Рішення

від 04.03.2013 по справі 908/505/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/22/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

04.03.13 Справа № 908/505/13-г

За позовом: Приватного підприємства "Бессарабія-В" (68443, Одеська область, Харцизький район, с. Холмське, вул. Радянська, 59, офіс 1, ідентифікаційний код 35434347)

до відповідача: Приватного підприємства "Укртрансоил" (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27, кім. 84, ідентифікаційний код 33961354 )

про стягнення заборгованості в сумі 631 767, 60 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Корецька Л.А., довіреність № б/н від 12.11.2012р.

від відповідача: не з'явився

ПП "Бессарабія-В" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП "Укртрансоил" про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу від 27.12.2012р. № 27/12/1 у розмірі 619 380, 00 грн. та 12 387, 60 грн. пені.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 05.02.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 530, 536, 610, 693 ЦК України, ст. 175, 193, 231 ГК України та ст. 1, 12, 54-57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.02.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/505/13-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 18.02.2013р. об 11 год.00 хв.

Ухвалою від 18.02.2013р. розгляд справи відкладений на 04.03.2013р. о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 04.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 07.03.2013р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляла.

26.02.2013р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшло уточнення позовних вимог від 15.02.2013р. № 15/02, в яких позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 619 380, 00 грн. основного боргу, 2 646, 80 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 1 238, 76 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, N 10 від 17.10.2012р., N 2, 3 від 16.01.2013р. та N 7 від 21.02.2013р.) ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Комплексний аналіз положень ст. 25, 58 ГПК України, та пунктів 3.10, 3.11 постанови пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р. дає можливість дійти наступних висновків.

Подання заяви про розгляд додаткових вимог про стягнення пені, штрафу, інфляції, 3 % річних не передбачено ст. 22 ГПК України.

Вказана заява не є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки в ній не йдеться про збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Зазначені вимоги повинні бути заявлені в позовній заяві, яку суд має право об'єднати в одну справу зі справою про стягнення основного боргу.

Відтак, за даних обставин, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 646, 80 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 1 238, 76 грн. втрат від інфляції грошових коштів слід подавати як окрему позовну заяву з дотриманням правил, встановлених ГПК України, зокрема Розділу VIII цього Кодексу.

Тому уточнення позовних вимог позивача від 15.02.2013р. № 15/02 приєднується судом до справи, але залишається без розгляду.

У зв'язку із залишенням уточнених позовних вимог позивача від 15.02.2013р. № 15/02 без розгляду, судом розглядаються позовні вимоги, викладені в позовній заяві від 30.01.2013р. № 30/01 (а.с.3-5).

В судовому засіданні представник позивача надала заяву від 04.03.2013р. про відмову ПП "Бессарабія-В" від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 12 387, 60 грн.

Заява позивача прийнята до розгляду господарського суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.12.2012р. між ПП "Бессарабія-В" та ПП "Укртрансоил" було укладено договір купівлі - продажу № 27/12/1.

За умовами договору відповідач зобов'язався поставити у власність позивача соняшник в кількості 500 тон за ціною 4 650 грн. за одну тону, а позивач, у свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 3.1 Договору, оплата товару здійснюється на підставі даних про залікову вагу та наданих продавцем документів (рахунок, витратна, податкова, товарно - транспортна накладні).

Після укладання договору відповідач в телефонному режимі повідомив, що перша партія товару кількістю 148 тон вже відвантажена для відправки ПП "Бессарабія-В", в тому числі просив здійснити попередню оплату за товар, який мав бути поставленим покупцю, для чого надав рахунок - фактуру № 82 від 27.12.2012р. на суму 2 325 000, 00 грн. попередньої оплати за соняшник кількістю 500 тон відповідно до договору купівлі продажу від 27.12.2012р. № 27/12/1.

Покупцем (позивачем) було здійснено оплату частково на ту кількість товару, яка зі слів відповідача нібито була відвантажена та направлена ПП "Бессарабія-В".

Загальна сума перерахованих позивачем на рахунок відповідача коштів склала 619 380, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1964 від 28.12.2012р.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав та товар не поставив.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення 13.02.2013р. уповноваженому представнику відповідача рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали суду від 06.02.2013р. про порушення провадження у справі № 908/505/13-г та призначення її до судового розгляду в судовому засіданні 18.02.2013р. об 11 год. 00 хв.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п.3.9.2 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП "Бессарабія-В" (Покупець) та ПП "Укртрансоил" (Продавець) укладений договір купівлі - продажу від 27.12.2012р. № 27/12/1, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільгосппродукцію (надалі - Товар) на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, продавець забезпечує відпуск Товару, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця на протязі одного банківського дня після відвантаження всього тоннажу (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, товар постачається на умовах РСА франко - автомобіль (Правила Інкотермс 2000), за виключенням застережень, прямо встановлених умовами Договору.

Кількість Товару визначається згідно кількості, прийнятій при розвантаженні на склад Покупця. Сторони дійшли до згоди, що при виникненні розбіжностей з приводу якості Товару, зазначеного в товарно - транспортній накладній при завантаженні Товару (якщо невідповідність не перевищує 100 кг) та фактичної кількості Товару при його розвантаженні, кінцевою буде вважаться кількість Товару, визначена на складі Покупця (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що датою поставки Товару є дата фактичного отримання Товару Покупцем на місті поставки згідно п. 4.1 Договору, яка вказується у товарно - транспортній накладній.

Відповідно до п. 4.6 Договору, Продавець при завантаженні Товару зобов'язаний надати покупцеві товарно - транспортну накладну (по три оригінальних екземпляри на кожен завантажений транспорт).

Згідно п. 4.7 Договору, Продавець зобов'язаний надати оригінал видаткової накладної та оригінал податкової накладної не пізніше 5-го календарного дня місяця, наступного за місяцем здійснення господарської операції.

Як зазначено в п. 5.1 Договору, Сторони погодили наступні умови договору, а саме:

кількість товару - 500 тони +- 10 %;

ціна товару за одну тонну - 4 560, 00 грн., в тому числі ПДВ;

орієнтовна сума Договору - 2 325 000, 00 грн., в тому числі ПДВ.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що сторони несуть один перед одним відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним Договором.

ПП "Укртрансоил" виставило ПП "Бессарабія-В" рахунок - фактуру від 27.12.2012р. № 82 на загальну суму 2 325 000, 00 грн. для оплати соняшнику в кількості 500 тон.

ПП "Бессарабія-В" здійснило часткову оплату рахунку на загальну суму 619 380, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1964 від 28.12.2012р.

Докази постачання товару відповідачем визначеного у договорі купівлі - продажу № 27/12/1 від 27.12.2012р. або повернення відповідачем позивачу попередньої оплати за товар в сумі 619 380, 00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі - продажу від 27.12.2012р. № 27/12/1.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На день звернення позивача до суду та на час прийняття цього рішення відповідач не надав жодного доказу про те, що ним зроблена поставка позивачу товару, зазначеному в договорі купівлі - продажу від 27.12.2012р. № 27/12/1.

Позивачем була зроблена передоплата за цим договором у розмірі 619 380, 00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 1964 від 28.12.2012р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі - продажу від 27.12.2012р. №27/12/1, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як зазначено в ч.3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи встановлений факт невиконання ПП "Укртрансоил" умов договору купівлі - продажу від 27.12.2012р. № 27/12/1 в частині поставки товару, вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 619 380, 00 є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою від 30.01.2013р. № 30/01, ПП "Бессарабія-В" просило також стягнути з відповідача ПП "Укртрансоил" 12 387, 60 грн. пені.

В судовому засіданні 04.03.2013р. представник позивача надала письмову заяву від 04.03.2013р. про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 12 387, 60 грн. та зазначила, що наслідки відмови від позову, передбачені ст. 80 ГПК України, їй відомі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Рішення по справі № 908/505/13-г на момент прийняття заяви позивача від 04.03.2013р. про відмову від позову в частині стягнення пені не прийнято.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Заява представника позивача від 04.03.2013р. про відмову від позову в частині стягнення пені в сумі 12 387, 60 грн. не суперечить законодавству (ч. 4 ст. 22 ГПК України) і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Повноваження представника позивача на вчинення цих дій перевірені господарським судом Запорізької області до припинення провадження по справі в частині стягнення пені, а саме:

повноваження Корецької Л.А. підтверджується довіреністю № б/н від 12.11.2012р., виданою директором ПП "Бессарабія - В" Міговим А.А.

Тому відмова від позову в частині стягнення пені в розмірі 12 387,60 грн. приймається судом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2. ч. 1, ч. 2 ч. 4 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;

якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору;

стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Як передбачено у п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Пунктом 4.7 цієї ж постанови пленуму ВГСУ визначено наступне:

частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6-8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України.

Відтак, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, п. 4 ч.1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Укртрансоил" (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27, кімн. 84, ідентифікаційний код 33961354) на користь Приватного підприємства "Бессарабія-В" (68443, Одеська область, Арцизький район, с. Холмське, вул. Радянська, 59, офіс 1, ідентифікаційний код 35434347) попередню оплату за договором купівлі - продажу від 27.12.2012р. № 27/12/1 в сумі 619 380 (шістсот дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп. та 12 635 (дванадцять тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 35 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення пені в сумі 12 387 (дванадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 60 коп. провадження у справі припинити.

4. Повне рішення складено 07.03.2013р.

Суддя В.М. Соловйов