Рішення
від 11.09.2009 по справі 8/189пн
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/189пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.09 Справа № 8/189пн

За позовом Колективного підприємства збагачувальна фабрика «Центральна», м. Антрацит Луганської області,

до Колективного підприємства торгово-промислова компанія «Данко», м. Антрацит, за участю Третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Державного підприємства «Антрацит»Міністерства вугільної промисловості України, місто Антрацит, -

про визнання права власності.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Дроговоз В.Л. –представник, - довіреність №5 від 05.01.09 року; Кочерженко Ю.Ю. –головний інженер, - довіреність №14 від 25.08.09 року; Жарчинський В.В., - директор, - протокол №2 від 11.03.03 року, паспорт; Таболін Д.О. –бухгалтер, - довіреність №219 від 10.09.09 року;

від відповідача –Куровська І.В. –представник, - довіреність №25 від 01.06.09 року;

від третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору –Алексанян Ю.О. - начальник юридичного відділу, - довіреність №41 від 14.04.09 року; Лисенко О.В. –головний геолог технічної дирекції, - довіреність №60 від 10.09.09 року; Попович І.М. - головний маркшейдер ВП «Шахта «Комсомольська», - довіреність №61 від 10.09.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на похилий ствол та інженерно-технічне майно, яке є його невід'ємною частиною, розташований за адресою: місто Антрацит, селище Дубовське, район закритої шахти 3-4 «Нагольчанська».

27.08.09 року, через канцелярію суду, надійшла позовна заява Державного підприємства «Антрацит»Міністерства вугільної промисловості України (далі ДП «Антрацит»), ідентифікаційний код 32226065, яке розташоване у м. Антрацит, вул. Ростовська, 38 Луганської області, - до Колективного підприємства збагачувальна фабрика «Центральна»(далі –КП ЗФ «Центральна») та Колективного підприємства торгово-промислова компанія «Данко»(далі –КП ТПК «Данко») (вих. №10/484 від 25.08.09 року), - у якій воно ставить питання про:

допуск його до участі у справі в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору по даній справі;

визнання за ним права власності на гірничі виробки, місцезнаходженням яких є шахта №3 «Нагольчанська», збійка №2 пласту h10; шахта №4 «Нагольчанська», західна вентиляційна збійка пласту h10; проміжна збійка між стволами та західною вентиляційною збійкою пласті h10, - при цьому позовні вимоги вмотивовані посиланням на те, що господарським судом Донецької області підтверджено право власності ДП «Антрацит»на спірне майно та встановлено факт незаконної діяльності КПЗФ «Центральна»на належних ДП «Антрацит»гірничих виробках, - хоча відповідні документальні докази до позовної заяви не додано.

Ухвалою суду від 28.08.09 року відповідно до ст. 26 ГПК України ДП «Антрацит»допущене до участі у справі в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - з огляду на що на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 28 серпня до 04 вересня 2009 року –за клопотанням представника третьої особи про надання часу для усунення недоліків поданого позову, а також з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.08.09 року, представниками позивача подано заяву про уточнення позовних вимог (вих. №300 від 27.08.09 року), згідно якій позивач просить визнати за ним право власності на наступне майно:

1)підземну споруду – похилий ствол дільниці №2 КП ЗФ «Центральна», збудований під кутом 30 градусів в глибину землі, довжиною 150 метрів, розташований за адресою: Луганська область Антрацитівський район, дільниця закритих шахт №3-4 «Нагольчанська». Місцезнаходження похилого ствола на поверхні відносно координат кутових точок гірничого відводу КП ЗФ «Центральна»в:

- 90 метрах на схід від кутової точки гірничого відводу №2-1;

- 526 метрів на захід від кутової точки гірничого відводі №1-1;

- 240 метрів на південний схід від кутової точки гірничого відводу №5-1;

- 160 метрів на південний захід від кутової точки гірничого відводу №8-1;

2)підземну споруду – похилий ствол дільниці №3 КП ЗФ «Центральна», збудований під кутом 30 градусів в глибину землі, довжиною 85 метрів, розташований за адресою: Луганська область Антрацитівський район, дільниця закритих шахт №3-4 «Нагольчанська». Місцезнаходження похилого ствола на поверхні відносно координат кутових точок гірничого відводу КП ЗФ «Центральна»в:

- 432 метрах на схід від кутової точки гірничого відводу №2-1;

- 200 метрів на захід від кутової точки гірничого відводі №1-1;

- 330 метрів на південний схід від кутової точки гірничого відводу №8-1;

- 340 метрів на південний захід від кутової точки гірничого відводу №9-1.

Враховуючи, що ця заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом її прийнято, долучено до справи та буде враховано при вирішенні спору по суті.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 28 серпня до 04 вересня 2009 року –у зв'язку з допуском до участі у справі третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а також з метою надання сторонам та третій особі можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.09.09 року, представником третьої особи заявлено клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, - яке відповідно до ст.ст.4-4 та 81-1 ГПК України судом задоволено, - увесь наступний судовий процес зафіксовано технічними засобами.

Тим же представником було заявлено письмове клопотання (вих.№508 від04.09.09 року) про витребування у Міністерстві вугільної промисловості України відомостей щодо координат гірничих виробок, переданих на баланс шахти «Комсомольська»виробничого об'єднання «Антрацит», правонаступником якого є третя особа ДП «Антрацит».

Представники сторін заперечили проти задоволення цього клопотання, посилаючись на те, що жодне гірничо-видобувне підприємство не має права здійснювати свою господарську діяльність, не маючи документального підтвердження про гірничий відвід та координати гірничих виробок.

Розглянувши це клопотання, враховуючи думку представників сторін з цього приводу та фактичні обставини справи, суд відмовив у його задоволенні.

У цьому ж судовому засіданні (04.09.09 року) представник третьої особи в усній формі заявив суду, що у ДП «Антрацит»маються такі документальні докази, та заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання йому можливості подати до суду ці та інші докази.

Після відмови у задоволенні клопотання про витребування вищезгаданих доказів у Міністерстві вугільної промисловості України, у цьому ж судовому засіданні, в процесі розгляду спору по суті, представником третьої особи подано письмове клопотання про відвід судді Середи А.П. (вих. №510 від 04.09.09 року), підставою для якого став вищеописаний факт відмови у задоволенні клопотання.

Ухвалою заступника голови господарського суду Луганської області Воронька В.Д. від 04.09.09 року заяву про відвід залишено без задоволення.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні було оголошено перерву з 04 вересня до 11 вересня 2009 року –з метою надання сторонам та третій особі можливості подати до суду додаткові докази, - тобто у такий спосіб було також задоволено клопотання ДП «Антрацит»про надання можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, мотивуючи його тим, що спірне майно належить позивачу як юридичній особі, яка, маючи усі передбачені чинним законодавством гірничі відводи, узгодження, рішення уповноважених органів влади і місцевого самоврядування та дозволи, - на підставі договору підряду №б/н від 11.07.08 року замовила та оплатила визначені останнім будівельно-монтажні та прохідницькі роботи, отримала їх від підрядника на підставі акту-приймання передачі від 23.11.08 року; згідно акту прийняття в експлуатацію гірничих виробок шахтодільниць №2 та №3 КП ЗФ «Центральна»прийняла їх в експлуатацію та взяла на свій баланс.

Оспорювання відповідачем права власності на це майно представники позивача вважають незаконним та безпідставним.

Представник відповідача позов (з урахуванням його уточнення) не визнав (відзив від 27.08.09 року за вих. №168), посилаючись на те, що згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України власником новоствореної речі є особа, яка її виготовила (створила), а саме відповідач здійснив підрядні роботи на обох спірних дільницях.

Що стосується вищезгаданого позову ДП «Антрацит», то представники сторін його не визнали, вважаючи його таким, що заявлений з метою навмисного затягування судового процесу та блокування господарської діяльності позивача і відповідача; він є незаконним та необґрунтованим.

Представники третьої особи власні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, вважаючи їх законними та обґрунтованими, а первісний позов - незаконним та необґрунтованим, оскільки право власності третьої особи –ДП «Антрацит»- на спірне майно, на їх думку, підтверджено:

ухвалою господарського суду Донецької області від 12.08.09 року по справі №3/125;

наказом Міністерства вугільної промисловості Української РСР від 16.09.85 року №154 «Про ліквідацію шахти №3-4 «Нагольчанська»об'єднання «Антрацит», у п. 2.43 якого сказано: «обліковані балансові запаси пласта Н10 у кількості 785 тис. тонн в межах гірничого відводу шахти №3-4 «Нагольчанська»передати на баланс шахти «Комсомольська»;

обліковими картками на одноіменні гірничі виробки, які ведуться Відокремленим підрозділом «Шахта «Комсомльська»Державного підприємства «Антрацит» (далі –ВП «Шахта «Комсомольська»).

Третя особа:

вважає, що позивач та відповідач по цій справі не виконували робіт з проходження обох спірних похилих стволів, а просто скористалися одноіменними виробками ВП «Шахта «Комсомольська»ДП «Антрацит», збудованими ще у 1962 році та закритими у 1985 році, та, можливо, поставили в них власне гірниче обладнання;

ставить під сумнів законність отримання позивачем гірничого відводу, спеціального дозволу на користування надрами та інших документів, наданих позивачем до справи;

стверджує (без надання відповідних документальних доказів), що будівництво обох спірних похилих стволів позивачем здійснено без належних дозволів; що це будівництво не узгоджене у встановленому законодавством порядку, у тому числі –з гірничо-рятувальною службою.

Жодного документального доказу на підтвердження такої думки до справи не надано.

І.Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

1. Міністерством вугільної промисловості Української РСР 16.09.85 року видано наказ №154 «Про ліквідацію шахти №3-4 «Нагольчанська» об'єднання «Антрацит»(том 1, а.с. 143), згідно якому:

шахту №3-4 «Нагольчанська» з виробничою потужністю 500тис. тонн вугілля на рік закрито та виключено з шахтного фонду об'єднання «Антрацит»з 01.10.1985 року, зі списанням у встановленому порядку з балансу виробничих потужностей 500 тис. тонн вугілля на рік. Технологічний комплекс поверхні та гірничі виробки передано на баланс шахти «Комсомольська»об'єднання «Антрацит»(п.1);

ліквідацію гірничих виробок здійснити у суворій відповідності з вимогами Правил безпеки, Інструкції про порядок консервації та ліквідації гірничовидобувних підприємств в частині забезпечення безпеки та повноти виїмки корисних копалин (п.2.2);

обліковані балансові запаси пласта Н10 у кількості 785 тис. тонн у межах гірничого відводу шахти №3-4 «Нагольчанська»передати на баланс шахти «Комсомольська»(2.3).

02.02.1986 року Міністерством вугільної промисловості України (далі –МВП) видано наказ №43 «Про створення підприємств у складі Виробничого об'єднання «Антрацит»(далі –ВО «Антрацит»), - відповідно до якого (поряд з низкою інших підприємств) до його складу увійшла також шахта «Комсомольська».

Згідно додатку до статуту Антрацитівського виробного об'єднання з видобутку антрациту Міністерства вугільної промисловості СРСР, затвердженого 27.02.91 року Міністром вугільної промисловості СРСР, шахта «Комсомольська»входила до його складу.

Як вбачається з наданих до справи доказів, шахта «Комсомольська»завжди входила до складу нинішнього (за назвою) ДП «Антрацит»(наказ МВП України від 02.02.1996 року №43; від 04.06.1996 року №228; від 19.11.1996 року №588; від 02.04.03 року №168).

Згідно п.3.3 Статуту ДП «Антрацит», затвердженого наказом Міністра вугільної промисловості України №4 від 13.01.06 року, шахта «Комсомольська»входить до складу ДП на правах відокремленого підрозділу, без прав юридичної особи (том 1, а.с. 144-151; том 2, а.с.1-5).

Дослідивши доводи третьої особи з приводу того, що позивач (КП ЗФ «Центральна»), не виконуючи жодних робіт на двох похилих стволах, право власності на які він просить визнати за ним, просто скористався одноіменними виробками ВП «Шахта «Комсомольська», - не погоджується з ними, оскільки вони не підтверджені ніякими доказами по справі та суперечать чинному законодавству.

Так, по справі незаперечно доведено, що третя особа посилається на те, що позивач неправомірно заволодів виробками закритої шахти №3-4 «Нагольчанська», які згідно вищезгаданому наказу МВП УРСР від 16.09.1985 року №154 передані ВП «Шахта «Комсомольська».

На думку суду, ДП «Антрацит»невірно тлумачить зміст п.2.3 цього наказу, згідно якому ВП «Шахта Комсомольська»передано «обліковані балансові запаси пласта Н10 у кількості 785 тис. тонн в межах гірничого відводу шахти №3-4 «Нагольчанська», - а гірничі виробки згідно п. 2.2 цього наказу, належить ліквідувати.

Згідно пункту 2.7 Правил безпеки у вугільних шахтах, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 16.11.2004 року №257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.03.05 року за №327/10607 (далі –Правила безпеки) надано поняття «ліквідація шахт»та її (ліквідації) процедури:

2.7.1. Ліквідація шахт повинна провадитися відповідно до вимог “Инструкции о порядке ликвидации и консервации предприятий по добыче полезных ископаемых”, затвердженої постановою Держгіртехнагляду СРСР від 11.07.85 N 28.

Гірничі виробки, що ліквідуються, які мають вихід на поверхню (вертикальні стволи, шурфи і свердловини діаметром 200 мм і більше), мають повністю засипатися негорючими, нетоксичними матеріалами (за винятком глини) на підставі висновку НДIГС, а потім перекриватися залізобетонними помостами.

Перед здаванням-прийманням шахти, що закривається на ліквідацію, все стаціонарне устаткування і машини, які потрібні для ліквідації, мають бути збережені, приведені в працездатний стан, пройти ревізію і наладку, встановлену нормативними документами.

На час ліквідації виробок устя їх слід огороджувати.

Ліквідація вертикальних стволів та їх ізоляція від діючих виробок слід провадити за проектом, затвердженим технічним керівником об'єднання чи головним інженером самостійної шахти, а ліквідація шурфів, свердловин великого діаметра — за проектом, затвердженим головним інженером шахти за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

Устя ліквідованих похилих виробок, що мають вихід на земну поверхню, мають бути закриті цегляними, кам'яними або бетонними перемичками.

При засипці вертикального вентиляційного і до закриття устя похилого вентиляційного стволів обов'язкове влаштування ізоляційної перемички на сполученні ствола з каналом вентилятора з оформленням акта на приховані роботи.

2.7.2. Похилі і горизонтальні гірничі виробки, що мають вихід на земну поверхню, ліквідуються шляхом установлення двох ізолювальних цегляних, кам'яних або бетонних перемичок, одна з яких установлюється на глибині від земної поверхні, не меншій за десятикратну повну висоту виробки начорно, а друга —за 10 м від устя виробки. Ділянка виробки між перемичками і решта частини до земної поверхні мають бути повністю засипані негорючим матеріалом, що має висновок НДIГС про його пожежобезпечність.

Не допускається виймання кріплення на ділянці, що заповнюється закладним матеріалом.

Похилі гірничі виробки ліквідуються за проектом, затвердженим головним інженером шахти.

2.7.3. Устя ліквідованих виробок мають бути огороджені водовідвідними канавами, а за необхідності слід уживати додаткових заходів проти затоплення діючих гірничих виробок.

Ліквідовані гірничі виробки мають бути своєчасно відображені на планах гірничих виробок.

Устя ліквідованих виробок, що мають вихід на поверхню, не рідше одного разу на рік оглядаються комісіями під керівництвом головного інженера шахти.

Результати виконання проекту ліквідації виробок і оглядів оформлюються актами.

2.7.4. Погашення виробок, що передбачає застосування механізмів для виймання кріплення, повинне провадитися за проектом, затвердженим головним інженером шахти.

Не допускається виймання кріплення із стволів шахт та інших вертикальних виробок, а також із похилих виробок з кутом нахилу понад 30 град.

Виймання кріплення з горизонтальних і похилих виробок із кутами нахилу до 15 град. повинне здійснюватись працівниками після проведення спеціального інструктажу з погашенням виробки в напрямку, що має вихід до ствола шахти. Виймання кріплення в похилих виробках з кутом нахилу від 15 град. до 30 град. провадиться лише в напрямку знизу вверх.

Таким чином, є всі підстави вважати, що закриті (ліквідовані, погашені) гірничі виробки закритої шахти №3-4 «Нагольчанська», хоча і позначені на схемі гірничих виробок ВП «Шахта «Комсомольська»(копія надана третьої особою до справи та для огладу у судовому засіданні), не є нині діючими та не вважаються гірничими виробками.

Про це ж говориться також у листі-відповіді Луганської виконавчої дирекції з ліквідації шахт (вих. №07-2321 від 10.09.09 року) на запит КП ЗФ «Центральна»від 09.09.09 року за вих. №214, а саме: при ліквідації гірничого підприємства здійснюється ліквідація основних об'єктів, у тому числі погашення гірничих виробок, після чого останні виробками не вважаються та знімаються з балансу основних фондів підприємства.

Ця обставина також підтверджена і пунктом 2.2 вищецитованого наказу МВП УРСР №154, згідно якому гірничі виробки закритої шахти ліквідовані, не існують (спосіб їх ліквідації врегульовано вищецитованими Правилами безпеки), - а тому твердження ДП «Антрацит»про те, що ними скористався позивач, –безпідставні та не підтверджені ніякими доказами, і не приймаються судом.

Керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, суд не вважає за належний та припустимий доказ «Висновок»(без дати та без номера), складений за невідомих підстав та з невідомих причин «керівником робіт –директором ПП «НВФ «ТОРН»Бітюковим А.В.», - наданий до справи ДП «Антрацит»на підтвердження, на його думку, факту співпадіння:

виробки, яка позивачем називається як похилий ствол №3, - з проміжною збойкою ВП «Шахта «Комсомольська»;

виробки, яка позивачем називається як похилий ствол дільниці №2, - з західною вентиляційною збойкою тієї ж шахти;

«точка №3 виконаного ходу полігонометрії та збойка №2 ВП «Шахта «Комсомольська»на плані поверхні також сумістилися».

Цей «Висновок»не може вважатися доказом ще й тому, що складений всупереч вимогам, викладеним у ст.ст.41 та 42 ГПК України, якими визначено порядок призначення та проведення експертиз по справах, які перебувають у провадженні господарських судів України.

Незважаючи на твердження представників ДП «Антрацит»про наявність на підприємстві документальних доказів надання гірничого відводу, який співпадає з гірничим відводом КП ЗФ «Центральна», та переліку інших документів, які згідно чинному законодавству надають право гірничо-видобувному підприємству здійснювати свою господарську діяльність, - такі докази до суду не подані, - в той час, як згідно пункту 1.1.2. Правил безпеки у вугільних шахтах, кожна шахта повинна мати проектно-кошторисну, геолого-маркшейдерську, виробничо-технічну, санітарно-гігієнічну і обліково-контрольну документацію, а також ситуаційний план поверхні з позначенням усіх об'єктів і споруд у межах гірничого відводу. Для всіх видів документації визначаються єдині для галузі строки зберігання з обов'язковим зазначенням їх на титульній сторінці.

Крім того, при вирішенні цього спору суд також виходить з того, що предметом спору по даній справі не є законність та обґрунтованість отримання КП ЗФ «Центральна»гірничого відводу та інших документів, про які мова йде нижче у цьому рішенні.

З обставин справи відомо, що ДП «Антрацит»було та є на даний час достеменно обізнаним з приводу отримання кожного з них позивачем, але жодного з цих документів воно не оспорило у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством України.

Оцінюючи доводи ДП «Антрацит»в частині того, що доказом наявності у нього права власності на обидва спірні об'єкти є дві інвентарні картки (том 2, а.с. 6-7) на:

західну вентиляційну збойку пласта Н10, яка введена в експлуатацію у грудні 1962 року та має наступні технічні дані: загальна протяжність –920 метрів; переріз на світлі (рос.: «сечение в свету») –9,2 кв.м;

проміжна збойка між стволами та західної вентиляційною збойкою пласта Н10 , яка введена в експлуатацію у червні 1972 року, протяжність – 120 метрів, переріз на світлі –9,2 кв.м, - суд не погоджується з цими доводами та не вважає їх належними доказами, оскільки спірні об'єкти мають наступні (зовсім інші) технічні характеристики:

похилий ствол ділянки №2 пласта h10 –загальна протяжність –150 метрів, переріз на світлі –6,6 кв.м, дата введення в експлуатацію –ІУ квартал 2008 року;

похилий ствол ділянки №3 пласта h10 –загальна протяжність –85 метрів, переріз на світлі –6,6 кв.м, дата введення в експлуатацію –ІУ квартал 2008 року.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що ДП «Антрацит»ніяким чином не брало участі в укладенні та виконанні договору підряду, про який йдеться нижче у цьому рішенні ( третя особа цю обставину також не заперечує).

Таким чином, ДП «Антрацит»не підтвердило законність та обґрунтованість власних позовних вимог та у порядку і спосіб, встановлені чинним законодавством, не спростувало позовні вимоги КП ЗФ «Центральна».

2.Позивач – КП ЗФ «Центральна»згідно п.2.2 свого статуту одними з напрямів своєї господарської діяльності визначив переробку та збагачення вугілля, розробку, використання та реалізацію корисних копалин, у тому числі вугілля (том 1, а.с. 80-89).

Маючи намір здійснювати відпрацювання запасів вугілля колишніх шахт №3-4 «Нагольчанська», у порядку, визначеному чинним законодавством України, він отримав:

1)спеціальний дозвіл на користування надрами, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України №4388 від 27.09.07 року терміном дії 18 років (том 1,а.с.14), - при цьому порушень ст.ст. 16,19-20 Кодексу України про надра та Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №59 судом не виявлено;

2)ліцензію Державної геологічної служби України серії АВ №470858 від 06.04.09 року на право видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин, у т.ч.: 1.1- видобування кам'яного вугілля; 7.2 –гірничі роботи; 7.2.2 –проходження підземних гірничих виробок (шахти, штольні тощо); термін дії ліцензії –з 01.04.09 року по 01.04.2014 року (том 1, а.с.15);

3)дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки за №85.08.30-10.10.1 від 17.01.08 року, виданий Держгідропромнаглядом України на період з 17.01.08 року по 17.01.11 року (том 1, а.с. 16);

4)акт Держгідропромнагляду України №1448 від 18.03.08 року про надання йому гірничого відводу площею 63,1 га, розташованого у Антрацитівському районі Луганської області, позначений на копії топографічного плану кутовими точками: площа №1 –пласт h8 1',2',3',4',5', 6',71', 8', 9'; площа №2 пласт h10 1', 2', 3', 4', 5',6',7',8',9', а також на геологічних картах і вертикальних розрізах по лінії І-І', ІІ-ІІ', ІІІ-ІІІ'; термін чинності акту - до 27.09.25 року (том 1, а.с. 17) (ст. 17 Кодексу України про надра);

5)рішення Луганської обласної ради від 30.08.07 року за №15/24 «Про узгодження клопотань про надання надр у користування»(том 1, а.с. 21) (ст. 9 Кодексу України про надра).

Невідповідність кожного чи будь-якого з вищеперелічених документів чинному законодавству по цій справі не доведена.

Позивач також уклав:

з Дубівською селищною радою Антрацитівського району Луганської області договір оренди земельної ділянки площею 0,0250 га під розміщення проммайданчика по розкриттю похилих стовбурів з метою визначення їх стану для подальшого використання при проектуванні та відпрацюванні запасів вугілля, без права видобутку вугілля; ділянка знаходиться за адресою: селище Дубівське, територія проммайданчика ВП «Шахта Комсомольська»ДП «Антрацит»(п.1-2 договору); на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна (п.3); термін дії договору –5 років, з переважним правом орендаря на продовження дії цього договору після закінчення терміну його дії (п.8); розмір орендної плати –145,31 грн. на місяць (п.9) (том 1, а.с.27-30);

з Антрацитівською районною державною адміністрацією договір оренди землі №б/н від 08.11.08 року, згідно якому йому в оренду надано земельну ділянку з числа земель промисловості грошовою оцінкою 81873 грн., площею 0,3713 га, у т.ч. інші відпрацьовані розробки та кар'єри, закриті шахти, що не експлуатуються, - яка знаходиться на території Рафайлівської сільської ради Антрацитівського району (п.1.-2 договору); на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, належні орендодавцю та орендарю, а також відсутні інші об'єкти інфраструктури (п.3); земельну ділянку надано на термін 10 років, з переважним правом орендаря поновити договір на новий строк (п.7).

За користування землею встановлено щорічну орендну плату у розмірі 2546,22 грн. (п.8).

Цільове призначення надання земельної ділянки –добувна промисловість (п.14).

Цей договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу 28.11.08 року, №679, за зареєстровано в Луганській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 09.12.08 року за №203855/040838800234 (том 1, а.с. 23-26).

Суд вважає, що п.3 обох договорів оренди спростовують доводи ДП «Антрацит»в частині того, що позивач не будував обидва спірні об'єкти, а лише скористався одноіменними інженерними спорудами, які, на твердження третьої особи, уже були раніше зведені у місці виконання робіт позивачем, та їй (третій особі) належать на даний час.

Крім того, у справі відсутні докази незаконності оформлення та отримання позивачем будь-якого з вищеперелічених документів.

Суд дійшов висновку, що дії позивача кореспондуються, крім вищезгаданих статтей, з переліком прав та обов'язків користувача надр, встановлених ст. 24 Кодексу України про надра.

2. 11.07.08 року між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено договір підряду №б/н, згідно якому підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти і оплатити роботу по виконанню підрядних робіт з проходження похилих стовбурів шахтоділянок №2 та №3 Колективного підприємства збагачувальна фабрика «Центральна», розташованих за адресою: місто Антрацит, селище Дубівське, район закритих шахт №3-4 «Нагольчанська»(п.1.1. договору).

Оплата виконаної підрядником роботи, визначеної у п.1.1 цього договору, здійснюється за договірною ціною, яка становить 97000,00 грн. (п.2.1); вказана ціна є попередньою і визначається за фактично виконані обсяги робіт відповідно до актів виконаних робіт (п.2.2). Оплата за договором здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок підрядника (п.3.1). Кінцевий розрахунок за договором здійснюється замовником не пізніше 30 днів після повного завершення виконаних робіт, визначених у п.1.1 цього договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків (п.3.2).

Замовник зобов'язаний визначити та передати підряднику місце виконання робіт, визначених у п.1.1 цього договору (п.4.2.1); оплатити підряднику роботи, визначені у п.1.1 цього договору (п.4.2.2); прийняти виконані підрядником роботи та підписати акт здачі-приймання виконаних робіт за умови належного виконання таких робіт підрядником протягом двох тижнів з дати одержання названого акта від підрядника (п.4.2.3).

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України (п.5.1).

Наявність недоліків і строки їх усунення фіксуються двостороннім актом підрядника та замовника (п.9.1).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.9.6).

Усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням цього договору, не врегульовані ним регламентуються нормами чинного в Україні законодавства (п.9.8) (том 1, а.с. 7-10).

Як вбачається з наданих до справи доказів, підрядник виконав обсяги робіт, визначених у договорі підряду, а саме: похилі стволи шахтодільниць №2 та №3 КП ЗФ «Центральна», розташовані за вищевказаною адресою, - що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт, підписаним обома сторонами 23.11.08 року (том 1, а.с.11).

Позивач (замовник) повністю сплатив підряднику (відповідачу) вартість виконаних підрядних робіт, що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків, складеним сторонами 03.08.09 року (том 1, а.с. 12); крім того, відповідач підтвердив у судовому засіданні факт повного розрахунку між сторонами за вищезгаданим договором.

Згідно бухгалтерській довідці №284 від 14.08.09 року, наданій позивачем, вартість похилого ствола шахтодільниці №2, інвентарний №22, становить 97516,00 грн.; похилого ствола шахтодільниці №3, інвентарний №23, також - 97516,00 грн. (том 1, а.с. 13).

Обидва об'єкти замовником прийняті в експлуатацію, що підтверджується актом приймання в експлуатацію гірничих виробок шахтодільниць №2 та №3 КП ЗФ «Нагольчанська», складеним повноважною комісією 12.12.08 року та того ж дня затвердженим директором КП ЗФ «Центральна»(том 1, а.с.31-32).

На підтвердження правомірності факту виконання робіт зі створення (побудови) та прийняття спірного майна в експлуатацію позивач надав до справи:

план ліквідації аварії шахтодільниці №3-4 «Нагольчанська»на період з 01.05.09 року по 01.11.09 року, узгоджений та затверджений у встановленому порядку (том 1, а.с.34);

проект доопрацювання запасів по пластах h10 та h8 закритих шах №3-4 «Нагольчанська»та «Дружба»(том 1, а.с. 35-37);

експертний висновок з питань охорони праці №44.05-730С.08 від 19.02.08 року (том 1, а.с. 38-39);

паспорт розкриття та проходження похилого стволу шахтодільниці №2 КП ЗФ «Центральна»(том 1, а.с.40-48);

паспорт розкриття та проходження похилого стволу шахтодільниці №3 КП ЗФ «Центральна»(том 1, а.с.49-58).

У зв'язку з оспорюванням підрядником (відповідачем) права власності на два вищезгадані об'єкти позивач звернувся до суду з цим позовом та просить його задовольнити.

ІІ.Заслухавши представників сторін та третьої особи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов КП ЗФ «Центральна» - підлягає задоволенню, а позов ДП «Антрацит»- не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору підряду.

Згідно загальним положенням про підряд за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (ст. 837 ЦКУ).

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 839 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦКУ якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Дослідження змісту договору підряду, укладеного між сторонами за цим спором, вказує на те, що цей договір є договором будівельного підряду.

Як встановлено статтею 875 ЦКУ, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

З наявних у справі доказів вбачається, що сторони виконали усі умови договору та вимоги чинного законодавства, жодна з них не оспорює цього доводу.

Чинним законодавством (ст. 876 ЦКУ) чітко та однозначно вирішено питання про право власності на об'єкт будівництва, а саме: власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

З тексту договору підряду вбачається, що сторони питання власності у тексті договору спеціально не обумовили, а тому суд при вирішенні цього спору керується пунктом 9.8 вищезгаданого договору підряду, згідно якому усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням цього договору, не врегульовані ним регламентуються нормами чинного в Україні законодавства, - та вищецитованою статтею 876 Цивільного кодексу України.

2. Наявними у справі доказами підтверджено, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Державне підприємство «Антрацит», - жодним чином документально не довела свою причетність до укладення та виконання вищезгаданого договору підряду №б/н від 11.07.08 року, тобто воно не є ані його стороною, ані будь-яким чином залученим до його виконання.

Посилання третьої особи на те, що її право власності підтверджено господарським судом Донецької області та ним же встановлено факт незаконної діяльності КП ЗФ «Центральна»на належних ДП «Антрацит»гірничих виробках, - суд вважає необґрунтованим та передчасним.

Так, згідно наданим третьою особою до справи доказам, у провадженні господарського суду Донецької області мається справа №3/125 за позовом ДП «Антрацит»до Приватного підприємства «Віста»(м. Донецьк) –про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні ДП «Антрацит»права використання та розпорядження своїм майном (згідно поясненням представника третьої особи рішення по ній станом на даний час не прийнято).

В порядку забезпечення позову (ст. 66 ГПК) 25.05.09 року названим судом винесено ухвалу про забезпечення позову.

Згідно останній суд дійшов висновку, що ДП «Антрацит»провадить свою діяльність у межах гірничих виробок, що знаходяться на балансі ВП «Шахта «Комсомольська», ВП «Шахта «Крепінська», ВП «Шахта «Партизанська», ВП «Шахта імені 50-річчя Радянської України».

Керуючись Актом від 15.05.09 року обстеження устів гірничих виробок, які мають вихід на денну поверхню на вищеназваних шахтах (у т.ч. ВП «Шахта «Крепінська»), складеним комісією тільки у складі спеціалістів ДП «Антрацит», а не з залученням до участі у ній представників усіх зацікавлених сторін, суд 25.05.09 року виніс ухвалу, якою заборонив низці суб'єктів господарської діяльності, у тому числі – Колективному підприємству збагачувальна фабрика «Центральна», вчиняти будь-які дії щодо проникнення, в тому числі шляхом ліквідації ізолюючих перемичок, в устя гірничих виробок, які розташовані (цитується з урахуванням предмету спору по справі №8/189пн): шахта №3 «Нагольчанська», збійка №2 пласту h10; шахта №4 «Нагольчанська» західна вентиляційна збійка пласту h10; шахта №4 «Нагольчанська, проміжна збійка між стволами та західно вентиляційною збійкою пласту h10; шахта №3 «Нагольчанська»західний вентиляційний ствол пласту h10 (пункт 2 ухвали) (а.с.73-75).

Ухвалою того ж суду від 12.08.09 року за заявою ДП «Антрацит»надано роз'яснення вищезгаданого пункту 2.

Оцінюючи зміст цього процесуального документу господарського суду Донецької області, господарський суд Луганської області при вирішенні цього спору виходить з того, що ухвала про забезпечення позову не є та не може за будь-яких обставин вважатися документом, який би підтверджував право власності ДП «Антрацит»на спірне майно.

Далі. Надані ДП «Антрацит»до справи акти обстеження стану устів ліквідованих гірничих виробок, які мали вихід на денну поверхню по ВП «Шахта «Комсомольська»ДП «Антрацит», датовані 05.02.08 року, 06.08.08 року та 04.09.08 року, - жодним чином не є доказом того, що відповідач по цій справі у порядку та у спосіб, визначені вищезгаданим договором підряду, не виконував передбачені ним роботи.

Таким чином, третя особа - ДП «Антрацит»- у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, не довела право власності на майно, що є предметом спору по даній справі (№8/189пн), хоча і оспорює його.

2.1.Право власності позивача на спірне майно оспорює також і відповідач (а.с. 77), вважаючи, що право власності на новостворену річ належить тому, хто цю річ створив, та, посилаючись на правило ст. 331 ЦКУ, вимагає передати її КП ТПК «Данко».

Доводи відповідача щодо наявності у нього права власності на спірне майно суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

Так, дійсно згідно частині 1 ст. 331 Цивільного кодексу право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

А законом (ст. 876 ЦКУ) встановлено, що право власності на об'єкт будівництва або результату інших будівельних робіт належить замовнику, якщо інше не передбачено договором.

Отже, доводи відповідача про наявність у нього права власності на предмет спору суперечать фактичним обставинам справи та закону.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд при вирішенні цього спору виходить також з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦКУ правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Кодексу встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч.ч.1-3, 6-7 ст. 319 ЦКУ власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦКУ).

Як сказано у ст. 321 Цивільного кодексу, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ст. 328 ЦКУ право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 386 Кодексу встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 392 ЦКУ передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вжиття господарським судом Донецької області заходів щодо забезпечення позову по справі №3/125 шляхом заборони проникнення, в тому числі шляхом ліквідації ізолюючих перемичок, в устя гірничих виробок, які розташовані: шахта №3 «Нагольчанська», збійка №2 пласту h10; шахта №4 «Нагольчанська» західна вентиляційна збійка пласту h10; шахта №4 «Нагольчанська, проміжна збійка між стволами та західно вентиляційною збійкою пласту h10; шахта №3 «Нагольчанська»західний вентиляційний ствол пласту h10, - не є перешкодою для вирішення питання про право власності на майно, що є предметом спору по справі №8/189пн.

Суд вважає, що позивач обрав спосіб захисту свого оспорюваного права, який відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.

Пред'явлений ним позов ґрунтується також на нормі, викладеній у ст. 25 Кодексу України про надра, згідно якій права користувачів надр охороняються законом та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.

З урахуванням вищевикладеного позов КП ЗФ «Центральна»підлягає задоволенню у повному обсязі; позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору (ДП «Антрацит»), задоволенню не підлягає.

Питання щодо розподілу судових витрат суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, вирішив наступним чином.

Судові витрати, понесені третьою особою, покладаються на неї у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що позивач –КП ЗФ «Центральна» при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита.

Так, вартість спірного майна становить 195032,00 грн. (97516,00 грн. х 2).

Заявлений спір належить до категорії майнових. Згідно п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»за звернення до суду з майновим спором підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто (у даному випадку) державне мито підлягало сплаті у сумі 1950,32 грн. Позивач на підставі квитанції №17104691 від 14.08.09 року сплатив 2000,00 грн., - з огляду на що сума надмірної сплати державного мита становить 49,68 грн.

Ця сума грошових коштів підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

Таким чином, на відповідача по справі судові витрати покладаються у таких сумах: державне мито –у сумі 1950,32 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.16,202,316,317,319,321,328,386,391,509,525-527,837,839,853,854,875 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, керуючись статтями 4-3,22,26,32-34,36,38,43,44,47-1,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов Колективного підприємства збагачувальна фабрика «Центральна»- задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати за Колективним підприємством збагачувальна фабрика «Центральна», ідентифікаційний код 32226023, яке знаходиться за адресою: місто Антрацит, вул. Старокам'яна, 1 Луганської області, право власності на наступне майно: