Ухвала

від 07.05.2015 по справі 2а-9746/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року Справа № 4102/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Теола-Плюс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Теола-Плюс» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року приватне підприємство «Теола-Плюс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 2.07.2012 року № 001741550, від 2.07.2012 року № 001731550, від 12.09.2012 року № 002791550, посилаючись на їх невідповідність чинному законодавству.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ПП «Теола-Плюс», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що ПП «Теола-Плюс» користувалося земельною ділянкою, що перебувала в державній власності на підставі договору оренди земельної ділянки від 2.06.2008 року. Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.05.2009 року «Теола-Плюс» придбало дану земельну ділянку, тому з цього моменту в позивача виникло право власності на неї. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про плату за землю», у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою, податок, а також орендна плата за земельні ділянки комунальної та державної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Тому висновки податкового органу щодо заниження ПП «Теола-Плюс» зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки за період з 12.06.2009 року по 18.10.2010 року є безпідставними та суперечать обставинам справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У справі встановлено, що ПП «Теола-Плюс» перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області.

На підставі п. 1 та п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.ст. 75,76,86 Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку ПП «Теола-Плюс» щодо достовірності нарахувань з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 12.06.2009 року по 18.10.2010 року, про що складено акт перевірки від 12.06.2012 року №277/1550-30933529.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 2, 5, 13, 17, 19 Закону України «Про плату за землю», а саме: не подано декларацію з орендної плати за землю за 2010 рік, у зв'язку з чим, встановлено заниження зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної або комунальної власності за період з 12.06.2009 року по 18.10.2010 року на загальну суму 209393, 95 грн.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Пустомитівському районі прийнято податкові повідомлення-рішення:

№001741550 від 2.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю у сумі 170 грн., в тому числі штрафні фінансові санкції 170 грн.;

№001731550 від 2.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю у сумі 261742, 44 грн., в тому числі 209393, 95 грн. - основного платежу, 52348, 49 грн. штрафних фінансових санкцій.

Позивач не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу до ДПС України у Львівській області. Рішенням ДПС України у Львівській області від 30.08.2012 року №18458/10/10-2005/1524 скаргу ПП «Теола-Плюс» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 2.07.2012 року №001741550, від 2.07.2012 року №001731550 - без змін.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги ДПС України у Львівській області від 30.08.2012 року №18458/10/10-2005/1524, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 року №002791550, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 8762, 36 грн., в тому числі - 7009,89 грн. - основного платежу, 1752,47 грн. - штрафних фінансових санкцій.

Після залишення без задоволення первинної скарги на податкові повідомлення-рішення від 2.07.2012 року №001741550 та №001731550 ПП «Теола-Плюс» 13.09.2012 року подало скаргу до ДПС України. Рішенням ДПС України від 1.10.2012 року №2447/0/61-12/10-2215 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції встановив, що між ПП «Теола-Плюс» та Пустомитівською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі від 2.06.2008 року для обслуговування будівель і споруд на території Сороки - Львівської сільської ради за межами населеного пункту, строком дії на 10 років (п. 3.1 договору оренди).

Згідно з п. 4.1 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 130092, 75 грн., що становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 12.06.2008 року та договором оренди землі від 2.06.2008 року, орендодавець - Пустомитівська РДА передав, а орендар - ПП «Теола-Плюс» прийняв в оренду земельну ділянку площею 1,8476 га на території Сороки-Львівської сільської ради.

Відповідно до п. 12.2 договору від 2.06.2008 року дія договору оренди земельної ділянки припиняється, зокрема, у разі придбання орендарем земельної ділянки у власність.

Відмовляючи в задоволенні позову ПП «Теола-Плюс», суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом за порушення позивачем Закону України «Про плату за землю», що підтверджено актом перевірки, тому відсутні підстави для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про плату за землю» (далі Закон № 2535) в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 вказаного Закону. У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Згідно ст. 13 Закону № 2535, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2535, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до ст. 15 Закону № 2535, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 17 Закону № 2535, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено судом першої інстанції, 26.05.2009 року між Пустомитівською РДА та ПП «Теола-Плюс» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно з вказаним договором ПП «Теола-Плюс» придбало у власність орендовану земельну ділянку площею 1,8476 га, що знаходиться на території Сороки-Львівської сільської ради.

Відповідно до п. 5.4 договору, право власності на земельну виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору та його державної реєстрації. Договір від 26.05.2009 року був нотаріально посвідчений 26.05.2009 року та зареєстрований у реєстрі за № 1032.

Згідно п. 5.6 договору від 26.05.2009 року, договір і документ про сплату вартості землі є підставою для видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Державна реєстрація договору купівлі-продажу була проведена лише 19.10.2010 року, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ЯЯ № 315111) площею 0,1900 га № 02:10:458:00005, та державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ЯЯ № 315110) площею 1,6577 га №02:10:458:00004, що розташовані на території Сороки-Львівської сільської ради (за межами населеного пункту).

21.01.2009 року ПП «Теола-Плюс» подало відповідачу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік, в якій задекларовано: в рядку 1 «Нараховано орендної плати на 2009 рік згідно з договором оренди від 2.06.2008 року всього на суму 149866,85 грн. (орендна плата помісячно становить 12488,9 грн.)

17.08.2011 року ПП «Теола-Плюс» подало уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2009 рік, в якій задекларувало: в рядку 13 «Нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2009 рік», всього на суму 60430,21 грн.

В картці особового рахунку платника ПП «Теола-Плюс» по орендній платі за землю за 2009-2011 роки на підставі вказаних вище декларацій проведено нарахування за 2009р., по орендній платі за землю з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2009р., 2010р. у сумі 149866,85 грн. 17.08.2011 року зменшено нарахування з орендної плати за землю за 2009 рік на суму 89436,64 грн.

Колегія суддів вважає, що у разі коли суб'єкт господарювання викуповує орендовану ним земельну ділянку державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу, при цьому, договір оренди землі у встановленому законодавством порядку не розірваний, то такий суб'єкт зобов'язаний сплачувати земельний податок з моменту державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

З наявного в справі договору купівлі продажу від 26.05.2009 року іншого не передбачено.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою вказаної статті.

Згідно ч.4 ст. 126 ЗК України, форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.7 ст. 128 ЗК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Згідно ст. 202 ЗК України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Беручи до уваги вищевказані норми законодавства, слід прийти до висновку, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою, виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

В справі встановлено, що державна реєстрація договору купівлі - продажу проведена лише 19.10.2010 року, і саме з цього моменту у позивача виникло право власності на відповідні земельні ділянки.

За таких обставин, коли земельна ділянка вважається юридично придбаною з моменту отримання державного акту про право власності на землю, договір оренди землі від 2.06.2008 року був фактично припинений з моменту державної реєстрації прав на вказану земельну ділянку, а саме з 19.10.2010 року, а не з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.05.2009 року, як помилково вважає позивач.

Тому лист Пустомитівської РДА №04/15-251 від 30.01.2013 року, на який посилається ПП «Теола-Плюс» в апеляційній скарзі, в якому вказується, що дія договору оренди землі від 2.06.2008 року припинена 26.05.2009 року від дня укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки, колегія суддів до уваги взяти не може.

У справі встановлено, що нарахування по орендній платі за період з 12.06.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням уточнюючої декларації з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності ПП «Теола-Плюс» від 17.08.2011 року № 65662 становить 0 грн., а за період з 1.01.2010 року по 18.10.2010 року податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності ПП «Теола-Плюс» не подана.

Даних про сплату позивачем земельного податку за вказані періоди в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що ПП «Теола-Плюс» порушено вимоги податкового законодавства, зокрема, не подано декларацію з орендної плати за землю за 2010 рік, податковий орган правильно встановив заниження зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної або комунальної власності за період з 12.06.2009 року по 18.10.2010 року на загальну суму 209393, 95 грн., тому застосування до позивача штрафних санкцій є обґрунтованим.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 2.07.2012 року № 001741550, від 2.07.2012 року № 001731550, від 12.09.2012 року № 002791550 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказів, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та на законних підставах відмовив позивачу в задоволенні позову.

Доводи апелянта висновків суду не спростовують, тому підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Теола-Плюс» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року в справі № 2а-9746/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський