Рішення

від 30.11.2006 по справі 8/189пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/189пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.11.06 р.                                                                               Справа № 8/189пн                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер ЛТД",                  ЄДРПОУ 23430499, м.Макіївка

до відповідача Макіївської міської ради, ЄДРПОУ 26040617, м.Макіївка

про визнання права власності

Суддя  Ємельянов А.С.

Представники:

від позивача: Горбунова Н.М.- директор

від відповідача: Дорошук В.В.- юрискон.

В засіданні суду брали участь:          

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер ЛТД", м.Макіївка, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Макіївської міської ради, м.Макіївка, про визнання права власності на будівлі магазину, офісу, сторожки А1, загальною площею 56,3 м2, навісів В1, Г1, Д1, огородження №1, №2, які розташовані за адресою: м.Макіївка, автозупинка в районі пл.Грибиниченко, по вулиці Леніна в Центрально-Міському районі.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права власності на спірні об'єкти.

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номеру та дати заперечень проти наявності у позивача права власності на спірне майно не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради №129 від 21.04.1993р. позивачу у постійне користування, в районі пл.Грибиниченко в Центрально-Міському районі, було надано земельну ділянку площею 0,21 га для будівництва відкритої цілодобової автозупинки.

Виходячи зі змісту позовної заяви, на вказаній вище земельній ділянці позивач з метою підприємницької діяльності виконав будівництво магазину, офісу, сторожки А1, загальною площею 56,3 м2, навісів В1, Г1, Д1, огородження №1, №2.

В зв'язку з відсутністю відповідних правоустановчих документів, позивачем на підставі  ст.376 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про визнання його права власності на будівлі магазину, офісу, сторожки А1 загальною площею 56,3 м2, навісів В1, Г1, Д1, огородження №1, №2, які розташовані за адресою: м.Макіївка, автозупинка в районі пл.Грибиниченко, по вулиці Леніна в Центрально-Міському районі.  

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номеру та дати заперечень проти наявності у позивача права власності на спірне майно не надав.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Статтею 48 Закону України "Про власність" передбачено, що власник може вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, власник майна може звернутися до господарського суду з позовом про визнання його права власності лише у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним правовстановлювального документа.

За висновками суду, виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву без номеру та дати право власності позивача на спірні об'єкти нерухомості відповідачем не заперечується, не оспорюється.

Відповідачем також не надано будь-яких заперечень щодо наявності у позивача права власності на спірне майно.

Одночасно, в зв'язку з відсутністю відповідних правоустановчих документів на спірне майно, останні також не могли бути втрачені позивачем.

За таких обставин, відсутність будь-якого оспорювання відповідачем прав позивача на спірні об'єкти нерухомості, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на ці об'єкти.

За приписом п.2 ст.376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

Згідно з п.3 ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Крім цього, на  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки згідно до п.5 ст.376 Цивільного кодексу України суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, норми ст.376 Цивільного кодексу України вимагають визначення та доведення стороною факту отримання певної земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, її ідентифікації.

Як встановлено судом, в обґрунтування факту наявності у нього права постійного користування земельною ділянкою позивач посилається на надані до матеріалів справи рішення №129 від 21.04.1993р. та акт від 05.05.1993р.

Проте, згідно із п.1 ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Виходячи з п.1 ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Документів, які б підтверджували наявність у позивача прав постійного користування земельною ділянкою до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного, враховуючи, що з боку відповідача право власності позивача на спірне майно не оспорюється, приймаючи до уваги, що позов недоведений законодавством та фактичними матеріалами справи, вимоги про визнання права власності на будівлі магазину, офісу, сторожки А1, загальною площею 56,3 м2, навісів В1, Г1, Д1, огородження №1, №2, які розташовані за адресою: м.Макіївка, автозупинка в районі пл.Грибиниченко, по вулиці Леніна в Центрально-Міському районі, підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                             ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер ЛТД", м.Макіївка до Макіївської міської ради, м.Макіївка про визнання права власності на будівлі магазину, офісу, сторожки А1, загальною площею 56,3 м2, навісів В1, Г1, Д1, огородження №1, №2, які розташовані за адресою: м.Макіївка, автозупинка в районі пл.Грибиниченко, по вулиці Леніна в Центрально-Міському районі.

В судовому засіданні 30.11.2006р. оголошено повний текст рішення.

Суддя                                                                         Ємельянов А.С.