Постанова

від 28.01.2013 по справі 2а/0570/17685/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 р. Справа №2а/0570/17685/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год.55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представника позивача Балашова Ю.В.

представника відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Оранж-Авто» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.12.2012року за №0000132202, -

В С Т А Н О В И В:

.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК Оранж-Авто», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій щодо визнання правочину «нікчемним» та застосування фінансових санкцій такими, що не відповідають діючому законодавству, скасування акта про результати перевірки від 11.12.2012року, скасування податкового повідомлення - рішення від 17.12.2012року за №0000132202.

23.01.2013року позивачем надано клопотання про відкликання позовних вимог в частині визнання дій податкового органу неправомірними та скасування акта про результати перевірки від 11.12.2012року.

Ухвалою суду від 23.01.2013року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Оранж-Авто» в частині визнання дій податкового органу неправомірними та скасування акта про результати перевірки від 11.12.2012року залишені без розгляду.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом не правомірно зроблено висновок про те, що договір купівлі-продажу №21/2 від 10.08.2011р., який укладений між позивачем та ТОВ "Укртрейдком", має ознаки нікчемності.

Позивач зазначає, що ним 10.08.2011р. було укладено договір купівлі-продажу з ТОВ "Укртрейдком", на підставі якого постачальник (ТОВ "Укртрейдком") зобов'язується поставити товар (паливно-мастильні матеріали), а покупець (ТОВ «ТЕК Оранж-Авто») прийняти його та оплатити за умовами, що передбачені договором. Загальна сума по взаємовідносинам позивача з ТОВ " Укртрейдком " за вказаний період становить 1230443,52грн., в тому числі податок на додану вартість - 205073,92грн. Даний договір не суперечить законодавству, публічний порядок не порушує та спрямований на настання правових наслідків, які передбачені договором, що в свою чергу свідчить про не порушення позивачем норм ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Тому позивач зауважує, що суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням фінансових санкцій в розмірі 256343,00грн. (205074,00грн. за основним платежем та 51269,00грн. за штрафними санкціями) податковим органом визначено не правомірно.

Відповідач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

податковим органом отримано акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.02.2012року за №481/23-9/37701730 про проведення перевірки ТОВ «Укртрейдком» (ЄДРПОУ 37701730) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 22.07.2011року по 31.12.2011року, з якого вбачається, що у підприємства відсутні основні фонди, звіти щодо чисельності працюючих до податкового органу не надавались. Так, податковим органом встановлено, що у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

Крім того, згідно висновку старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 26.12.2011року допитано в рамках кримінальної справи №79-00227 засновника (директора, головного бухгалтера) ТОВ «Укртрейдком» Стульова І.О., який пояснив, що за грошову винагороду у розмірі 500грн. зареєстрував підприємство без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Також, відповідачем засобами електронного зв'язку отримано вирок Печерського районного суду м. Києва, відповідно до якого дії особи, що придбала (набула права власності) ТОВ «Укртрейдком» здійснювались в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва.

З чого вбачається, що операції з придбання та продажу ТМЦ не мали реального характеру, що позбавляє позивача права формувати податковий кредит по операціям з придбання товарів від ТОВ «Укртрейдком».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК Оранж-Авто» (ЄДРПОУ 33160681, 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької Дивізії, буд.12, кв.69) зареєстровано 28.09.2004року Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 12.10.2004року.

Маріупольською об'єднаної державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальність «ТЕК Оранж-Авто» за період з 01.08.2011року по 30.09.2011року. За результатами перевірки складено акт від 11.12.2012р. за №593/22-2/33160681, яким встановлені порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010року за №2756-VI в частині неправомірного включення до податкового кредиту у серпні, вересні 2011року сум податку на додану вартість у розмірі 205074,00грн. при придбанні товару у ТОВ «Укртрейдком» у зв'язку з вчиненням правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012року за №0000132202, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 256343,00грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укртрейдком» укладено договір купівлі-продажу з ТОВ "Укртрейдком" від 10.08.2011року за №21/2, на підставі якого постачальник (ТОВ "Укртрейдком") зобов'язується поставити товар (паливно-мастильні матеріали), а покупець (ТОВ «ТЕК Оранж-Авто») прийняти його та оплатити за умовами, що передбачені договором.

Згідно п.1.2 Договору асортимент, ціни та кількість товару вважається погодженими сторонами при наявності накладних про передання товару, що оформлені належним чином, які є документами заміюючими протокол погодження цін.

Виконання договору від 10.08.2011року за №21/2 підтверджується виписаними постачальником товару видатковими накладними від 17.08.2011року за №РН-1708-4 на суму 367752,00грн., в тому числі ПДВ - 61292,00грн., від 02.09.2011року за №РН-0209-1 на суму 262657,00грн., в тому числі ПДВ - 43776,17грн., від 15.09.2011року за №РН-1509-1 на суму 262657,00грн., в тому числі ПДВ - 43776,17грн., від 16.09.2011року за №РН-1609-1 на суму 262657,00грн., в тому числі ПДВ - 43776,17грн., від 19.09.2011року за №РН-1909-1 на суму 74720,45грн., в тому числі ПДВ - 12453,41грн., податковими накладними від 17.08.2011року за №55 на суму 367752,00грн., в тому числі ПДВ - 61292,00грн., від 02.09.2011року за №17 на суму 262657,00грн., в тому числі ПДВ - 43776,17грн., від 15.09.2011року за №75 на суму 262657,00грн., в тому числі ПДВ - 43776,17грн., від 16.09.2011року за №81 на суму 262657,00грн., в тому числі ПДВ - 43776,17грн., від 19.09.2011року за №91 на суму 74720,45грн., в тому числі ПДВ - 12453,41грн.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі на підставі платіжних доручень №125 від 17.08.2011року на суму 367752,00грн., в тому числі ПДВ - 61292,00грн., №147 від 02.09.2011року на суму 262657,00грн., в тому числі ПДВ - 43776,17грн., №203 від 14.10.2011року на суму 262657,00грн., в тому числі ПДВ - 43776,17грн., №194 від 12.10.2011року на суму 262657,00грн., в тому числі ПДВ - 43776,17грн., №199 від 13.10.2011року на суму 74720,45грн., в тому числі ПДВ - 12453,41грн.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за серпень 2011року - 61292,00грн. та за вересень 2011року - 143781,83грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачем в подальшій господарській діяльності було використано придбаний у ТОВ «Укртрейдком» товар, що підтверджується наступним:

згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД є діяльність автомобільного вантажного транспорту, організація перевезення вантажів, оренда будівельних машин та устаткування.

Так, судом встановлено, що у позивача у власності знаходяться вантажні автомобілі, що підтверджується їх технічними паспортами (арк.с. 90-94).

А згідно договору оренди автомобілів та причепів від 02.01.2010року за №02/01-10 підприємством було орендовано у гр.ОСОБА_3 автомобілі та причепи, що також підтверджується наданими позивачем технічними паспортами на дані автомобілі (арк.с.96-111).

Таким чином, позивачем доведено факт використання у своїй господарській діяльності придбаного у ТОВ «Укртрейдком» товару (паливно-мастильні матеріали).

Даний факт підтверджує реальність договору від 10.08.2011року за №21/2.

Судом встановлено, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2012року за №1-302/12 було встановлено, що особа навмисними діями, які виразились у придбанні юридичної особи ТОВ «Укртрейдком» з ціллю приховування незаконної діяльності, скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.205, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України.

В зазначеній постанові судом досліджені виключно правопорушення особи (засновника , директора) щодо оформлення установчих документів ТОВ «Укртрейдком» та як наслідок дії, направлені на підробку офіційних документів. Судом не досліджувались взаємовідносини позивача та ТОВ «Укртрейдком» та не надавалась правова оцінка щодо товарності або безтоварності операцій ТОВ «Укртрейдком» з контрагентами за охоплений перевіркою податкового органу період.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів дходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років.

Частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України передбачено, що ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, - караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

Як слідує зі змісту ст. 205 кримінального кодексу України, передбачений нею злочин є злочином з формальним (усіченим) складом, об'єктивна сторона якого вичерпується діянням і не включає як обовязковий елемент суспільно небезпечні наслідки. Він вважається закінченим з моменту вчинення передбаченою диспозицією норми дії - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Про те, що такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього також зазначено у п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності». П.20 постанови зазначено, що у разі, коли створений чи придбаний суб'єкт тпідприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 205 Кримінального кодексу України і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.

З урахуванням цього вирок за вчинення злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, може свідчити тільки про те, чи мала місце в момент створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) протиправна дія, ким вона вчинена, проте не може встановлювати наслідки цієї дії.

Таким чином, в силу формального складу цього злочину ним не може охоплюватися подальша діяльність створеного (придбаного) суб'єкта підприємницької діяльності.

Печерським районним судом м. Києва при розгляді кримінальної справи первинні документи, що підтверджували фінансово-господарську діяльність ТОВ «Укртрейдком» не досліджені. Жодного посилання на недійсність цивільно-правових договорів, що були укладені директором від імені ТОВ «Укртрейдком» з позивачем, недійсність видаткових та податкових накладних, що були надані постачальниками товару або самим підприємством позивачу вирок суду не мітить.

З огляду на викладене, посилання відповідача на встановлену вироком суду фіктивність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Укртрейдком» судом до уваги не може братися.

Незаконна реєстрація підприємства або діяння, що направлені на отримання матеріальної вигоди за допомогою придбаної юридичної особи не виключають реальності угод та одержання за ними товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Укртрейдком» правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Дослідивши наявні у справі докази, а саме, податкові накладні, на підставі яких позивачем була включена до податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за серпень 2011року суми ПДВ в розмірі 61292,00грн. та за вересень 2011року в розмірі 143782,00грн., суд приходить до висновку, що дані податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України та вважає висновки податкового органу щодо безпідставності включення позивачем до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за серпень 2011року, вересень 2011року сум ПДВ в розмірі 205074,00грн. безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Укртрейдком» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується виданим податковим органом свідоцтвом платника податку на додану вартість, яке в період серпень, вересень 2011року не анульоване та є дійсним на момент укладення правочину.

З огляду на вищевикладене, суд вважає податкове повідомленя - рішення від 17.12.2012року за №0000132202 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 256343,00грн. безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення не доведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Оранж-Авто» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.12.2012року за №0000132202 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 17.12.2012року за №0000132202, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 256343,00грн., у тому числі за основним платежем 205074,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 51269,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Оранж-Авто» (ЄДРПОУ 33160681, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 - ї Таганрозької дивізії, буд.12, кв.69) судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.00 коп.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 28.01.2013 року. Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 01.02.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Мозговая Н. А.