 грн. 34 коп. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, 141 278 грн. 64 коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, 17 742 грн. 88 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство "КСУМ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2012 у справі № 26/271 змінити.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 № 26/271 у справі № 26/271 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 прийнято до розгляду справу № 26/271. Розгляд апеляційної скарги призначений на 04.02.2013 о 12:00.

04.02.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторі, колегія суддів встановила наступне.

24.12.2007 між сторонами був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 228-Н/07 (надалі - кредитний договір).

Відповідно до умов якого банк (позивач) відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію в національній валюті України, надає позичальнику грошові кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник (відповідач) зобов'язався використати кредит на цілі, зазначені в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у термін, зазначені в п. 8 цього договору, і виконати інші умови цього договору.

Згідно п. 1.4 кредитного договору останній день дії кредитної лінії - 23.12.2010 р.

В п. 8.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 12.08.2008 р. до вказаного договору) сторони погодили, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит, наданий в межах відповідного розміру ліміту кредитної лінії, встановленого п. 1.2 цього договору, такими чином, щоб: станом на 23. 07.2008 р. загальна заборгованість за кредитною лінією зменшилась на 50 000, 00 грн.; станом на кожне 23 число, починаючи з 23.08.2009 р. і по 22.11.2010 р. загальна заборгованість за кредитною лінією зменшувалась на 85 294, 12 грн.; станом на 23.11.2010 р. -загальна заборгованість за кредитною лінією становила не більше 85 294, 08 грн.; станом на 24.12.2010 р. - загальної заборгованості за кредитною лінією не існувало.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується представниками сторін, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитними договором і надав відповідачу кредитні кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.3 кредитного договору ( в редакції договору про внесення змін №1 від 24.12.2007 р. до вказаного договору ) передбачено, що розмір процентів за користування кредитом складає 17% річних.

Так, в п. 6.6. кредитного договору ( в редакції додаткової угоди № 3 від 30.01.2009 р. до договору № 228-Н/07 від 24.12.2007 р. ) зазначено, що проценти, нараховані за місяць відповідно до пунктів 6.1-6.5 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше перших 3 ( трьох ) робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. При цьому: проценти, нараховані за січень 2009 р., сплачуються в травні 2009 р. не пізніше перших 3 робочих днів; проценти, нараховані за лютий 2009 р., сплачуються в червні 2009 р. не пізніше перших 3 робочих днів; проценти, нараховані за березень 2009 р., сплачуються в липні 2009 р. не пізніше перших 3 робочих днів.

Розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів ( ч. 1 ст. 1056 ЦК України ).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з повідомленням - вимогою № 5562/5/06-01-02 від 01.10.2009 р. з проханням сплатити заборгованість за кредитним договором.

Але в порушення вимог п.п.1.1., 1.3, 8.1. зазначеного кредитного договору відповідач не в повному обсязі здійснив погашення заборгованості.

Таким чином, зазначені вище обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитною лінією та процентів за користування кредитною лінією визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

До того ж, відповідач не заперечує щодо наявності у нього заборгованості за кредитною лінією та процентів за користування кредитною лінією перед позивачем.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача пеню за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією в розмірі 33 719, 34 грн. та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією в розмірі 141 278, 64 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.1 кредитного договору, передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором, позичальник ( відповідач) зобов'язаний сплачувати банку (позивачу) пеню: за несвоєчасне повернення загальної заборгованості за кредитною лінією - у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми; за несвоєчасне сплату процентів за користування кредитом, які визначені ст.6 цього договору - в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

З оскаржуваного рішення, що дану вимогу позивача задоволено судом першої інстанції в повному обсязі.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією в розмірі 33 719, 34 грн. та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією в розмірі 141 278, 64 грн., суд першої інстанції не скористався правом, передбаченим статтею 83 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

Колегія суддів звертає увагу, що підчас розгляду даної справи в господарському судді міста Києва, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (а.с. 82).

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що він виконував належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, але в зв'язку з тим, що в кінці 2008 року відбулось погіршення фінансового становища, платежі відбувались, але не в розмірах обумовлених кредитним договором.

Враховуючи викладені обставини, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання, наслідків порушення зобов'язання та тривалість взаємовідносин сторін, поведінки скаржника враховуючи при цьому вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, апеляційний господарський суд вбачає наявність підстав для застосування в даному випадку наведених норм законодавства.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про зменшення нарахованої відповідачем пені передбаченої 10.1 кредитного договору на 50 %.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією в розмірі 16859,67 грн. та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією в розмірі 70639,32 грн.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2012 у справі № 26/271 підлягає зміні в частині суми стягнення штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2012 у справі № 26/271 змінити, зменшивши розмір стягнутої пені на 50 %.

2. Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2012 у справі № 26/271 в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства " КСУМ " ( 03134, м. Київ, вул. Якутська, 7, код 23705016 ) на користь Публічного акціонерного товариства " Дочірній банк сбербанку Росії» ( 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код 25959784 ) 630 000 ( шістсот тридцять тисяч ) грн. 00 коп. частину заборгованості за кредитною лінією, 671 290 ( шістсот сімдесят одну тисячу двісті дев'яносто ) грн. 44 коп. процентів за користування кредитною лінією, 16859 ( шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 67 коп. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, 70639 ( сімдесят тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 32 коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, 17 742 ( сімнадцять тисяч сімсот сорок дві ) грн. 88 коп. державного мита та 236 ( двісті тридцять шість ) грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу."

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 26/271 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Мальченко А.О.