Ухвала

від 06.02.2013 по справі 908/505/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/22/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

06.02.13 Справа № 908/505/13-г

м. Запоріжжя провадження № 3/22/13

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали

За позовом: Приватного підприємства "Бессарабія-В" (68443, Одеська область, Арцизький район, с. Холмське, вул. Радянська, 59, ідентифікаційний код 35434347)

до відповідача: Приватного підприємства "Укртрансоил" (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27, кімната 84, ідентифікаційний код 33961354 )

про стягнення заборгованості в сумі 631 767, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.02.2013р. порушено провадження у справі № 908/505/13-г за позовом ПП "Бессарабія-В" до відповідача ПП "Укртрансоил" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу соняшника від 27.12.2012р. № 27/12/1 в сумі 631 767, 60 грн.

Справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 18.02.2013р. об 11 год. 00 хв.

При зверненні до суду позивач разом з позовною заявою від 30.01.2013р. № 30/01 надав заяву про забезпечення позову від 30.01.2013р. № 30/01, в якій просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на майно ПП "Укртрансоил" і на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ПП "Бессарабія-В" посилається на те, що після перерахування відповідачу коштів позивачу стало відомо про те, що ПП "Укртрансоил" відвантажило товар іншим покупцям. У зв'язку з небажанням ПП "Укртрансоил" повертати кошти, отримані за договором купівлі-продажу від 27.12.2012р. № 27/12/1, позивач вважає, що відповідач намагатиметься розпорядитися цими коштами, що зробить неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заяву позивача, суд вважає, що заява про забезпечення позову від 30.01.2013р. № 30/01 не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Перелік заходів до забезпечення позову, встановлений статтею 67 ГПК України, є вичерпним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"(із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України N 2 від 16.01.2013р.), відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В абзацах 1, 2 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. також зазначено, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Як зазначено в абзацах 2, 3, 4 пункту 3 згаданої постанови пленуму, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Вищий господарський суд України неодноразово звертав увагу господарських судів на те коло факторів, які неодмінно мають враховуватись господарським судом у вирішенні питання про забезпечення позову. Зокрема, пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову".

До відома господарських судів доводилися й правові позиції, пов'язані із застосуванням Верховним Судом України відповідних норм Господарського процесуального кодексу України (пункт 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 06.08.2008 № 01-8/471 та пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 16.10.2008 № 01-8/626).

Так, у листі № 5-05/759 від 30.12.2008р. Вищий господарський суд України зазначив, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази у матеріалах справи відсутні і не подані до господарського суду разом з позовною заявою. Тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які є в господарській справі.

Позивачем не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що не накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача ПП "Укртрансоил" може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Враховуючи викладені обставини, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову від 30.01.2013р. вих.30/01.

Судові витрати - судовий збір в сумі 1 720, 50 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову покласти на заявника Приватне підприємство "Бессарабія-В".

Керуючись ст. 65-67, 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Приватного підприємства "Бессарабія-В" від 30.01.2013р. № 30/01 про забезпечення позову відмовити.

Суддя Соловйов В.М.