Постанова

від 30.01.2013 по справі 2а-9746/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 року № 2а-9746/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Білича Т.С.,

представника відповідача Хильченко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Теола-Плюс» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Приватне підприємство «Теола-Плюс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.07.2012 року №001741550, від 02.07.2012 року №001731550, від 12.09.2012 року №002791550.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач користувався земельною ділянкою, що перебувала в державній власності на підставі договору оренди земельної ділянки від 02.06.2008 року. Відповідно до нотаріального посвідченого договору купівлі - продажу від 26.05.2009 року позивачем придбано відповідну земельну ділянку у власність, а тому, на його думку, з цього моменту у нього виникло право власності. Посилається на ст. 15 Закону України « Про плату за землю», яка вказує, що у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою, податок, а також орендна плата за земельні ділянки комунальної та державної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. На цій підставі вважає безпідставними висновки відповідача щодо заниження ПП «Теола-Плюс» зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки за період з 12.06.2009 року по 18.10.2010 року на суму 209393 грн. 95 коп.

Відповідач подав до суду заперечення від 28.11.2012 року, в якому проти позову заперечив, просить суд відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивовані тим, що позивач помилково вважає, що право власності на земельну ділянку виникло у нього з моменту укладення договору купівлі - продажу та його нотаріального посвідчення, оскільки відповідно до вимог законодавства право власності за договором купівлі -продажу земельної ділянки виникає після його державної реєстрації. Посилається також на ст.ст. 13 , 14 Закону України «Про плату за землю» , які вказують, що платником земельного податку є власник або користувач земельної ділянки, а орендар земельної ділянки сплачує лише орендну плату за користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній чи комунальній власності, на підставі договору оренди такої ділянки. Зазначає, що нарахування по орендній платі за період з 12.06.2009р. по 31.12.2009р. з урахуванням уточнюючої декларації з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності ПП «Теола-Плюс» від 17.08.2011р. №65662 становить 0 грн., а за період з 01.01.2010р. по 18.10.2010р. податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності ПП «Теола-Плюс» не подана. Вважає, що позивачем в порушення вимог ст.ст. 2, 5, 13, 17, 19 Закону України «Про плату за землю» з врахуванням коефіцієнтів індексації за 2008р. та за 2009 р. занижено зобов'язання з орендної плати на загальну суму 209393 грн. 95 коп. На цих підставах, просить у задоволенні позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 02.06.2008р. припинив свою дію 26.05.2009р., що також підтверджується листом Пустомитівської РДА, тому відповідачем безпідставно нараховано оренду плату за вказану земельну ділянку. На цих підставах просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов. Додатково пояснив, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2535-XII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Також зазначив, що дія вказаного договору оренди від 02.06.2008р. не була призупинена і договір не розривався встановленому законом порядку, у зв'язку з чим відповідачем правомірно нараховано ПП «Теола-Плюс» орендну плату за земельну ділянку. На цих підставах просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - Приватне підприємство «Теола-Плюс», код ЄДРПОУ - 30933529, зареєстроване як юридична особа. Взяте на облік як платник податків в ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області.

На підставі п.п. 1,3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-12 та ст. 75,76,86 Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку ПП «Теола-Плюс» щодо достовірності нарахувань з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 12.06.2009р. по 18.10.2010р., за результатами якої складено акт від 12.06.2012р. №277/1550-30933529.

Перевіркою встановлено порушення ст.ст. 2, 5, 13, 17, 19 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2535-XII, а саме: не подано декларацію з орендної плати за землю за 2010р., у зв'язку з чим, встановлено заниження зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної або комунальної власності за період з 12.06.2009р. по 18.10.2010р. на загальну суму 209393 грн. 95 коп.

На підставі встановленого порушення, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 02.07.2012 року №001741550, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю у сумі 170 грн., в тому числі штрафні фінансові санкції 170 грн.;

- від 02.07.2012 року №001731550, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю у сумі 261742 грн. 44 коп., в тому числі 209393 грн. 95 коп. - основного платежу, 52348 грн. 49 коп. штрафних фінансових санкцій.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими-рішеннями, подав до скаргу до ДПС України у Львівській області. Рішенням ДПС України у Львівській області від 30.08.2012 року №18458/10/10-2005/1524 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 02.07.2012 року №001741550, від 02.07.2012 року №001731550 - без змін.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги ДПС України у Львівській області від 30.08.2012 року №18458/10/10-2005/1524, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 року №002791550, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 8762 грн. 36 коп., в тому числі - 7009,89 грн. - основного платежу, 1752,47 грн. - штрафних фінансових санкцій.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими-рішеннями від 02.07.2012 року №001741550, від 02.07.2012 року №001731550 подав скаргу до ДПС України від 13.09.2012 року №13/9. Рішенням ДПС України від 01.10.2012 року №2447/0/61-12/10-2215 повторну скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПП «Теола-Плюс» та Пустомитівською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі від 02.06.2008р. для обслуговування будівель і споруд на території Сороки - Львівської сільської ради за межами населеного пункту, строком дії на 10 років (п. 3.1 договору).

Згідно з п.4.1. вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 130092 грн. 75 коп., що становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 12.06.2008р. та договором оренди землі від 02.06.2008р. орендодавець - Пустомитівська РДА передав, а орендар - ПП «Теола-Плюс» прийняв в оренду земельну ділянку площею 1,8476 га на території Сороки-Львівської сільської ради.

Відповідно до п. 12.2 договору від 02.06.2008р. дія договору оренди земельної ділянки припиняється, зокрема, у разі придбання орендарем земельної ділянки у власність.

Судом встановлено, що між Пустомитівською РДА та позивачем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.05.2009р.

Згідно з вказаним договором ПП «Теола-Плюс» придбало у власність земельну ділянку площею 1,8476 га, що знаходиться на території Сороки-Львівської сільської ради.

Згідно з п. 5.4 договору, право власності на земельну виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що вказаний договір від 26.05.2009р. нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_3 26.05.2009р. та зареєстрований у реєстрі за № 1032.

Відповідно до 5.6 договору від 26.05.2009р. договір і документ про сплату вартості землі є підставою для видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Судом встановлено, що державна реєстрація договору проведена лише 19.10.2010 року, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ЯЯ № 315111) площею 0,1900 га за № 02:10:458:00005, та державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ЯЯ № 315110) площею 1,6577 га за №02:10:458:00004, що розташовані на території Сороки-Львівської сільської ради (за межами населеного пункту).

ПП «Теола-Плюс» 21.01.2009р. подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009р., в якій задекларовано: в рядку 1 «Нараховано орендної плати на 2009р. згідно з договором оренди від 02.06.2008р. всього на суму 149866,85 грн. (орендна плата помісячно становить 12488,9 грн.)

17.08.2011р. ПП «Теола-Плюс» подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2009р., в якій задекларувало: в рядку 13 «Нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2009р.», всього на суму 60430,21 грн.

В картці особового рахунку платника ПП «Теола-Плюс» по орендній платі за землю за 2009-2011 роки на підставі вказаних вище декларацій проведено нарахування за 2009р., по орендній платі за землю з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2009р., 2010р. у сумі 149866,85 грн. 17.08.2011р. зменшено нарахування з орендної плати за землю за 2009р. на суму 89436,64 грн.

Щодо тверджень позивача про те, що у зв'язку з припиненням 26.05.2009р. договору оренди земельної ділянки від 02.06.2008р., у відповідача відсутні правові підстави для нарахування орендної плати за землю, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

У разі коли суб'єкт господарювання викуповує орендовану ним земельну ділянку державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу, при цьому, договір оренди землі у встановленому законодавством порядку не розірваний, то такий суб'єкт буде сплачувати земельний податок з моменту державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою вказаної статті.

Відповідно до ч.4 ст. 126 Земельного кодексу України форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.7 ст. 128 Земельного кодексу України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою, виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вже встановлено судом державна реєстрація договору купівлі - продажу проведена лише 19.10.2010 року, і саме з цього моменту у позивача виникло право власності на відповідні земельні ділянки.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про те, що договір оренди землі від 02.06.2008 року фактично припинений з моменту державної реєстрації прав на вказану земельну ділянку, а саме з 19.10.2010 року (державна реєстрація прав на земельну ділянку згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку площею 0,1900 га від 19.10.2010 року за №02:10:458:00005, серії ЯЯ № 315111 та державним актом на право власності на земельну ділянку площею 1,6577 га від 19.10.2010 року № 02:10:458:00004, серії ЯЯ № 315110), а не з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.05.2009р.

У зв'язку з цим, суд не бере до уваги лист Пустомитівської РДА №04/15-251 від 30.01.2013р., в якому вказується, що дія договору оренди землі від 02.06.2008р. припинена 26.05.2009р. від дня укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки.

Доказів припинення договору оренди землі від 02.06.2008 року з інших підстав, передбачених чинним законодавством, позивачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновків, що в цій частині доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2535-XII (надалі - Закон № 2535) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 вказаного Закону. У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Статтею 13 Закону № 2535 визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з ст. 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до ст. 15 Закону № 2535 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 17 Закону № 2535 встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вже встановлено судом, нарахування по орендній платі за період з 12.06.2009р. по 31.12.2009р. з урахуванням уточнюючої декларації з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності ПП «Теола-Плюс» від 17.08.2011р. №65662 становить 0 грн., а за період з 01.01.2010р. по 18.10.2010р. податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності ПП «Теола-Плюс» не подана.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є правомірним.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби від 02.07.2012 року №001741550, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю у сумі 170 грн., в тому числі штрафні фінансові санкції 170 грн., від 02.07.2012 року №001731550, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю у сумі 261742 грн. 44 коп., в тому числі 209393 грн. 95 коп. - основного платежу, 52348 грн. 49 коп. штрафних фінансових санкцій та від 12.09.2012 року №002791550, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 8762 грн. 36 коп., в тому числі - 7009,89 грн. - основного платежу, 1752,47 грн. штрафних фінансових санкцій - є правомірними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 04 лютого 2013року.

Суддя А.Г. Гулик

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2а-9746/12/1370

30 січня 2013 року м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

13 год. 00 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Білича Т.С.,

представника відповідача Хильченко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Теола-Плюс» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

в с т а н о в и в :

у зв'язку із складністю справи, складення повного тексту постанови суду відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти строком на 5 днів.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г. Гулик