Постанова

від 12.12.2012 по справі 2а-12742/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2012 р. (17:09 год.) Справа №2а-12742/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кардончик Віктор Григорович, довіреність № 27 від 04.04.12р., паспорт НОМЕР_4;

від відповідача: Калінчук Катерина Володимирівна, довіреність № 18/10-0 від 13.03.12р., службове посвідчення НОМЕР_5;

свідок: ОСОБА_3, службове посвідчення НОМЕР_3;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі від 01.11.2012 р. № 0008062204 зі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 66089,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Зовнішрегіонсевіс» за вересень 2011р., якою встановлено завищення витрат на суму 287345,00грн. внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 66089грн. у 3 кварталі 2011р. Вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції з ПП «Зовнішрегіонсевіс» відбувались реально, підтверджені всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, є підтвердження використання отриманого товару в господарській діяльності підприємства, а отже витрати по цим взаємовідносинам були сформовані правомірно.

Позивач також вважає безпідставними посилання відповідача на акт перевірки позивача №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р., в якому вказано, що діяльність ТОВ " Асоціація Таір" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, адже винесене на підставі цього акту перевірки податкове повідомлення - рішення № 0013212301 від 29.12.2011р. про збільшення ТОВ "Асоціація "Таір" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 71836,25грн. було оскаржено ним у судовому порядку, і постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі №2а-788/12/0170/25 від 07.02.2012р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012р., вказаний позов було задоволено, зазначене податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Позивач зазначив, що під час розгляду даної справи судами були дослідженні всі документи ТОВ «Асоціація Таір», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання побутової техніки та інших товарів від контрагента ПП «Зовнішрегіонсервіс» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Також зазначено, що ніякої інформації щодо контрагента ПП «Зовнішрегіонсервіс», яка могла б свідчити про порушення ним податкової дисципліни, на офіційному веб - сайті Державної податкової служби України не викладено, що спростовує доводи відповідача про необачність позивача при укладанні ним угод з цим підприємством.

Позивач вважає, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, які набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж особи або особа, по відношенню до якої встановлені ці обставини.

Також позивач зазначив, що відповідач не тільки проігнорував вищевказані судові рішення, але і не звернув увагу на те, що Податковим кодексом України змінено порядок формування витрат, а саме - на відміну від чинного до 01.04.2011 р. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», у Податковому кодексі відсутнє поняття "валові витрати" та не передбачено формування витрат за першою подією. Зокрема, п. 138.4 ст. 138 цього кодексу встановлено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, у яком визнані доходи від реалізації таких товарів. Відповідач виходив з припущення, що всі товари, які були отримані від ПП "Зовнішрегіонсервіс" за відповідними видатковими накладними, продані у вересні 2011 р., а їх собівартість включена до витрат операційної діяльності 3 кварталу цього року. Але видаткові накладні не є первинними документами, на підставі яких здійснюється списання реалізованих товарів та розрахунок їх собівартості. Вартість реалізованих товарів зазначена в товарних звітах матеріально відповідальних осіб, які, як випливає з акта, не перевірялися. Таким чином, відповідачем не встановлено, яка саме вартість товарів, отриманих від ПП "Зовнішрегіонсервіс", включена до собівартості реалізованих товарів, відображеної у рядку 05 декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2012р. було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2012р. закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 10.12.2012р. позивач також надав суду письмові пояснення щодо здійснених угод з ПП «Зовнішрегіонсервіс» (а.с. 90-91).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов (а.с. 151).

Пояснив, що як було встановлено перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. з питань взаємовідносин з ПП «Зовнішрегіонсервіс» (ЄДРПОУ 35752123) за вересень 2011р., встановлено їх завищення у 3 кварталі 2011р. у сумі 287345грн.

Такий висновок ґрунтується на висновках акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Асоціація Таір» №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р. з питань взаємовідносин з ПП «Зовнішрегіонсервіс» за вересень 2011р., яким було встановлено, що ПП «Зовнішрегіонсервіс» має стан 32 - «фактична адреса не встановлена» (Продавець), на суму ПДВ 57469грн. сформувало податковий кредит ТОВ «Асоціація Таір» (Покупець).

Цією ж перевіркою, оформленою актом № 7411/22-3/14274391 від 11.10.2012р., враховуючи порушення, викладені в акті №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р., встановлено порушення позивачем по цим же господарським операціям вимог п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 та п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що виразилося у завищенні суми витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, у 3 кварталі 2011р. на загальну суму 287345грн.

Позивач зазначив відповідачем Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі, тоді як вірним найменуванням відповідача є Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АРК ДПС, у зв'язку з чим суд вважає належним відповідачем Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АРК ДПС.

Розгляд справи відкладався у порядку, передбаченому ст. 150 КАС України.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим ДПС у зв'язку з прийняттям такого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» має статус юридичної особи з 11.12.1990р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 436976, виданим виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, довідкою Головного управління статистики в АР Крим АА № 528868 з ЄДРПОУ від 30.07.2012р. та Статутом ТОВ «Асоціація Таір» (а.с. 32-37, 38, 92).

Суд зазначає, що ТОВ «Асоціація Таір» взято на облік платника податків в ДПІ у м.Сімферополі АР Крим 07.02.1991р. (а.с. 93) та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00954787 від 08.07.2002р., ТОВ «Асоціація Таір» зареєстровано як платник податку на додану вартість в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (а.с. 94).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Асоціація Таір» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що з 28.09.2012р. тривалістю 5 робочих днів, на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» № 2401 від 25.09.2011р. та повідомлення від 26.09.2012р. № 927/22-3, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Асоціація Таір» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Зовнішрегіонсервіс» за вересень 2011р., за результатами якої був складений акт № 7411/22-3/14274391 від 11.10.2012р. (а.с. 6-16).

Перевіркою ТОВ «Асоціація Таір» встановлено порушення п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 та п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, внаслідок чого донараховано податку на прибуток у сумі 66089грн., у т.ч. 3 квартал 2011р. - 66089грн.

Не погодившись з висновками даного акту перевірки, позивач надіслав на адресу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС заперечення за вих. № 312 від 23.10.2012р. (а.с. 102-105).

Розглянувши вказані заперечення, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим листом за вих.№24037/10/22-3 від 30.10.2012р. відповіла, що висновки акту перевірки №7411/22-3/14274391 від 11.10.2012р. є вірними та такими, що відповідають діючому законодавству (а.с. 106-110).

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0008062204 від 01.11.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 66089грн. основного платежу (а.с. 17).

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем даного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Відповідно до вступної частині акту перевірки, під час перевірки була використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт»; АІС «Реєстр платників податків»; АІС «Облік податків і платежів», пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, Система автоматизованого співставлення співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України та акту ДПІ у м.Сімферополі №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Асоціація Таір» (ЄДРПОУ 14274391) з питань взаємовідносин з ПП «Зовнішрегіонсервіс» (ЄДРПОУ 35752123) за вересень 2011р.

Як зазначено у п. 3.1.2 акту перевірки, висновки якого були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. з питань взаємовідносин з ПП «Зовнішрегіонсервіс» (ЄДРПОУ 35752123) за вересень 2011р., встановлено їх завищення у 3 кварталі 2011р. у сумі 287345грн.

При цьому зазначено, що відповідно до акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Асоціація Таір» №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р. з питань взаємовідносин з ПП «Зовнішрегіонсервіс» за вересень 2011р., було встановлено, що у вересні 2011р. позивач на підставі договору постачання № 110901-003/25/3-11 від 01.09.2011р. здійснював придбання у ПП «Зовнішрегіонсервіс» побутової техніки, однак згідно даних бази «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ПП «Зовнішрегіонсервіс» має стан 32 - «фактична адреса не встановлена» (Продавець), на суму ПДВ 57469грн. сформувало податковий кредит ТОВ «Асоціація Таір» (Покупець).

Цією перевіркою (акт №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р.) було встановлено, що ТОВ «Асоціація Таір» за рахунок вищевказаного контрагенту отримало податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту з ПДВ та є вигодонабувачем.

Також зазначено, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС направлено запит до ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 17.11.2011р. № 10525/7/23-4 про встановлення взаємовідносин між ПП «Зовнішрегіонсервіс» та ТОВ «Асоціація Таір» у вересні 2011р.

Однак, відповідно до баз даних ДПС встановлено, що ПП «Зовнішрегіонсервіс» фактична адреса не встановлена, підприємством неправомірно сформовані податкові зобов'язання, а здійснені господарські операції є нікчемними.

На підставі цього, відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність вищевказаних підприємств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільно-правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між вказаними підприємствами та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Перевіркою також встановлено, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, враховуючи порушення, викладені в акті №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р., спірною перевіркою (акт № 7411/22-3/14274391 від 11.10.2012р.), без будь-якого дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем по цим же господарським операціям вимог п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 та п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що виразилося у завищенні суми витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток у 3 кварталі 2011р. на загальну суму 287345грн.

З даними висновками відповідача суд погодитись не може з огляду на таке.

Передусім, слід зазначити, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, а також акт ДПІ у м. Сімферополі №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Асоціація Таір» (ЄДРПОУ 14274391) з питань взаємовідносин з ПП «Зовнішрегіонсервіс» (ЄДРПОУ 35752123) за вересень 2011р., не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та акт попередньої перевірки позивача, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

До того ж, як свідчать матеріали справи, винесене ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС на підставі акту перевірки №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р. податкове повідомлення - рішення № 0013212301 від 29.12.2011р. про збільшення ТОВ "Асоціація "Таір" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 71836,25грн., було оскаржено ним у судовому порядку, і постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі № 2а-788/12/0170/25 від 07.02.2012р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012р., вказаний позов було задоволено, зазначене податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано (а.с. 39-42, 43-45).

Судом встановлено, що у вересні 2011р. позивач (Покупець) на підставі договору поставки №110901-003/25/3-11 від 01.09.2011р. здійснював придбання у ПП«Зовнішрегіонсервіс» (Продавець) побутової техніки (а.с. 96-99).

01.09.2011 р. між ПП "Зовнішрегіонсервіс" та ТОВ "Асоціація "Таір" було укладено господарський договір поставки № 11901-003/25/3/11 непродовольчих товарів побутового призначення, відповідно до якого Постачальник (ПП "Зовнішрегіонсервіс") зобов'язався передати (поставити) в обумовлені строки другій стороні - Покупцю (ТОВ "Асоціація "Таір") товар, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 28.12.2011р. ПП "Зовнішрегіонсервіс" є зареєстрованим в якості юридичної особи, видами його діяльності, зокрема, є оптова торгівля електропобутовими приладами, та підприємство має статус відомостей про юридичну особу "підтверджено" (а.с.145-147)

Відповідно до свідоцтва № 100267553, ПП "Зовнішрегіонсервіс" 25.12.2008р. зареєстровано в ДПІ у Оболонському районі м.Києва платником ПДВ, дата початку дії свідоцтва - 08.02.2010р., та відповідно до витягу з сайту ДПС України вказане свідоцтво не анульоване (а.с. 148, 149).

На виконання укладеного між сторонами договору, позивачем від ПП "Зовнішрегіонсервіс" було отримано за довіреностями та оприбутковано товар на загальну суму 384416 грн. відповідно до видаткових накладних: № 110901-024 від 01.09.2011р. на суму 151808 грн., № 110901 - 018 від 01.09.2011р. на суму 110930 грн. та № 110913 -004 від 13.09.2011р. на суму 82078 грн. (а.с. 115-117).

На оплату даного товару 01.09.2011р. ПП "Зовнішрегіонсервіс" було виставлено рахунки-фактури № 110901-017 на суму 110930 грн., № 110901-004 від 01.09.2011р. на суму 151808,00грн. (а.с.118-119, 121).

Отриманий за цими накладними товар був повністю оплачений позивачем згідно платіжних доручень: № 843 від 30.09.2011р. на суму 60000 грн., № 861 від 07.10.2011р. на суму 45000 грн., № 890 від 14.10.2011р. на суму 46808 грн., № 903 від 20.10.2011р. на суму 80000 грн., № 904 від 21.10.2011р. на суму 30930 грн. (а.с. 122-127).

Отримані за переліком товари були передані позивачем зі складу до магазину ТОВ "Асоціація "Таір" "Техномаркет" в роздрібну торгівлю, що підтверджується накладними про внутрішнє переміщення № 0109/2 від 01.09.2011р., № 0109 від 01.09.2011р., № 1309 від 13.09.2011р. (а.с. 141-143).

Вказані операції також призвели до зміни у структурі активів та пасивів позивача, що підтверджується бухгалтерськими проводками (дебет рах. 281 кредит рах. 631, дебет рах. 631 кредит рах. 311) (а.с. 144).

Наступна реалізація придбаної побутової техніки відображена у Звіті по витрачанню матеріальних цінностей за вересень 2011р. (а.с. 128-140).

Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, на підставі укладеного позивачем з КО «СП «Югспецторг» договору оренди нежилих приміщень № 72/10/4-11 від 17.05.2011р., в орендне користування позивачу було передано нежитлове приміщення площею 945,6кв.м. за адресою: м. Сімферополь, вул. Лінійна, 2, для розміщення складу (а.с. 100-101).

Суд вважає, що документи з придбання ТОВ «Асоціація Таір» побутової техніки у ПП "Зовнішрегіонсервіс" (договір, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення та ін.) відповідають вимогам, що висуваються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1-2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., до первинних документів, а відтак підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій між ТОВ «Асоціація Таір» та ПП «Зовнішрегіонсервіс».

Суд також вважає, що понесені позивачем витрати по спірним господарським операціям з ПП «Зовнішрегіонсервіс» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Так, в силу п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні витрати.

Укладення та виконання даної угоди безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача, адже відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є: роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; оптова торгівля побутовими електротоварами і електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку і зображення тощо (а.с. 92).

Як свідчать матеріали справи, під час судового розгляду справи № 2а-788/12/0170/25 судами також були досліджені спірні господарські операції у вересні 2011р. між ТОВ «Асоціація Таір» та ПП «Зовнішрегіонсервіс» за господарським договором поставки №110901-003/25/3-11 від 01.09.2011р.

Зокрема, зазначено, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність та товарність спірних господарських операцій, а також встановлено, що ніякої інформації, яка могла б свідчити про порушення ПП «Зовнішрегіонсервіс» податкової дисципліни, на офіційному веб - сайті ДПС України не викладено, що вказує на те, що ним не допускалось порушень податкової дисципліни, а також спростовує доводи відповідача про можливу необачність позивача при укладанні ним угод з цим підприємством.

Крім того, вказано, що відповідачем в судовому засіданні не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цін операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, реальність (товарність) господарських операцій у вересні 2011р. по взаємовідносинах ТОВ «Асоціація Таір» з ПП «Зовнішрегіонсервіс» за договором №110901- 003/25/3-11 також встановлена рішенням суду у справі № 2а-788/12/0170/25, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, які набрали законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж особи або особа, по відношенню до якої встановлені ці обставини.

В силу п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 кодексу, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу п. 138.2 ст. 138 кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

П.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України визначає, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Судом встановлено, що згідно з даними звіту ТОВ «Асоціація Таір» по видатку матеріальних цінностей за вересень 2011р. собівартість реалізованих товарів (дебет рах. 902), отриманих від ПП «Зовнішрегіонсервіс», відображена у тому числі в рядку 05 декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011р. відповідно до п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України, становить 206174 грн., а не 287345 грн., як стверджує відповідач в акті перевірки. Податок на прибуток, обчислений з суми 206174 грн. дорівнює 47420 грн., а не 66089грн., як помилково зазначено відповідачем в акті перевірки та винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з ПП «Зовнішрегіонсервіс» договору поставки побутової техніки на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки №110901-003/25/3-11 від 01.09.2011р., відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року (який втратив чинність згідно із Законом України від 5 липня 2012 року N 5083-VI, однак був чинним на момент складання ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Асоціація Таір» (ЄДРПОУ 14274391) з питань взаємовідносин з ПП «Зовнішрегіонсервіс» (ЄДРПОУ 35752123) за вересень 2011р.) державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ПП «Зовнішрегіонсервіс» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Проте, з цих підстав спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Інших підстав для визнання укладеного правочину нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Суд вважає, що незнаходження ПП «Зовнішрегіонсервіс» за вказаним у свідоцтві про держреєстрацію місцезнаходженням не є безумовною підставою вважати нікчемними укладені ним договори, а операції з поставки товару такими, що реально не виконувались та не призвели до настання правових наслідків.

Більше того, суд вважає, що про реальність спірних господарських операцій свідчить факт відображення ПП«Зовнішрегіонсервіс» податкових зобов'язань у податковій звітності, про що зазначено в акті перевірки №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3, яка проводила перевірку позивача та складала акт перевірки № 7411/22-3/14274391 від 11.10.2012р., пояснила суду, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» проведена на підставі раніше складеного ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС акту перевірки №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Асоціація Таір» з питань взаємовідносин з ПП «Зовнішрегіонсервіс» за вересень 2011р. та АРМ «Деталізована інформація щодо співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України». Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача при проведенні перевірки не досліджувались, оскільки в основу акту перевірки позивача покладені матеріали перевірки взаємовідносин з контрагентом, проведеной раніше та оформленої актом від 15.12.2011р. Свідок пояснила, що раніше складеним актом перевірки №19611/23-4/14274391 від 15.12.2011р. у ТОВ «Асоціація Таір» знято податковий кредит за вересень 2011 року на суму 57469,33грн., тому при розрахунку витрат позивача, які на думку ревізора завищені по взаємовідносинам з ПП «Зовнішрегіонсервіс», в якості об'єкту оподаткування взято цю суму податкового кредиту, яку свідок помножила на 5 (вирахувавши обсяг розрахунків виходячи зі ставки ПДВ у 20%) та помножила отриману суму на 23% (розмір ставки податку на прибуток), внаслідок чого і було визначене грошове зобов'язання позивачу з податку на прибуток у сумі 66089,00грн. (57469,33грн.х 5 х 20%) (з урахуванням округлення).

Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_3, оскільки свідчення ревізора в судовому засіданні лише підтверджують той факт, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача по взаємовідносинам з ПП «Зовнішрегіонсервіс» за вересень 2011 року не досліджувались, їм не надавалась належна оцінка, не досліджувалось і питання використання отриманих товарів в господарській діяльності позивача, при перевірці взяті до уваги акти попередньої перевірки позивача та інформація з автоматизованих інформаційних систем, які не можуть бути покладені в основу висновків податкового органу про порушення податкового законодавства, а сума грошового зобов'язання визначена арифметичним методом, виходячи з даних про суму податкового кредиту без дослідження питання про реальні витрати позивача, пов'язані з реалізацією продукції.

Крім того, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував витрати у вересні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання побутової техніки повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного завищення витрат у розмірі 287345грн., що призвело до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Асоціація Таір» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу витрати на сплату судового збору в розмірі 660,89 грн.

В судовому засіданні 12.12.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 17.12.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС від 01.11.2012р. №0008062204 по збільшенню суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 66089,00грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» судовий збір в розмірі 660,89грн.грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.